Постанова

від 23.03.2007 по справі 4/296-06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/296-06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.03.07                                                                                               Справа №4/296-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі Акімовій Т.А.

за участю представників:

позивача – Соколовський В.В., довіреність № 29/05/06 від 29.05.2006р.; Лисовець Т.В., довіреність б/н від 29.05.2006р. адвокат.

відповідача – Караічев А.І., довіреність б/н від 10.01.2006р.

від 3-ої особи – не з'явився.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №4/296-06 та апеляційну скаргу Українсько – німецького племінного підприємства «Асканія – Генетик», смт. Асканія – Нова, Чаплинського району Херсонської області  

на рішення господарського суду Херсонської області від 31.10.2006р. у справі № 4/296-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грантес», м.Київ

до Українсько – німецького племінного підприємства «Асканія – Генетик», смт. Асканія – Нова, Чаплинського району Херсонської області  

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – СТОВ «Асканійське», с.Хлібодарівка, Чаплинського району Херсонської області

про стягнення суми

Встановив:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 31.10.2006р. у справі                  № 4/296-06 (суддя Ємленінова З.І.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з українсько – німецького племінного підприємства «Асканія –Генетик», смт. Асканія Нова, Чаплинського району Херсонської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грантес», м.Київ 95 506грн.72коп.-основного боргу, 6072грн.00коп.-витрат за надання послуг адвоката. Судові витрати покладено на відповідача.

Рішення суду прийнято з посиланням на ст.ст. 509, 526, ч.2 ст.1131 Цивільного кодексу України та мотивовано тим, що 17.08.2006р. позивач звернувся з вимогами до відповідача про сплату заборгованості за договором про сумісну діяльність від 20.02.2003р. на загальну суму 97 556грн.05коп. Заборгованість відповідача станом на 01.12.05р. становить 97554,79грн., що встановлено рішенням господарського суду Херсонської області від 15.08.06р.у справі № 13/260-ПН-05. Обов'язком відповідача є фактична передача позивачу майна або грошових коштів в рахунок відшкодування витрат, понесених позивачем в результаті спільної діяльності. Відповідач частково перерахував позивачеві у рахунок відшкодування його внесків 2048грн.33коп. Решта заборгованості у сумі 95506,72грн. на день звернення з позовом до суду залишилася непогашеною. Вимога позивача від 17.08.06р. про перерахування суми боргу залишена відповідачем без задоволення. Договором про сумісну діяльність та договором від 17.07.2005р. не передбачений обов'язок позивача приймати в рахунок зазначених витрат ячмінь, який знаходиться на току СТОВ «Асканійське». Зерно може відпускатися зі схову за договором від 17.07.05р. тільки при наявності письмової згоди обох сторін. На день прийняття рішення судом першої інстанції позивач не надавав такої згоди. У зв'язку з чим, судом першої інстанції залишено поза увагою твердження відповідача про те, що він погасив борг по відшкодуванню збитків позивача шляхом передачі йому у власність 180 тон ячменю не відповідає закону та умовам договору.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 31.10.2006р. у справі № 4/296-06, мотивуючи свої вимоги тим, що господарським судом порушено і неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права та неповно з'ясовані обставини справи.

Свої доводи, заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач мав можливість одержати відповідно до п.6.1 договору № СД-1 про сумісну діяльність відшкодування внесків на сумісну діяльність в сумі 95506,72грн. за рахунок спільного майна та всіх доходів, отриманих сторонами в результаті сумісної діяльності. Порядок відшкодування витрат ТОВ «Грантес» на суму 95 201,95грн. передбачений п.5.1 договору про надання послуг від 17 липня 2005р. шляхом одержання 180 тон ячменю сумісної власності від зберігача СТОВ «Асканійське» за довіреностю ТОВ «Грантес». Відповідно п.5.1 цього ж договору тільки решта цього зерна може відпускатися за дорученням УНПП «Асканія – Генетик». Разом з цим, відповідач зазначає, що відповідач не несе відповідальності за відсутність ячменю на току СТОВ «Асканійське», так як це обов'язок останнього, за що вищенаведеним договором йому передбачена винагорода. Крім того, позивач не звертався до СТОВ «Асканійське» за отриманням ячменю. Рішенням господарського суду Херсонської області від 15 серпня 2006р. у справі № 13/260-ПН-05 зазначено, що «позивач зерно ячменю міг отримати у СТОВ «Асканійське» лише при наявності згоди відповідача, а оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогою про відшкодування йому затрат, то відповідно він не отримував згоди відповідача на отримання у СТОВ «Асканійське» ячменю. Заявник апеляційної скарги вважає, що наведеним рішенням суду встановлено, що відповідач повинен розрахуватись з позивачем ячменем, який знаходиться на доробці та зберіганні у СТОВ «Асканійське». Даний факт відповідно ст.35 ГПК України встановлений рішенням суду і не потребує доведення. Листом, який відправлений 06.09.2006р. на адресу ТОВ «Грантес» та СТОВ «Асканійське». Відповідач стверджує, що позивачу було надано згоду на одержання від СТОВ «Асканійське» 180 тонн ячменю, тому витрати по договору № СД-1 відшкодовані в повному обсязі і позивач не має права вимагати виконання зобов'язання іншим способом ніж передбачено договором.

У письмових поясненнях позивач зазначає, що доводи заявника апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними та просить рішення господарського суду Херсонської області від 31.10.2006р. по справі № 4/296-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, оскільки сума заборгованості встановлена рішенням господарського суду Херсонської області від 15 серпня 2006р. у справі                   № 13/260-ПН-05. Згідно ч.2 ст.35 ГПК України зазначений факт є встановленим і не потребує доказування в даній справі. Посилання відповідача на те, що він здійснив відшкодування витрат позивача за договором № СД -1 від 20.02.2003р. не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки метою укладення договору від 17.07.2005р. була доробка та зберігання на току СТОВ «Асканійське» зерна, яке належить позивачу та відповідачу на праві спільної часткової власності (п.п.1.1 та п.5.1 договору). Отже, згідно з приписами ст.ст. 509, 526 ЦК України та умовам договору № СД-1 від 20.02.2003р. відповідач зобов'язаний фактично передати позивачу майно або грошові кошти в рахунок відшкодування витрат позивача, понесених ним в результаті спільної діяльності. У пункті 5.1 наведеного договору вказано, що зерно може відпускатися з току лише при наявності згоди позивача і відповідача. Ні договором № СД-1 від 20.02.2003р., ні договором про надання послуг від 17.07.2005р. не передбачений обов'язок позивача приймати в рахунок відшкодування витрат по спільній діяльності зерно, яке знаходилося на току СТОВ «Асканійське» за договором про надання послуг від 17.07.2005р. Крім того, на даний час зерно у СТОВ «Асканійське» відсутнє. У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що відповідач намагається покласти на нього обов'язок прийняти в рахунок відшкодування витрат по спільній діяльності зерно, якого на даний час на току СТОВ «Асканійське» відсутнє. Разом з цим, позивач вважає, обґрунтованим оскаржуване рішення щодо стягнення з відповідача оплати послуг адвокатського об'єднання, так як для стягнення з відповідача боргу, позивачу довелось звернутись за правовою допомогою до адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Соколовський і партнери», у зв'язку з чим був укладений договір № 12 від 12 липня 2005р. про надання правової допомоги. Відповідно до п.4 цього договору позивач сплатив адвокатському об'єднанню «Адвокатська компанія «Соколовський і партнери» грошові кошти у сумі 6072,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1065 від 07.07.2006р., № 1111 від 21.08.2006р., № 50 від 15.09.2006р. та актами про надання правової допомоги від 12.08.06р., 12.09.2006р.

Відзиву на апеляційну скаргу СТОВ «Асканійське» суду апеляційної інстанції не надав.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006р. у справі № 4/296-06 апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 19.01.2007р.  

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.01.2007р. у справі № 4/296-06 розгляд справи було відкладено на 21.02.2007р. та залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – СТОВ «Асканійське».

Розгляд справи, розпочатий 21.02.2007р. відкладався до 23.03.2007р.

Склад колегії суддів змінювався. Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 921 від 22.03.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії – головуючого судді Мойсеєнко Т.В. (доповідач), суддів Радченко О.П.,            Хуторной В.М.

У судове засідання, яке відбулося 23 березня 2007р. представник СТОВ «Асканійське» не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України апеляційна скарга розглядається за наявними матеріалами у справі.  

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

        20.02.2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грантес» та українсько-німецьким племінним підприємством «Асканія-Генетик» було укладено договір про сумісну діяльність № СД-1. Строк дії даного договору з урахуванням додаткових угод сторони встановили до 31.12.2005р.    

          Відповідно з цим договором сторони досягли згоди щодо сумісної діяльності по виробництву сільськогосподарської продукції з метою отримання прибутку. Відповідач взяв на себе зобов'язання якісно, вчасно та в повному обсязі з мінімальними витратами на орендованих ним земельних площах виконати комплекс робіт по вирощуванню, збиранню сільськогосподарських культур, зазначених в додатку № 1, доробити їх до якості, зазначеної в додатку № 2 до договору та зберегти їх.

          Позивач, в свою чергу, зобов'язався забезпечити виконання зазначеного вище комплексу робіт матеріально – технічними ресурсами в номенклатурі і кількості, які визначені у додатку № 3.  

          Пунктом 3.1 договору закріплено, що керівництво та ведення справ за сумісною діяльністю покладено на відповідача.

          У пункті 6.1 договору в редакції додаткової угоди № 1/1 від 09.07.03р. (а.с.18, т.1) сторони узгодили, що спільне майно та всі доходи, які отримані за договором, використовуються в першу чергу для повного відшкодування внесків сторони -1 (позивача у справі) Сторона-2 (відповідач у справі) відшкодовує внески стороні-1 на підставі акту звіряння розрахунків по сумісній діяльності, який підписується сторонами даного договору.

Господарським судом Херсонської області 15.08.2006року було розглянуто справу №13/260-ПН-05 за позовом ТОВ «Грантес» до українсько-німецького племінного підприємства «Асканія - Генетик» про вилучення у відповідача сільськогосподарської продукції на суму 97.834грн. 11 коп. в якості відшкодування внесків позивача, здійснених ним на виконання умов договору про сумісну діяльність від 20.02.2003року №СД-1. Зазначене рішення набрало законної сили і відповідно до            ст. 35 ГПК України факти, встановлені цим рішенням під час розгляду цієї справи, не доводяться знову.

Матеріалами справи та рішенням по справі №13/260-ПН-05 від 15.08.2006року підтверджується, що на виконання умов договору від 20.02.2003року позивач протягом його дії здійснював внески в сумісну діяльність. Протягом 2003 -2004 років ним передано відповідачу до спільної діяльності 263 627 грн. 85 коп., а в 2005 році - 30 729 грн. 50 коп.

Так, позивачем за платіжними дорученнями № 499 від 05.12.2003р., № 602 від 11.02.2004р., № 748 від 07.07.2004р., № 770 від 30.07.2004р., № 772 від 30.07.2004р. перераховано 66 217 грн. 33 коп. Передано товар за накладними РН-3000012 від 02.04.200р., РН-3000014 від 16.04.2003р., РН-3000027 від 05.05.2003р., РН-3000033 від 30.05.2003р., РН-3000034 від 30.05.2003, РН-3000040 від 09.07.2003, РН-36/1 від 04.12.2003, РН-0000008 від 20.04.2004р., РН-0000011 від 21.05.2004р., РН-0000012 від 24.05.2004р., РН-00000033 від 13.05.2005р. на загальну суму 205 785 грн. 52 коп. А також передано за актами приймання-передачі № 1 від 21.07.2005р., № б/н від 20.07.2005р. та № 1 від 21.07.2005р. на загальну суму 22 354 грн. 50 коп.

В свою чергу відповідачем передано позивачу за накладними № ВН-000002 від 04.12.2003р., № 427 від 20.07.2004р. та № 425 від 20.08.2004р. продукції на загальну суму 196 802 грн. 56 коп.

         Заборгованість відповідача станом на 1 грудня 2005 року становить 97 554 грн. 79 коп., що зазначено в рішенні справі №13/260-ПН-05 від 15.08.2006року. 21.04.06р.  відповідачем було перераховано 2048,33грн. Невідшкодованою залишилася сума у розмірі 95506грн.72коп. Наявність заборгованість у вказаній сумі відповідач не заперечує.

          У зв'язку з тим, що відповідач не відшкодував позивачу на його вимогу вищезазначену суму витрат, ТОВ “Грантес” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на підставі ст. ст. 526, ч.2 ст.530 ЦК України, ч.1, ч.7ст.193 ГК України 95506грн.72коп. Вказані вимоги стали предметом розгляду суду першої інстанції. Господарський суд Херсонської області задовольнив позовні вимоги, з чим не погодився відповідач, звернувшись з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції правильно визначив, що правовідносини, які склалися між сторонами, за своєю правовою природою мають характер сумісної діяльності, у зв'язку з чим в момент їх виникнення вони підлягали регулюванню нормами глави 38 ЦК УРСР.

За змістом статті 430 ЦК УРСР за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної мети. За статтею 432 ЦК УРСР для досягнення мети учасники договору роблять внески грошима чи іншим майно або трудовою участю. Гроші та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті спільної діяльності, є їх спільною власністю. Статтею 433 того ж Кодексу передбачено, що порядок покриття витрат, передбачених договором про сумісну діяльність і збитків, що виникли в результаті сумісної діяльності, визначається договором.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки договір сторонами укладений 20 лютого 2003 року, а з урахуванням додаткових угод № 2 від 25 грудня 2003 року та № 3 від 25 грудня 2004 року термін дії договору сторонами продовжено до  2005 року, то до відносини сторін, що виникли та продовжують існувати після набрання чинності Цивільного кодексу України застосовуються положення норми глави 77 ЦК України та інші норми цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Додатковою угодою №1/1 від 09.07.2003р. пункти 6.1, 6.3 договору про сумісну діяльність № СД-1 від 20.02.03р. були викладені в новій редакції та договір був доповнений пунктом наступного змісту: „Перенести відшкодування внесків сторін на наступний рік, а при необхідності - до завершення сумісної діяльності за даним договором». Таким чином, на момент розгляду спору п.6.1 договору після внесення до нього змін діяв у такій редакції: «Спільне майно та всі доходи, отримані сторонами за цим договором в результаті сумісної діяльності використовуються, в першу чергу, для повного відшкодування внесків сторони-1, тобто позивача. Сторона-2 відшкодовує внески стороні-1 на підставі акту звіряння розрахунків по сумісній діяльності, який підписується сторонами даного договору», а пункт 6.3 у наступній редакції: “кожна із сторін не має права розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди іншої сторони даного договору до затвердження обома сторонами розподільчого балансу і фактичного проведення розподілу. При відшкодуванні внесків стороні-1,які передбачені п.6.1 даного договору , розподільчий баланс сторонами не затверджується та не підписується”.

Таким чином, відповідно до п.6.1 відповідач взяв на себе обов'язки відшкодувати ТОВ “Грантес” внески на підставі акту звіряння, підписаного сторонами договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір про сумісну діяльність сторонами не оспорено у встановленому законом порядку та не визнано судом недійсним, тому цей договір підлягає обов'язковому виконанню.

Як свідчать матеріали справи, сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.03.05р.(а.с.13, т.1), в якому за результатами звірки по сумісній діяльності сальдо станом на 01.10.05р. на користь ТОВ “Грантес” складає 66826,55грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст.193 ГК України.

Оскільки строк виконання обов'язку з відшкодування витрат позивача, передбаченого у п.6.1 договору, сторонами не узгоджений, то зобов'язання повинно бути виконаним відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, тобто у семиденний термін з дня пред'явлення вимоги. Вимога ТОВ “Грантес” від 17.08.06р про перерахування на його рахунок відшкодування витрат по договору про сумісну діяльність була отримана відповідачем 29.08.06р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення цінної кореспонденції (а.с.7, т.1). Однак відповідач вказану вимогу залишив без задоволення, пославшись на відшкодування вказаних витрат шляхом передачі останньому зерна ячменю за договором від 17.07.05р. Однак, зі змісту договору від 17.07.05р. слідує, що вказаний договір укладений між СТОВ “Асканійське”, УНПП “Асканія-Генетик” та ТОВ “Грантес” про передачу на зберігання СТОВ “Асканійське” 180 тон зерна ячменю, який належить сторонам на праві спільної часткової власності. Відповідно до п.5.1. договору від 17.07.05р. переданий на зберігання ячмінь може відпускатися за письмовою згодою позивача та відповідача у межах кількості необхідної для відшкодування ТОВ “Грантес” його внеску до сумісної діяльності. Тобто фактично вказане зерно ячменю ТОВ “Грантес” не передавалося, а за його згодою було передане на зберігання третій особі.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, зокрема письмових пояснень директора СТОВ «Асканійське» Данішевського В.Г. від 13.03.2007р., останнім було реалізовано вказаний ячмінь ТОВ ВКФ «Меда» у зв'язку з неможливістю подальшого зберігання. Ячмінь, як пояснив Данішевський В.Г. реалізовувалося з метою повернення суми від реалізації в розмірі 69000грн. тому власнику, якого визначить суд. За таких обставин, УНПП «Асканійське-Генетик» може за рахунок вказаного спільного майна відшкодувати позивачу його витрати по сумісній діяльності.

Враховуючи вищенаведене, оскільки відповідач відповідно до п.6.1.договору взяв на себе обов'язок відшкодувати позивачу його внески, але на момент винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції не виконав обов'язку, то місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості. Відповідач належних доказів відшкодування позивачу його витрат по сумісній діяльності не надав.

Разом з тим, колегія вважає, що суд першої інстанції не врахував фактичних правовідносин сторін та умов п.6.1 договору про сумісну діяльність в редакції додаткової угоди № 1/1 від 09.07.03р. щодо підстав відшкодування  витрат позивача по сумісній діяльності, а саме, того, що таке відшкодування здійснюється відповідачем на підставі акту звірки взаємних розрахунків, підписаного двома сторонами. Таким чином, відшкодуванню підлягає сума визначена сторонами у акті звіряння  в розмірі 66826,55грн. В іншій частині вимог у задоволенні позову слід відмовити, як заявлену безпідставно. У зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованим та підлягає частковому скасуванню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та наступним.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що він провів розрахунки з позивачем, надавши згоду листом №59 від 08.08.2006року на відшкодування боргу відповідно до пункту 5.1 договору про надання послуг від 17.07.2005року є необґрунтованими, оскільки із договору про надання послуг від 17.07.2005 року вбачається, що договір укладено між трьома сторонами: СТОВ «Асканійске», українсько-німецьким племінним підприємством "Асканія - Генетик" та ТОВ «Грантес». Предметом цього договору є надання сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Асканійське» послуг позивачеві та відповідачеві по зберіганню на зернотоку СТОВ «Асканійське» зерна ячменю ярового, який є спільною частковою власністю позивача і відповідача та не є документом, що свідчить про передачу вказаного ячменю позивачу в рахунок відшкодування його витрат.

При цьому пунктом 5.1 зазначеного договору передбачено, що зерно ячменю ярового, яке надходить на доробку та зберігання на тік СТОВ «Асканійське», належить позивачу і відповідачеві на праві спільної часткової власності. Воно може відпускатися з току лише при наявності письмової згоди позивача та відповідача. Також слід зазначити, що ні договором про сумісну діяльність № сд-1 від 20.02.03р., ні договором про надання послуг від 17.07.05р. не встановлено обов'язку позивача приймати в рахунок відшкодування  вказане зерно ячменю.

У доповненні до позовної заяви позивач також просить стягнути з відповідача на підставі ч.5 ст.49 ГПК України судові витрати зі сплати адвокатських послуг ТОВ «Грантес» Адвокатському об'єднанню «Адвокатська компанія «Соколовський і Партнери» у розмірі 6072,00грн., пов'язаних з розглядом справи № 4/296-06. У підтвердження цих витрат позивачем надано договір № 12 від 12.07.2005р. про надання юридичної допомоги, три акти про надання юридичної допомоги за цим договором: один акт від 12.09.2006р. на суму 2030,00грн. без урахування ПДВ та два акти від 09.10.2006р. на суму 2030,00грн. без урахування ПДВ. (т.1 а.с. 74-75). При чому, акт про надання юридичної допомоги за наведеним договором від 09.10.2006р. на суму 2030,00грн. без урахування ПДВ (т.1 а.с. 76) надано у двох екземплярах. Ці екземпляри актів до наведеного договору є однаковими за змістом. Тобто, другий екземпляр акту від 09.10.2006р. не може вважатися доказом. Таким чином, у справі наявні докази підтвердження надання адвокатських послуг, пов'язаних з розглядом даної справи, лише на суму 4060грн. Однак, відсутні докази оплати саме робіт вказаних в цих актах. Так, позов до Українсько – німецького племінного підприємства «Асканія – Генетик» пред'явлено 18.09.06р., а в підтвердження оплати адвокатських послуг надані платіжні доручення: № 1111 від 21.08.2006р. на суму 2 030,00грн., № 1065 від 07.07.2006р. на суму 2012,00грн. № 50 від 15.09.06р. на суму 2030грн. Однак, як слідує з призначення платежу, перерахування коштів за цими платіжними дорученнями здійснювалася як передплата на підставі договору  № 12 від 12.07.05р. та рахунків. Рахунки, що зазначені у вказаних платіжних дорученнях в матеріалах справи відсутні, а у договорі № 12 також не має посилання на те, що послуги, які надаються позивачу, пов'язані з розглядом саме даної справи. Надані позивачем платіжні доручення датовані раніше, ніж складено акти про надання юридичної допомоги.

У ст. 44 ГПК України наведено перелік витрат, що відносяться до складу судових, зокрема суми оплати послуг адвоката.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зі змісту вищенаведених норм слідує, що стягненню підлягають не будь-які витрати послуг адвоката, а тільки ті, які пов'язані  з розглядом справи.

Платіжні доручення, надані позивачем у підтвердження понесених витрат за надані адвокатські послуги, не підтверджують того, що кошти за цими платіжними дорученнями були сплачені за надання адвокатських послуг саме по даній справі.

Оскільки у справі відсутні докази оплати адвокатських послуг, пов'язаних з розглядом справи 3 4/296-06, заявлені позивачем на підставі ч.5 ст.49 ГПК України 6072 грн. стягненню не підлягають.

Судові витрати за розгляд справи у суді першої  та апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –

Постановив:

Апеляційну скаргу Українсько – німецького племінного підприємства «Асканія – Генетик», смт. Асканія – Нова, Чаплинського району Херсонської області задовольнити частково.  

Рішення господарського суду Херсонської області від 31.10.2006р. у справі                      № 4/296-06 скасувати частково.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

«Стягнути з Українсько – німецького племінного підприємства «Асканія – Генетик», смт. Асканія – Нова, Чаплинського району Херсонської області  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грантес» 66826грн.55коп. відшкодування внесків за договором № СД-1 від 20.02.2003р. про сумісну діяльність.

Стягнути з Українсько – німецького племінного підприємства «Асканія – Генетик», смт. Асканія – Нова, Чаплинського району Херсонської області  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грантес» 668грн.26коп. державного мита за розгляд справи у господарському суді Херсонської області.

Стягнути з Українсько – німецького племінного підприємства «Асканія – Генетик», смт. Асканія – Нова, Чаплинського району Херсонської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грантес» 82грн.56коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грантес» на користь Українсько – німецького племінного підприємства «Асканія – Генетик», смт. Асканія – Нова, Чаплинського району Херсонської області 143грн. 40коп. державного мита за розгляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Херсонської області.