Постанова

від 11.03.2008 по справі 17/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2008                                                                                Справа №17/20

час прийняття  10 год 15 хв.

м. Полтава

        за позовом  Державної податкової інспекції у м.Полтаві ,м.Полтава

до  1. Приватної фірми "Драйв", м.Полтава

     2. Приватного підприємства "Анзор", м.Полтава

про  визнання господарського зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 02.01.2004 р. між Відповідачкм 1 та Відповідачем 2  на суму 1 501 667,80 грн. недійсним з моменту укладення.

Суддя  Ю.О. Коршенко

        секретар     Н.С. Кобець

Представники:

від позивача:  Різніченко Л.Л. дов. №2719/9/10 від 08.01.2008р.      Кінаш Л.О. дов. №1294/9/10-227 від 04.02.2008р.

від відповідача:  1. Дігтярь Л.А. дов. н/б від 05.03.2008р.    2. не з"явився

від прокуратури ЛенецьН.О. посвідчення №74 від 12.06.2002р.

Суть спору: Розглядається позов  Державної податкової інспекції у м.Полтаві до 1. Приватної фірми "Драйв";  2. Приватного підприємства "Анзор" про визнання господарського зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 02.01.2004 р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2  на суму 1 501 667,80 грн. недійсним з моменту укладення.

Представники позивача  на позовних вимогах наполягають, посилаючись на  умисел  суб"єктів оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів.

Представник Відповідача 1 проти позовних вимог заперечує з мотивів викладених  у запереченні на позовну заяву в якій зазначає, що  наявність  умислу не може бути підтверджена лише рішенням  районного суду   про  визнання установчих документів Відповідача 2 недійсними.

Прокурор  підтримує  обгрунтування позовних вимог і  просить  суд  їх задовольнити.

Відповідач 2 в судове засідання не з"явився, ухвали суду  направлені Відповідачу 2 за адресою, вказаною в позовній заяві повернулися до суду з відміткою поштового відділення про відсутність підприємства по даній адресі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, Відповідача 1 та прокуратури, суд, встановив:

В ході  документальної перевірки податковим органом  ПП "Драйв" по питанню дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-гоподарських взаємовідносин з ПП "Анзор" за період з 01.01.2003р. по 01.01.2006р. було встановлено, що 02.01.2004р. між відповідачами був укладений договір купівлі-продажу №б/н, за яким ПП "Анзор" зобов"язується передати у   власність  ПП "Фірма "Драйв" товар, а  Замовник (ПП "Фірма "Драйв") прийняти і оплатити його вартість. Асортимент  визначається сторонами в  накладних, які є невід"ємною частиною договору. Відповідно до податкових накладних ( в матеріалах справи)  загальна сума товару становить  1 501 667,80 грн.

Позивач вважає, що договір укладений між відповідачами від 01.02.2004р.  суперечить  інтересам держави та суспільства, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі рішення Октябрського районного суду м.Полтави, за яким статут ПП "Анзор" від  23.01.1996р., з моменту  його реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість  визнані недійсним; підставою прийняття рішення від 11.04.2006р. є факт незаконної передачі корпоративних прав, порушення Закону України "Про підприємництво ", Постанови Кабінету Міністрів України №740 "Про порядок державної реєстрації  суб"єктів підприємницької діяльності" та несплата податків.

Відповідно до ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарській справи, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваної угоди полягає у приховуванні від оподаткування на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Відповідно до п. 7.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки” від 25 липня 2002 р. № 1056  під угодами,  укладеними  з  метою,  завідомо суперечною інтересами держави та суспільства розуміють  такі  угоди, які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу.  До  таких,  зокрема, належать   угоди,   спрямовані  на  використання  всупереч  закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на  приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та  доходів,  використання  майна,  що  перебуває  у  їх власності  або  користуванні,  всупереч інтересам суспільства,  на незаконне  відчуження  землі  або  незаконне   користування   нею, розпорядження   чи   придбання   всупереч   встановленим  правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу. Доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності тощо.

Згідно пояснень Хобер Г.М.  підприємницької діяльності як засновник  вона не вела, про господарські стосунки ПП "Анзор" з  іншими  суб"єктами підприємницької діяльності невідомо, внески до статутного фонду  підприємства не робила, фінансово-господарських документів не підписувала та  звітність до ДПІ не подавала.

Отже, припинення юридичної ПП "Анзор" та скасування його державної реєстрації є достатнім доказом спрямованості умислу у суб'єкта підприємницької діяльності на приховування від оподаткування прибутків та доходів. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні усвідомлювати протиправність угоди що укладається і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прогнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою

Як  вбачається з декларацій по податку на додану вартість  ПП "Анзор" та  у податкових накладних  у  період за  січень 2004р., лютий 2004р., березень 2004р., квітень 2004р., травень 2004р.,  липень 2004р., серпень 2004р.,  вересень 2004р., жовтень 2004р., травень 2005р., листопад 2005р. існують  значні розбіжності. Вказані розбіжності між даними податкової звітності  з податку на додану вартість та первинними  бухгалтерськими  документами свідчать про те, що  ПП "Анзор" приховувало  від оподаткування  доходи  підприємства.

З 01.01.2004р.  набрав  чинності Цивільний  кодекс України, ст. 228  якого передбачає, що правочин, укладений  з  метою, яка  завідомо  суперечить  інтересам держави і  суспільствап, водночас  є  таким, що  порушує  публічний порядок, а отже,  є  нікчемним.

За  вчинення  правочину з  метою, яка  суперечить інтересам  держави  і  суспільства, застосовуються  санкції, передбачені  ч.1 ст.208 ГК. За змістом статті це  можливо  лише  в  разі виконання правочину хоча б  однією  стороною. Зазначені  санкції  не можна застосовувати  за  сам  факт  несплати  податків (зборів, інших обов"язкових  платежів) однією  зі  сторін договору, оскільки  за  таких  обставин правопорушенням була б  несплата  податків, а  не  вчинення  правочину. Для   стягнення  цих  санкцій  є  необхідною  наявність умислу  на  укладення  угоди  з  метою, яка  завідомо  суперечить  інтересам  держави  і  суспільства, наприклад з  метою  неправомірного  одержання   з  державного  бюджету  коштів  шляхом   відшкодуквання ПДВ у  разі  його  несплати   контрагентами  до  бюджету.

Згідно  з  частиною  1 ст. 208 ГК  передбачені нею санкції  застосовує  лише суд. Це  правило відповіає  ст. 41 Конституції  України, згідно  з  якою конфіскація  майна може  бути  застосована  виключно  за  рішенням   суду   у  випадках, обсязі  та  порядку, встановленому  законом.

Оскільки зазначені   санкції  є  конфіскаційними, стягуються  за  рішенням  суду в доход держави за порушення  правил  здійснення  господарської діяльнсті, то  вони неналежать   не до  цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному  в  частині  першій  статті  238 ГК.

Таким чином, суд вважає, що зібрані в матеріалах справи докази доводять те, що спірну угоду було укладено з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства за наявності умислу у одного із учасників договірних правовідносин –ПП "Анзор"

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, належним чином підтверджені.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.  158-163  та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02.01.2004р., б/н.,  укладений  між   ПП "Анзор" та  ПП "Фірма Драйв".

3. Стягнути з ПП "Фірма Драйв" (36010, м.Полтава, вул.Менделєєва,23, код ЄДРПОУ 25162198, р/р 26009172988001 КБ  Приватбанк, МФО 331401) в доход Державного бюджету України  1,70 грн. державного мита.

4. Стягнути з ПП "Анзор"(36002, м.Полтава, вул.Гребінки, 8 кв.2, код ЄДРПОУ  23811534, р/р 26004171155001 КБ Приватбанк, МФО 331401) в доход Державного бюджету України 1,70 грн. державного мита.

Видати виконавчі документи після набрання постановою законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

           Суддя                                                                                         Ю.О. Коршенко