Постанова

від 12.12.2011 по справі 47/309

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2011                                                                                           № 47/309

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зубець Л.П.

суддів:            Мартюк А.І.

при секретарі:          Рибаруку М.М.

за участю представників

від позивача:          Стрельченко В.В. – директор;

від відповідача:          ОСОБА_1 – дов. від 05.05.2011р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу  Приватного підприємства „Еванс М”

на рішення                     Господарського суду міста Києва  

від                               20.10.2011р.

у справі           №47/309 (суддя Станік С.Р.)

за позовом                Приватного підприємства „Еванс М”

до                                     Товариства з обмеженою відповідальністю „СТІОМІ-Холдинг”  

про                                  стягнення 395 302,33 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Еванс М” (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „СТІОМІ-Холдинг” (далі – відповідач) заборгованості за договорами №07 від 11.01.2010р. та №02 від 04.01.2011р.  у загальній сумі 395 302,33 грн. (з них: 300 193,24 грн. – основний борг, 20 713,37 грн. – інфляційні втрати, 6 786,00 грн. - 3% річних, 67 609,72 грн. – пеня), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не розрахувався своєчасно за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 30.08.2011р., на підставі ст. ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи було надіслано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

В процесі судового розгляду позивач подав заяву вих.№352 від 05.10.2011р., в якій зазначив про часткову сплату заборгованості відповідачем після звернення з позовом до суду, у зв’язку з чим просив стягнути з відповідача 297 178,21 грн. основного боргу, 67 609,72 грн. пені,  20 713,37 грн. інфляційних втрат та 6 786,00 грн. 3% річних (том справи – 2, аркуш справи – 6).

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, в усних поясненнях проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2011р. по справі №47/309 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 108 421,15 грн. основного боргу, 8 495,97 грн. пені, 1 199,32 грн. витрат по сплаті державного мита та 71,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В частині стягнення 3 015,03 грн. основного боргу провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В частині стягнення 188 757,06 грн. основного боргу позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2011р. по справі №47/309 повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнувши з відповідача 395 302,33 грн. (з них: 300 193,24 грн. – основний борг, 67 609,72 грн. – пеня, 20 713,37 грн. – інфляційні втрати, 6 786,00 грн. – 3% річних).

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо суми заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар, у зв’язку з чим має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2010р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.12.2011р.

У судовому засіданні 12.12.2011р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, але уточнив вимоги, викладені в п.1 її резолютивної (прохальної) частини, та просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2011р. по справі №47/309 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в розмірі, визначеному в заяві вих.№352 від 05.10.2011р., а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 297 178,21 грн. основного боргу, 67 609,72 грн. пені, 20 713,37 грн. інфляційних втрат та 6 786,00 грн. 3% річних.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.12.2011р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договори №07 від 01.01.2010р. та №02 від 04.01.2011р. (том справи – 1, аркуші справи – 13, 15), відповідно до умов яких (п.п.1, 2, 6) постачальник зобов’язався систематично постачати покупцю пакувальні та витратні матеріали (далі - товар), а покупець зобов’язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах цих договорів. Асортимент товару, його ціна та кількість визначаються окремими накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей, які підписуються сторонами, і є невід’ємними складовими цих договорів. Розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі. Оплата товару здійснюється покупцем у вигляді 100% оплати від загальної вартості кожної окремої партії товару згідно з виставленим рахунком, або згідно з накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно з п.7.3 договорів у випадку прострочення оплати товару покупець зобов’язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, нарахованої від вартості партії товару, неоплаченої у передбачений цими договорами термін.   

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що в період дії вищевказаних договорів він здійснив відповідачу поставку товару згідно з накладними №Ева-002570 від 29.10.2010р., №Ева-002616 від 05.11.2010р., №Ева-002705 від 12.11.2010р., №Ева-002732 від 17.11.2010р., №Ева-002803 від 24.11.2010р., №Ева-002866 від 03.12.2010р., №Ева-002972 від 07.12.2010р., №Ева-002982 від 15.12.2010р., №Ева-003051 від 21.12.2010р., №Ева-003126 від 28.12.2010р., №Ева-000020 від 04.01.2011р., №Ева-000066 від 11.01.2011р., №Ева-000174 від 21.01.2011р., №Ева-000196 від 26.01.2011р., №Ева-000214 від 28.01.2011р., №Ева-000005 від 02.02.2011р., №Ева-000098 від 11.02.2011р., №Ева-000147 від 17.02.2011р., №Ева-000002 від 01.03.2011р., №Ева-000105 від 10.03.2011р., №Ева-000171 від 16.03.2011р., №Ева-000221 від 22.03.2011р., №Ева-000308 від 30.03.2011р., №Ева-000025 від 05.04.2011р., №Ева-000117 від 14.04.2011р., №Ева-000163 від 18.04.2011р., №Ева-000170 від 19.04.2011р., №Ева-000199 від 22.04.2011р., №Ева-000042 від 06.05.2011р., №Ева-00076 від 11.05.2011р., №Ева-000129 від 16.05.2011р., №Ева-000146 від 18.05.2011р., №Ева-000241 від 27.05.2011р., №Ева-000037 від 06.06.2011р., №Ева-000111 від 14.06.2011р., №Ева-000144 від 20.06.2011р., №Ева-000225 від 25.06.2011р. на загальну суму 303 636,66 грн. Однак відповідач лише частково оплатив товар, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на час розгляду справи Господарським судом міста Києва становила 297 178,21 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, окрім вимог про стягнення суми основного боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

          Господарський суд міста Києва задовольнив позов частково, визнавши позовні вимоги обґрунтованими та доведеними лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача 108 421,15 грн. основного боргу та 8 495,97 грн. пені. В частині вимог про стягнення 3 015,03 грн. основного боргу провадження у справі було припинено на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в частині вимог про стягнення 188 757,06 грн. основного боргу позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. В задоволенні решти вимог було відмовлено.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновками, викладеними в оскаржуваному рішенні суду, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

В ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В ході судового розгляду було встановлено, що між позивачем та відповідачем у період з 2009р. по 2011р. були укладені договори поставки №11 від 26.01.2009р., №07 від 11.01.2010р., №02 від 04.01.2011р.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань перед позивачем з оплати вартості товару, поставленого протягом 2010-2011рр. згідно з видатковими накладними №Ева-002570 від 29.10.2010р., №Ева-002616 від 05.11.2010р., №Ева-002705 від 12.11.2010р., №Ева-002732 від 17.11.2010р., №Ева-002803 від 24.11.2010р., №Ева-002866 від 03.12.2010р., №Ева-002972 від 07.12.2010р., №Ева-002982 від 15.12.2010р., №Ева-003051 від 21.12.2010р., №Ева-003126 від 28.12.2010р., №Ева-000020 від 04.01.2011р., №Ева-000066 від 11.01.2011р., №Ева-000174 від 21.01.2011р., №Ева-000196 від 26.01.2011р., №Ева-000214 від 28.01.2011р., №Ева-000005 від 02.02.2011р., №Ева-000098 від 11.02.2011р., №Ева-000147 від 17.02.2011р., №Ева-000002 від 01.03.2011р., №Ева-000105 від 10.03.2011р., №Ева-000171 від 16.03.2011р., №Ева-000221 від 22.03.2011р., №Ева-000308 від 30.03.2011р., №Ева-000025 від 05.04.2011р., №Ева-000117 від 14.04.2011р., №Ева-000163 від 18.04.2011р., №Ева-000170 від 19.04.2011р., №Ева-000199 від 22.04.2011р., №Ева-000042 від 06.05.2011р., №Ева-00076 від 11.05.2011р., №Ева-000129 від 16.05.2011р., №Ева-000146 від 18.05.2011р., №Ева-000241 від 27.05.2011р., №Ева-000037 від 06.06.2011р., №Ева-000111 від 14.06.2011р., №Ева-000144 від 20.06.2011р., №Ева-000225 від 25.06.2011р.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за товар, поставлений в межах виконання договорів №07 від 11.01.2010р. та №02 від 04.01.2011р. за вищезгаданими накладними станом на дату звернення з позовом до Господарського суду міста Києва становила 300 193,24 грн.

Місцевий господарський суд у своєму рішенні, посилаючись на письмові пояснення позивача вих.№41 від 18.10.2011р., зазначив про те, що фактична заборгованість відповідача є значно меншою ніж та, що заявлена позивачем до стягнення і вона становить 108 421,15 грн.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. У письмових поясненнях вих.№41 від 18.10.2011р. позивач навів відомості про загальну кількість товару, поставлену відповідачу у період з лютого 2009 року по липень 2011 року, а також про оплату відповідачем коштів за товар у вказаному періоді. При цьому позивач розмежував відомості по рокам (2009, 2010, 2011рр.), вказавши видаткові накладні, на підставі яких відбувалась поставка, а також видаткові накладні із зазначенням суми сплачених відповідачем коштів.

Як було встановлено судом, за період з лютого 2009 року по липень 2011 року позивач поставив відповідачу товарів на загальну суму 1 212 805,42 грн. (з них: 533 419,93 грн.                     у 2009р., 447 751,66 грн. у 2010р., 231 633,83 у 2011р.), а відповідач сплатив позивачу              кошти у сумі 912 612,18 грн. (з них: 379 056,14 грн. у 2009р., 344 798,98 грн. у 2010р., 188 757,06 грн. у 2011р.). Залишок заборгованості становить 300 193,24 грн., тобто та ж сама сума, яка вказана у позові. Окрім того, серед видаткових накладних за 2010-2011рр., які вказані у поясненнях позивача в переліку оплачених відповідачем у 2010-2011рр., відсутні видаткові накладні, на які посилається позивач у позовній заяві.

Належних та допустимих доказів на підтвердження повного та своєчасного розрахунку з позивачем та/або доказів повернення позивачу поставленого товару у зв’язку з наявністю претензій щодо якості, комплектності, кількості товару ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Таким чином висновок суду першої інстанції про те, що сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 108 421,15 грн. не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки, розраховуючи суму боргу, місцевий господарський суд посилався на здійснені позивачем поставки товарів протягом 2009-2011р.р., тоді як питання поставки безпосередньо за спірними видатковими накладними та здійснення відповідачем їх оплати судом не досліджувалось.

Отже, станом на час подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складала 300 193,24 грн. Однак вже під час судового розгляду позивач повідомив суд про часткове погашення відповідачем заборгованості, у зв’язку з чим зменшив розмір своїх вимог та просив суд стягнути з відповідача 297 178,21 грн. основного боргу.

Приймаючи до уваги, що борг у сумі 3 015,03 грн. сплачений відповідачем після звернення позивача з позовом до місцевого господарського суду та порушення провадження у справі, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про те, що в цій частині вимог провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Однак в частині вимог про стягнення з відповідача решти основного боргу висновки місцевого господарського суду спростовується зібраними доказами.

Зважаючи на те, що  за результатами перегляду справи колегія суддів встановила наявність у відповідача заборгованості за поставлений позивачем товар згідно з видатковими накладними №Ева-002570 від 29.10.2010р., №Ева-002616 від 05.11.2010р., №Ева-002705 від 12.11.2010р., №Ева-002732 від 17.11.2010р., №Ева-002803 від 24.11.2010р., №Ева-002866 від 03.12.2010р., №Ева-002972 від 07.12.2010р., №Ева-002982 від 15.12.2010р., №Ева-003051 від 21.12.2010р., №Ева-003126 від 28.12.2010р., №Ева-000020 від 04.01.2011р., №Ева-000066 від 11.01.2011р., №Ева-000174 від 21.01.2011р., №Ева-000196 від 26.01.2011р., №Ева-000214 від 28.01.2011р., №Ева-000005 від 02.02.2011р., №Ева-000098 від 11.02.2011р., №Ева-000147 від 17.02.2011р., №Ева-000002 від 01.03.2011р., №Ева-000105 від 10.03.2011р., №Ева-000171 від 16.03.2011р., №Ева-000221 від 22.03.2011р., №Ева-000308 від 30.03.2011р., №Ева-000025 від 05.04.2011р., №Ева-000117 від 14.04.2011р., №Ева-000163 від 18.04.2011р., №Ева-000170 від 19.04.2011р., №Ева-000199 від 22.04.2011р., №Ева-000042 від 06.05.2011р., №Ева-00076 від 11.05.2011р., №Ева-000129 від 16.05.2011р., №Ева-000146 від 18.05.2011р., №Ева-000241 від 27.05.2011р., №Ева-000037 від 06.06.2011р., №Ева-000111 від 14.06.2011р., №Ева-000144 від 20.06.2011р., №Ева-000225 від 25.06.2011р. у загальному розмірі 297 178,21 грн., позовні вимог в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з п.7.3 договорів №07 від 11.01.2010р. та №02 від 04.01.2011р. у випадку прострочення оплати товару покупець (відповідач) зобов’язується сплатити постачальнику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, нарахованої від вартості партії товару, неоплаченої у передбачений цими договорами термін.   

Окрім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань перед позивачем, нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованим.  

За розрахунками позивача, перевіреними апеляційним господарським судом, з відповідача підлягає стягненню 67 609,72 грн. пені, 20 713,37 грн. інфляційних втрат та 6 786,00 грн. 3% річних.

В ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду жодних письмових пояснень або належних і допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові, тоді як згідно з ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За результатами перегляду справи доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, що свідчить про неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню,  оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині припинення провадження відносно вимог про стягнення з відповідача 3 015,03 грн. основного боргу на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України має бути залишене без змін, а в іншій частині судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог вих.№352 від 05.10.2011р.).

Оскільки позовні вимоги задоволенні частково, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовом до суду підлягають стягненню з обох сторін пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: з позивача – 31,94 грн. (з них: 30,15 грн. - державне мито за подання позову, 01,79 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), з відповідача – 4 157,08 грн. (з них: 3 922,87 грн. - державне мито за подання позову, 234,21 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

У зв’язку із задоволенням апеляційної скарги, судові витрати (з урахуванням уточнення вимог апеляційної скарги) у сумі 1 961,49 грн. за її подання підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 80, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Еванс М” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2011р. у справі №47/309 частково скасувати та прийняти нове рішення, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

   „Позов задовольнити частково.

   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СТІОМІ-Холдинг” (01133,            м. Київ, вул. Щорса, 29, код ЄДРПОУ 32827667) на користь Приватного підприємства             „Еванс М” (юр.адреса: 31310, Хмельницька обл., Хмельницький район, смт. Чорний острів, пров. Вовчегоранський, 1; пошт.адреса: 29010, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 88, оф. 408,  код ЄДРПОУ 36269139) 297 178,21 грн. (двісті дев’яносто сім тисяч сто сімдесят вісім гривень 21 копійку) – основного боргу, 67 609,72 грн. (шістдесят сім тисяч шістсот дев’ять гривень 72 копійки) – пені, 20 713,37 грн. (двадцять тисяч сімсот тринадцять гривень 37 копійок) – інфляційних втрат, 6 786,00 грн. (шість тисяч сімсот вісімдесят шість гривень 00 копійок) – 3% річних, 3 922,87 грн. (три тисячі дев’ятсот двадцять дві гривні 87 копійок) – державного мита та 234,21 грн. (двісті тридцять чотири гривні 21 копійку) -  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  В частині позовних вимог про стягнення 3 015,03 грн. провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України”.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СТІОМІ-Холдинг” (01133,            м. Київ, вул. Щорса, 29, код ЄДРПОУ 32827667) на користь Приватного підприємства             „Еванс М” (юр.адреса: 31310, Хмельницька обл., Хмельницький район, смт. Чорний острів, пров. Вовчегоранський, 1; пошт.адреса: 29010, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 88, оф. 408,  код ЄДРПОУ 36269139) 1 961,49 грн. (одну тисячу дев’ятсот шістдесят одну гривню 49 копійок) державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи №47/309 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена  до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Мартюк А.І.