Рішення

від 24.04.2007 по справі 22ц-614/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц- 614/2007 р

Справа № 22ц- 614/2007 р.                                   Головуючий

у 1 інст. -

Гордійко Ю.Г.

Доповідач

- Литвиненко LB.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    

УКРАЇНИ

24 квітня   2007 року                                                               місто

Чернігів

Апеляційний   суд 

Чернігівської  області у складі:

головуючого - судді Позігуна М.І. суддів - Литвиненко І.В., Мельниченка Ю.В.

при секретарі - Гавриленко Ю.В.

за

участю - представника позивача ОСОБА_3,

відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну

справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду

м. Чернігова від 07 лютого 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про встановлення порядку землекористування, усунення перешкод в користуванні

домобудуванням та земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся

з позовом до співкористувача земельної ділянки ОСОБА_2 про усунення перешкод в

користуванні його земельною ділянкою шляхом відновлення порядку

землекористування, встановленого рішенням народного суду 2-ої дільниці м.

Чернігова від 06.06.1958 року та у відповідності з висновком спеціаліста

Чернігівської експертної фірми „Еталон" № С-819 від 22.09.2006 року, а

також зобов'язанням відповідача забезпечити йому заїзд до двору автомобільним

транспортом, знесення самовільно встановленого за будинком паркану, самовільно

встановленої сітчастої загородки для птиці на схилі гори, зобов'язання прибрати

купу сміття за будинком, заборони їй тримати в пригребиці та в сараї домашню

худобу та птицю.

Рішенням суду у задоволенні вимог ОСОБА_1 було відмолено.

Суд виходив з того, що у висновку спеціаліста Чернігівської фірми „Еталон"

від 22.09.2006 року міститься новий порядок користування земельною ділянкою ніж

у рішенні суду від 06.06.1958 року, а інші вимоги не доведені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду оскільки висновки суду не

відповідають обставинам справи та постановити нове рішення, яким задовольнити

позовні вимоги. Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що висновок суду про те що

висновок спеціаліста є недопустимим доказом не відповідає положенням ст. 59 ЦПК

України і, якщо відповідачка не була згодна з таким висновком, то вона мала

право заявляти клопотання про

2

призначення

експертизи. Крім того, в апеляційній скарзі зазначається, що позивач надав

достатньо доказів на підтвердження своїх вимог щодо самовільного будівництва

загорож, порушення відповідачкою санітарних норм.

В судовому

засіданні представник апелянта наполягала на задоволенні апеляційної скарги, а

відповідачка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши

доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд

приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню

виходячи з наступного.

Як встановлено в

суді, земельна ділянка по вул. Толстого,

47 в м. Чернігові між двома колишніми співкористувачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5

була поділена за рішенням народного суду 2-ої дільниці м. Чернігова відповідно

до акту техніка інвентар бюро від 07.05.1958 року і відповідно до якого за

кожним співкористувачем була закріплена земельна ділянка під огород, під

будівлями під двором та схилом та вказана земельна ділянка що залишається під

спільним двором (а.с. 10, 22). Згідно до генерального плану 1958 року, що

міститься у технічному паспорті на будинковолодіння відповідачки, яка стала

землекористувачем після ОСОБА_4, (а.с. 48), межі земельної ділянки, які межують

з ділянкою, що знаходиться під двором загального користування, були встановлені

для огороду ОСОБА_4 та огороду ОСОБА_5, і після зміни землекористувачів ці межі

новими землекористувачами не змінювались. У висновку спеціаліста № С-189 від

22.09.2006 року пропонується змінити межі існуючого землекористування в частині

відступу межі, яка відокремлює двір спірного користування, в бік огороду

відповідачки для створення можливості заїзду позивачем автомобілем до своєї

частки будинку.

Таким чином,

вимоги ОСОБА_1 про відновлення порядку землекористування, встановленого

рішенням суду, у відповідності з висновком спеціаліста, для забезпечення йому

заїзду до двору автомобільним транспортом є суперечливими, оскільки

встановлений рішенням суду від 06.06.1958 року порядок землекористування в цій

частині є обов'язковим для нових землекористувачів і порушень цього порядку не

встановлено, тому висновок спеціаліста про нову межу фактично змінює

встановлений порядок, а отже і вимоги позивача фактично про зміну встановленого

і непорушеного порядку землекористування задоволені не можуть бути.

Апеляційний суд

не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що в разі

встановлення порядку землекористування його не може бути змінено рішенням суду,

так як в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року

„Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді

цивільних справ" зазначається , що в разі угоди сторін такий порядок може

бути змінений. Крім того, зазначений рішенням суду від 06.06.1958 року порядок

землекористування в частині розміру земельної ділянки під будівлями та спільним

двором вже змінений самими землекористувачами, проте вимоги заявлялись з інших

підстав.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання ОСОБА_2

знести самовільно встановлений за будинком паркан та самовільно встановлену

сітчасту загородку для птиці на схилі гори, то, як вбачається з матеріалів

справи,    відповідачка   не   

заперечувала  того   факту,   

що   вона   самовільно

2

встановила ці загородки. З генерального плану 1958 року

(а.с. 48) вбачається, що межі дворів та частини схилу гори кожному у

визначеному рішенням суду від 06.06.1958 року розмірах в натурі не

встановлювались, а тому дії відповідачки по встановленню паркану за будинком та

сітчастої загородки, яка перешкоджає користуватися схилом позивачу у розмірі,

визначеному рішенням суду від 06.06.1058 року, є порушенням прав позивача, а

тому його право землекористування в цій частині підлягає поновленню шляхом зобов'язання

відповідача знести самовільно встановлений паркан за будинком та сітчасту

загородку на схилі гори, і висновки місцевого суду в цій частині не

відповідають дійсним обставинам справи.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з вимогами

позивача про заборону відповідачці тримати у пригребиці домашню худобу та птицю

оскільки через відстань між частиною будинку позивача і пригребицею у 1,3 м

порушуються санітарні норми, встановлені п.3.26 ДБН 360-92 (4), які

регламентують відстань від господарчої будівлі для утримання домашньої худоби

до жилого будинку. Наявність факту утримання худоби в пригребиці

підтверджується дослідницькою частиною висновку спеціаліста № С-819 від

22.09.2006 року, яка не спростована відповідачкою. Висновок суду першої інстанції

про те, що висновок спеціаліста є неналежним доказом, в цій частині суперечить

положенням ст. 59 ЦПК України, а тому не може визнаватись законним.

Відносно вимог позивача про зобов'язання відповідачку

прибрати купу сміття за будинком, то апеляційний суд не може погодитись з

обґрунтованістю такої вимоги, оскільки, як вже зазначалось, межі дворів кожного

в натурі не встановлювались, а тому визначити на чиїй ділянці знаходиться купа

сміття і кому заважає користуватися земельною ділянкою, на даний час є неможливим.

Визначаючи відстань між сараєм відповідачки та будинком

позивача як незначне порушення санітарних норм, які регламентують відстань від

будівлі для утримання домашньої худоби до жилого будинку, апеляційний суд

вважає за можливим відмовити у вимогах позивача про заборону відповідачці

тримати домашню худобу в сараї, а інших вимог відносно сараю позивач не

заявляв.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку,

що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, воно підлягає

скасуванню, а вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.4, ст.ст. 314, 316,

319, 325 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 7

лютого 2007 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку

землекористування, усунення перешкод в користуванні домобудуванням та земельною

ділянкою задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 знести самовільно встановлений за

будинком паркан, самовільно встановлену сітчасту загородку

4

для птиці на

схилі гори, заборонити тримати в пригребиці домашню худобу та птицю.

В частині

задоволення позовних вимог про відновлення порядку землекористування,

встановленого рішенням народного суду 2-ої дільниці м. Чернігова від 06.06.1958

року та у відповідності з висновком спеціаліста Чернігівської експертної фірми

„Еталон" № С-819 від 22.09.2006 року, зобов'язання ОСОБА_2 забезпечення

заїзду до двору автомобільним транспортом, прибирання купи сміття за будинком,

заборони тримати в сараї домашню худобу та птицю, відмовити.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене

в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня

проголошення.