Постанова

від 24.05.2012 по справі 22/446

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2012 р. Справа № 22/446 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.03.12 у справі№ 22/446 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доКомунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 110 Голосіївського району" простягнення заборгованості

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_4 (дов. від 02.04.12),

відповідача: ОСОБА_5 (дов. від 29.03.12).

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Житлово-комунальна організація -110 Голосіївського району" про стягнення 274 255,29 грн. боргу, 947,08 грн. -3 % річних та 4 893,22 грн. пені. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати наданих за договором послуг з водопостачання та приймання стічних вод за період з 01.05.11 по 01.09.11. При цьому, посилався на приписи статей 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 19, 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.11, ухваленим суддею Самсін Р.І., позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 129 404,87 грн. боргу за договором від 13.06.06 та 1 397,00 грн. судових витрат, в іншій частині у позові відмовлено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з наявності заборгованості у відповідача за холодне водопостачання та водовідведення за договором від 13.06.06, а позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за послуги з постачання холодної води, що іде на підігрів, визнав безпідставними. Відмовляючи у стягненні пені та 3 % річних, суд виходив з того, що сторони в договорі не передбачили такого виду відповідальності як пеня та вважав відсутніми підстави для стягнення 3 % річних. При цьому, суд керувався приписами статей 526, 625 Цивільного кодексу України, статті 193, 275 Господарського кодексу України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Борисенко І.В. -головуючого, Ільєнок Т.В., Шипко В.В., постановою від 20.03.12 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати в частині незадоволених вимог, а справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник вказує на те, що позивач нараховує за спожиту питну воду та прийняті стоки в межах договору, а тому відповідач зобов'язаний сплачувати вартість спожитої ним води, яка, в тому числі, використовується для виготовлення гарячої води. При цьому, вказує на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 526, 627, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 179, 181 Господарського кодексу України, а також статей 4 2 , 4 3 , 4 7 , 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 13.06.06 між ВАТ "АК "Київводоканал" (правонаступник Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") - постачальником та Комунальним підприємством "ЖЕО-110" Голосіївської районної в м. Києві ради - абонентом укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06721/2-01, предметом якого є зобов'язання постачальника надавати абоненту питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, а абонент, в свою чергу, зобов'язаний оплачувати надані послуги згідно з умовами договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.94. Відповідно до пункту 2.1.1 договору кількість поставленої води визначається за показниками лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування; у випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом; обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника; у разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу. За умовами пункту 2.1.2 договору зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника в присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника; для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води; показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді; у разі якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті Постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг. Згідно з пунктом 2.1.3 договору якщо лічильник не працює не з вини абонента, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати абонента, яка визначається за показаннями працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці; у випадку, коли лічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10 днів; облік води за таким порядком здійснюється до встановлення працюючого (повіреного) лічильника, перерахунки за відповідний період не проводяться. Кількість стічних вод за умовами пункту 2.1.4 договору визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показань лічильників води, або іншим способом визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання. Пунктами 2.2.2, 2.2.3 договору сторони обумовили, що у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води. Строк дії договору відповідно до умов розділу 7 цього договору встановлений з моменту його підписання до 13.06.07 та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за 20 днів до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Судами установлено, що спірний договір є чинним. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Комунального підприємства "ЖЕО-110" 274 255,29 грн. боргу, 947,08 грн. -3 % річних та 4 893,22 грн. пені. Скаржником оскаржена постанова апеляційного суду в частині відмови у стягненні з відповідача вартості спожитої води, яка використовується для виготовлення гарячої води, а також 947,08 грн. -3 % річних та 4 893,22 грн. пені, а всього у сумі 150 690,72 грн. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з приписами статей 16 , 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позовна вимога ґрунтується на договорі від 13.06.06 № 06721/2-01. Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Господарськими судами установлено та убачається з матеріалів справи, що позивачем до загальної суми заборгованості включено, як вартість питної води, що використовувалась відповідачем для потреб холодного водопостачання, так і вартість виготовлення гарячої води. Втім, як установили господарські суди, договір № 06721/2-01, котрий визначений підставою позову, не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води. Разом з тим, не містять матеріали справи і інших договорів, які б регулювали такі відносини між сторонами. Водночас, з приписів пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08 , вбачається, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Втім, судами попередніх інстанцій установлено, що теплові пункти (котельні) не перебувають у відповідача на балансі, що відповідно до вказаного пункту Правил, також унеможливлює висновок про зобов'язання відповідача сплатити послуги за постачання холодної води для виготовлення гарячої. Обґрунтовуючи відмову у стягненні пені у сумі 4 893,22 грн., суди встановили відсутність відповідних положень у договорі, якими б сторони передбачили такий вид відповідальності як пеня, а відтак дійшли правомірного висновку про відмову у її стягненні. Виходячи із встановлених попередніми судами обставин, доводи касаційної скарги щодо необґрунтованої відмови у нарахуванні 3 % річних не знайшли свого підтвердження. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і при вирішені спору суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає. Доводи касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки спростовуються встановленими попередніми судами обставинами. Скаржник в скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів, яка не віднесена до компетенції касаційної інстанції. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржена, а відтак судом касаційної інстанції не переглядається. За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.12 у справі Господарського суду міста Києва № 22/446 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець