Постанова

від 23.11.2011 по справі 12/113-10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2011                                                                                           № 12/113-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Поляк О.І.

суддів:             

при секретарі Помаз І.А.  у відкритому судовому засіданні,

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

від третьої особи: не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "ВВС-ЛТД»

на рішення господарського суду Київської області

від 16.08.2011 року (дата підписання – 22.08.2011 року)

у справі № 12/113-10 (суддя – Дьоміна С.Ю.)

за позовом ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС»

до ТОВ «ВВС-ЛТД»

третя особа,  яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору,  ТОВ «Аптека ВВС»

про стягнення заборгованості

                              Суть рішення і апеляційної скарги:

У грудні 2010 року ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС» звернувся до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «ВВС-ЛТД» про стягнення 621 141,18 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятого на себе зобов’язання щодо оплати отриманого товару за договором купівлі-продажу № 6449 від 04.01.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Аптека ВВС» звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС» та ТОВ "ВВС-ЛТД», у якій просило визнати недійсним договір купівлі-продажу № 6449 від 04.01.2010 року в частині його умов, які містять погодження кількості, асортименту та ціни продукції у видаткових накладних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.01.2011 року на підставі ст. 26 ГПК України залучено ТОВ «Аптека ВВС» до участі у справі як третю особу, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

До прийняття господарським судом першої інстанції рішення у справі ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС» була подана заява про уточнення позовних вимог, у якій останнє, зазначивши про часткову сплату відповідачем заборгованості в сумі 509 855,65 грн., зменшило розмір позовних вимог та просило стягнути з ТОВ „ВВС-ЛТД” 111 285,53 грн. заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні господарського суду першої інстанції 18.02.2011 року ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС»  вдруге була подана заява про уточнення позовних вимог, згідно якої останнє, збільшивши їх розмір, просило стягнути з відповідача 480 048,33 грн. заборгованості за поставлений товар, у тому числі по видатковим накладним № 3024 від 28.10.2010 року, № 3067 від 02.11.2010 року, № 3121 від 09.11.2010 року, не зазначеним у позовній заяві.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.08.2011 року (дата підписання – 22.08.2011 року) у справі № 12/113-10 (суддя – Дьоміна С.Ю.) провадження у справі в частині стягнення 509 855,65 грн. припинено. Позов ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» на користь ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС» 480 048,33 грн. основного боргу, 6 211,41 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові ТОВ «Аптека ВВС» відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «ВВС-ЛТД» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове, яким у позові ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС» відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції. Зокрема, апелянт зазначає, що додані позивачем до матеріалів справи видаткові накладні від імені відповідача було підписано особами, які не уповноважувалися останнім на їх підписання. Отже, позивачем не доведено факту поставки товару відповідачеві згідно умов договору та виникнення у відповідача обов’язку оплатити його.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2011 року  відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.11.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2011 року на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 23.11.2011 року.

У судове засідання 23.11.2011 року представники сторін та третьої особи не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд  не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -

                                         В С Т А Н О В И В :

Як вбачається з матеріалів справи,   04.01.2010 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 6449 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов’язався поставити, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити готові лікарські засоби  (далі – товар) в номенклатурі, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних , які є невід’ємною частиною даного договору.

У п. 2.4 договору сторони погодили, що видаткова накладна (з підписом представника покупця) на кожну партію товару одночасно є документом, який підтверджує факт передачі продавцем товару у власність покупцю, і платіжним документом, згідно якого товар має бути оплачений у визначений строк.

Згідно п. 6.1 договору продавець передає покупцю товар на умовах відстрочення оплати на 55 календарних днів з моменту поставки. Ціни, по яким реалізується товар кожної партії, вказані у видаткових накладних на цю партію товару.

У п. 1 додаткової угоди № 6 до договору передбачено, що продавець передає покупцю медичний товар «Хлорофіліпт» спрей по 15 мл в контейнерах з відстроченням платежу на 30 календарних днів з моменту поставки.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 1 196 070,54 грн., що підтверджується накладними № 2707 від 28.09.2010 року на суму 92 862,42 грн., № 2657 від 21.09.2010 року на суму 193 217,39 грн., № 2818 від 07.10.2010 року на суму 216 349,31 грн., № 2880 від 12.10.2010 року на суму 101 846,47 грн., № 2886 від 12.10.2010 року на суму 93 955,00 грн., № 3026 від 28.10.2010 року на суму 29 583,00 грн., № 3122 від 09.11.2010 року на суму 29 583,00 грн., № 3067 від 02.11.2010 року на суму 120 808,38 грн., № 3024 від 28.10.2010 року на суму 159 944,29 грн., № 3121 від 09.11.2010 року на суму 157 921,28 грн., підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими складським штампом відповідача, а також  наявними в матеріалах справи довіреностями, виданими відповідачем на ім’я ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 на отримання матеріальних цінностей від позивача за вказаними накладними.

Однак, за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково, сплативши 05.01.2011 року 509 855,65 грн. вартості товару та повернувши товар на суму 206 166,56 грн., у зв’язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 480 048,33 грн.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 480 048,33 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом ст. 174 ГК України договір є однією з підстав виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк,  відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

За правилами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір № 94/Д-10 від 22.02.2010 року за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як уже зазначалося, згідно п. 6.1 договору продавець передає покупцю товар на умовах відстрочення оплати на 55 календарних днів з моменту поставки. Ціни, по яким реалізується товар кожної партії, вказані у видаткових накладних на цю партію товару.

Крім того, у п. 1 додаткової угоди № 6 до договору передбачено, що продавець передає покупцю медичний товар «Хлорофіліпт» спрій по 15 мл в контейнерах з відстроченням платежу на 30 календарних днів з моменту поставки.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем та отримання відповідачем товару на суму 1 196 070,54 грн., однак, докази його оплати чи повернення останнім на суму 480 048,33 грн. в матеріалах справи відсутні.  

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 480 048,33 грн. заборгованості.

Твердження апелянта про те, що  накладні, які є невід’ємними частинами договору, не було підписано уповноваженими представниками сторін, тобто не було укладено, а відтак і не було погоджено останніми істотних умов договору, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

В силу ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З наявних матеріалів справи вбачається, що предмет договору  узгоджений сторонами у п. 1.1 останнього, тоді як асортимент, кількість і ціна товару погоджувалася окремо на кожну партію у накладних, які підписані повноважними представниками сторін і є невід‘ємними частинами договору.

Частина 3 ст. 180 ГК України передбачає, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Посилання апелянта на недодержання сторонами встановленої форми правочину у момент його вчинення, оскільки ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 не уповноважувалися ним на підписання видаткових накладних, як невід’ємних частин договору, колегією суддів відхиляється з огляду на те, що за  правилами  господарського  обороту, які склалися і поширені в Україні, допускається  укладення  рамкових   договорів, які   закріплюють  лише основні  юридичні та організаційні  умови  регулярної взаємодії між сторонами, при цьому, містять відсилку, що комерційні умови останнього, такі як асортимент, кількість  та   ціна товару, зазначатимуться    у   накладних, яким  сторони  надають   характеру    невід’ємних  частин  договору.

Оскільки  основним правовим результатом  поставки товару  є  перехід права  власності на нього від продавця  до покупця, настання якого підтверджують наявні у справі накладні з  відміткою  про вчинення  продавцем  дій з передачі товару покупцю на виконання умов договору купівлі-продажу № 6449 від 04.01.2010 року поряд із довіреностями останнього  на  його отримання,  колегія суддів вважає, що  між  позивачем та  відповідачем виникли зобов’язання з купівлі-продажу  медичних товарів  на загальну суму 1 196 070,54 грн., а відтак посилання ТОВ «ВВС-ЛТД» на недосягнення сторонами спірного договору згоди щодо предмету та ціни останнього, колегія суддів вважає безпідставними.    

Крім того, виникнення між сторонами зобов’язань з купівлі продажу товару визнає і відповідач, який у доводах апеляційного оскарження зазначає про уповноваження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на отримання виробів медичного призначення від позивача, а також частково оплативши їх.

Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення, посилаючись на заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній просив стягнути з відповідача 111 285,53 грн. боргу, оскільки заборгованість у розмірі 509 855,65 грн. була сплачена відповідачем згідно платіжного доручення № 2 від 05.01.2011 року, місцевий господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення 509 855,65 грн. заборгованості підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Таким чином, зменшення розміру позовних вимог не є підставою для припинення провадження у справі, а відтак місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 509 855,65 грн., посилаючись на п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області в частині припинення провадження у справі в частині стягнення 509 855,65 грн. заборгованості підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням норм процесуального права судом першої інстанції.

Звертаючись до господарського суду з самостійними вимогами на предмет спору, третя особа - ТОВ «Аптека ВВС», просила визнати договір № 6449 від 04.01.2010 року, укладений між ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС» та ТОВ «ВВС-ЛТД», недійсним в частині його умов, які містять погодження кількості, асортименту та ціни продукції у видаткових накладних.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Аптека ВВС» посилалось на те, що 30.12.2009 року між ним та ТОВ «ВВС-ЛТД» був укладений договір комісії № 15, згідно з умовами якого відповідач зобов’язувався за дорученням третьої особи за плату вчинити від свого імені, але за рахунок третьої особи правочини, спрямовані на купівлю лікарських засобів, а саме: гомеопатичних засобів, фітопрепаратів, медикаментозних засобів (лікарські препарати, ліки, медикаменти), діючих речовин (субстанцій), лікарських косметичних засобів, лікарських домі шків до харчових продуктів.

Безпосередній перелік, асортимент та вартість лікарських засобів погоджується сторонами окремо (п. 1.2 договору комісії).

Однак, станом на час укладення договору купівлі-продажу, комітентом та комісіонером не було погоджено переліку, асортименту та вартості лікарських засобів шляхом укладення додаткової угоди до договору комісії, а відтак, на думку третьої особи, укладення договору купівлі-продажу до моменту такого погодження порушує умови договору комісії.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Аптека ВВС» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

За приписами ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 вказаної норми закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, в силу ч. 1 – 3, 5 зазначеної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з цим, заявляючи вимоги про визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним в частині його умов, які містять погодження кількості, асортименту та ціни продукції у видаткових накладних, ТОВ «Аптека ВВС» не надано доказів недодержання в момент вчинення спірного правочину хоча б однією із сторін вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Посилання ТОВ «Аптека ВВС» на те, що ТОВ „ВВС-ЛТД”, як комісіонер, уклало спірний договір купівлі-продажу до моменту погодження з третьою особою, як комітентом, переліку, асортименту та вартості лікарських засобів, колегією суддів оцінюються критично, оскільки в розумінні ст.ст. 203, 215 ЦК України не є підставою для визнання договору недійсним.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні вимог ТОВ «Аптека ВВС».

Враховуючи, що відповідно до вимог ст. 49 ГПК України державне мито у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд припустився помилки, стягнувши з відповідача на користь позивача 6 211,41 грн. державного мита, у той час розмір задоволених позовних вимог останнього складає 480 048,33 грн.  

При цьому, колегією суддів враховано, що зменшення розміру позовних вимог не є підставою для повернення позивачеві з Державного бюджету України чи стягнення з відповідача пропорційної частини державного мита, сплаченої ним при поданні позовної заяви.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ „ВВС-ЛТД” підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 16.08.2011 року у справі № 12/113-10 в частині припинення провадження у справі – скасуванню з новим розподілом судових витрат згідно приписів ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 33, 34, 80, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,  –

                                              ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду господарського суду Київської області від 16.08.2011 року у справі № 12/113-10 в частині припинення провадження у справі в частині стягнення з ТОВ „ВВС-ЛТД” 509 855,65 грн. заборгованості скасувати.

3. Пункт 2, 3 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

„2. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС» до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» (Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4 , код 19351156) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС» (м. Харків, вул. Воробйова, 8, код  33338513) борг у сумі 480 048,33 грн. (чотириста вісімдесят тисяч сорок вісім грн.. 33 коп.), 4 800,48 грн. (чотири тисячі вісімсот грн. 48 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

4. В іншій частині рішення залишити без змін.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи скерувати до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.      

Головуючий суддя                                                                      

Судді