Постанова

від 11.01.2012 по справі 2/214

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/214

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2012 року                                    Справа №  2/214

                       Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.

при секретарі –Лазаренко П.М.

          за участю прокурора Киричок О.В.

          представників сторін

          позивача: не з'явився

          відповідача-1: не з'явився

відповідача-2: не з'явився          

                       розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України на рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.01.2009 року у справі  № 2/214

                       за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво Спецпроммонтаж", м. Київ            

                       до

                       відповідача-1 відкритого акціонерного товариства „Кіровоградський м'ясокомбінат”, м. Кіровоград

                       відповідача-2 державного підприємства „Український карантинний розсадник”, с. Мила Києво-Святошинського району Київської області

                       про стягнення 9 766 976,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

                       Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат” 9 766 976,80 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи на підставі договору переведення боргу від 07.11.2008р. № 07/11-08, укладеного між  ДП „Український карантинний розсадник” та ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат”.  

                       Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.01.2009 року у справі  № 2/214 (суддя Деревінська Л.В.) договір від 07.11.2008р. № 07/11-08 про переведення боргу, укладений між  ДП „Український карантинний розсадник” та ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат”, був визнаний недійсним; позов задоволений у повному обсязі; суму заборгованості стягнуто з ДП „Український карантинний розсадник”, який був залучений до справи у якості відповідача-2.  

                       Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про відсутність згоди кредитора (ТОВ „Шляхове будівництво Спецпроммонтаж”) на переведення боргу на іншого боржника, що є порушенням приписів ст. 520 ЦК України, та визнав договір переведення боргу, укладений між  ДП „Український карантинний розсадник” та ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат” недійсним.  Водночас, посилаючись на порушення відповідачем-2 зобов'язань за договорами підряду щодо оплати виконаних підрядником та прийнятих замовником робіт, задовольнив позовні вимоги, стягнувши суму заборгованості з ДП „Український карантинний розсадник”.

                 З рішенням господарського суду Кіровоградської області не погодилася Генеральна прокуратура України та у вересні 2010 року звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати в частині задоволення позову до ДП „Український карантинний розсадник” та визнання недійсним договору переведення боргу. При цьому скаржник посилається на порушення господарським судом норм процесуального та матеріального права, а саме, на безпідставність залучення до справи відповідача-2  - ДП „Український карантинний розсадник”, порушення територіальної підсудності при розгляді справи господарським судом Кіровоградської області, завищення обсягів та вартості фактично виконаних позивачем робіт .

                       Сторонами справи відзив на апеляційну скаргу наданий не був, представники сторін про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, однак, процесуальним правом на участь в засіданні апеляційного суду не скористалися.  

                        В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

                       Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню, виходячи з наступного:

                       Як убачається з матеріалів справи, між ДП „Український карантинний розсадник” (Замовник) та ТОВ "Шляхове будівництво „Спецпроммонтаж” (Підрядник) були укладені два договори підряду: №22/1 від 08.02.2008р. та №24/1 від 11.02.2008р., відповідно до яких сторони зобов'язалися: підрядник - по завданню замовника та на свій ризик виконати роботи з благоустрою територій ДП „Український карантинний розсадник”, розташованих в с. Пилиповичі Бородянського району Київської області та в с. Мила Києво-Святошинського району Київської області загальною вартістю 5 709 898,0 грн. та роботи з будівництва асфальтної дороги і площадок з асфальтовим покриттям на території с. Мила Києво-Святошинського району Київської області загальною вартістю 4 057 078,80 грн., а замовник - прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах, передбачених договором.

                Сторонами узгоджені всі істотні умови договору, визначені вартість робіт, витрати по їх виконанню (п.5 договору)  та обумовлений порядок розрахунків за виконані роботи (п. 6 договору).    

                На виконання договірних зобов'язань позивачем були здійснені обумовлені підрядні роботи та підписані акти виконаних робіт № 1 від 04.11.2008р. на суму 4 057 078,80грн., №2  від 04.11.2008р. на суму 5 709 897,60 грн. Загальна вартість виконаних позивачем підрядних робіт для ДП „Український карантинний розсадник” склала 9 766 976 грн. 80 коп.

                Відповідно до п. 6 договорів № 22/1 від 08.02.2008 року та № 24/1 від 11.02.2008 року ДП „Український карантинний розсадник” зобов'язаний був оплатити вартість виконаних робіт на протязі 5 робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт, тобто, до 11.11.2008 року включно.

                Однак, оплата виконаних робіт у визначені договором строки відповідачем-2 здійснена не була.   

              Натомість 07.11.2008р. між ДП „Український карантинний розсадник” та ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат” був укладений договір переведення боргу № 07/11 –08, відповідно до умов якого останній взяв на себе зобов'язання по сплаті позивачеві боргу на загальну суму 9 766 976 грн. 80 коп., що виник за договорами підряду № 22/1 від 08.02.2008 року та № 24/1 від 11.02.2008року у строк до 31.12.2008р.

                Оплата заборгованості відкритим акціонерним товариством „Кіровоградський м'ясокомбінат” також не проводилася.

                З вимогою про стягнення суми заборгованості у примусовому порядку з ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат” позивач звернувся до господарського суду.

                Господарським судом вказаний договір переведення боргу був визнаний недійсним з тих підставах, що відсутня  згода кредитора на переведення боргу, передбачена законом, а саме, статтею 520 ЦК України.

                 Колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого суду щодо недійсності договору переведення боргу з наступних підстав:

              Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

                 Порядок оплати робіт за договором підряду визначений ст. 854 ЦК України, відповідно до якої якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

                 За приписами ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

                  Матеріали справи свідчать про те, що виконані підрядні роботи були прийняті Замовником і відповідні акти виконаних робіт були підписані сторонами без заперечень. Замовник зобов'язання по оплаті підрядних робіт у встановлений строк не виконав, однак, вжив заходів щодо належного виконання останнього шляхом переведення боргу на іншу особу.

                Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

                Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.  

                Вказана норма не містить вказівок стосовно того, в якій формі (письмовій чи усній) має бути виражена згода кредитора на переведення боргу. Таким чином, наявність підтвердження такої згоди слід вважати доказом надання останньої.

               За вказаних обставин звернення позивача з позовом безпосередньо до ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат” на підставі договору переведення боргу є підтвердженням згоди кредитора (позивача у справі)  на переведення боргу з Первісного боржника (ДП „Український карантинний розсадник”) на Нового боржника (ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат”).

               Таким чином, підстави для визнання вказаного договору недійсним відсутні.

                Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193  Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

                Договір переведення боргу № 07/11 –08 від 07.11.2008р. був чинним на момент звернення позивача з позовом, сторонами в установленому порядку не оспорювався, не заперечувався і підлягав виконанню відповідачем-1. Відповідачем-1 зобов'язання за договором виконані не були, факт наявності заборгованості посвідчується матеріалами справи, доказів погашення зазначеної заборгованості не надано. За вказаних обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі за рахунок відповідача-1, який за договором переведення боргу є Новим боржником.

               Посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права не може бути прийнято колегією суддів, оскільки:

- право господарського суду на залучення за власною ініціативою до участі у справі іншого відповідача передбачено ст. 24 Господарського процесуального кодексу України; достатність підстав для цього також визначається безпосередньо судом;

- відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів розглядаються  господарським судом за місцезнаходженням відповідача; відповідачем у справі, а саме, стороною, яка повинна виконати зобов'язання за договором переведення боргу є ВАТ „Кіровоградський м'ясокомбінат”, за місцезнаходженням якого і було розглянуто спір; відтак порушення правил територіальної підсудності в даному випадку місця не має;

- твердження скаржника про те, що фактично позивачем було виконано роботи лише на суму 618,13 тис. грн. не доведені належними доказами; висновок спеціаліста-будівельника Управління капітального будівництва Мінжитлокомунгоспу України від 09.07.2009р., на який посилається скаржник і за яким вартість виконаних робіт становить 618,13 тис. грн.., не може вважатися належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки матеріали справи містять інший висновок спеціалістів цього ж Управління від листопада 2011 року з зазначенням іншої вартості підрядних робіт; розбіжності у висновках, наданих спеціалістами вказаної установи, позбавляють дані висновки доказової сили, внаслідок чого, останні не приймаються судом до уваги;

- для визначення обсягу та вартості підрядних робіт, виконаних за спірними договорами підряду, апеляційним судом двічі призначалася будівельно-технічна експертиза (проведення якої доручалося Київському науково-дослідному інституту судових експертиз), від проведення якої як Замовник (ДП „Український карантинний розсадник”), так  і Підрядник (ТОВ "Шляхове будівництво „Спецпроммонтаж”) ухилилися.   

               З огляду на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування оспорюваного рішення являються обґрунтованими і  підлягають задоволенню.

               На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд          

                                                          ПОСТАНОВИВ :          

               Апеляційну скаргу  Заступника Генерального прокурора України задовольнити.

               Рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.01.2009 року у справі № 2/214 скасувати.

               Позов задовольнити.

               Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Кіровоградський м'ясокомбінат” (25014, м. Кіровоград, вул. В. Терешкової, 227, код ЄДРПОУ 05507063) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Спецпроммонтаж" (02156, м. Київ, вул. Братиславська, 8, код ЄДРПОУ 3513930) 9 766 976 грн.80 коп. боргу, 25 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

               Видачу наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.

               Наказ господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2009 року у справі №2/214 про примусове виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.01.2009р. визнати таким, що не підлягає виконанню.

               Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

               Головуючий                                                                                                  І.В. Тищик

               Судді:                                                                                                             Т.А.Верхогляд

                                                                                                                                        Л.М.Білецька