Рішення

від 11.01.2012 по справі 35/384

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/384

11.01.12

За позовом     Публічного  акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Олмакс" 

третя особа    ОСОБА_1   

про                   стягнення заборгованості 326 045,40 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від  позивача:          ОСОБА_2. –предст. за довір.;    

від  відповідача:          не з'явились;

від третьої особи:          не з'явились.

У судовому засіданні 11.01.2012, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ОЛМАКС"  про стягнення 40 895,23 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 30.09.2011 становить 326045,40 грн., з яких: 9 933,09 доларів США, що еквівалентно 79 193,55 грн. -  прострочена заборгованість по кредиту, 25 285,53 доларів США, що еквівалентно 201593,95 грн. - поточна заборгованість по кредиту, 4 471,21 доларів США, що еквівалентно 35 647,62 грн. –прострочена заборгованість по сплаті процентів, 392,34 доларів США, що еквівалентно 3 128,04 грн., - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 813,06 доларів США, що еквівалентно 6 482,24 грн. –пеня за несвоєчасну сплату кредиту,  та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2011 порушено провадження у справі №35/384, розгляд справи призначено на 23.11.2011.

Разом із позовної заявою позивачем подана заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошві кошти, що знаходяться на всіх рахунках відповідача в межах ціни позову.

За результатами розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовив в її задоволенні, оскільки остання є безпідставною та необґрунтованою.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.2011, на підставі ст.ст. 27, 77 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, розгляд справи відкладено на 19.12.2011.

У судовому засіданні 19.12.2011 представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 11.01.2011.

Відповідач та третя особа у судові засідання 23.11.2011, 19.12.2011, 11.01.2012 своїх представників не направили, про причини неможливості їх явки суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №35/384 від 07.09.2011 не виконали, відзив на позов та витребувані судом документи не надали, заяв та клопотань не подавали.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -   

ВСТАНОВИВ:

16.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк", в подальшому перейменованим у Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (надалі –позивач, Банк), та ОСОБА_1 (надалі –третя особа, Позичальник) було укладено Кредитний договір №03.112/07-СК, за умовами якого Банк надав Позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі 63 100,00 доларів США, строком до 15.11.2013 зі сплатою за користування кредитом 13% річних (п.п.1.1. Кредитного договору).

Як передбачено п. 5.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язався повернути банку отримані кредити та сплатити проценти за користування кредитом у повному обсязі, в строки та порядку, що встановлені Кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором №03.112/07-СК від 10.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ОЛМАКС" (надалі –відповідач, Поручитель) було укладено договір поруки №03.112/07-ДП2 від 16.11.2007, за умовами якого відповідач поручився перед позивачем за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється Кредитним договором №03.112/07-СК від 16.11.2008 та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання).

Згідно із п.п. 4, 5 Договору поруки, у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором Поручитель та Позичальник відповідають перед Банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов Кредитного договору Позичальник не виконує належним чином свої зобов'язання в частині сплати заборгованості по кредиту та процентам, що призвело до виникнення заборгованості за Кредитним договором з урахуванням пені у розмірі 40 895,23 доларів США, що офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 30.09.2011, становить 326 045,40 грн.

25.05.2011 позивач направив відповідачу лист-вимогу №2 від 24.05.2011 за №438/123-08-2 щодо погашення заборгованості за Кредитним договором. Однак станом на дату звернення позивача з позовом до суду  зазначена вимога відповідачем виконана не була.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як передбачено ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно із ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як пояснив позивач, третьою особою були порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення суми кредиту за Кредитним договором у розмірі            35218,62 доларів США, що еквівалентно 280 787,50 грн., та зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 4 471,21 доларів США, що еквівалентно 35 647,62 грн..

Доказів сплати заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом відповідач та третя особа не надали.

Таким чином, невиконання третьою особою зобов'язань за Кредитним договором покладає на третю особу та відповідача солідарну відповідальність за таке порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та заборгованості за процентами підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.1 Кредитного договору встановлено, що у разі прострочення Позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов Кредитного договору більше 3 банківських днів, Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань. Якщо прострочена заборгованість становить 4 і більше банківських дні, пеня нараховується за весь період з моменту виникнення прострочених зобов'язань.

На підставі зазначених норм законодавства та умов договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення терміну повернення кредиту у розмірі 813,06 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 30.09.2011 становить 6482,24 грн., та пеню за несвоєчасну сплату процентів за кредитним договором у розмірі 392,34 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 30.09.2011 становить 3128,04 грн.

Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків пені суд вважає їх обґрунтованими, а тому зазначені  вимоги позивача підлягають задоволенню згідно наданих розрахунків.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В ході розгляду справи відповідач та третя особа не надали доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у встановлені договором строки та обсягах і не навели підстав для звільнення їх від зазначеного обов'язку.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у загальній сумі 40 895,23 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом, на 30.09.2011 становить 326 045,40 грн. .

З огляду на задоволення позову, судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Олмакс" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 1, ідентифікаційний код 33347601) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26, ідентифікаційний код 14359319)                   35 218,62 доларів США (тридцять п'ять тисяч двісті вісімнадцять доларів США 62 цента) –заборгованості по кредиту за Кредитним договором №03.112/07-СК від 16.11.2007 року, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 30.09.2011, становить 280 787,50 грн. (двісті вісімдесят тисяч сімсот вісімдесят сім гривень 50 коп.); 4 471,21 доларів США (чотири тисячі чотириста сімдесят один долар США 21 цент) –процентів за користування кредитом, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 30.09.2011, становить 35 647,62 грн. (тридцять п'ять тисяч шістсот сорок сім гривень 62 коп.); 392,34 доларів США (триста дев'яносто два долари США 34 центи) –пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 30.09.2011, становить 3 128,04 грн. (три тисячі сто двадцять вісім гривень 04 коп.); 813,06 доларів США (вісімсот тринадцять доларів США 06 центів) –пені за прострочення сплати кредиту, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 30.09.2011 становить 6 482,24 грн. (шість тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 24 коп.); 3 260,45 грн. (три тисячі двісті шістдесят гривень 45 коп.) –державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                              М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту  рішення: 16.01.2011