Постанова

від 11.01.2012 по справі 16/5025/1461/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/5025/1461/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2012 року                                                                                      Справа № 16/5025/1461/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. ,  суддя Дужич С.П.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

прокурор: не з'явився

позивача-1: представник Сокаль І.М.

позивача-2: представник не з'явився   

відповідача-1: представник не з'явився   

відповідача-2: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" на рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 16/5025/1461/11 від 31.10.11р. (суддя Магера В.В.)

за позовом Заступника прокурора м. Хмельницького в особі Державного агентства рибного господарства України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області  

до відповідача  -1 Державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля"

до відповідача  -2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинів-риба 2010"

про визнання недійсним договору зберігання з правом користування №18 від 02.07.2010р.; зобов'язання повернути майно, яке передано актом приймання-передачі від 02.07.2010р. по договору зберігання з правом користування №18 від 02.07.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 16/5025/1461/11 від 31.10.11р. задоволено позовні вимоги Заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України до державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля", товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинів-риба 2010" визнано недійсним договір зберігання з правом користування №18 від 02.07.2010р.

Стягнуто з державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" в дохід державного бюджету державне мито в сумі 42,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинів-риба 2010" в дохід державного бюджету державне мито в сумі 42,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Оскаржуване рішення мотивоване тим, що проаналізувавши умови спірного договору зберігання з правом користування суд першої інстанції дійшов до висновку, що останній є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди майна з огляду на те, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції Державне підприємство "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 31.10.11р. у справі 16/5025/1461/11 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що заступником прокурора м. Хмельницького, в порушення статті 33 ГПК України, не доведено ті обставини, на яких ґрунтується його вимога, а саме подаючи позов в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України, прокурором не надано доказів порушення прав чи інтересів вищезазначених осіб.   

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 31.10.11р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

У судове засідання представники прокуратури, регіонального відділення Фонду державного майна по Хмельницькій області, державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля", ТОВ "Староконстянтинів-риба 2010" не з'явилися, відзивів, письмових пояснень не надали.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача-1 у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" - без задоволення, виходячи із наступного.

          Згідно наказів Державного комітету рибного господарства України №532 від 04.12.2009 р., №44 від 25.02.2010 р. та №446 від 01.11.2010 р. та актів приймання-передачі від 17.12.2009 р. та від 03.11.2010 р., що затверджені Державним комітетом рибного господарства України, з балансу державного підприємства "Укрриба" на баланс державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" передано 52 гідротехнічні споруди рибницьких ставів, що знаходяться на території Хмельницької області.

02.07.2010р. між державним підприємством "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинів-риба 2010" (зберігач) було укладено договір зберігання з правом користування №18, відповідно до п.п.1.1. якого замовник передає, а зберігач приймає на зберігання із правом користування згідно акту приймання-передачі нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди рибницьких ставів), яке знаходиться на балансі ДП "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля": став "Немиринці" 244,05 га, став "Деркачі" 128,62 га Старокостянтинівський район Хмельницька область.

          Згідно п.п.1.2,1.3 вказаного договору, вартість майна, що передається зберігачу, визначається на підставі даних експертної оцінки і відображається в акту приймання-передачі майна, що є додатком до договору. Майно використовується з метою риборозведення та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна.

П.п.2.2. договору передбачено, що на зберігача покладено обов'язок щомісячної плати за користування майном (згідно з Додатком №1 "Акт приймання-передачі державного майна"), яку потрібно вносити щомісячно до 15 числа наступного за звітним.

Згідно із п.п. 2.15 договору, зберігач зобов`язаний: у випадку дострокового припинення договору або закінчення терміну дії договору повернення переданого на збереження майна оформляється актом приймання-передачі. Майно вважається повернутим із дати підписання акту приймання-передачі.

          Згідно із п.п. 4.1-4.5 вказаного договору передбачено, що замовник зобов`язаний: за відповідальне зберігання майна (згідно акт приймання-передачі державного майна) щомісячно оплачувати 10 грн. в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року. 3апропонувати в першу чергу зберігачу після закінчення терміну дії договору його пролонгацію. У випадку прийняття рішення про пролонгацію цього договору, брати до уваги виконання Зберігачем державних тем, програм та державних замовлень.

Після закінчення терміну дії договору або досягнення сторонами угоди про його дострокове розірвання, прийняття по акту майно, яке було передане згідно договору. При наявності збитків, завданих майну під час дії договору, вжити заходи щодо їх відшкодування. Проведення капітальних ремонтів гідротехнічних споруд, які знаходяться у користуванні зберігача, здійснюються з дозволу замовника згідно наданого кошторису та проектної документації.

Замовник вправі у разі погіршення стану майна зберігача, вимагати відшкодування збитків, завданих втратою або пошкодження майна, яке зберігається. Замовник не має права без письмового погодження із зберігачем здійснювати самостійну перевірку ставу його зберігання та використання (п.п. 5.1,5.2 договору).

           Згідно п.п. 6.1–6.7 договору передбачено, що він набуває чинності із дня підписання та діє до „01” грудня 2015 року. Дії договору може бути припинена: за згодою сторін, за рішенням господарського суду, у зв'язку із прийняттям законодавчих актів, які змінюють статус майна.

          П.п. 6.5-6.7 вказаного договору передбачено, що реорганізація замовника чи зберігача не може бути підставою для зміни умов договору чи припинення його дії. У такому випадку права га обов'язки сторін за договором переходять до правонаступників. Уразі невиконання умов цього Договору протягом трьох місяців в частині оплати за користування гідроспорудами  замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це зберігача за 30 календарних днів. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені ним договором.

Згідно акту приймання-передачі від 02.07.2010р. (додаток №1 до договору №18 від 02.07.2010р.) замовник передав, а користувач прийняв наступне майно: став "Немиринці" 244,05 га, став "Деркачі" 128,62 га загальною площею 372,67 га, які розташовані за межами населених пунктів Немиринецької сільської ради в с.Немиринці, с.Деркачі Старокостянтинівського району.  

          Вказаний акт підписаний представниками обох сторін, скріплений печатками.

          30.04.2011р. між замовником та зберігачем було укладено додаткову угоду до договору №18   від 02.07.2010р., згідно якої сторони дійшли згоди про зупинення дії договору зберігання №18 від 02.07.2010р. (п.п. 2.1 додаткової угоди). П.п. 2.2. зазначено, що для забезпечення завершення господарського виробничого циклу вирощування рибопродукції, дія договору №18 від 02.07.2010р.  припиняється з 30.04.2011р., що оформляється відповідним актом приймання-передачі.

Згідно із актом приймання-передачі від 30.04.2011р. зберігач передав, а замовник прийняв наступне майно, а саме: став "Немиринці" 244,05 га, став "Деркачі" 128,62 га загальною площею 372,67 га, які розташовані за межами населених пунктів Немиринецької сільської ради в с. Немиринці, с. Деркачі Старокостянтинівського району.  

Зазначений акт підписано представниками обох сторін, скріплений печатками.

Вважаючи правочин від 02.07.2010р. удаваним, прокурор в інтересах позивачів звернувся до місцевого господарського суду із позовом, згідно якого просив визнати недійсним договір зберігання з правом користування №18 від 02.07.2010 р. та зобов'язати повернути майно, яке передано актом приймання-передачі від 02.07.10 р. по договору зберігання з правом користування №18 від 02.07.2010 р., а саме став "Немирінці" площею 244,05 га, балансовою вартістю 72 933,2 грн. (с. Немирінці Старокостянтинівського району), став площею 128,62 га, балансовою вартістю 1 869 514,05 грн. (с.Деркачі Старокостянтинівського району).

            З матеріалів справи вбачається, що прокурор, звертаючись із позовом в  інтересах позивачів, просить визнати правочин недійсним із посиланням на ст. 235 ЦК України як такий, що вчинений сторонами для приховування іншого правочину. При цьому, прокурор вважає спірний договір зберігання із правом користування удаваним правочином, оскільки сторони мали на меті приховати інший правочин, а саме договір оренди майна.

          Із аналізу наявного у справі спірного договору №18 від 02.07.2010р. вбачається, що його предметом є передача замовником зберігачу із правом користування нерухомого державного майна, а саме: гідротехнічних споруд рибницьких ставів, згідно акту приймання-передачі, для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна.

При цьому, п.п.2.2., 4.1 договору передбачено, що на зберігача покладено обов'язок щомісячної плати за користування майном, (згідно з Додатком №1 "Акт приймання-передачі державного майна"), яку потрібно вносити щомісячно до 15 числа наступного за звітним, а також щомісячно оплачувати 10 грн. в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року. Строк дії вказаного договору встановлено до 01.12.2015 року.

Згідно ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно приписів ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).

Також, за змістом приписів цивільного законодавства вбачається, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

Згідно ч. 2 ст. 235 ЦК України передбачено, що у разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Положенням ч. 1 ст. 215 ЦК передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із роз'ясненнями, викладеними в п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. №9 передбачено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

За удаваними правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Проаналізувавши умови спірного договору зберігання з правом користування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що останній є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди майна з огляду на те, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором.

          Крім того, із аналізу норм чинного законодавства слідує, що договір зберігання укладається без права користування річчю, натомість право користування такою річчю зберігач може отримати за попередньою згодою із поклажодавцем, і лише в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).

Розглядом матеріалів справи також встановлено, що згідно із наказами Державного комітету рибного господарства України №532 від 04.12.2009 р., №44 від 25.02.2010 р. та №446 від 01.11.2010 р. та актів приймання-передачі від 17.12.2009 р. та від 03.11.2010 р. на баланс Державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" було передано 52 гідротехнічні споруди рибницьких ставів, що знаходяться на території Хмельницької області. Зазначені гідроспоруди (рибницькі стави) є об'єктами державної власності.

За  договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності ч. ст. 283 ГК України).

Згідно ч.1 ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Аналогічні положення щодо оренди державного майна передбачено ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ із зазначенням - орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною  власністю.

Враховуючи те, що спірний договір укладений без участі Фонду державного майна України та за відсутності згоди на передачу об'єктів оренди в платне строкове користування згідно договору №18 від 02.07.2010р., суд вважає останній таким, що укладений із порушенням вимог чинного законодавства.

Аналогічна позиція містися в постанові Вищого господарського суду України від 13.08.2009р. по справі №4/458-ПД-08.

З огляду на вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов прокурора в частині визнання недійсним договору зберігання з правом користування №18 від 02.07.2010р. є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та узгоджується із вимогами чинного законодавства України, а отже підлягає задоволенню.

Також, колегія суддів вважає підставною відмову у позові прокурора в частині повернення майна, переданого згідно акту приймання-передачі від 02.07.2010р. по договору зберігання №18 від 02.07.2010р., оскільки майно, а саме:  став "Немиринці" 244,05 га, став "Деркачі" 128,62 га загальною площею 372,67 га, які розташовані за межами населених пунктів Немиринецької сільської ради в с. Немиринці, с. Деркачі Старокостянтинівського району повернуто відповідачу-1, про що свідчить акт приймання-передачі від 30.04.2011р. Вказаний акт підписаний представниками від ДП "СГЦПР "Поділля" та від ТОВ "Старокостянтинів-риба 2010", скріплено печатками. Доказів на спростування зазначеного, суду не подано.

Доводи апелянта, наведені ним у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, спростовані вищевикладеним, а відтак задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення господарського суду Хмельницької області від 31.10.2011р. у справі №16/5025/1461/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" - без задоволення.

Справу №16/5025/1461/11 повернути  господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий  суддя                                                                      Юрчук М.І.

Суддя                                                                                              Василишин А.Р.  

Суддя                                                                                              Дужич С.П.  

 01-12/363/12  363/12