Рішення

від 08.12.2011 по справі 2/216

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/216

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2/216

08.12.11

За позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська брама»Печерської районної у м. Києві ради

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Компасс Трейд»

Про стягнення заборгованості за договором №229/09 від 01.07.2009р. в сумі 1556,07 грн.

                                                                                  Суддя І.О. Домнічева

Представники:

від позивача  від відповідачаБондар О.М. не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні  вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська брама» Печерської районної у м. Києві ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компасс Трейд»про стягнення заборгованості за договором №229/09 від 01.07.2009р. в сумі 1556,07 грн.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

Між сторонами у справі 01.07.2009р. було укладено договір №229/09 «Про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території, внутрішнього будинкових мереж та надання комунальних послуг».

Згідно з даним договором, позивач забезпечує відповідачу надання комунальних послуг, утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж, а відповідач користується комунальними послугами і бере участь у витратах на утримання будинку, прибудинкової території (експлуатаційні витрати) та внутрішньо будинкових мереж.

Згідно з п. 2.2.1. та 2.2.2. договору № 160 від 06.02.08 р., КП “Печерська брама”зобов'язане забезпечити споживача комунальними послугами в приміщенні (будинку) у відповідності до п. 8 даного договору; своєчасно нараховувати плату за комунальні послуги та направляти платіжну вимогу, або рахунок-фактуру.

У відповідності до п. п. 2.4.1. –2.4.3. вищевказаного договору, споживач зобов'язаний щомісячно до 30 числа поточного місяця сплачувати КП “Печерська брама”плату за споживання та користування комунальними послугами, відшкодовувати витрати на утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньобудинкових  мереж; споживач несе витрати по утриманню та обслуговуванню приміщення (будинку), а також бере участь у загальних для всього будинку та прибудинкової території витратах, пов'язаних з його експлуатацією і ремонтом (пропорційно площі приміщень); відшкодувати в установленому порядку усі збитки від пошкодження елементів будівлі, які сталися з вини споживача, або осіб, які з ним працюють.

Пунктом 3.1. договору визначено, що розмір щомісячної плати за комунальні послуги встановлюється в залежності від фактичних витрат теплової енергії (пропорційно займаній площі). Холодної води та інше, згідно з нормами постачальників комунальних послуг.

Згідно з п. 3.2. вищевказаного договору, розмір плати за комунальні послуги, утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньобудинкових мереж самостійно коригується КП “Печерська брама”з часу введення в дію змін тарифів та індексу інфляції, які вводяться згідно чинного законодавства України, а також при зміні тарифів на комунальні послуги органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. п. 6.1. та 6.3. договору, термін дії договору встановлений з 01.07.09р. до 01.07.10р.; даний договір вважається продовженим, якщо ні одна із сторін не заявила про анулювання договору за 2 місяці до закінчення строку дії договору.

Відповідно до п. 3.5 договору, при закінченні терміну дії договору чи його достроковому припиненні плата за комунальні послуги, витрати на утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати) та внутрішньо будинкових мереж сплачується по день отримання підприємством листа-повідомлення про звільнення приміщення з обов'язковим наданням акту прийому-передачі приміщення Орендодавцю.

Ні підставі листа відповідача до позивача стосовно відмови від орендованого приміщення та акту прийому-передачі нежитлового приміщення в будинку №10 на вул. І.Кудрі нарахування коштів за комунальні послуги згідно до договору було знято.

Щодо відмови та звільнення відповідачем орендованого приміщення, підприємство було повідомлене в лютому 2010р., у зв'язку з чим нарахування по договору було припинено 30.02.2010р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що  позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо наданих комунальних послуг від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором строк оплату за ці послуги здійснив не повністю.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства “Печерська брама”Печерської районної у м. Києві ради щодо стягнення з відповідача основоного боргу визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства “Печерська брама” Печерської районної у м. Києві ради просило суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу та трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання за договором.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства “Печерська брама” печерської районної у м. Києві ради інфляційні нарахування та трьох  відсотків річних.

Також КП по УЖГ “Печерська брама” Печерської районної у м. Києві ради просить суд стягнути з відповідача пеню за неналежне виконання зобов'язаня за договором.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п. 3.3. договору за несвоєчасну сплату комунальних послуг, витрат на утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньобудинкових мереж споживач, крім заборгованості, сплачує на користь КП “Печерська брама” пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно з Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати  подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 70,61 грн.

Враховуючи вищенаведене, позов підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 4449 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, ст. 82  Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компасс Трейд»(м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8 оф. 701; код ЄДРПОУ 31307111) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська брама»Печерської районної у м. Києві ради (м. Київ, бул. М.Приймаченко, 3; код ЄДРПОУ 34239762) 1445 (одна тисяча чотириста сорок п'ять) грн. 58 коп. –суму основного боргу, 25 (двадцять п'ять) грн. 19 коп. –3 % річних, 14 (чотирнадцять) грн.  69 коп. –інфляційних, 70 (сімдесят) грн. 61 коп. –пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

     Суддя                                    І.О. Домнічева

                                                        Повне рішення складено 13.12.2011р.