Ухвала

від 31.10.2011 по справі 2а-2149/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2011 р.  

Справа № 8230/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

 головуючого судді                                               Каралюса В.М.,

суддів:                                                                   Олендера І.Я., Улицького В.З.,

 розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Хуст та Хустському районі Закарпатської області на постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 06 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Хуст та Хустському районі Закарпатської області про нарахування підвищення до пенсії як дитині війни,-

В С Т А Н О В И Л А :

23.11.2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Хуст та Хустському районі Закарпатської області (далі УПФУ) в якому просить провести нарахування та виплату за період з травня 2010 року по жовтень 2010 року підвищення до пенсії  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням надбавки 20 % згідно Закону України «Про статус гірських населених пунктів».

Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 06 грудня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ про зобов’язання перерахування та виплати недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за період з 23.05.2010 року по 31.10.2010 року задоволено. Зобов’язано УПФУ перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 23.05.2010 року по 31.10.2010 року включно в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною радою України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, тому будь-яких порушень законодавства з боку відповідача не вбачається.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступних міркувань.  

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин мав право на підвищення виплачуваної йому УПФУ пенсії за віком.

У відповідності до ст.ст.99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду не заявлялося. Відтак, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та залишення без розгляду позовних вимог позивача в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період до з 01.05.2010 року по 22.05.2010 року.

Разом з тим, колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 23.05.2010 року по 31.10.2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що мало місце неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що в силу норми п. 1 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Так, позивач просив сплатити щомісячну доплату до пенсії з урахуванням  надбавки за проживання в гірському населеному пункті. Право позивача на отримання надбавки у розмірі 20% до нарахованої пенсії на підставі положень ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів» відповідачем (апелянтом) не оспорюється. А відтак, судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні зазначеної позовної вимоги.

Керуючись  ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

 П О С Т А Н О В И Л А :

 Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Хуст та Хустському районі Закарпатської області задовольнити частково.

Постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 06 грудня 2010 року у справі № 2а-2149/10 – скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Хуст та Хустському районі Закарпатської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги в період 01.05.2010 року по 22.05.2010  року залишити без розгляду.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в місті Хуст та Хустському районі Закарпатської області в частині відмови в нарахуванні та виплаті на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Хуст та Хустському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та підвищення, передбаченого ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів» починаючи з 23.05.2010 року до 31.10.2010 року включно, з врахуванням виплачених сум.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя                                                                                                            В.М. Каралюс

 суддя                                                                                                   І.Я. Олендер

            суддя                                                                                                  В.З. Улицький