Рішення

від 12.01.2012 по справі 11/400

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/400

12.01.12

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Седамцентр"

до

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про

стягнення 32 183,53 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача       

Дворак М.Є. –представник

від відповідача  

ОСОБА_2 –представник      

Рішення прийняте 12.01.2012, оскільки 20.12.2011 та 27.12.2011 в судових засіданнях оголошувались перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Седамцентр" про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості за користування тимчасовими спорудами у розмірі 32 183,53грн.. з них: основний борг у розмірі 30 870,00 грн., пеня у розмірі 984,44 грн., 3% річних у розмірі 190,54 грн. та інфляційні втрати у розмірі 138,55 грн. (з урахуванням уточнень до позовної заяви, поданих в судовому засіданні 27.12.2011).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором суборенди тимчасових споруд № 426/010411-С від 01.04.2011, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за період з травня по жовтень 2011 року.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження права власності на тимчасові споруди, передані в оренду відповідачу, а також права користування земельною ділянкою, на якій розміщені вказані тимчасові споруди.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва   

В С Т А Н О В И В :

01.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Седамцентр" (орендар) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (суборендар) укладено Договір суборенди тимчасових споруд № 426/010411-С (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору орендар зобов'язується надати в суборенду, а суборендар прийняти в тимчасове платне користування форми тимчасових споруд № S2-S10 загальною площею 227,5 кв.м (далі - об'єкт оренди), який розташований за адресою: м. Київ, вул. Ізюмська, 7.

10.05.2011 позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування тимчасову споруду № S2-S4 загальною площею 73,5 кв.м за актом приймання-передавання.

Відповідно до п. 2.1 Договору вказаний Договір укладено на 2 роки.

Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата за об'єкт оренди складає 50 грн. за один квадратний метр.

Орендна плата за перший місяць оренди сплачується суборендарем в день підписання акту приймання-передавання об'єкту оренди. У подальшому, за наступні місяці оренди, суборендар здійснює попередню оплату та сплачує орендну плату з 25-го по 30-те число кожного поточного місяця впродовж якого здійснюється користування об'єктом оренди (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за користування об'єктом оренди за неповний календарний місяць повинна бути сплачена суборендарем із розрахунку кількості днів, протягом яких суборендар фактично користувався об'єктом оренди.

01.05.2011 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 426/010411-С (далі –Додаткова угода), у якій погодили, що з травня по серпень 2011 року орендна плата за об'єкт оренди складає 65 грн. за 1 кв.м, у вересні-жовтні 2011 року –80 грн. за 1 кв.м, у листопаді-грудні 2011 року –96 грн. за 1 кв.м.

У відповідності з п. 5.1 Договору суборендар зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату згідно з цим Договором.  

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов'язання за Договором суборенди тимчасових споруд № 426/010411-С щодо своєчасної сплати орендної плати за користування тимчасовими спорудами площею 73,5 кв.м не виконав в повному обсязі, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за період з 10.05.2011 з урахуванням положень п. 3.3 Договору (дата підписання акта приймання-передавання) по жовтень 2011 року включно у розмірі 29 482,98грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, наведеного позивачем розрахунку не спростував. Належних доказів погашення заборгованості за Договором суборенди тимчасових споруд № 426/010411-С відповідачем суду не надано.

Надані відповідачем копії квитанцій не є належними доказами сплати відповідачем позивачу орендної плати за Договором суборенди тимчасових споруд № 426/010411-С, оскільки у вказаних квитанціях не зазначено одержувача платежу та за яким договором сплачується орендна плата.

Твердження відповідача про відсутність у нього підстав для сплати орендної плати, оскільки позивач не є власником об'єкта оренди, а також користувачем земельної ділянки, на якій розміщений об'єкт оренди, судом не приймається з огляду на наступне.

Прийняття відповідачем у користування об'єкта оренди підтверджується актом приймання-передавання від 10.05.2011.

Відповідно до положень Глави 58 (Найм (оренда) Цивільного кодексу України договір найму (оренди) є оплатним, оскільки наймодавець за виконання своїх обов'язків по передачі майна наймачеві має отримати від останнього зустрічне надання у вигляді орендної плати, тобто за користування орендованим майном з наймача обов'язково стягується орендна плата.

Станом на час розгляду справи Договір суборенди тимчасових споруд № 426/010411-С недійсним не визнавався та є чинним.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 29 482,98 грн. визнаються судом обґрунтованими.

Законність користування позивачем земельною ділянкою, на якій розміщені тимчасові споруди, не є предметом розгляду у межах даної справи.

Оскільки позивачем позов в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 387,02 грн. за період з 1 по 9 травня 2011 року документально не доведений (у цей період відповідач об'єктом оренди не користувався, оскільки акт приймання-передавання був підписаний лише 10.05.2011), суд вважає, що в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 984,44грн., 3% річних у розмірі 190,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 138,55 грн.

Згідно приписів ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі оплати орендної плати та/або інших платежів за цим Договором, суборендар виплачує орендарю пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, стягненню в примусовому порядку підлягає сума пені, обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати орендної плати виконав неналежним чином, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача.

За розрахунком суду, відповідно до п. 7.2 Договору, ст. 611 Цивільного кодексу України, з урахуванням строку настання платежу (п. 3.2 Договору) та визначеного позивачем періоду нарахування пені, норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також того, що за травень 2011 заборгованість відповідача з орендної плати становить 3 390,48 грн., а не 4 777,50 грн., як вказує позивач, розмір пені становить 627,27 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому  сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання зі сплати орендної плати на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за здійсненим судом перерахунком, з урахуванням строку настання платежу та визначеного позивачем періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат, у розмірі 162,19 грн. –3% річних та 40,79 грн. –інфляційні втрати.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Седамцентр" (03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 2, офіс 406, ідентифікаційний код 35490082) заборгованість у розмірі 29 482 (двадцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 98 коп., пеню у розмірі 627 (шістсот двадцять сім) грн. 27 коп., 3% річних у розмірі 162 (сто шістдесят дві) грн. 19 коп., інфляційні втрати у розмірі 40 (сорок) грн. 79 коп., державне мито у розмірі 303 (триста три) грн. 13 коп. та 222 (двісті двадцять дві) грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

    Суддя                                                                                                         Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 16.01.2012