Рішення

від 26.12.2011 по справі 22/446

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/446

26.12.11

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до                 Комунального підприємства «Житлово-комунальна організація-110

                    Голосіївського району»

про               стягнення заборгованості

                                                                                                                          Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:          ОСОБА_1 (довіреність № 332 від 30.09.2011р.);

від відповідача:      ОСОБА_2 (довіреність № 1041 від 30.11.2011р.);    

26.12.2011р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонере товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»(надалі ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-110»Голосіївської районної в м. Києві ради, яке змінило назву на Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація-110 Голосіївського району»(надалі відповідач) заборгованості за надані з 01.05.2011р. по 01.09.2011р. послуги з постачання питної води та приймання стічних вод в розмірі 274 255, 29 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 947, 08 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання у розмірі 4 893, 22 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 06721/2-01 від 13.06.2006р. рахується заборгованість по оплаті за надані послуги з водопостачання та водовідведення, яка за період 01.05.2011р. по 01.09.2011р. становила 274 255, 29 грн.. З посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума боргу, пені, 3% річних.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просив у частині нарахування за воду, що використовується для виготовлення гарячої у розмірі 144 850, 42 грн., у частині нарахування пені у розмірі 4 893, 22 грн., а також 5,5% знижки у розмірі 38 544, 75 грн. відмовити.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з договором № 06721/2-01, що укладений між ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал»та КП «ЖЕО-110»Голосіївської районної в м. Києві ради який датовано 13.06.2006р., постачальник (позивач у справі) зобов'язувався надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент (відповідач у справі) зобов'язувався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002р., а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за договором.

Спір переданий на розгляд суду у даній справі виник внаслідок наявної заборгованості відповідача за договором № 06721/2-01 від 13.06.2006р., яка за даними позивача, становить суму в розмірі 274 255, 29 грн., що несплачена за спожиті з 01.05.2011р. по 01.09.2011р. послуги з постачання води та приймання стічних вод.

Заявлені позовні вимоги про стягнення боргу та нарахованих сум пені та 3% річних суд задовольняє частково при врахуванні наступного.

Облік води, порядок розрахунків та вартість послуг визначено договором у розділі 2, та зокрема, згідно з п. 2.1.1 облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показанням водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Перелік лічильників води по яким було здійснено фіксацію спожитих послуг з водопостачання та водовідведення в періоді з 01.05.2011р. по 01.09.2011р., а також акти про зняття показників з приладів обліку, платіжні вимоги-доручення на оплату послу з водопостачання, залучені до матеріалів справи і ними підтверджується факт виконання договору у вказаному періоді.

Згідно п. 2.2.2 та п. 2.2.3 договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у  безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента; за згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України...; в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Згідно п. 7.1. договору, цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами; договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення; відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.

Питання щодо укладення договору між сторонами вирішено в судовому порядку в межах справи 6/421, рішення суду від 05.10.2006р. залучене до матеріалів справи. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в періоді щодо якого розглядається спір, суду не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, а матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, таких на вимоги суду (ухвала від 21.11.2011р.) сторонами не надано.

При вирішенні спору, що розглядався Господарським судом міста Києва між тими ж сторонами про стягнення заборгованості по договору № 06721/2-01 за інший період, у справі 42/81 встановлено, що на балансі відповідача теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають, вони належать АЕК «Київенерго», що стало підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення вартості холодної води, що йде на підігрів.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2010р., постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010р. у вказаній справі залишені без змін Вищим господарським судом України (постанова від 02.06.2011р. залучена до матеріалів справи).

У іншій справі, що розглядалась в судовому порядку щодо стягнення заборгованості з відповідача по договору № 06721/2-01 від 13.06.2006р. за період з серпня 2010р. по травень 2011р. (справа 17/281), також було встановлено, що договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06721/2-01 не регулює відносини сторін щодо постачання відповідачу питної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, тоді як інші договори, які б регулювали ці відносини в матеріалах справи відсутні.

Рішення суду у вказаній справі, згідно даних системи діловодства Господарського суду міста Києва, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р., а в силу положень ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені під час розгляду зазначеної справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При вирішенні даного спору, позивачем, аналогічно не представлено суду відповідних угод укладених між сторонами до вказаного договору, а вимоги позивача щодо стягнення нарахованих ним сум по договору № 06721/2-01 від 13.06.2006р. в частині вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву неодноразово були предметом розгляду в судовому порядку (справа 42/81 (період виникнення заборгованості з 01.02.2009р. по 01.12.2009р.); 17/235-1/205 (період виникнення заборгованості з 01.12.2009р. по 01.05.2010р.); 7/534 (період виникнення заборгованості з 01.05.2010р. по 01.08.2011р.), 17/281 (період виникнення заборгованості з 01.08.2010р. по 01.05.2011р.). За результатами вирішення зазначених спорів між тими ж сторонами та по тому ж договору, що і у даній справі, позивачу було відмовлено по стягненню вартості холодної води, яка була поставлена на теплові пункти для підігріву (обліковується за кодом 1-51380).

Згідно зі статтею 1 закону України «Про теплопостачання», теплова енергія –це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Згідно з п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопо стачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мініс терства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти  перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води. Даний висновок підтверджується також постановами Вищого господарського суду України від 03.03.2011 у справі 42/230, від 10.03.11р. у справі № 7/222 та інших.

Отже, приймаючи до уваги наведене та зважаючи на те, що позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу надані послуги з постачання холодної води для її підігріву суд визнає недоведеним факт наявності у відповідача боргу у розмірі 84 875, 46 грн. (з нарахованої суми 144 850, 42 грн. при зарахованій оплаті 59 974, 96 грн.), що обліковується за кодом 1-51380 (постачання питної води, що використовується для підігріву).

Враховуючи, що за період з 01.05.2011р. по 01.09.2011р.  позивачем надано відповідачу  послуги з водопостачання  питної води  водовідведення на суму 845 664, 17 грн., з яких також сплачено 59 974, 96 грн.  за кодом 1-51380 (питна вода, що іде на підігрів), яку слід врахувати як оплату за водопостачання та водовідведення   згідно умов укладеного сторонами договору (всього сплачено 571 408, 88 грн.), отже, заборгованість відповідача по оплаті спожитої води за заявлений у позові період складає 129 404, 87 грн. (845 664, 17 грн. –571 408, 88 грн. –144 850, 42 грн. (сума нарахованої вартості води, що використовується для підігріву обліковується за кодом 1-51380)), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постановах № 42/230 від 03.03.2011р., 42/199 від 01.03.2011р..

Посилання відповідача на наявність укладеної між сторонами додаткової угоди від 06.02.2007р., якою передбачено відшкодування витрат абонента (КП «ЖЕО-110») в розмірі 5, 5% від вартості поставлених та спожитих послуг водопостачання та водовідведення, судом враховані, однак вирішення питання щодо відшкодування зазначених витрат з позивача не може вирішуватись судом, за позовом самого позивача щодо стягнення заборгованості з відповідача, оскільки позивачем такі вимоги перед судом не ставляться.

В разі наявності між сторонами спору щодо відшкодування суми знижки, при виникненні питань щодо суми її нарахування, періоду тощо, такий може бути вирішений в судовому порядку, натомість предметом даного спору є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок несплати вартості наданих послуг, облік яких здійснено ПАТ АК «Київводоканал» та по сумах заявлених до стягнення. Факт нарахування вартості послуг за договором виходячи з обліку споживання в періоді з 01.05.2011р. по 01.09.2011р. є правомірним, за виключенням проведеного нарахування по вартості води, що постачається для виготовлення гарячої і щодо чого вирішено спір у справі.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Нарахування пені в сумі 4 893, 22 грн. суд визнає безпідставним, оскільки договір № 06721/2-01 від 13.06.2006р. підписано КП «ЖЕО-110»з протоколом розбіжностей (відзначено біля підпису та засвідчено печаткою підприємства). Питання щодо укладення вказаного договору було предметом судового розгляду, та зокрема рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2006р. у справі 6/421, зазначений договір № 06721/2-01 від 13.06.2006р. визнано укладеним в редакції постачальника з виключенням пунктів 4.2 та 4.6.

В даному випадку, посилання позивача на положення п. 4.2 наявного в тексті договору, є неправомірними, факту погодження нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов'язань за невиконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг позивачем не доведено, відповідних положень якими сторони передбачили таку відповідальність договір укладений між сторонами не містить, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно представленого розрахунку позивача, нарахування 3% річних проведено  як  за послуги із постачання холодної питної води так і за послуги з постачання питної води, що іде на підігрів, отже неможливо встановити період прострочення зобов'язання та суми боргу при розрахунках вартості послуг окремо з постачання холодної питної води (з урахуванням того, що сплачена сума у розмірі 59 974, 96 грн.  за кодом 1-51380 (питна вода, що іде на підігрів), врахована судом  як оплату за водопостачання та водовідведення   згідно умов укладеного сторонами договору, проте, конкретні дати її оплати позивачем у розрахунку не вказані).

Наданий позивачем розрахунок 3% річних не містить необхідних елементів для  обчислення та перевірки правильності нарахування, відповідно зазначені позовні вимоги є необґрунтованими, що не позбавляє позивача звернутись до суду із самостійним позовом щодо їх стягнення.

Враховуючи наведене, суд визнає обґрунтованими заявлені позовні вимоги у частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 129 404, 87 грн., в іншій частині заявлених позовних вимог - суд відмовляє у задоволенні позову, у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 2 800, 96 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 1 397 грн..

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-110 Голосіївського району»(03028, м. Київ, пр-т. Науки 11, ідент. код 26408187) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька 1-А, ідент. код 03327664) 129 404, 87 грн. (сто двадцять дев'ять тисяч чотириста чотири гривні 87 копійок) боргу за договором № 06721/2-01 від 13.06.2006р., 1 397 грн. (одну тисячу триста дев'яносто сім гривень) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                 Р.І. Самсін

                                                                                  дата підписання рішення 28.12.2011