Рішення

від 14.06.2006 по справі 39/98

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/98

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  39/98

14.06.06

За позовом     Приватного підприємства зі 100% іноземними інвестиціями "Гріффін Інвестиції"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.Б.Баньяра - Україна"

про                  витребування майна з чужого незаконного володіння.

Суддя  Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Шишкова О.В. (довіреність від 26.04.2006 р.)

Від відповідача: Амірова Ю.В.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про витребування у відповідача майна з незаконного володіння на загальну суму 275704,43 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі попередньої домовленості із засновниками відповідача про внесення позивачем до статутного фонду останнього обладнання для різки блоків природного каменю передав відповідачеві майно, яке обліковується на балансі позивача, однак, загальні збори учасників позивача не прийняли рішення про внесення до статутного фонду відповідача названого майна, у зв‘язку із чим позивач просив відповідача повернути майно, проте, відповідач майно не повернув.  

        Ухвалою суду від 14.04.2006 р. порушено провадження у справі.

        Позивач у позовній заяві просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що знаходиться у володінні та користуванні відповідача за адресою: м. Київ, вул. Приколійна, 21.   

        Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Проте, позивач не надав доказів в обгрунтування того, що невжиття  заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке знаходиться у відповідача, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду. За таких обставин, в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову судом було відмовлено.  

        Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що між сторонами було укладено договір зберігання, за яким відповідач має право на відшкодування витрат, необхідних для збереження майна, які були понесені відповідачем та які позивачем не були оплачені.

Ухвалами суду від 27.04.2006 р., від 11.05.2006 р., від 22.05.2006 р. розгляд справи відкладався, відповідно до ст.77 ГПК України.

В судовому засіданні, призначеному на 14.06.2006 р., за згодою сторін, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи,  Господарський суд міста Києва, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

05.07.2003 р. між Приватним підприємством зі 100% іноземними інвестиціями “Гріффін Інвестиції” (позивачем) і компанією “Nikolaus Bagnara Spa” Аппіано (БЗ), Італія, було укладено контракт № 5, відповідно до п. 1 якого продавець (компанія “Nikolaus Bagnara Spa”) продав, а покупець (позивач) –купив обладнання, у подальшому товари, згідно специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід‘ємною частиною даного контракту. Найменування, тип, ціна за одиницю, кількість та сума вказуються в специфікації, яка додається.

Відповідно до підписаної між позивачем та компанією “Nikolaus Bagnara Spa” специфікації № 1 на обладнання, що є додатком № 1 від 05.07.2003 р. до контракту № 5 від 05.07.2003 р., позивач придбав у компанії “Nikolaus Bagnara Spa” обладнання: 1 станок для різки блоків природного каменю Gregory модель “New Star”, 4 металевих стелажі з дерев‘яним настилом, 1 пересувну платформу з електроприводом для пересування слябів.

Зазначене обладнання було ввезено в Україну і отримане позивачем, що підтверджується вантажною митною декларацією: форма МД-2 від 02.10.2003 р.  

03.10.2003 р. між Приватним підприємством зі 100% іноземними інвестиціями “Гріффін Інвестиції” (позивачем) і компанією “NOAT s.r.l.” Счіо, Італія, було укладено контракт № 6 , відповідно до п. 1 якого продавець (компанія “NOAT s.r.l.”) продав, а покупець (позивач) –купив обладнання, у подальшому товари, згідно специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід‘ємною частиною даного контракту. Найменування, тип, ціна за одиницю, кількість та сума вказуються в специфікації, яка додається.

Відповідно до підписаної між позивачем та компанією “NOAT s.r.l.” специфікації № 1 на обладнання, що є додатком № 1 від 03.10.2003 р. до контракту № 6 від 03.10.2003 р., позивач придбав у компанії “NOAT s.r.l.” запасні частини до станку “New Star”: 1 колесо з пластику для ручного управління станком, 4 наконечники з пластику, для блокування станка, 1 корпус контрольної панелі з кнопками для станка “New Star”, 3 фітинги з пластику для швидкого з‘єднання.

Зазначені запасні частини до станку “New Star” було ввезено в Україну і отримано позивачем, що підтверджується вантажною митною декларацією: форма МД-2 від 09.12.2003 р.

Вказане вище майно обліковується на балансі позивача загальною вартістю 275704,43 грн., що підтверджується довідкою від 05.12.2005 р. № 84.

Зібрані у справі докази свідчать, що позивач на підставі попередньої домовленості із засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю “Н.Б.Баньяра-Україна” (відповідача) про внесення позивачем до статутного фонду останнього в якості внеску обладнання для різки блоків природного каменю передав відповідачу 1 станок для різки блоків природного каменю Gregory модель “New Star”, 4 металевих стелажі з дерев‘яним настилом, 1 пересувну платформу з електроприводом для пересування слябів та запасні частини до станку “New Star”: 1 колесо з пластику для ручного управління станком, 4 наконечники з пластику, для блокування станка, 1 корпус контрольної панелі з кнопками для станка “New Star”, 3 фітинги з пластику для швидкого з‘єднання, що підтверджується товарно-транспортними накладними: № б/н від 03.10.2003 р. та № б/н від 10.12.2003 р. та не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.

Учасники ТОВ “Н.Б.Баньяра-Україна” внесли зміни до Установчого договору, зареєстровані Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 11.08.2003 року.

Відповідно до п. 6.2. Установчого договору ТОВ “Н.Б.Баньяра-Україна” статутний фонд товариства розподіляється між учасниками на частки, зокрема: Приватне підприємство зі 100% іноземними інвестиціями “Гріффін Інвестиції” –990018,12 грн., що становить 26% Статутного фонду товариства і еквівалентно 185640,00 доларів США. Внесок до Статутного фонду здійснюється грошовими коштами та обладнанням згідно специфікації.

Однак, в Установчому договорі відповідача не зазначено, що внеском позивача до статутного фонду є саме обладнання для різки блоків природного каменю.

Наведене свідчить, що загальні збори учасників позивача не прийняли рішення про внесення до статутного фонду відповідача переліченого вище майна, у зв‘язку із чим позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути це майно, що підтверджується листами від 16.07.2004 р. № 112, від 30.03.2005 р. № 31, від 05.04.2005 р. № 33 та від 06.05.2005 р. № 39.

У відповідь на зазначені листи відповідач направив на адресу позивача лист від 15.04.2005 р. № 52, в якому зазначив, що у зв‘язку із тим, що каменеобробний станок Gregory був залишений ТОВ “Н.Б.Баньяра-Україна” (відповідачу) на зберігання, згідно товарно-транспортної накладної № б/н від 03.10.2003 р., Приватне підприємство зі 100% іноземними інвестиціями “Гріффін Інвестиції” (позивач) повинно оплати вартість його зберігання в розмірі 36534,67 грн. за період, протягом якого станок перебував на зберіганні, оскільки відповідачем були понесені витрати по його збереженню в належному стані.     

Отже, відповідач зобов‘язання по поверненню майна переданого позивачем не виконав.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов‘язків, що виникли або  продовжують існувати після набрання ним чинності. Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли після набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р., а тому до вказаних положень повинен застосовуватися ЦК України.

Оскільки, обов‘язок відповідача по передачі обладнання виник після набрання чинності ЦК України, підлягають  застосуванню саме його норми.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Недобросовісний володілець, у відповідності із ст. 400 ЦК України, зобов‘язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов‘язку заінтересована особа має право пред‘явити позов про витребування цього майна.

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе  за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов‘язана повернути потерпілому це майно. Особа, зобов‘язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Заперечення відповідача з того приводу, що між сторонами було укладено договір зберігання майна, відповідно до якого позивач зобов‘язаний оплатити витрати на зберігання майна не підтверджено зібраними у справі доказами.

Частиною 1 абз. 2 ст. 1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов‘язана повернути доходи. Відповідачем не пред‘явлені вимоги про відшкодування понесених витрат.

Заперечення відповідача з того приводу, що ним було застосовано право притримання, судом відхилено, виходячи з наступного.  

Статтею 594 ЦК України передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов‘язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов‘язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов‘язання.

Таким чином, притримання речі фактично є способом забезпечення виконання зобов‘язання. Проте, наявні у справі докази свідчать, що будь-яких зобов‘язань між сторонами не існувало.  

Відповідно до ч. 1 ст. 595 ЦК України, кредитор, який притримує річ у себе, зобов‘язаний негайно повідомити про це боржника. Зазначених дій відповідачем вчинено не було.

Крім того, відповідачем не надано доказів укладення між сторонами договору зберігання, отже фактично правові підстави передачі майна відсутні. Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач не повертав майно на неодноразові звернення позивача з відповідною вимогою, тим самим продовжував утримувати майно та нести витрати на його утримання.  

Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов‘язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.  

За таких обставин, вимоги позивача про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “Н.Б.Баньяра-Україна” майна: станок для різки блоків природного каменю Gregory модель “New Star” –1 (один); пересувну платформу з електроприводом для пересування слябів – 1 (одна); металеві стелажі з дерев‘яним настилом –4 (чотири); колесо з пластику для ручного управління станком Gregory “New Star” –1 (одне); наконечники з пластику для блокування станка –4 (чотири); корпус контрольної панелі з кнопками для станка Gregory “New Star” –1 (один); фітинги з пластику для швидкого з‘єднання –3 (три) на загальну суму 275704,43 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 2757,04 грн. та витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

      Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “Н.Б.Баньяра-Україна” (02099, м. Київ, вул. Приколійна, 21; код ЄДРПОУ № 32376322, рахунки в банку невідомі) та передати Приватному підприємству зі 100% іноземними інвестиціями “Гріффін Інвестиції” (10001, Житомирська область, м. Житомир, вул. Київська, 108; код ЄДРПОУ № 31394031, рахунки в банку невідомі) майно (станок для різки блоків природного каменю Gregory модель “New Star” –1 (один); пересувну платформу з електроприводом для пересування слябів –1 (одна); металеві стелажі з дерев‘яним настилом –4 (чотири); колесо з пластику для ручного управління станком Gregory “New Star” –1 (одне); наконечники з пластику для блокування станка –4 (чотири); корпус контрольної панелі з кнопками для станка Gregory “New Star” –1 (один); фітинги з пластику для швидкого з‘єднання –3 (три)) на загальну суму 275704,43 грн.

         Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Н.Б.Баньяра-Україна” (02099, м. Київ, вул. Приколійна, 21; код ЄДРПОУ № 32376322, рахунки в банку невідомі) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного підприємства зі 100% іноземними інвестиціями “Гріффін Інвестиції” (10001, Житомирська область, м. Житомир, вул. Київська, 108; код ЄДРПОУ № 31394031, рахунки в банку невідомі) 2757 (дві тисячі сімсот п‘ятдесят сім) грн. 04 коп. держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

               Суддя                                                                                             Гумега О. В.