Рішення

від 31.10.2006 по справі 4/296-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/296-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"31" жовтня 2006 р.                                                                  Справа №  4/296-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом     товариства з обмеженою відповідальністю "Грантес" м. Київ

до українсько-німецького племінного підприємства "Асканія-Генетик" смт. Асканія - Нова Чаплинського району Херсонської області      

про   стягнення 95.506 грн. 72 коп.    

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Радченко О.Ж.

від відповідача - директор Прокопчук П.Ф.

          Відповідно до розпорядження голови господарського суду Херсонської області №230 від 25.09.2006 року справа прийнята до розгляду судді Ємленінової З.І.

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 95.506 грн. 72 коп. витрат, понесених в результаті сумісної діяльності за договором № СД-1 про сумісну діяльність від 20.02.2003 року. Він  посилається на те, що 17.08.2006 року він звертався з вимогою погасити заборгованість до відповідача, однак останній  суму  боргу в добровільному порядку не сплатив.

Ухвалою від 19.09.2006 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду спору на 10.10.2006 року.

Позивач подав доповнення до позовної заяви, в якому посилається на те, що господарським судом  Херсонської області  розглянута справа № 13/260-ПН-05 за позовом  ТОВ "Грантес"  до українсько-німецького  племінного підприємства  "Асканія - Генетик"  про вилучення майна. Рішенням від 15.08.2006року по зазначеній справі встановлено, що заборгованість  відповідача перед  позивачем станом на 01.12.2005 року становить 97.554грн.79коп. Позивач вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України цей факт є  встановленим і не доводиться знову при вирішенні спору, який є предметом  розгляду. Крім того, просить віднести на  відповідача  додатково 6072 грн. 00 коп. понесених витрат за надання послуг  адвоката.

Відповідач позовних вимог не визнає та посилається на те, що порядок  відшкодування  витрат, понесених позивачем по договору № СД-1 від 20.02.2003 року, визначений договором  про надання послуг від 17.07.2005 року і він погасив борг  перед  позивачем, надавши йому згоду 08.08.2006року на одержання від ТОВ «Асканійське»180 тонн ячменю, як результату сумісної власності сторін.

Справа розглядалася  з  перервою, яка  відповідно до  ст. 77 ГПК України оголошувалася в засіданні 24.10.2006року.

Дослідивши матеріали  справи, заслухавши представників сторін  суд  дійшов до  висновку про  те, що  позовні вимоги підлягають  задоволенню з  урахуванням  наступного.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Грантес" (позивач)  та українсько-німецьким племінним підприємством "Асканія - Генетик" (відповідач по  справі)  20 лютого 2003 року укладено договір про сумісну діяльність № СД-1. Термін  дії  зазначеного  договору, з  урахуванням  додаткових угод, сторони узгодили до 31.12.2005року.

          Згідно з  цим договором сторони досягли згоди щодо сумісної діяльності по виробництву сільськогосподарської продукції з метою отримання прибутку. Відповідач зобов'язався якісно, вчасно, в повному обсязі з мінімальними витратами на орендованих ним земельних  площах виконати комплекс робіт по вирощуванню, збиранню сільськогосподарських культур, зазначених  в додатку №1, доробити їх  до  якості, зазначеної  в додатку №2 до  договору,   та зберегти.

          В свою чергу позивач зобов'язався забезпечити виконання зазначеного вище комплексу робіт матеріально-технічними ресурсами в номенклатурі  і кількості, зазначеній в додатку №3.

Керівництво та ведення справ за сумісною діяльністю покладено на відповідача (пункт 3.1договору).

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили,  що спільне майно та всі доходи, отримані за договором,  використовуються в першу чергу для повного відшкодування внесків позивача.

Господарський суд Херсонської  області 15.08.2006року розглянув справу №13/260-ПН-05  за позовом ТОВ «Грантес»до українсько-німецького  племінного  підприємства  «Асканія - Генетик»про  вилучення у відповідача  сільськогосподарської  продукції  на суму 97.834грн.11 коп. в якості відшкодування внесків позивача, здійснених ним на виконання  умов договору про  сумісну діяльність від 20.02.2003року  №СД-1. Зазначене  рішення набрало  законної сили  і відповідно до  ст. 35  ГПК України  факти,  встановлені цим рішенням під  час  розгляду цієї  справи, не  доводяться знову.

Матеріалами  справи та  рішенням по  справі №13/260-ПН-05 від 15.08.2006року підтверджується, що виконання умов договору від 20.02.2003року  позивач протягом його дії здійснював внесками в сумісну діяльність.  Протягом 2003 –2004 років ним передано відповідачу  до спільної діяльності  263 627 грн. 85 коп., а в 2005 році - 30 729 грн. 50 коп.

Так,  позивачем за платіжними дорученнями № 499 від 05.12.2003р., № 602 від 11.02.2004р., № 748 від 07.07.2004р., № 770 від 30.07.2004р., № 772 від 30.07.2004р. перераховано 66 217 грн. 33 коп. Передано товар за накладними РН-Э000012 від 02.04.200р., РН-Э000014 від 16.04.2003р., РН-Э000027 від 05.05.2003р., РН-Э000033 від 30.05.2003р., РН-Э000034 від 30.05.2003, РН-Э000040 від 09.07.2003, РН-Э6/1 від 04.12.2003, РН-0000008 від 20.04.2004р., РН-0000011 від 21.05.2004р., РН-0000012 від 24.05.2004р., РН-00000033 від 13.05.2005р. на загальну суму 205 785 грн. 52 коп. А також передано за актами приймання-передачі № 1 від 21.07.2005р., № б/н від 20.07.2005р. та № 1 від 21.07.2005р. на загальну суму 22 354 грн. 50 коп.

В свою чергу відповідачем передано позивачу за накладними № ВН-000002 від 04.12.2003р., № 427 від 20.07.2004р. та № 425 від 20.08.2004р. продукції на загальну суму 196 802 грн. 56 коп.

Заборгованість відповідача станом на 1 грудня 2005 року становить 97 554 грн. 79 коп., що  зазначено  в рішенні справі №13/260-ПН-05 від 15.08.2006року.

          Аналіз викладених правовідносин між сторонами вказує на те, що за своєю правовою природою взаємовідносини сторін носять характер сумісної діяльності, у зв'язку з чим в момент їх виникнення вони підлягали регулюванню главою 38 ЦК УРСР. За змістом статті 430 того ж Кодексу за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної мети. За статтею 432 ЦК УРСР для досягнення мети учасники договору роблять внески грошима чи іншим майно або трудовою участю. Гроші та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті спільної діяльності, є їх спільною власністю. Статтею 433 того ж Кодексу передбачено, що порядок покриття витрат, передбачених договором  про  сумісну діяльність   і збитків, що  виникли  в результаті сумісної  діяльності, визначається договором.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що виникли  або продовжують існувати  після набрання ним чинності. Оскільки договір сторонами укладений  20 лютого 2003 року,  а з урахуванням додаткових угод № 2 від 25 грудня 2003 року та № 3 від 25 грудня 2004 року термін дії договору сторонами визначено додатково на 2004 та 2005 роки, то на взаємовідносини сторін, що виникли та продовжують існувати у 2004-2005 роках розповсюджуються положення глави 77 ЦК України та інші норми цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

          Додатковою угодою №1/1 від 09.07.2003р. пункти 6.1, 6.3 договору про сумісну діяльність № СД-1 від  20.02.03р. були викладені в новій редакції та договір був доповнений пунктом наступного змісту: „Перенести відшкодування внесків сторін на наступний рік, а при необхідності - до завершення сумісної діяльності за даним договором».  Таким чином, п.6.1 договору після внесення до нього змін має таку редакцію: «Спільне майно та всі доходи, отримані сторонами за цим договором в результаті сумісної діяльності використовуються, в першу чергу, для повного відшкодування внесків сторони-1, тобто  позивача. Сторона-2 відшкодовує внески стороні-1 на підставі акту звіряння розрахунків по сумісній діяльності, який підписується сторонами даного договору».

          Рішенням  по справі  13/260-ПН-05 від 15.08.2006року встановлена заборгованість  відповідача перед  позивачем за договором про  сумісну діяльність  від  20.02.2003року  №СД-1  станом на 01.12.2005року в сумі  97.554грн.56коп. і цей факт не  підлягає  додатковому доведенню. 21.04.2006року відповідач перерахував позивачеві 2048грн.33 коп., що  не  заперечували  представники  сторін  в засіданні суду. Таким чином, борг  відповідача станом на день  звернення з  позовом  становить  95.506грн.72коп.

          У зв'язку з  тим, що  на момент  прийняття рішення по  справі 13/260-ПН-05 від 15.08.2006року позивачем не  було  надано  доказів того,  що  він звертався з вимогою  до  відповідача про   сплату боргу відповідно до  ст.530 ЦК України, в задоволенні позову по  цій справі було  відмовлено.

Позивач надав документальне  підтвердження того, що 17.08.2006року він  звернувся з  вимогами  до  відповідача  про  сплату заборгованості за договором про  сумісну діяльність  від 20.02.2003року на загальну суму 97.556грн.05коп.

Посилання відповідача на те, що  він  провів  розрахунки  з  позивачем, надавши згоду  листом  №59 від 08.08.2006року (арк. спр.48) на  відшкодування боргу відповідно до пункту 5.1договору про  надання послуг  від 17.07.2005року безпідставні.

Із договору про  надання послуг  від 17.07.2005 року вбачається, що  договір укладено між 3 сторонами:  СТОВ «Асканійске», українсько-німецьким племінним  підприємством "Асканія - Генетик"  та ТОВ «Грантес». Предметом цього  договору є  надання  сільськогосподарським товариством з  обмеженою  відповідальністю «Асканійське»послуг  позивачеві та відповідачеві  по  зберіганню на зернотоку СТОВ зерна ячменю  ярового,  який є спільною частковою  власністю  позивача і відповідача.

          При  цьому пунктом 5.1  зазначеного  договору передбачено, що  зерно  ячменю ярового, яке  надходить  на доробку та зберігання на тік СТОВ, належить  позивачу і відповідачеві на праві спільної  часткової  власності. Воно може відпускатися з  току  лише  при  наявності  письмової  згоди позивача та відповідача.

          В засіданні  суду представник позивача пояснив, що  письмової  згоди  на отримання зерна ячменю  він  не  надавав і  не  надає, а за його  відомостями  ячмінь  на току  СТОВ «Асканійське» відсутній. До  того ж, зазначений в договорі від 17.07.2005 року ячмінь  є  сумісною частковою власністю  сторін, тобто  його  частка  уже належить позивачу  і отримати  задоволення за рахунок своєї ж частки  він  не  може.

          Відповідно до  вимог  ст.509, 526 ЦК України  та договору про  спільну діяльність від 20.02.2003року обов'язком відповідача є  фактична передача позивачу майна або  грошових  коштів в рахунок відшкодування витрат, понесених  позивачем в результаті спільної  діяльності. Як договором про  сумісну діяльність, так і договором від  17.07.2005року  не передбачений обов'язок  позивача  приймати  в рахунок зазначених  витрат ячмінь , який знаходиться на току СТОВ «Асканіське»,  а в пункті 5.1 договору від 17.07.2005року  лише зазначено, на яких  умовах зерно  може відпускатися з  току.

          Таким чином, твердження відповідача про  те, що він погасив борг по відшкодуванню збитків позивача шляхом передачі йому у власність 180тонн ячменю не відповідає вимогам закону, договорів та не  підтверджено матеріалами справи.

          Не  надано відповідачем і документального  підтвердження того, що 180тонн ячменю знаходяться під  арештом в забезпечення позову позивача. Таке забезпечення мало  місце  по  справі  №13/260-ПН-05, коли господарським судом  Херсонської  області  ухвалою  від  29.07.2005року  накладено арешт на майно, в тому числі і на зерно, яке  знаходиться на току  ТОВ «Асканійське». 09.12.2005року було  прийняте  рішення, яким позовні вимоги задоволено. В наступному, 13.06.2006року  Вищий господарський Суд України скасував рішення місцевого на постанову апеляційного судів  і справу передав на новий розгляд. При повторному розгляді справи  рішенням  від 15.08.2006року в задоволенні позову позивачеві відмовлено. Таким чином, ухвала про  забезпечення позову втратила чинність, оскільки відпали  підстави  для забезпечення позову, так як  арешт накладався саме з метою забезпечення вимог позивача по  справі №13/260-ПН-05.

          З урахуванням  викладеного позовні вимоги про  стягнення з відповідача  95.506грн.72коп. підлягають  задоволенню.

          Крім  цього, відповідно до  статті 49 ГПК України з  відповідача на користь  позивача стягується 6.072грн.00коп.  витрат за надання послуг  адвоката.

          Витрати по  сплаті державного мита та послуг за інформаційно-технічне  забезпечення судового  процесу відносяться на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись  ст. 44, 49, 77,  82-85 ГПК України, суд -

                                                     В И Р І Ш И В:

          1.Позовні вимоги задовільнити.

2.Стягнути з українсько-німецького племінного підприємства "Асканія - Генетик" смт. Асканія  Нова Чаплинського району Херсонської області вул.Степова № 7, р/рахунок №  26005301717 в Чаплинській філії   ХОД АППБ «Аваль»   МФО 342100, код 21299765 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Грантес" м. Київ, вул.Предславинська, 28 п/рахунок №26000100870101 в ЗАТ «ТАС - ІНВЕСТБАНК» м.Києва, МФО 320650, код 32071397    - 95.506грн.72коп. основного  боргу, 6.072грн.00коп. витрат за надання послуг  адвоката,  955грн.07коп. витрат  по  сплаті державного  мита та 118 грн.00коп. за інформаційно-технічне  забезпечення судового  процесу.

          Наказ видати  після набрання рішенням  законної  сили.

                            Суддя                                                                    З.І. Ємленінова

    Рішення оформлено  відповідно до  

    ст. 84 ГПК України 31.10.2006року.