Постанова

від 03.10.2006 по справі 8/615пд-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/615пд-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03.10.06                                                                                 Справа № 8/615пд-ад.

Суддя господарського суду Луганської області   Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

до   1-го відповідача – Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма «Слайдер”, місто Луганськ,

         2-го відповідача –Приватної виробничо-комерційної фірми „Триплекс”, місто Рубіжне, -

про визнання угоди недійсною,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від  позивача – Ракітін О.В. –старший державний податковий інспектор, - довіреність №1746-10-11 від 16.03.06 року;

від  1-го відповідача –не прибув;

від 2-го відповідача -  не прибув, -  

встановив:

           суть спору: позивачем -  Рубіжанською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області (далі –ОДПІ, - Позивач) заявлено вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу  №03 від 20.01.2005 року,  укладеного між Приватним підприємством „Виробничо-комерційна фірма «Слайдер» (далі –ПП „ВКФ «Слайдер», - Продавець, 1-й Відповідач), - з одного боку, - та Приватною виробничо-комерційною фірмою „Триплекс” (далі –ПВКФ «Триплекс”, - Покупець,  2-й Відповідач), - з іншого боку, - на загальну суму 93480 грн. 00 коп. -  як такого, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства (частина 1 ст. 207 Господарського кодексу України, - далі - ГК), та про застосування щодо сторін договору наслідків, передбачених  ст. 208 ГК України, - а саме: стягнути в доход держави з Приватної виробничо-комерційної фірми «Триплекс»на підставі укладеної та виконаної угоди.

          На підставі розпорядження голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 05.09.06 року розгляд справи доручено судді цього суду Середі А.П.

          Відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 05.09.06 року.

          Обидва відповідача до цього засідання не прибули. Поштовою службою не повернуто до суду повістки та додані до них пакети документів ані про призначення справи до попереднього судового засідання, ані до власне судового засідання.

          У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та звернувся до суду з клопотанням про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, що не суперечить вимогам ст. 41 та пункту 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ, а тому судом його задоволено.

          Крім того, він звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, яке полягає у тому, що   він просить стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Слайдер»- на користь Приватної виробничо-комерційної фірми «Триплекс»93480 грн.

          З урахуванням того, що ця заява відповідає вимогам ст.ст.49 та 51 КАСУ, а також частини 1 ст. 208 ГК України, судом її прийнято, долучено до справи та враховано при прийнятті кінцевого рішення по ній.

Перший та Другий відповідачі відзиви на позов та витребувані судом документи не надали, до судового засідання не прибули, участь у ньому своїх представників не забезпечили, позовні вимоги не оспорили, про причини неявки до суду не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судових слухань.

З урахуванням вищевикладеного суд,  керуючисьст.ст.40, 49, 51, частиною 6 ст. 71, ст. 86  та частиною 2  ст.128 КАСУ, розглянув справу по суті за відсутності представників Першого та  Другого відповідачів –на підставі наявних у справі документів.

          Заслухавши представника позивача,  дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

          І.1.  19.05.04 року виконавчим комітетом Луганської міської ради ПП «ВКФ «Слайдер», ідентифікаційний код 32968805, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, про що того ж дня зроблено реєстраційний запис №25370169Ю0054415.

          22.06.04 року Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Луганську (далі –МДПІ) підприємство взято на облік в якості платника податків, що підтверджується довідкою №851 від 22.06.04 року, долученою до матеріалів справи.

          2.Постановою господарського суду Луганської області від 10.04.06 року, справа №12/777пн-ад,  установчі документи підприємства визнано недійсними та припинено його державну реєстрацію.

          30.05.06 року Ленінською МДПІ анульовано свідоцтво  платника податку на додану вартість ПП «ВКФ «Слайдер», про що складено акт №150 (його копію долучено до справи).

          3.  20.12.1993 року виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради Луганської області  ПВКФ «Триплекс», ідентифікаційний код 21761660, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, про що зроблено реєстраційний запис №13901200000000359.

          З матеріалів справи вбачається, що ПВКФ «Триплекс»зареєстрована в якості платника ПДВ.

          ІІ.1.  20.01.2005 року між ПП ВКФ «Слайдер»(Продавець) та ПВКФ „Триплекс” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №03, предметом якого є мотор-редуктор МРЗ-500 у кількості 2-х штук (пункт 1.1 договору).

          Вартість одного мотора-редуктора становить 40000 грн., а ціна договору складає 80000 грн. (п. 3.1).

          Форма оплати - безготівкова (п.4.1).

          Термін дії договору  - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором  (п.8.2).

          2. В якості доказів виконання згаданого договору його сторонами надано наступні документи:

          - накладну №05/01 від 14.02.05 року, згідно якій ПП „ВКФ «Слайдер”  відпустило ПВКФ „Триплекс” 4 мотори-редуктори загальною вартістю 77900,00 грн., а з урахуванням ПДВ у сумі 15580,00 грн. – на загальну суму 93480,00 грн.;

          - рахунок-фактуру №05/01 від 21.01.05 року, згідно якій ПП «ВКФ «Слайдер»відпустило на користь ПВКФ «Триплекс»товар, перелічений у попередньому абзаці цієї постанови та на ту ж суму;

          - податкову накладну №05 від 24.01.05 року, видану ПП „ВКФ «Слайдер»- про продаж ПВКФ «Триплекс»мотора-редуктора МРЗ-500 вартістю 21000,00 грн., а з урахуванням ПДВ у сумі 4200,00 грн. –на загальну суму 25200,00 грн.;

          - податкову накладну №05 від 14.02.05 року, видану ПП «ВКФ «Слайдер»на користь ПВКФ «Триплекс», - про продаж 2-х моторів-редукторів МРЗ-500 вартістю 44500,00 грн. за 1 шт., а також 2-х моторів-редукторів МПО2М-15вк-46,9-5,5/31 вартістю 6200,00 грн. за 1 шт. на загальну суму 12400,00 грн., а з урахуванням ПДВ у сумі 11380,00 грн. –на загальну суму 68280,00 грн.;

          - платіжні доручення:

           №21 від 10.02.05 року на суму 14100,00 грн.;

          №22 від 10.02.05 року на суму 34800,00 грн.;

          №32 від 23.03.05 року на суму 13428,00 грн.;

          №33 від 23.03.05 року на суму 5952,00 грн., -

платником по кожній з яких є ПВКФ «Триплекс», а отримувачем –ПП «ВКФ «Слайдер», призначення платежів –оплата вартості вищезгаданої товарної продукції.

          З урахуванням того, що предметом спірного договору є лише 2 мотори-редуктори, - суд вважає (і це також стверджує позивач), що весь інший товар було продано продавцем –на користь покупця  на підставі усної угоди, оскільки будь-які додаткові угоди до спірного договору –відсутні.

          ІІІ. Позивачем надано для долучення до матеріалів справи податкову звітність –податкові декларації з податку на додану вартість за січень-лютий 2005 року, а також декларацію з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2005 року, складену та подану у встановленому законом порядку до податкових органів ПВКФ «Триплекс», згідно яким вищеописані операції купівлі-продажу знайшли в них своє відображення.

          Докази відображення тих же операцій з боку ПП «ВКФ «Слайдер»у справі відсутні.

          З урахуванням викладеного, заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи та додатково надані документи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення з таких підстав.

          І.1.Матеріалами справи (постанова господарського суду Луганської області від 10.04.06 року, справа №12/777пн-ад) належним чином доведено, що станом на 20.01.05 року –тобто день укладення спірного договору №03 від 20.01.05 року, - засновник  ПП „ВКФ «Слайдер»” Чесноков Павло Вікторович не здійснював статутну діяльність цього підприємства, - без будь-яких законних підстав  її  здійснювали треті –невстановлені  - особи.

          Це стало достатньою підставою для винесення господарським  судом Луганської області  вищезгаданої постанови від 10.04.06 року –про визнання недійсними установчих документів ПП «ВКФ «Слайдер»та припинення його державної реєстрації.

          По справі також незаперечно доказано, що ПП «ВКФ «Слайдер» з 12.10.05 року є відсутнім за своєю юридичною адресою.

          2.Матеріалами цієї справи не доведено, що засновник ПП «ВКФ «Слайдер»Чесноков П.В. у встановленому законом порядку уповноважив інших осіб підписати від його імені  з ПВКФ „Триплекс” договір №03 від 20.01.05 року, а це говорить про те, що при його укладенні порушено наступні вимоги закону –Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ):

          статті 202, в частині 1  якої сказано, що угода –це є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків;

          статті 203, а саме:

          частини 1, в якій сказано, що зміст угоди не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

          частини 2, в якій сказано, що особа, яка укладає угоду, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

          частини 3, в якій сказано, що волевиявлення учасника угоди повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі;

          частини 5, в якій сказано, що угода повинна бути спрямована на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею.          

          Суд вважає, що при укладенні  спірного договору №03 від 20.01.05 року  сторони порушили  правило  частин 1, 2, 3 та 5 ст. 203 ЦКУ, - тобто договір від імені ПП «ВКФ «Слайдер»підписала особа, яка  не мала на те належних повноважень, що прямо заборонено вищецитованим законом; дії цієї особи не були спрямовані на реальне настання тих правових наслідків, про які йдеться у договорі.

          3.Виходячи з цього, суд при вирішенні даного спору керується правилом, викладеним у частині 1 статті 215 ЦКУ, а саме:

           підставою недійсності угоди є недодержання в момент її укладення стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою та п'ятою статті 203 цього Кодексу.

          Крім того, у частині 2-й статті  215 ЦКУ сказано:

           недійсною є угода, якщо її недійсність встановлена законом (нікчемна угода).

          4.Виходячи з цього, суд вважає, що до угоди, укладеної сторонами, треба застосувати правило наступних частин ст. 216 ЦКУ:

          частини 1, в якій сказано:

          недійсна угода не тягне за собою юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з її недійсністю.

          У випадку недійсності угоди кожна із сторін зобов'язана  повернути іншій стороні в натурі все, що вона отримала на виконання цієї угоди, а у випадку неможливості такого повернення, наприклад, якщо отримане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість отриманого за цінами, які існують на момент відшкодування;

          частини 3, де говориться, що правові наслідки, встановлені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо  законом не встановлені спеціальні умови їх застосування або спеціальні правові наслідки окремих видів недійсних угод.

          Суд вважає, що, з урахуванням наявних у справі доказів, у нього маються підстави вважати, що до договору купівлі-продажу №03 від 20.01.05 року повинні бути застосовані спеціальні правові наслідки окремих видів недійсних угод.

          5.Так, з матеріалів справи вбачається, що спірна угода, яку уклали між собою Перший та Другий відповідачі, є господарською,  а тому при вирішенні цього спору керується частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі –ГК),   в якій сказано:

          господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства..., може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

          Аналізуючи договір №03 від 20.01.05 року, суд вважає, що доказами його укладення з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, є наступні:

          а)укладення договору від імені ПП «ВКФ «Слайдер»невстановленими особами, які не мали на те будь-яких законних повноважень, чим порушено вищенаведені вимоги статей 202 та 203  ЦКУ;

          б)відсутність ПП «ВКФ Слайдер»за юридичною адресою;

          в)ненадання ПП «ВКФ «Слайдер»до податкових органів у 2005 році податкової звітності, в якій знайшли б своє відображення операції по спірному договору.

          З огляду на це,  вищевикладене дає підстави суду  дійти висновку про те, що угода №03 від 20.01.05 року укладена з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, до неї треба застосувати наслідки, передбачені частиною 1 ст.208 ГК України,  якою встановлені спеціальні правові наслідки окремих видів недійсних угод та в якій сказано:

           якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разу виконання зобов'язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне  з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

          З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що Першим та Другим відповідачами 20.01.05 року укладено угоду №03 з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

          Умисел на укладення такої угоди доведено у ПП «ВКФ «Слайдер».

          З огляду на це до даної угоди підлягає застосуванню правило частини 1 ст. 208 ГК України, а саме: у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

          Про правомірність такого висновку сказано у пункті 11 роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.99 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», а саме:

          необхідною умовою для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу УРСР (далі –ЦК УРСР) є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

          До угод, що підпадають під ознаки статті 49 ЦК УРСР, належать, зокрема, угоди, спрямовані на  приховування підприємствами, установами і організаціями чи громадянами, які набули статусу  суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів…

            (Суд, посилаючись на це роз'яснення, має на увазі, що чинним Цивільним кодексом України не передбачено статті-аналога статті 49 ЦК УРСР, - але  такими є ст. 207 та 208 ГК).

          Аналогічне положення викладено  і в підпункті 7.3 п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.02 року №1056 «Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки».  

          ІІ. 1-й та 2-й відповідачі  позовні вимоги не спростували.

          Отже, за таких обставин позов підлягає повному задоволенню.

Відповідно до частини 4 ст. 94 КАСУ суд не стягує з відповідачів судові витрати.

          На підставі викладеного,  ст.ст. 202, 203, 215 та 216 Цивільного кодексу України; ст.207 та частини 1 ст.208 Господарського кодексу України,  та 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”;  керуючись ст.ст. 94, 99, 100, 158-162 КАС України,  суд

п о с т а н о в и в :

           1.Позов  задовольнити.

          2.Визнати договір купівлі-продажу №03, укладений 20.01.2005 року, у місті Рубіжне Луганської області, - між Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Слайдер», ідентифікаційний код 32968805,  яке знаходиться у  місті Луганську, вул. 16-та лінія, 3, кв. 160, р/р 26002011780410 у Луганській філії АБ „Брокбізнесбанк”, місто Луганськ, МФО 304632, -  з  одного боку, - та Приватною виробничо-комерційною фірмою «Триплекс», ідентифікаційний код 21761660, яка знаходиться у місті Рубежне, провул. Український,41 Луганської області, р/р 260045478 у ЛОД АППБ «Аваль», МФО 304007, - з іншого боку, - таким, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та недійсним з моменту його укладення, - тобто з 20.01.2005 року.

          3.Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Слайдер», ідентифікаційний код 32968805,  яке знаходиться у  місті Луганську, вул.16-та лінія, 3, кв. 160, р/р 26002011780410 у Луганській філії АБ „Брокбізнесбанк”, місто Луганськ, МФО 304632, - на користь Приватної виробничо-комерційної фірми «Триплекс», ідентифікаційний код 21761660, яка знаходиться у місті Рубежне, провул. Український,41 Луганської області, р/р 260045478 у ЛОЛД АППБ «Аваль», МФО 304007, - грошові кошти у сумі 93480 (дев'яносто три тисячі чотириста вісімдесят) грн. 00 коп., отримані за продані товарно-матеріальні цінності згідно договору №03 від 20.01.05 року.

          4. Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми «Триплекс», ідентифікаційний код 21761660, яка знаходиться у місті Рубежне, провул. Український,41 Луганської області, р/р 260045478 у ЛОЛД АППБ «Аваль», МФО 304007, - на користь держави - 93480 (дев'яносто три тисячі чотириста вісімдесят чотириста вісімдесят) грн. 00 коп., - вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих  на підставі договору №03 від 20.01.05 року.

          Згідно ч. 4 ст. 167 КАСУ у судовому засіданні 03.10.06 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 09.10.2006 року.

Суддя                                                                                                  А.П.Середа