Рішення

від 20.12.2011 по справі 9/319

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/319 20.12.11

За позовом Товарис тва з обмеженою відповідальн істю фірма "Оліс ЛТД"

До Дочірньог о підприємства "Техенерго"

про визнання права власності на майно та в итребування майна з чужого

незаконного в олодіння

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. вих. №01/01 від 01.11.2011р .)

Від відповідача О СОБА_2 (дов. б/н від 30.12.2011р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК Укр аїни в судовому засіданні 20 г рудня 2011 р. оголошено вступну т а резолютивну частини рішенн я у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою ві дповідальністю фірма "Оліс Л ТД" (далі по тексту - позивач) зв ернулося до Господарського с уду м. Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Техенерго" (далі по тексту - ві дповідач) у відповідності до якої просить суд:

- визнати за TOB фірмою Оліс ЛТ Д” право власності на формок омплект призначений для виго товлення банки 06-009П-ІІІ-4-66-1-430 (“Ол іс”), розроблений та виготовл ений задля виконання Договор у № 20/08 від 11.08.2008р.;

- зобов'язати ДП “Техенерго” (Код ЄДРПОУ 32072610) передати TOB фірм і “Оліс ЛТД” формокомплект п ризначений для виготовлення банки 06-009П-ІІІ-4-66-1-430 (“Оліс”), із ре сурсом не меншим ніж 16 053 516 (шіст надцять мільйонів п'ятдесят три тисячі п'ятсот шістнадця ть) штук, шляхом поставки форм окомплекту та всієї документ ації, яка до нього додається, н еобхідної для використання т а експлуатації формокомплек ту, на склад TOB фірми “Оліс Лтд" який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Карпенка Ка рого 47, в десятиденний строк і з часу набрання рішенням зак онної сили, а також просить су д покласти на відповідача су дові витрати.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва від 12.10.2011 року по зовну заяву прийнято до розг ляду, порушено провадження у справі № 9/319, розгляд справи пр изначено на 08.11.2011 року.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва від 08.11.2011 рок роз гляд справи відкладено на 08.12.20 11 року, у зв' язку з неявкою ві дповідача в судове засідання , клопотанням відповідача пр о відкладення розгляду справ и, невиконанням сторонами ви мог ухвали суду в повному обс язі.

08.12.2011 року через відділ канце лярії Господарського суду мі ста Києва відповідачем подан о додаткові письмові запереч ення по справі.

В судове засідання 08.12.2011 року представники сторін з'явили сь.

Представником позивача на дано письмові та усні поясне ння по справі, підтримано поз овні вимоги.

Представником відповідача надано усні пояснення та зап еречення по справі.

Разом з тим, представником п озивача подано письмову заяв у про продовження строку вир ішення спору на більш тривал ий строк, ніж встановлено час тиною 1 статті 69 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК Укр аїни у виняткових випадках з а клопотанням сторони, з урах уванням особливостей розгля ду спору, господарський суд у хвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш я к на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва від 08.12.2011 року пр одовжено строк вирішення спо ру у справі № 9/319 на п'ятнадцять днів та оголошено перерву в с удовому засіданні до 20.12.2011 року .

У судовому засіданні 20.12.2011 ро ку представником відповідач а надано письмові та усні поя снення по справі, в яких запер ечено проти задоволення позо вних вимог.

Представник позивача нада в додаткові письмові пояснен ня по справі.

Розглянувши подані сторон ами матеріали, всебічно і пов но з' ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтують ся позовні вимоги, Господарс ький суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2008 року між Товарис твом з обмеженою відповідаль ністю фірма "Оліс ЛТД" (покупец ь) Дочірнім підприємством "Те хенерго" (продавець) було укл адено Договір № 20/08 (надалі по т ексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов'язується пер едати у власність покупця. а п окупець прийняти та оплатити склотару - банку 06-009П-ІІІ-4- 66-1-430 ("Ол іс") виробництва Песковськог о заводу скловиробів (товар) у кількості 17 000 000 шт.

Для виконання даного Догов ору, продавець за власний рах унок розробляє та закуповує формокомплект товару із ресу рсом в 17 000 000 шт. за умови постано вки на лінію не більш ніж 12 раз ів, що робить його ексклюзивн им для покупця, тобто товар ма є цінність та комерційний ін терес тільки для покупця (п. 1.2. Договору).

Дочірнім підприємством "Те хенерго" поставило Товариств у з обмеженою відповідальніс тю фірма "Оліс ЛТД" склотару - б анку 06-009П-ІІІ-4- 66-1-430 у кількості 946 4 84 штуки. Кількість недопостав леного товару складає 16 053 516 шту к.

Згідно з 8.2. Договору останн ій може бути достроково розі рваний сторонами тільки за в заємною згодою.

Пунктом 8.3. Договору передба чено, що при достроковому роз ірванні Договору, за згодою с торін, покупець зобов'язаний відшкодувати продавцю витра ти по розробці та виготовлен ню останнім формокомплекту п ляшки з розрахунку 0.034 грн. за 1 ш т. непоставленого, в результа ті такого розірвання, товару . Дане відшкодування провади ться покупцем шляхом перерах ування вищевикладеної суми н а розрахунковий рахунок прод авця на протязі 10 календарних днів з моменту направлення о станнім відповідної вимоги.

У зв'язку із достроковим роз ірванням Договору за згодою сторін, та подальшим пропуще нням покупцем строку відшкод ування продавцю витрат пов'я заних із розробкою та вигото вленням формокомплекту та до строковим розірванням Догов ору, за згодою сторін, Дочірнє підприємство "Техенерго" зве рнулося до Господарського су ду Запорізької області із по зовною заявою про стягнення із Товариства з обмеженою ві дповідальністю фірми "Oліс ЛТ Д" суми в розмірі 586 590,18 грн., з яки х - 545 819,54 грн. суми витрат на виго товлення формокомплекту, 12 764,74 грн. пені, 8 356, 18 грн. інфляційних втрат, та 1 648,72 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського с уду Запорізької області від 17.02.2010 р. у справі № 28/14/10 позов Дочір нє підприємство "Техенерго" з адоволено частково. Стягнуто з Tовариства з обмеженою відп овідальністю фірми "Oліс ЛТД" н а користь Дочірнього підприє мства "Техенерго" 545 819,54 грн. суми витрат на виготовлення форм окомплекту, 12 764,74 грн. пені, 6 679, 29 гр н. інфляційних втрат, та 1 648,72 грн . 3% річних.

Запорізьким апеляційним г осподарським судом та Вищим господарським судом України рішення Господарського суду Запорізької області від 17.02.2010 р . по справі № 28/14/10 залишено без з мін.

Як зазначає позивач, у зв'яз ку із тим, що рішення Господар ського суду Запорізької обла сті набрало законної сили, по зивачем було сплачено відпов ідачеві зазначену в рішенні суму, зокрема і суму витрат на виготовлення формокомплект у в розмірі 545 819,54 грн.

На думку позивача, оскільки у Договорі не зазначено, якій саме із сторін по Договору на лежить право власності на фо рмокомплект, а також до якої і з сторін переходить право вл асності після виконання умов Договору чи після сплати пок упцем продавцю суми витрат н а виготовлення формокомплек ту в разі дострокового розір вання Договору, то право влас ності на формокомплект набув ає та із сторін по Договору як ою, після закінчення дії дого вору, фактично були понесені витрати пов'язані із придбан ням формокомплекту, тобто по зивач.

Свої позовні вимоги позива ч обґрунтовує наступним. Фор мокомплект було розроблено т а виготовлено за рахунок про давця, але підстава для його п ридбання була безпосередньо пов'язана із виконанням Дого вору, тобто потреба в придбан ні формокомплекту виникла ви ключно завдяки укладанню Дог овору. Крім того, Формокомпле кт було розраховано на вигот овлення певної продукції, а с аме банки певного виду. Ресур с придбаного формокомплекту був розрахований на виготов лення банки у кількості пере дбаченій Договором. Тобто фо рмокомплект було придбано дл я виробництва певної банки, я ка мала індивідуальні особли вості, ознаки (такі як форма, р озміри та відбиток логотипу Покупця у вигляді надпису "ОЛ ІС") виключно за замовленням т а для потреб Товариства з обм еженою відповідальністю фір ми "Оліс ЛТД", у зв'язку із чим, в разі виготовлення банки у по вній кількості, зазначеній у договорі, ресурс формокомпл екту буде вичерпано та його п одальше використання вже буд е не можливим. Відповідно до п . 8.3. Договору вартість виготов лення формокомплекту була за кладена у ціну банки, у зв'язку із чим витрачена Дочірнім пі дприємством "Техенерго" сума на його придбання повинна бу ти повернута останньому в пр оцесі виконання Договору. Та ким чином, хоча за виготовлен ня формокомплекту і було спл ачено ДП "Техенерго", ця сума п оверталася в продовж дії дог овору, а отже фактично сплачу ється Товариством з обмежено ю відповідальністю фірмою "О ліс ЛТД".

Разом з тим, за розрахунками позивача на розробку та прид бання формокомплекту ДП “Тех енерго” було витрачено 476 690,00 гр н., тобто розмір фактичних вит рат по розробці та виготовле нню формокомплекту є нижчим ніж розмір відшкодування яки й було покладено на Товарист во з обмеженою відповідальні стю фірму "Oліс ЛТД" п. 8.3. Догово ру у разі дострокового розір вання договору, за згодою сто рін.

Також, позивач зазначає, що в разі дострокового розірван ня договору можливість подал ьшого використання ДП "Техен ерго" формокомплеку теж прип иняється у зв'язку із тим, що в ін є ексклюзивним для покупц я, а товар, якій виробляється з а допомогою цього формокомпл екту, теж має цінність та коме рційний інтерес тільки для п окупця. Беручи до уваги екскл юзивність формокомплеку та н еможливість його подальшого використання продавцем, у ра зі дострокового розірвання д оговору, сторони прийшли до з годи, що у разі дострокового р озірвання договору, за згодо ю сторін, покупець зобов'язан ий відшкодувати продав цю витрати по розробці та виг отовленню останнім формоком плекту з розрахунку 0.034 грн. за 1 шт. непоставленого, в результ аті такого розірвання, товар у (п. 8.3. договору). Позивач ствер джує, що зазначений пункт бул о включено до Договору саме у зв'язку із тим, що після достр окового розірвання Договору у продавця фактично припиня ється можливість подальшого використання формокомплект у, у зв'язку із чим він буде поз бавлений можливості поверну ти гроші витрачені, задля вик онання умов достроково розір ваного договору, а саме витра чені на розробку та виготовл ення формокомплекту.

Окрім того, позивач за право вою природою оцінює Договір як змішаний, що містить елеме нти договору купівлі-продажу та договору підряду і посила ючись на ст. 837 ЦК України ствер джує, що у відповідача виник о бов'язок перед позивачем пов 'язаний із переданням останн ьому речі, яку було виготовле но за її завданням, а саме форм окомплекту, проте, відповіда ч порушуючи своє зобов'язанн я за Договором проігнорувало вимогу позивача та не переда ло Товариству з обмеженою ві дповідальністю фірмі "Оліс Л ТД" формокомплект.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що Товариство з обме женою відповідальністю фірм а "Оліс ЛТД" сплатило, в повном у розмірі, суму витрачену Доч ірнім підприємством "Техенер го" на виготовлення формоком плекту, позивач вважає, що з ча су сплати цієї суми, тобто з 10.03 .2011 р., Товариство з обмеженою в ідповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД" набуло право власності н а оплачений нею формокомплек т та просить суд визнати за TOB ф ірмою "Оліс ЛТД” право власно сті на формокомплект признач ений для виготовлення банки 06-009П-ІІІ-4-66-1-430 (“Оліс”), розроблени й та виготовлений задля вико нання Договору № 20/08 від 11.08.2008р. та зобов'язати ДП "Техенерго" пе редати TOB фірмі “Оліс ЛТД” фор мокомплект призначений для в иготовлення банки 06-009П-ІІІ-4-66-1-430 (“Оліс”), із ресурсом не менши м ніж 16 053 516 штук, шляхом поставк и формокомплекту та всієї до кументації, яка до нього дода ється, необхідної для викори стання та експлуатації формо комплекту, на склад TOB фірми “О ліс ЛТД”, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кар пенка Карого 47, в десятиденний строк із часу набрання рішен ням законної сили.

Відповідач не погоджуєтьс я з доводами позивача, зазнач аючи, що після поставки 946 484 шту к товару з 17 000 000 штук позивач фа ктично відмовився від Догово ру. Добровільно виконати п.8.3. Д оговору, яким передбачено, що позивач відшкодовує відпові дачу витрати на формокомплек т із розрахунку 0,034 грн. за кожн у недопоставлену одиницю тов ару позивач відмовився, що зм усило відповідача звернутис я з відповідною позовною зая вою до Господарського суду З апорізької області, на викон ання рішення якого відповідн ою виконавчою службою з пози вача на користь відповідача було стягнуто, зокрема, 545 819 грн . витрат на виготовлення форм окомплекту.

Проте, за твердженням відпо відача сторони у Договорі не передбачали, а відтак жодним чином і ні за яких обставин не мали на меті поставку формок омплекту у власність позивач а, зокрема, у випадку розірван ня Договору та виконання всі х зобов'язань позивача після такого розірвання.

Окрім того, в обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що фактичні витрат и відповідача по закупівлі ф ормокомплекту складають 783 600,00 грн., що підтверджується Дого вором №06-КП від 01.10.2008р., видатково ю накладною від 04.12.2008р. за №98 та б анківськими виписками від 09.04 .2009р. та 10.04.2009р. Таким чином, фактич ні витрати відповідача по за купівлі формокомплекту знач но перевищують суму коштів, о триманих відповідачем на вик онання п.8.3. Договору №20/08 від 11.08.200 8р.

Оцінивши наявні в справі д окази за своїм внутрішнім пе реконанням, що ґрунтується н а всебічному, повному і об' є ктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справ и в їх сукупності, керуючись з аконом, суд приходить до висн овку, що заявлені позовні вим оги не підлягають задоволенн ю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 174 Господа рського кодексу України госп одарським визнається зобов'я зання, що виникає між суб'єкто м господарювання та іншим уч асником (учасниками) відноси н у сфері господарювання з пі дстав, передбачених цим Коде ксом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому ч ислі боржник) зобов'язаний вч инити певну дію господарсько го чи управлінсько-господарс ького характеру на користь і ншого суб'єкта (виконати робо ту, передати майно, сплатити г роші, надати інформацію тощо ), або утриматися від певних ді й, а інший суб'єкт (управнена с торона, у тому числі кредитор ) має право вимагати від зобов 'язаної сторони виконання її обов'язку. Сторони можуть за в заємною згодою конкретизува ти або розширити зміст госпо дарського зобов'язання в про цесі його виконання, якщо зак оном не встановлено інше.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб 'єкти господарювання та інші учасники господарських відн осин повинні виконувати госп одарські зобов'язання належн им чином відповідно до закон у, інших правових актів, догов ору, а за відсутності конкрет них вимог щодо виконання зоб ов'язання - відповідно до вимо г, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до вико нання господарських договор ів застосовуються відповідн і положення ЦК України з урах уванням особливостей, передб ачених ГК України.

Згідно з ст. 599 ЦК України зоб ов'язання припиняється викон анням, проведеним належним ч ином.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України з а договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) пере дає або зобов' язується пере дати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов' язується прийняти майно (тов ар) і сплатити за нього певну г рошову суму.

В статті 692 ЦК України зазнач ено, покупець зобов'язаний оп латити товар після його прий няття або прийняття товароро зпорядчих документів на ньог о, якщо договором або актами ц ивільного законодавства не в становлений інший строк опла ти товару. Покупець зобов'яза ний сплатити продавцеві повн у ціну переданого товару. Дог овором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочен ня платежу. У разі прострочен ня оплати товару продавець м ає право вимагати оплати тов ару та сплати процентів за ко ристування чужими грошовими коштами.

Судом встановлено, що 11 серп ня 2008 року між позивачем та від повідачем було укладено Дого вір № 20/08 відповідно до умов яко го продавець зобов'язується передати у власність покупця , а покупець прийняти та оплат ити склотару - банку 06-009П-ІІІ-4- 66-1 -430 ("Оліс") виробництва Песковсь кого заводу скловиробів (тов ар) у кількості 17 000 000 шт.

На виконання умов Договору відповідач поставив Товарис тву з обмеженою відповідальн істю фірма "ОЛІС ЛТД" склотару - банку 06-009П-ІІІ-4- 66-1-430 у кількості 946 484 штуки. Кількість недопост авленого товару складає 16 053 516 ш тук.

Згідно п.п.4.5 та 8.3. Договору, пр и не підписанні чергової спе цифікації на поставку товару в межах попереднього графік у, що міститься в п.4.2. Договору договір вважається розірван им за згодою сторін. В такому в ипадку позивач відшкодовує в ідповідачу витрати по розроб ці та виготовленню формокомп лекту із розрахунку 0,034 грн. за кожну недопоставлену, в насл ідок такого розірвання, один ицю товару.

В подальшому Договір було р озірвано за згодою сторін, що стало наслідком звернення Д П "Техенерго" до Господарсько го суду Запорізької області із позовною заявою про стягн ення із Товариства з обме женою відповідальністю фірм и "Oліс ЛТД" суми в розмірі 5 86 590,18 грн., з яких - 545 819,54 грн. суми ви трат на виготовлення формоко мплекту, 12 764,74 грн. пені, 8 356, 18 грн. і нфляційних втрат, та 1 648,72 грн. 3% р ічних.

Рішенням Господарського с уду Запорізької області від 17.02.2010 р. у справі № 28/14/10 позов Дочір нього підприємства "Техенерг о" задоволено частково. Стягн уто з Товариства з обмеже ною відповідальністю фірми " Oліс ЛТД" на користь Дочір нього підприємства "Техенерг о" 545 819,54 грн. суми витрат на вигот овлення формокомплекту, 12 764,74 г рн. пені, 6 679, 29 грн. інфляційних в трат, та 1 648,72 грн. 3% річних.

У зв' язку з тим, що на викон ання вищезазначеного рішенн я позивач сплатив відповідач еві зазначену в рішенні суму , зокрема і суму витрат на виго товлення формокомплекту в ро змірі 545 819,54 грн., останній вважа є, що до Товариства з обме женою відповідальністю фірм и "Oліс ЛТД" перейшло право власності на формокомплект призначений для виготовленн я банки 06-009П-ІІІ-4-66-1-430 (“Оліс”).

Суд не погоджується з вищен аведеними висновками позива ча, що стали підставою для зве рнення Товариства з обме женою відповідальністю фірм и "Oліс ЛТД" до суду у даній справі, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 328 Циві льного кодексу України право власності набувається на пі дставах, що не заборонені зак оном, зокрема із правочинів.

Право власності вважаєтьс я набутим правомірно, якщо ін ше прямо не випливає із закон у або незаконність набуття п рава власності не встановлен а судом.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 Ц ивільного кодексу України ви значено, що визнання права вл асності на майно є одним із сп особів захисту права власнос ті.

Частиною 1 статті 16 Цивільно го кодексу України передбаче но, що кожна особа має право зв ернутися до суду за захистом свого особистого немайновог о або майнового права та інте ресу.

Згідно п.2 та п. З ст. 6 ЦК Україн и, сторони мають право врегул ювати у договорі, який передб ачений актами цивільного зак онодавства, свої відносини, я кі не врегульовані цими акта ми. Сторони в договорі можуть відступити від положень акт ів цивільного законодавства і врегулювати свої відносин и на власний розсуд.

Відповідно до ст. 627 ЦК Україн и, сторони є вільними в укладе нні договору, виборі контраг ента та визначенні умов дого вору з урахуванням вимог цьо го Кодексу, інших актів цивіл ьного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розу мності та справедливості. Зг ідно ч. 1 ст.628 та ст.629 ЦК України, з міст договору становлять умо ви (пункти), визначені на розсу д сторін і погоджені ними, та у мови, які є обов'язковими відп овідно до актів цивільного з аконодавства. Договір є обов 'язковим для виконання сторо нами.

Судом встановлено, що, сторо ни скористались правом надан им їм чинним законодавством України та погодили, зокрема , порядок розірвання Договор у, який передбачає, що при дост роковому розірванні Договор у, за згодою сторін, покупець з обов'язаний відшкодувати про давцю витрати по розробці та виготовленню останнім формо комплекту пляшки з розрахунк у 0.034 грн. за 1 шт. непоставленого , в результаті такого розірва ння, товару.

Проте, з аналізу положень До говору не вбачається, що стор они передбачили перехід прав а власності на формокомплект до позивача, а відтак, твердже ння позивача про те, що до Т овариства з обмеженою відп овідальністю фірми "Oліс Л ТД" перейшло право власності на формокомплект призначени й для виготовлення банки 06-009П-І ІІ-4-66-1-430 (“Оліс”), у зв' язку з спл атою витрат на виготовлення формокомплекту є безпідстав ними та необґрунтованими, ос кільки сплата зазначених вит рат є санкцію, що прямо передб ачена п. 8.3. Договору.

Суд також відхиляє твердже ння позивача про те, що між сто ронами існували відносини пі дряду по виготовленню формок омплекту оскільки у Договорі № 20/08 від 11.08.2008 року немає таких йо го основних ознак як виконан ня робіт за завданням замовн ика, щодо передання результа тів робіт замовнику та щодо п рийняття та оплати результат ів виконаної роботи.

Окрім того, матеріалами спр ави, а саме, договором №06-КП від 01.10.2008 р., видатковою накладною в ід 04.12.2008р. за № 98 та банківськими виписками від 09.04.2009 р. та 10.04.2009 р. пі дтверджується, що фактичні в итрати відповідача по закупі влі формокомплекту складают ь 783 600,00 грн., а отже, суд також не п риймає твердження позивача п ро те, що розмір фактичних вит рат по розробці та виготовле нню формокомплекту є нижчим ніж розмір відшкодування яки й було покладено на Товарис тво з обмеженою відповідал ьністю фірму "Оліс ЛТД" п. 8. 3. Договору у разі достроковог о розірвання договору, за зго дою сторін.

Відповідно до ст. 33 ГПК Украї ни, кожна сторона повинна дов ести ті обставини, на які вона посилається як на підставу с воїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни господарський суд прийм ає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обстави ни справи, які відповідно до з аконодавства повинні бути пі дтверджені певними засобами доказування, не можуть підтв ерджуватись іншими засобами доказування.

Обов' язок доказування та подання доказів, відповідно до ст.33 ГПК України, розподіля ється між сторонами виходяч и з того, хто посилається на п евні юридичні факти, які обґр унтовують його вимоги та зап еречення. В даному випадку це стосувалося позивача, що мав довести факт порушення його права відповідачем за Догов ором № 20/08 від 11.08.2008 року. Водночас матеріалами справи підтверд жується, що сплата Товарист вом з обмеженою відповідал ьністю фірмою "Oліс ЛТД" ви трат на виготовлення формо к омплекту у розмірі 545 819,54 грн. є ш трафною санкцією, прямо пере дбаченою сторонами п. 8.3. Догов ору, а отже підстав для визнан ня за позивачем права власно сті на формо комплект, призна чений для виготовлення банки 06-009П-ІІІ-4-66-1-430 (“Оліс”), суд не вбач ає.

Таким чином, суд приходить д о висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задов оленню не підлягають.

Відповідно до ст.49 ГПК Украї ни витрати по сплаті держмит а та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судов ого процесу покладаються на позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 82-85 Господ арського процесуального код ексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову від мовити.

2. Рішення господарського су ду набирає законної сили піс ля закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апе ляційну скаргу не було подан о. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не с касовано, набирає законної с или після розгляду справи ап еляційним господарським суд ом.

Суддя Г.П. Бондаренко

Рішення підписано 27.12.2011 рок у