Рішення

від 01.12.2011 по справі 9/195-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2011 р.                                                                  Справа № 9/195-09

За позовом Макарівського районного споживчого товариства

До Макарівської селищної ради та Макарівського сільського споживчого товариства

Третя особа 1 - Макарівське бюро технічної інвентаризації

Третя особа 2 - Виконавчий комітет Макарівської селищної ради Київської області

Про визнання недійсним рішення та визнання права власності

                                                                                                      Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:           

Від позивача               не з’явився

Від відповідача 1               не з'явився

Від відповідача 2         ОСОБА_1 (дов. б/н від 20.09.2011 р.)

Від третьої особи 1      не з‘явився

Від третьої особи 2      не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Макарівського районного споживчого товариства до Макарівської селищної ради та Макарівського сільського споживчого товариства про визнання за Макарівським районним споживчим товариством права власності на магазин “Продтовари”, який розташований за адресою: вул. Проектна, 3, смт. Макарів, Київська область та визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Макарівської селищної ради Київської області № 106 від 26.06.2003 р. у частині оформлення права власності на магазин “Продтовари”.

Ухвалою суду від 17.08.2009 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 15.09.2009 року.

15.09.2009 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшло клопотання № 865 від 15.09.2009 року від голови Макарівської селищної ради, в якому просить суд про відкладення розгляду справи, у зв’язку з чим ухвалою суду 15.09.09 р. розгляд справи відкладено на 01.10.09 р.

Ухвалою суду 01.10.09 р. розгляд справи відкладено на 27.10.09 р.

В судовому засіданні 27.10.09 р. судом оголошено перерву до 17.11.09 р.

В судовому засіданні 17.11.09 р. судом оголошено перерву до 08.12.09 р.

В судовому засіданні 08.12.09 р. судом оголошено перерву до 22.12.09 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.12.2010 р., на підставі вимог ст. 79 ГПК, України зупинено провадження у справі № 9/195-09 до вирішення спору Вищим адміністративним судом України по справі № 22-а-39552/08.

27.09.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача - Макарівського районного споживчого товариства надійшли копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2010 року та копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2011 року, згідно яких скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2009 року та закрито провадження у адміністративній справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.2011 року поновлено провадження у справі 9/195-09 та призначено розгляд справи на 20.10.2011 року.

12.10.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від представника позивача - Макарівського районного споживчого товариства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19.10.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від представника відповідача 2 - Макарівського сільського споживчого товариства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

20.10.2011р. у судове засідання представники сторін не з‘явилися, про дату, час та місце розгляду були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 20.10.2011 року суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача 2, органу, який здійснює реєстрацію права власності на нерухоме майно та органу, який надав дозвіл на реєстрацію нерухомого майна.

За таких обставин, ухвалою суду від 20.10.11 р. розгляд справи відкладено на 10.11.2011 р.; залучено до участі у справі в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Макарівське бюро технічної інвентаризації (08000 Київська обл., смт. Макарів, вул. Б.Хмельницького, 23) та третьої особи 2 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Виконавчий комітет Макарівської селищної ради Київської області (08000, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 30), оскільки рішення про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно впливає на відповідні права та обов’язки органу реєстрації, а визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Макарівської селищної ради Київської області впливає на права та обов’язки Виконавчого комітету Макарівської селищної ради Київської області; зобов’язано позивача направити копію позовної заяви на адресу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2, докази направлення надати в судове засідання для долучення до матеріалів справи; надати письмові пояснення, в якому зазначити якому способу захисту відповідає вимога про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Макарівської селищної ради Київської області № 106 від 26.06.2003 р. у частині оформлення права власності на магазин “Продтовари”; зазначити норми чинного законодавства України на момент винесення спірного рішення (2003 рік), яким суперечить зазначене рішення; підстави, з урахуванням посилання на норми чинного законодавства України, відповідно до яких Макарівське районне споживче товариство є власником спірного майна; надати докази відмови відповідача 1 позивачу у визнанні права власності; копію листа Виконавчого комітету Київської обласної ради № 574-9 від 28.04.1990 р.; зобов'язано відповідача 1 надати докази державної реєстрації Виконавчого комітету Макарівської селищної ради та інші докази на підтвердження його правового статусу; письмові пояснення, в яких зазначити правовий статус Виконавчого комітету Макарівської селищної ради за період з червня 2003 р. по жовтень 2011 р.; письмові пояснення, в яких зазначити підстави визнання права власності на спірний магазин за Макарівським сільським споживчим товариством; підстави надання дозволу Макарівському БТІ на виготовлення технічної документації на спірний об’єкт Макарівським сільським споживчим товариством; копії заяви відповідача 2 про визнання права власності на спірний об’єкт з додатками; відповідь на лист Макарівського районного споживчого товариства № 21-юр від 17.03.2008 р.; оригінал (для огляду) та належним чином завірену копію (для долучення до матеріалів справи) спірного рішення № 106 “Про надання дозволу на виготовлення технічної документації” від 26.06.2003 р.; зобов'язано відповідача 2 надати докази перебування спірного об’єкту на балансі відповідача 2 (письмові пояснення, в яких зазначити суб’єкта передачі спірного майна на баланс відповідача 2); зобов’язати третю особу 1 –Макарівське бюро технічної інвентаризації надати письмові пояснення з посиланням на норми законодавства України (станом на 26.06.2003 р.), якими керувалось Макарівське бюро технічної інвентаризації щодо загальних (спеціальних, у випадку їх наявності) підстав (перелік необхідних документів тощо) надання дозволу на виготовлення технічної документації на нерухоме майно з урахуванням норм Положення “Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна”від 31.08.2001 р.; підстави визнання права власності на магазин “Продтовари”за Макарівським сільським споживчим товариством на підставі рішення Виконавчого комітету макарівської селищної ради Київської області № 106 “Про надання дозволу на виготовлення технічної документації”від 26.06.2003 р.; зобов’язано третю особу 2 –Виконавчий комітет Макарівської селищної ради надати докази державної реєстрації Виконавчого комітету Макарівської селищної ради та інші докази на підтвердження його правового статусу; письмові пояснення, в яких зазначити правовий статус Виконавчого комітету Макарівської селищної ради за період з червня 2003 р. по жовтень 2011 р.; письмові пояснення, в яких зазначити підстави визнання права власності на спірний магазин за Макарівським сільським споживчим товариством; підстави надання дозволу Макарівському БТІ на виготовлення технічної документації на спірний об’єкт Макарівським сільським споживчим товариством.

10.11.2011р. у судове засідання представники третіх осіб не з‘явилися, про дату, час та місце розгляду були повідомлені належним чином.

10.11.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від представника відповідача 2 - Макарівського сільського споживчого товариства надійшло клопотання про витребування документів від позивача з метою з’ясування наявності у нього права власності на спірне майно.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, у зв’язку з чим ухвалою суду від 10.11.2011 р. розгляд справи відкладено на 01.12.2011 р.

01.12.2011р. у судове засідання представники позивача, відповідача 1 та третіх осіб не з‘явилися, про дату, час та місце розгляду були повідомлені належним чином.

01.12.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з відрядженням представника Ситенка О.Д.

Представник відповідача 2 проти зазначеного клопотання заперечив з посиланням на затягування розгляду справи з боку позивача.

Відповідно до приписів статті 84 ГПК України описова частина рішення має містити окремий виклад, зокрема, клопотань сторін та їх представників, інших учасників процесу (пункт 2 частини першої); у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання сторін.

Отже, результати розгляду клопотань учасників судового процесу повинні відображатися в судовому рішенні, прийнятому по суті спору.

Обов'язкового винесення ухвали як окремого процесуального документа стосовно кожного (будь-якого) клопотання учасника процесу ГПК не передбачає. Водночас у разі потреби можливе і навіть необхідне винесення за зазначеним клопотанням саме такої ухвали, наприклад, у вирішенні питання про відвід судді (частина п'ята статті 20 ГПК), про вжиття запобіжних заходів (частина п'ята статті 434 ГПК), про вжиття заходів до забезпечення позову (стаття 66 ГПК), зміну способу та порядку виконання судового рішення (стаття 121 ГПК) тощо.

Зазначена правова позиція зазначена у п.1 Листа Вищий господарський суд від 18.03.2008 р. № 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році".

Згідно ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємств, організацій. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Тобто, інтереси позивача може представляти керівник особисто, який підписав та подав через загальний відділ господарського суду Київської області клопотання про відкладення розгляду справи і мав можливість з’явитися в судове засідання та надати необхідні пояснення у справі; інші особи, які є його штатними працівниками та діють у межах, визначених законодавством, установчими документами юридичної особи чи довіреністю від імені підприємства, а також особа, яка є представником з належним чином посвідченими повноваженнями на ведення справи юридичної особи в суді.

Також слід зазначити, що господарський процесуальний кодекс України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що справа неодноразово відклалась у зв’язку з неявкою сторін та клопотаннями позивача; представник позивача мав достатньо часу для подання витребуваних документів, а також позивачем не долучено жодного доказу, який  би підтверджував перебування останнього у відрядженні.

Враховуючи викладене, клопотання позивача про відкладення розгляду справи залишене судом без задоволення.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені за адресами, які вказані у позовній заяві, але позивач, відповідач 1 та треті особи не з’явилися на виклик суду та не направили своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку що позивач, відповідач 1 та треті особи про розгляд справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач, відповідач 1 та треті особи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Оскільки, справа № 9/195-09 неодноразово відкладалась у зв’язку з неявкою сторін та необхідністю подання документів, а позивач, відповідач 1 та треті особи про розгляд справи були належним чином повідомлені, відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника відповідача 2, господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2009 року Макарівське районне споживче товариство вдруге звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Макарівської селищної ради Київської області та Макарівського сільського споживчого товариства про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Макарівської селищної ради Київської області № 106 від 26.06.2003 р. в частині оформлення права власності на магазин “Продтовари”, який розташований за адресою: Київська обл., смт. Макарів, вул. Проектна, 3 за Макарівським сільським споживчим товариством та визнання права власності на магазин “Продтовари”, який розташований за адресою: Київська обл., смт. Макарів, вул. Проектна, 3 за  Макарівським районним споживчим товариством.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до змісту рішення Виконавчого комітету Макарівської селищної ради Київської області № 106 від 26.06.2003 р. «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації», Виконавчий комітет Макарівської селищної ради Київської області, розглянувши клопотання відповідача 2 вирішив надати дозвіл Макарівському бюро технічної інвентаризації на виготовлення технічної документації Макарівському сільському споживчому товариству на 6 магазинів, серед яких відповідно зазначено спірний об’єкт - магазин “Продтовари”, який розташований за адресою: Київська обл., смт. Макарів, вул. Проектна, 3.

Вирішення питання визнання права власності або щодо його оформлення на спірний об’єкт - магазин “Продтовари”, який розташований за адресою: Київська обл., смт. Макарів, вул. Проектна, 3 у рішенні Виконавчого комітету Макарівської селищної ради Київської області № 106 від 26.06.2003 р. «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації»не вирішено жодним чином.

Таким чином, позивач просить суд визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Макарівської селищної ради Київської області № 106 від 26.06.2003 р. в частині, яка у спірному рішенні взагалі відсутня.

Рішення суду є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/163 від 12.03.2009 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" визначений частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України і частиною другою статті 20 Господарського кодексу України перелік способів (шляхів) захисту прав та законних інтересів осіб (у тому числі суб'єктів господарювання та споживачів) не є вичерпним, оскільки відповідними нормами передбачена можливість захисту права або інтересу й іншим способом (іншими способами), встановленими (передбаченими) договором або законом.

Отже, здійснюючи оцінку правильності обрання позивачем у справі способу захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, господарський суд повинен звертатися й до інших, крім названих кодексів, актів законодавства, а також до умов укладеного сторонами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

Частина 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічний принцип діяльності органів місцевого самоврядування відтворено у статті 24 Закону України “Про місцеве самоврядування”.

Судом встановлено, що правомірність надання Виконавчим комітетом Макарівської селищної ради Київської області Макарівському бюро технічної інвентаризації дозволу на виготовлення технічної документації Макарівському сільському споживчому товариству на  магазин “Продтовари”, який розташований за адресою: Київська обл., смт. Макарів, вул. Проектна, 3, позивачем не оскаржується; інших підстав для скасування рішення Виконавчого комітету Макарівської селищної ради Київської області № 106 від 26.06.2003 р. «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації»позивачем не зазначено.

Враховуючи викладене, а також те, що посилання на визнання права власності на  магазин “Продтовари”, який розташований за адресою: Київська обл., смт. Макарів, вул. Проектна за Макарівським сільським споживчим товариством, у спірному рішенні відсутнє, позовна вимога Макарівського районного споживчого товариства про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Макарівської селищної ради Київської області № 106 від 26.06.2003 р. в частині оформлення права власності на магазин “Продтовари”, який розташований за адресою: Київська обл., смт. Макарів, вул. Проектна, 3 за Макарівським сільським споживчим товариством задоволенню не підлягає з підстав необґрунтованості та недоведеності належними та допустимими доказами.

Крім того, позивач просить суд визнати право власності на магазин “Продтовари”, який розташований за адресою: Київська обл., смт. Макарів, вул. Проектна, 3 за  Макарівським районним споживчим товариством.

Заявлену позовну вимог позивач обґрунтовує тим, що Макарівським сільським споживчим товариством не були надані документи, які підтверджують визнання за ним права власності на магазин “Продтовари”, який розташований за адресою: Київська обл., смт. Макарів, вул. Проектна, 3.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зазначені положення ч. 2 ст. 35 ГПК України вказують на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.11.09 р. у справі 9/208-09.

У 2008 році Макарівське районне споживче товариство звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Виконавчого комітету Макарівської селищної ради Київської області про визнання за ним права власності на магазин “Продтовари”, який розташований за адресою: Київська обл., смт. Макарів, вул. Проектна, 3.

Під час розгляду зазначеної справи № 17/303-08, ухвалою суду від 01.09.2008 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Макарівське сільське споживче товариство.

Відповідно до змісту позовних вимог Макарівського районного споживчого товариства підставою позову у справі № 17/303-08 була бездіяльність виконавчого комітету Макарівської селищної ради щодо розгляду заяв позивача про оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.10.2008 року у справі № 17/303-08 у задоволенні позову було відмовлено повністю.

У рішенні господарського суду Київської області від 27.10.2008 року у справі № 17/303-08 судом було встановлено факт реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іншою особою –Макарівським сільським споживчим товариством, що свідчить про наявність спору між позивачем та третьою особою, але зазначено, що позивач не позбавлений права на пред’явлення позову про визнання за ним права власності на спірне майно до Макарівського сільського споживчого товариства,  але з інших підстав, ніж зазначені в даному позові.

Крім того, у зазначеному рішенні встановлено, що відповідачем надано суду докази того, що право власності на спірне майно на час подання заяви позивачем вже було зареєстровано в Макарівському БТІ на іншу особу - Макарівське сільське споживче товариство, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.12.2003р. серія САЛ № 340395 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.12.2003р. № 2193594.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.04.2009 р. рішенням господарського суду Київської області від 27.10.2008 року у справі № 17/303-08 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.08.09 р. постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.04.2009 р. та рішення господарського суду Київської області від 27.10.2008 р. у справі № 17/303-08 залишено без змін.

Протягом розгляду даної справи, відповідачем надано суду докази того, що право власності на спірне майно (магазин “Продтовари”, який розташований за адресою: Київська обл., смт. Макарів, вул. Проектна, 3) на час подання заяви позивачем вже було зареєстровано в Макарівському БТІ на відповідача 2 - Макарівське сільське споживче товариство, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.12.2003р. серія САЛ № 340395 та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.12.2003р. № 2193594.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

А відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п.п. "а" п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (із змінами і доповненнями) встановлює, що оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об’єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об’єкта і введення його в експлуатацію.

Згідно з п.п. 10 п. "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі повноваження як облік та реєстрація відповідно до закону об’єктів нерухомого майна незалежно від форм власності в разі їх  делегування відповідним виконавчим комітетам.

Таким чином, відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.12.2003 р. Серії САА № 340395 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.12.2003 року № 2193594, які на час винесення рішення у справі є чинними та, у встановленому чинним законодавством України, порядку не скасовані, незаконність набуття права власності на спірне майно відповідачем 2  в судовому порядку не встановлена, право власності на спірне майно зареєстровано в Макарівському БТІ на Макарівське сільське споживче товариство.

Макарівське бюро технічної інвентаризації в судові засідання на виклик суду жодного разу не з’явилося та не надало суду письмові пояснення з посиланням на норми законодавства України (станом на 26.06.2003 р.), якими керувалось Макарівське бюро технічної інвентаризації щодо загальних (спеціальних, у випадку їх наявності) підстав (перелік необхідних документів тощо) надання дозволу на виготовлення технічної документації на нерухоме майно з урахуванням норм Положення “Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна” від 31.08.2001 р.; підстави оформлення права власності на магазин “Продтовари” за Макарівським сільським споживчим товариством на підставі рішення Виконавчого комітету макарівської селищної ради Київської області № 106 “Про надання дозволу на виготовлення технічної документації” від 26.06.2003 р.

Водночас суд звертає увагу позивача на той факт, що питання правомірності дій Макарівського БТІ щодо реєстрації права власності на магазин “Продтовари”, який розташований за адресою: Київська обл., смт. Макарів, вул. Проектна, 3 за Макарівським сільським споживчим товариством на підставі рішення Виконавчого комітету Макарівської селищної ради Київської області № 106 від 26.06.2003 р. «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації»не є предметом розгляду даного спору, у зв’язку з чим він не позбавлений права звернутися до суду з відповідними позовними вимогами.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, при відмові в задоволенні позову покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

 Суддя                                                                               Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 06.12.2011 р.