Постанова

від 13.03.2012 по справі 9/319

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2012 № 9/319

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів: Борисенко І.В .

Ільєнок Т.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмежен ою відповідальністю фірма «О ліс ЛТД»

на рішення Господарського суду м. Києва від 20.12.2011р.

по справі № 9/319 (суддя Бондаре нко Г.П.)

за позовом Товариства з об меженою відповідальністю фі рма «Оліс ЛТД»

до Дочірнього пі дприємства «Техенерго»

про визнання прав о власності на майно та витре бування з чужого незаконного володіння

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. № 01/01 від 01.11.2011р.

від відповідача : ОСОБА _2 - дов. № б/н від 30.12.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою від повідальністю фірма «Оліс ЛТ Д» звернулось до Господарськ ого суду м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Те хенерго» про визнання за TOB фі рмою Оліс ЛТД” право власнос ті на формокомплект призначе ний для виготовлення банки 06-0 09П-ІІІ-4-66-1-430 (“Оліс”), розроблений та виготовлений задля викон ання Договору № 20/08 від 11.08.2008р. та з обов'язати ДП “Техенерго” (Ко д ЄДРПОУ 32072610) передати TOB фірмі “ Оліс ЛТД” формокомплект приз начений для виготовлення бан ки 06-009П-ІІІ-4-66-1-430 (“Оліс”), із ресур сом не меншим ніж 16 053 516 (шістнад цять мільйонів п'ятдесят три тисячі п'ятсот шістнадцять) ш тук, шляхом поставки формоко мплекту та всієї документаці ї, яка до нього додається, необ хідної для використання та е ксплуатації формокомплекту , на склад TOB фірми “Оліс Лтд" як ий знаходиться за адресою: м. З апоріжжя, вул. Карпенка Карог о 47, в десятиденний строк із ча су набрання рішенням законно ї сили, а також просить суд пок ласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Господарськ ого суду міста Києва від 20.12.2011р. у справі № 9/319 в задоволенні по зовних вимог відмовлено повн істю.

Не погоджуючись із згадани м рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою до Киї вського апеляційного господ арського суду, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 20.12.2011р. у справі № 9/319 с касувати повністю та прийнят и нове рішення, яким задоволь нити позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 31.01.2012р. апеляційну скаргу Тов ариства з обмеженою відповід альністю фірма «Оліс ЛТД» бу ло прийнято до провадження і розгляд справи призначено н а 13.03.2012р.

Через відділ документальн ого забезпечення 12.03.2012р. предст авником відповідача був пода ний відзив на апеляційну ска ргу в якому просить суд рішен ня залишити без змін, а апеляц ійну скаргу без задоволення.

Представник позивача в суд овому засіданні апеляційну с каргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в суд овому засіданні проти апеляц ійної скарги заперечував.

Розглянувши доводи скарги , заслухавши представника по зивача та відповідача, перев іривши матеріали справи та з ібрані у ній докази, колегія с уддів апеляційного господар ського суду встановила насту пне.

11 серпня 2008 року між позиваче м та відповідачем було уклад ено Договір № 20/08 відповідно до умов якого продавець зобов'я зується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити склотару - банку 0 6-009П-ІІІ-4- 66-1-430 ("Оліс") виробництва Песковського заводу скловир обів (товар) у кількості 17 000 000 шт .

На виконання умов Договору відповідач поставив Товарис тву з обмеженою відповідальн істю фірма "ОЛІС ЛТД" склотару - банку 06-009П-ІІІ-4- 66-1-430 у кількості 946 484 штуки. Кількість недопост авленого товару складає 16 053 516 ш тук.

Згідно п.п.4.5 та 8.3. Договору, пр и не підписанні чергової спе цифікації на поставку товару в межах попереднього графік у, що міститься в п.4.2. Договору договір вважається розірван им за згодою сторін. В такому в ипадку позивач відшкодовує в ідповідачу витрати по розроб ці та виготовленню формокомп лекту із розрахунку 0,034 грн. за кожну недопоставлену, в насл ідок такого розірвання, один ицю товару.

В подальшому Договір було р озірвано за згодою сторін, що стало наслідком звернення Д П "Техенерго" до Господарсько го суду Запорізької області із позовною заявою про стягн ення із Товариства з обмежен ою відповідальністю фірми "Oл іс ЛТД" суми в розмірі 586 590,18 грн., з яких - 545 819,54 грн. суми витрат на виготовлення формокомплект у, 12 764,74 грн. пені, 8 356, 18 грн. інфляці йних втрат, та 1 648,72 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського с уду Запорізької області від 17.02.2010 р. у справі № 28/14/10 позов Дочір нього підприємства "Техенерг о" задоволено частково. Стягн уто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Oліс ЛТД" на користь Дочірнього пі дприємства "Техенерго" 545 819,54 грн . суми витрат на виготовлення формокомплекту, 12 764,74 грн. пені, 6 679, 29 грн. інфляційних втрат, та 1 648,72 грн. 3% річних.

Запорізьким апеляційним г осподарським судом та Вищим господарським судом України рішення Господарського суду Запорізької області від 17.02.2010 р . по справі № 28/14/10 залишено без з мін.

У зв' язку з тим, що на викон ання вищезазначеного рішенн я позивач сплатив відповідач еві зазначену в рішенні суму , зокрема і суму витрат на виго товлення формокомплекту в ро змірі 545 819,54 грн., останній вважа є, що до Товариства з обмежено ю відповідальністю фірми "Oлі с ЛТД" перейшло право власнос ті на формокомплект призначе ний для виготовлення банки 06-0 09П-ІІІ-4-66-1-430 (“Оліс”).

При цьому позивач в обґрунт ування позовних вимог послав ся на ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Колегія суддів не погоджує ться з таким висновком позив ача, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 328 Циві льного кодексу України право власності набувається на пі дставах, що не заборонені зак оном, зокрема із правочинів.

Право власності вважаєтьс я набутим правомірно, якщо ін ше прямо не випливає із закон у або незаконність набуття п рава власності не встановлен а судом.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 Ц ивільного кодексу України ви значено, що визнання права вл асності на майно є одним із сп особів захисту права власнос ті.

Частиною 1 статті 16 Цивільно го кодексу України передбаче но, що кожна особа має право зв ернутися до суду за захистом свого особистого немайновог о або майнового права та інте ресу.

Згідно п.2 та п. 3 ст. 6 ЦК Україн и, сторони мають право врегул ювати у договорі, який передб ачений актами цивільного зак онодавства, свої відносини, я кі не врегульовані цими акта ми. Сторони в договорі можуть відступити від положень акт ів цивільного законодавства і врегулювати свої відносин и на власний розсуд.

Відповідно до ст. 627 ЦК Україн и, сторони є вільними в укладе нні договору, виборі контраг ента та визначенні умов дого вору з урахуванням вимог цьо го Кодексу, інших актів цивіл ьного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розу мності та справедливості. Зг ідно ч. 1 ст.628 та ст.629 ЦК України, з міст договору становлять умо ви (пункти), визначені на розсу д сторін і погоджені ними, та у мови, які є обов'язковими відп овідно до актів цивільного з аконодавства. Договір є обов 'язковим для виконання сторо нами.

Судом встановлено, що, сторо ни скористались правом надан им їм чинним законодавством України та погодили, зокрема , порядок розірвання Договор у, який передбачає, що при дост роковому розірванні Договор у, за згодою сторін, покупець з обов'язаний відшкодувати про давцю витрати по розробці та виготовленню останнім формо комплекту пляшки з розрахунк у 0.034 грн. за 1 шт. непоставленого , в результаті такого розірва ння, товару.

Проте, з аналізу положень До говору не вбачається, що стор они передбачили перехід прав а власності на формокомплект до позивача, а відтак, твердже ння позивача про те, що до Тов ариства з обмеженою відповід альністю фірми "Oліс ЛТД" перей шло право власності на формо комплект призначений для виг отовлення банки 06-009П-ІІІ-4-66-1-430 (“О ліс”), у зв' язку з сплатою вит рат на виготовлення формоком плекту є безпідставними та н еобґрунтованими, оскільки сп лата зазначених витрат є сан кцію, що прямо передбачена п. 8 .3. Договору.

У апеляційній скарзі позив ач посилається на ст. ст. 837, 839 ЦК України, які регулюють поряд ок укладення і виконання дог оворів підряду.

Щодо твердження позивача п ро те, що між сторонами існува ли відносини підряду по виго товленню формо комплекту то вони не приймаються судом, ос кільки у Договорі № 20/08 від 11.08.2008р . немає таких його основних оз нак як виконання робіт за зав данням замовника, щодо перед ання результатів робіт замов нику та щодо прийняття та опл ати результатів виконаної ро боти.

Окрім того, матеріалами спр ави, а саме, договором №06-КП від 01.10.2008 р., видатковою накладною в ід 04.12.2008р. за № 98 та банківськими виписками від 09.04.2009 р. та 10.04.2009р. пі дтверджується, що фактичні в итрати відповідача по закупі влі формокомплекту складают ь 783 600,00 грн., а отже, суд також не п риймає твердження позивача п ро те, що розмір фактичних вит рат по розробці та виготовле нню формокомплекту є нижчим ніж розмір відшкодування яки й було покладено на Товарист во з обмеженою відповідальні стю фірму "Оліс ЛТД" п. 8.3. Догово ру у разі дострокового розір вання договору, за згодою сто рін.

Обов' язок доказування та подання доказів, відповідно до ст.33 ГПК України, розподіля ється між сторонами виходяч и з того, хто посилається на п евні юридичні факти, які обґр унтовують його вимоги та зап еречення. В даному випадку це стосувалося позивача, що мав довести факт порушення його права відповідачем за Догов ором № 20/08 від 11.08.2008 року. Водночас матеріалами справи підтверд жується, що сплата Товариств ом з обмеженою відповідальні стю фірмою "Oліс ЛТД" витрат на виготовлення формо комплект у у розмірі 545 819,54 грн. є штрафною санкцією, прямо передбачено ю сторонами п. 8.3. Договору, а от же підстав для визнання за по зивачем права власності на ф ормо комплект, призначений д ля виготовлення банки 06-009П-ІІІ -4-66-1-430 (“Оліс”), суд не вбачає.

Враховуючи викладене, коле гія суддів вважає, що місцеви й суд дійшов вірного висновк у, що позовні вимоги є необґр унтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господар ського процесуального кодек су України кожна сторона пов инна довести ті обставини, на які вона посилається як на пі дставу своїх вимог і запереч ень.

Апелянтом (позивачем) не нав едено суду будь-яких доводів та не надано будь-яких належн их та допустимих доказів, які б по суті спростовували висн овки суду першої інстанції т а доводили б помилковість ос каржуваного рішення.

За таких обставин, колегія с уддів вважає, що рішення Госп одарського суду м. Києва від 20 .12.2011р. по даній справі відповід ає чинному законодавству, фа ктичним обставинам та матері алам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи усе вищевиклад ене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зм іни рішення Господарського с уду м. Києва від 20.12.2011р. у справі № 9/319.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст .105 ГПК України, Київський апел яційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товари ства з обмеженою відповідаль ністю фірма «Оліс ЛТД» залиш ити без задоволення, а рішенн я Господарського суду м. Києв а від 20.12.2011р. у справі № 9/319- без з мін.

2. Матеріали справи № 9/319 повер нути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова може бути оскар жена в касаційному порядку д о Вищого господарського суду України протягом двадцяти д нів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Шипко В.В.

Судді Борисенко І.В.

Ільє нок Т.В.