Рішення

від 18.01.2012 по справі 36/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/13

18.01.12

За позовом      Заступника  військового прокурора  Дарницького гарнізону  в

                         інтересах держави в особі Державної установи Міністерства Оборони

                         України «1 Управління начальника робіт»

До                     Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2

Про                        стягнення 74 250, 00 грн.

                                                                                                  Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від прокуратури      не з»явився

Від позивача            ОСОБА_1 –по дов. №б/н від 17.01.2012р.

                                 Михайлюк В.П. –директор, наказ №12 від 11.01.2012р.

Від відповідача       не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

           На розгляд Господарського суду міста Києва переданий позов Заступника  військового прокурора  Дарницького гарнізону інтересах держави в особі Державної установи Міністерства Оборони України «1 Управління начальника робіт» про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 74 250,00 грн. основного боргу по  договору №26 від 01.12.2010р. про надання послуг зберігання.

           Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.12.2011р.  порушено провадження у справі №36/13, розгляд справи призначено на 18.01.2012 року.  

           Представники прокуратури та позивача позовні вимоги в судовому засіданні 18.01.2012 року підтримали в повному обсязі.

           Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору №26 від 01.12.2010р. про надання послуг зберігання не оплатив позивачу надані послуги за період з грудня 2010 року по жовтень 2011 року включно у зв'язку з чим виник борг в сумі 74 250 грн.

           Відповідач в судове засідання 18.01.2012р. не з‘явився, письмовий відзив на позов  не надав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі  від 22.12.2011р. не виконав. Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення,  оскільки ухвала суду про порушення провадження у  справі направлялась на адресу відповідача, що зазначена  позивачем в позовній заяві  та визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.  Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

       Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та   позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

01.12.2010р. між Державною  установою Міністерства Оборони України «1 Управління начальника робіт» (зберігач) та Фізичною особою –підприємцем Коржанівським Вадимом  Леонідовичем (поклажодавець) було укладено договір  № 26  про надання платних послуг  зберігання (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору зберігач надає послуги  по зберіганню, а також прийому, розвантаженню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних  цінностей, які належать поклажодавцю.

            Згідно п. 3.1. договору  поклажодавець (відповідач)  зобов‘язався  сплачувати зберігачу (позивачу) за повний місяць суму в розмірі 6 750, 00 грн. з урахуванням ПДВ. Форма оплати визначена сторонами –попередня, на розрахунковий рахунок  зазначений в розділі 8 не пізніше 5 числа поточного місяця.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено плату за зберігання товарно-матеріальних цінностей за період з грудня 2010 року по жовтень 2011 року, у зв'язку з чим виник борг в сумі 74250 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов‘язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 1. ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно п. 3.1. договору  поклажодавець (відповідач)  зобов‘язався  сплачувати зберігачу (позивачу) за повний місяць суму в розмірі 6750, 00 грн. з урахуванням ПДВ. Форма оплати визначена сторонами –попередня, на розрахунковий рахунок  зазначений в розділі 8 не пізніше 5 числа поточного місяця.

Згідно п. 7.3 договору строк дії договору сторонами визначено з  моменту підписання та діє до 31 грудня 2011року.

Відповідно до умов вказаного договору позивачем у період з грудня 2010року   по жовтень  2011 року (включно) були надані послуги по зберіганню товарно-матеріальних цінностей за ціною в загальному розмірі  74250,00 грн.  

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 74250,00  грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

            Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

            Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2

(АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Державної установи Міністерства Оборони України «1 Управління начальника робіт»(02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 12-а,  код ЄДРПОУ 24978450) 74 250 грн. 00 коп. основного боргу.

             Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1в доход Державного бюджету України   1485 грн. 00 коп. судового збору.

             Видати накази після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

               Суддя                                                                      Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

19.01.2012р.