Постанова

від 31.07.2007 по справі 4/296-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/296-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

31 липня 2007 р.                                                                                   № 4/296-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

головуючого      Овечкіна  В.Е.,

суддівЧернова     Є.В., Цвігун В.Л.,

за   участю   представників:

позивача - Ольховська В.В.,

відповідачатретьої особи- не з'явився, - не з'явився,

розглянувши у відкритому  судовому   засіданні    касаційні скарги

Українсько-німецького племінного підприємства "Асканія-Генетик"та ТОВ "Грантес"

на постановувід  23.03.2007 Запорізького апеляційного господарського суду

у справі№4/296-06

за  позовом ТОВ "Грантес"

до(третя особа -Українсько-німецького племінного підприємства "Асканія-Генетик"СТОВ "Асканійське")

простягнення 95506,72 грн.

До початку судового засідання від Українсько-німецького племінного підприємства "Асканія-Генетик" надійшло клопотання (у формі телеграми від 26.07.2007) про перенесення розгляду справи у зв'язку з участю представника підприємства 31.07.2007 року в засіданні господарського суду Херсонської області по іншій справі (№15/219), яке колегією відхиляється з тих мотивів, що ст.28 ГПК України не обмежує кількість представників сторін у судовому процесі, а наявні у справі матеріали (а.с.120, том 1) свідчать про особисту участь у розгляді справи в суді першої інстанції директора Українсько-німецького племінного підприємства "Асканія-Генетик" Прокопчука П.Ф.                                   

                                                       ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 31.10.2006 (суддя Ємленінова З.І.) позов задоволено –на підставі ст.ст.509, 526 та ч.2 ст.1131 ЦК України стягнуто з відповідача 95506,72 грн. заборгованості за укладеним між сторонами договором про сумісну діяльність від 20.02.2003 №СД-1.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.03.2007 (судді: Мойсеєнко Т.В., Радченко О.П., Хуторной В.М.) рішення змінено, позов задоволено частково шляхом стягнення з відповідача 66826,55 грн. в рахунок  відшкодування внесків позивача за договором про сумісну діяльність від 20.02.2003 №СД-1. В решті позову відмовлено у зв'язку з необгрунтованістю позовних вимог.

ТОВ "Грантес" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати в частині відмови в позові та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом ч.2 ст.35, ст.43 та ч.5 ст.49 ГПК України.

              Українсько-німецьке племінне підприємство "Асканія-Генетик" (далі –УНПП "Асканія-Генетик") в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неврахування судом ст.ст.358, 361,362, 364 ЦК України. Зокрема, відповідач вважає, що фактична частка ТОВ "Грантес" в спільній частковій власності відповідно до договору про надання послуг від 17.07.2005 на день його підписання становить 180 тонн ячменю на суму 95201,95 грн., необхідну для відшкодування його внеску в спільну діяльність. Ця кількість ячменю знаходилася на току СТОВ "Асканійське" і тільки ТОВ "Грантес" має право на його одержання. Підписавши договір про надання послуг від 17.07.2005 позивач фактично дав згоду прийняти ячмінь в рахунок витрат по сумісній діяльності.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет  правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та  заслухавши пояснення присутнього  у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга ТОВ "Грантес" підлягає задоволенню, касаційна скарга УНПП "Асканія-Генетик" - відхиленню, а оскаржувана постанова –скасуванню із залишенням без змін рішення від 31.10.2006 з наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що рішенням господарського суду Херсонської області від 15.08.2006 у справі №13/260-ПН-05, яке набрало законної сили на час розгляду даної справи, встановлено, що за станом на 01.12.2005 року заборгованість відповідача по відшкодуванню витрат позивача, понесених в результаті спільної діяльності, становить 97554,79 грн., і цей факт відповідно до ст.35 ГПК України не підлягає доведенню. 21.04.2006 року відповідач перерахував позивачеві 2048,33 грн., що не заперечується сторонами, в звязку з чим борг відповідача станом на  день пред'явлення позову становить 95506,72 грн.

Скасовуючи частково первісне рішення та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що згідно п.6.1 договору про сумісну діяльність від 20.02.2003 №СД-1 (в редакції додаткової угоди від 09.07.2003 №1/1) відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати ТОВ "Грантес" внески на підставі підписаного сторонами акту звіряння розрахунків, а тому відшкодуванню підлягають грошові кошти в сумі 66826,55 грн., визначеній у підписаному сторонами акті звіряння взаєморозрахунків станом на 01.03.2005 року (а.с.13, том 1).

Проте, колегія не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно імперативних вимог ч.2 ст.35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть ті самі сторони.

Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою рішення господарського суду Херсонської області від 15.08.2006 у справі №13/260-ПН-05 між тими ж сторонами, яким встановлено, що за станом на 01.12.2005 року заборгованість відповідача по відшкодуванню витрат позивача, понесених в результаті спільної діяльності, становить 97554,79 грн., а тому з врахуванням перерахованих відповідачем 21.04.2006 року на користь позивача коштів у сумі  2048,33 грн., залишок боргу відповідача станом на  день пред'явлення позову становить 95506,72 грн.

Зазначені юридичні факти в силу вимог ч.2 ст.35 ГПК України не підлягають доведенню при вирішенні даного спору, але безпідставно не враховані судом.

Таким чином, дослідивши та оцінивши у сукупності зібрані у справі письмові докази, суд першої інстанції з дотриманням вимог ст.ст.32-34, 43 ГПК України та враховуючи положення вищенаведених норм матеріального права, дійшов обрунтованого висновку щодо виникнення між сторонами зобов'язань зі збереження майна.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином в установлений строк відповідно до вказівок, зокрема, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання за загальним правилом не допускається.          

За таких обставин, суд першої інстанції правильно визнав заявлені позовні вимоги обрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання апеляційного суду на доведеність боргу відповідача виключно у сумі 66826,55 грн., визначеній згідно п.6.1 договору про сумісну діяльність від 20.02.2003 №СД-1 у підписаному сторонами акті звіряння взаєморозрахунків станом на 01.03.2005 року, не спростовують преюдиціальність фактів, встановлених чинним рішенням господарського суду Херсонської області від 15.08.2006 у справі №13/260-ПН-05. Тим більше, що в акті звіряння взаєморозрахунків (а.с.13, том 1) зазначається про сальдо на користь позивача в сумі 66826,55 грн. за станом на 01.01.2005 року, в той час як судовим рішенням у №13/260-ПН-05 зафіксовано суму заборгованості відповідача 97554,79 грн. за станом на 01.12.2005 року.

Судом апеляційної інстанції помилково покладено в основу оскаржуваної постанови про часткове задоволення позову дані акта звіряння взаєморозрахунків також з тих мотивів, що акт звірки розрахунків не є первинним бухгалтерським документом в розумінні ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Разом з тим, колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги відповідача, оскільки, як правильно встановлено апеляційним судом, предметом договору про надання послуг від 17.07.2005, укладеного між ТОВ "Грантес", УНПП "Асканія-Генетик" та СТОВ "Асканійське", є передача 180 тонн ячменю на зберігання третій особі, а не позивачу в якості відшкодування його внесків у сумісну діяльність, чим спростовуються твердження відповідача про те, що п.5.1 зазначеного вище договору визначено порядок відшкодування витрат ТОВ "Грантес" шляхом одержання 180 тонн ячменю. До того ж, судом встановлено факт реалізації вказаного обсягу ячменю третьою особою, що об'єктивно унеможливлює відшкодування витрат позивача в натуральному виразі (за рахунок ячменю).

Судами попередніх інстанцій також встановлено факт звернення позивача відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України з листом-вимогою від 17.08.2006 про перерахування відповідачем 97556,05 грн. в рахунок відшкодування витрат по договору про сумісну діяльність (а.с.1, том 1), отримання відповідачем цієї вимоги та залишення її без задоволення.

Не можуть бути прийняті до уваги безпредметні посилання УНПП "Асканія-Генетик" в обгрунтування своїх заперечень на ч.2 ст.362 та ч.2 ст.364 ЦК України, яким регулюються умови продажу співвласником своєї частки у спільній частковій власності та порядок виділу в натурі частки із спільного майна, що не слід ототожнювати з відшкодуванням (покриттям) витрат учасника спільної діяльності (ст.433 ЦК УРСР, чинного на момент укладення договору про сумісну діяльність від 20.02.2003 №СД-1 та додаткової угоди від 09.07.2003 №1/1), стягнення яких (витрат) у грошовому виразі власне і є предметом позову в даній справі.

З огляду на те, що підставою скасування рішення від 31.10.2006 судом апеляційної інстанції стало неправильне застосування останнім норм ст.ст.525, 526, 629, 1131 ЦК України та водночас  помилкове незастосування ст.35 ГПК України, а встановлені судом першої інстанції обставини існування заборгованості відповідача в сумі 95506,72 грн. за укладеним між сторонами договором про сумісну діяльність від 20.02.2003 №СД-1 не спростовано апеляційним господарським судом, то первісне рішення про задоволення позову є правомірним та відповідає фактичним обставинам справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія вбачає підстави для задоволення касаційної скарги позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Грантес" задовольнити, а касаційну скаргу Українсько-німецького племінного підприємства "Асканія-Генетик" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23.03.2007 у справі №4/296-06 скасувати, а рішення господарського суду Херсонської області від 31.10.2006 у даній справі залишити без змін.

Витрати по сплаті позивачем держмита  за подання  касаційної скарги покласти на відповідача.

Наказ доручити видати господарському суду Херсонської області.

Головуючий, суддя                                                                                                                               В.Овечкін

Судді:                                                                                                                                             Є. Чернов

                                                                                                                                                       В. Цвігун