Рішення

від 23.09.2008 по справі 5020-4/303

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-4/303

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"23" вересня 2008 р. справа № 5020-4/303

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтерміналстрой” (вул. 6 Бастіона, 8, місто Севастополь, 99008)

до відповідача: Комунального підприємства Севастопольської міської Ради “Аррікон”

(вул. Адмірала Октябрьського, 8-2, місто Севастополь, 99011),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради  (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011),

про визнання за позивачем права на оренду, внесення змін до договору оренди №399 від 20.06.2006 в частині пункту 7.1 договору,

                                                                                                                       Суддя Остапова К.А.,

Представники сторін:

від позивача: Молчанов А.О., довіреність б/н від 01.10.2007;

від відповідача: Ігнатенко В.В., довіреність № 43 від 25.01.2008;

від третьої особи: Ігнатенко В.В., довіреність № 2955 від 14.08.2008,

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецтерміналстрой” звернулось до господарського суду міста Севастополя  з  позовом  до Комунального підприємства Севастопольської міської Ради “Аррікон” про визнання за позивачем права на оренду комплексу окремо розташованих нежитлових одноповерхових будівель, споруд загальною площею 2155 кв.м, що розташовані за адресою: вул. 6-а Бастіонна, 8 в місті Севастополі, та знаходяться на балансі відповідача, відповідно до умов договору оренди № 399 від 20.06.2006, а також про внесення змін до договору оренди № 399 від 20.06.2006 в частині пункту 7.1 договору.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

10.07.1997 між позивачем (орендар) та Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації (орендодавець) був укладений договір оренди № 2210 індивідуально визначеного нежитлового окремо розташованого  майна, що знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул. 6-а Бастіонна,8, загальною  площею 790 кв.м для використання під виробничу ділянку зі строком дії до 09.07.2000, який продовжував свою дію неодноразово протоколами узгоджень змін від 14.11.2003, від 28.04.2004, від 14.05.2004, від 27.04.2005.

01.07.2005 між позивачем (орендар) та Комунальним підприємством Севастопольської міської Ради “Аррікон” (орендодавець) був укладений договір оренди № 306 нерухомого майна - комплексу окремо розташованих нежитлових одноповерхових будівель, споруд загальною площею 2155,00 кв.м, розташованого за адресою: вул. 6-а Бастіонна,8 міста Севастополя, строком дії до 23.05.2006. Відповідно до пункту 8.3 договору № 306 він є новою редакцією договору № 2210 від 10.07.1997.

20.06.2006 між позивачем (орендар) та Комунальним підприємством Севастопольської міської Ради “Аррікон” (орендодавець) укладений договір № 399 оренди нерухомого майна - комплексу окремо розташованих нежитлових одноповерхових будівель, споруд, перелік яких зазначений в тексті договору, загальною площею 2155 кв.м, розташований за адресою: вул. 6-а Бастіонна,8 в місті Севастополі та перебуває на балансі Комунального підприємства Севастопольської міської Ради   “Аррікон” (далі –договір № 399). Відповідно до пункту 7.1 цього договору термін його дії  встановлений  до 22.05.2007.

Листом від 04.05.2007 позивач звернувся до відповідача з проханням продовжити строк дії договору на 5 років та згодою на перерахунок орендної платні.

В частині розміру орендної платні по договору № 399 сторони підписали протокол узгоджень до договору від 10.05.2007.

В частині строку дії договору відповідач листом від 13.08.2007 направив позивачеві проект протоколу узгоджень до договору № 399, відповідно до якого строк дії договору визначений до 23.08.2007. Зазначений протокол позивачем був повернутий без розгляду.

Листом від 27.05.2008 позивач направив відповідачеві додаткову угоду до договору №399 з пропозицією внести до договору зміни та визначити строк дії договору до 23.05.2012.

Листом від 12.06.2008 відповідач відмовив позивачеві в підписанні такої додаткової угоди до договору № 399.

Позивач вважає такі дії відповідача безпідставними, такими, що не обґрунтовані нормами діючого законодавства, у зв`язку з чим звернувся до господарського суду міста Севастополя за захистом порушеного права.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, з підстав викладених у письмовому відзиві, основні з яких полягають у наступному.

Постановою Вищого господарського суду України були скасовані рішення господарського суду міста Севастополя від 19-28.11.2007, яким договір оренди № 399 від 20.06.2006 визнаний продовженим на строк до 23.05.2012 і та тих же умовах, та постанову суду апеляційної інстанції, якою вказане рішення господарського суду було залишено без змін. Відповідач листом № 39 від 25.05.2007 повідомив позивача про припинення договору оренди, у зв'язку з чим відповідач вважає договір припиненим з 22.05.2007, а тому неможливо внесення будь-яких змін до цього договору.

В ході розгляду справи відповідач заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

Суд залишив вказане клопотання без задоволення, оскільки Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради не є стороною за спірним договором, а тому не вбачається, що саме вказана особа повинна відповідати за пред'явленими позивачем вимогами.

Однак, враховуючі, що Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради відповідно до установчих документів уповноважений розпоряджатись майном територіальної громади, суд ухвалою від 02.09.2008 залучив його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Позивачем подана в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Комунальному підприємству Севастопольської  міської   Ради   “Аррікон” та Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради здійснювати будь-які дії, які направлені на передачу в оренду нерухомого майна – комплексу окремо розташованих нежитлових одноповерхових будівель, споруд загальною площею 2155 кв.м, розташованого за адресою: вул. 6-а Бастіонна,8 в місті Севастополі, який перебуває на балансі Комунального підприємства Севастопольської міської Ради “Аррікон” до набрання рішенням  господарського суду міста Севастополя по цій справі законної сили.

Ухвалою суду від 12.09.2008 вказане клопотання задоволено.

Розгляд справи відкладався в порядку статті  77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням представників сторін та третьої особи, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Представникам сторін та третьої особи в судовому засіданні роз'яснені процесуальні права та обов'язки згідно зі статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін та третьої особи, суд, -

в с т а н о в и в:

01.07.2005 між володільцем комунального майна на праві оперативного управління Державним комунальним підприємством “Аррікон” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецтерміналстрой” (орендар) укладений договір № 306 оренди нерухомого майна –комплексу окремо стоячих нежитлових одноповерхових будівель, споруд: одноповерхова будівля (інв. № 1) площею 253,00 кв.м, одноповерхова будівля (інв. № 2) площею 166,00 кв.м, одноповерхова будівля (інв. № 3) площею 18,00 кв.м, одноповерхова будівля (інв. № 7) площею 51,00 кв.м, одноповерхова будівля (інв. № 12) площею 72,00 кв.м, одноповерхова будівля (інв. № 19) площею 37,00 кв.м., одноповерхова будівля (інв. № 20) площею 78,00 кв.м, одноповерхова будівля (інв. № 21) площею 115,00 кв.м, елементи благоустрою: огорожа території 465,0 метрів, асфальтоване покриття площею 900,00 кв.м, що розташовані за адресою: місто Севастополь, вул. 6-та Бастіонна,8, що знаходиться на балансі ДКП “Аррікон”.

Відповідно до пункту 1.4 вказаного договору об'єкт, що орендується повинен використовуватись для розміщення виробничої ділянки.

Строк дії договору визначений в пункті 7.1  договору –до 23.05.2006.

Згідно з пунктом 8.3 вказаного договору він є новою редакцією договору оренди № 2210 від 10.07.1997.

20.06.2006 між Комунальним підприємством Севастопольської міської Ради “Аррікон” (далі –КП СМР “Аррікон”) та позивачем був укладений договір № 399 оренди того ж майна.

Строк дії цього договору згідно з пунктом 7.1 –з моменту підписання до 22.05.2007.

Згідно з пунктом 8.3 договір № 399 є новою редакцією договору оренди №  306 від 01.07.2005.

Орендна плата за рік відповідно до пункту 3.1 договору № 399 складає 72159,40 грн., та визначена виходячи з орендної ставки –10 % від вартості об'єкта оренди.

Листом від 04.05.2007 позивач просив відповідача продовжити строк дії договору № 399 на 5 років, а також повідомив відповідачеві про свою згоду з перерахунком орендної плати за користування об'єктом оренди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1846 від 27.12.2006 “Про внесення змін до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного і комунального майна”.

Протоколом від 10.05.2007 сторони узгодили зміни до договору оренди № 399 від 20.06.2006 в частині розміру орендної плати. Так, розмір орендної плати за місяць визначений – 8879,32 грн., за рік –108293,10 грн. При цьому зазначено, що орендна плата визначена виходячи з орендної ставки 15 % від вартості об'єкта оренди

Листом від 25.05.2007 вих. № 39  КП СМР “Аррікон” повідомило позивача, що договір оренди № 399 від 20.06.2006 припиняє свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений. При цьому зазначено, що укладення договору на новий термін можливо після перерахунку та узгодження вартості орендної плати, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846 “Про внесення змін до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного і комунального майна”.

У цьому листі орендодавцем зазначено про те, що він вважає договір розірваним та запропонував передати об'єкт оренди по акту приймання-передачі КП СМР “Аррікон” у строк та порядку, визначеному договором.

Відповідно до виписки з протоколу № 57 від 23.07.2007 (арк. справи 20) засідання постійної комісії Севастопольської міської Ради з питань ефективного використання комунальної власності, на якому розглядалось питання продовження строку дії договору оренди нерухомого майна, що розташоване по вул. 6-а Бастіонна,8, орендар -  ТОВ “Спецтерміналстрой”, комісією наданий висновок про рекомендацію продовжити вказаний договір оренди на три місяці, рекомендувавши в подальшому розгляд питання оренди приміщення на конкурсній основі.

13.08.2007 листом за вих. № 609 відповідач направив на адресу позивача для підписання скріплений печаткою проект протоколу узгоджень змін до договору № 399  від 20.06.2006, відповідно до якого пропонувалась нова редакція пункту 7.1 договору, а саме, строк дії договору визначений як до 23.08.2007.

Позивач, листом вих. № 23 від 17.08.2007, відмовився підписати вищевказаний проект, так як є добросовісним орендарем та просить продовжити термін дії договору строком на 5 років, направивши Розбіжності до протоколу узгодження змін до договору № 399 від 20.06.2006 з редакцією пункту 7.1 договору: „Цей договір діє з моменту підписання до 23.05.2012”.

23.08.2007 листом за вих. № 637 відповідач повідомив позивачу, що вважає пункт 7.1 Договору в редакції позивача неприйнятним, з посиланням на статтю 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, статтю 319 Цивільного кодексу України, та  повернув без підписання розбіжності, направлені позивачем.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003) , статтею 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992.

Так, відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, встановлення обставини продовження користування наймачем майном після закінчення строку договору найму протягом одного місяця та за відсутності в межах зазначеного строку заперечень наймодавця, має своїм правовим наслідком поновлення дії договору на строк, який був встановлений.

Відповідно до частини першої статті 285 Господарського кодексу України та частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар може реалізувати надане йому переважне право на продовження строку дії договору оренди тільки в тому разі, коли після його закінчення орендодавець має намір передати об'єкт оренди іншій особі.

Відповідач та третя особа вважають договір № 399 таким, що припинив свою, оскільки позивачеві було направлено відповідного листа, який, на їх думку, є заявою про припинення договору, та має характер заперечення щодо його поновлення. Проте, ці доводи не можуть бути прийняті судом до уваги з наступних підстав.

Так, у листі від 12.06.2008 відповідач на пропозицію позивача внести зміни до договору №399 в частині строку його дії шляхом підписання відповідної додаткової угоди, зазначив, що вважає договір № 399 припиненим з 22.05.2007, а внесення змін до договору можливо лише при діючому договорі.

В той же час, як вже було зазначено вище, відповідно до виписки з протоколу № 57 від 23.07.2007 (арк. справи 20) засідання постійної комісії Севастопольської міської Ради з питань ефективного використання комунальної власності, на якому розглядалось питання продовження строку дії договору оренди нерухомого майна, що розташоване по вул. 6-а Бастіонна,8, орендар -  ТОВ “Спецтерміналстрой”, комісією за межами місячного строку після закінчення терміну дії договору, наданий висновок про рекомендацію продовжити вказаний договір оренди на три місяці, рекомендувавши в подальшому розгляд питання оренди приміщення на конкурсній основі.

13.08.2007 листом за вих. № 609 відповідач направив на адресу позивача для підписання скріплений печаткою проект протоколу узгоджень змін до договору № 399  від 20.06.2006, відповідно до якого пропонувалась нова редакція пункту 7.1 договору, а саме, строк дії договору визначений як до 23.08.2007.

Таким чином, вже після спливу встановленого законом місячного строку з дня, який зазначений у договорі як день закінчення строку його дії, особами, уповноваженим управляти майном, яке є власністю територіальної громади, розглядалось питання можливості продовження строку його дії та велось з орендарем листування з цього приводу.

Крім того, після закінчення строку дії договору оренди, позивач фактично продовжує користуватись орендованим майном, сплачував орендну плату за виставленими до травня 2008 року рахунками для сплати орендної плати, а відповідач приймав орендні платежі та вів листування про зміну його умов в частині розміру орендної плати та строку його дії.

Це повною мірою відповідає вимогам статті 762 Цивільного кодексу України щодо справляння плати за користування майном та свідчить про відсутність наміру припинити договір у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений. При цьому слід звернути увагу на те, що  між сторонами договору, що припинив дію, Цивільним кодексом України (стаття 785) передбачений інший порядок розрахунків.

Матеріалами справи підтверджується, що з позовом про усунення перешкод в користуванні майном відповідач звернувся тільки у травні 2008 року, тобто за мінуванням року з дня, коли, на думку відповідача, договір припинив свою дію. Тобто орендодавець, як особа, у веденні якої знаходиться комунальне майно, не вчиняв будь-яких дій, направлених на повернення цього майна, які б він повинен був вчинити, якщо б вважав, що майно знаходиться у позивача в незаконному володінні.

Вказані обставини слід розцінювати як зміну висловленого відповідачем ставлення щодо припинення договору оренди.

Крім того з листа відповідача від 25.05.2007 № 39 не вбачається заперечень відповідача проти продовження строку дії договору № 399.

Відповідно до частини першої статті 285 Господарського кодексу України, частини третьої статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна, орендар може реалізувати надане  йому переважне право на продовження строку дії договору оренди тільки у випадку, коли після його закінчення орендодавець має намір передати об'єкт іншій особі.

Згідно з пунктом 12 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/237 від 25.05.2000 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди, за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частиною другою статті 17 Закону встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку. Таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди. За усіх умов після закінчення терміну дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право продовження договору оренди на новий термін.  

У вирішенні відповідного спору слід виходити, зокрема, з того, що належне виконання орендарем договору оренди презюмується, якщо орендодавцем не буде доведено інше.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження неналежного виконання орендарем умов договору оренди № 399.

Як встановлено судом, позивач належним чином у встановлений строк звернувся до відповідача із заявою про зміну умов договору в частині строку його дії.

27.05.2008 ТОВ “Спецтерміналстрой” направило на адресу відповідача проект додаткової угоди до договору оренди № 399 від 20.06.2006 в частині внесення змін до умов договору щодо строку його дії.

12.06.2008 КП СМР “Аррікон” надав позивачеві відповідь на вищевказаний лист, в якому повідомив, що строк дії вказаного договору сплинув 22.05.2007, про що орендарю була направлена відповідна заява про припинення строку дії договору за вих. № 39 від 25.05.2007 та зазначив, що внесення змін можливо тільки при діючому договорі, у зв'язку з чим відповідач повернув позивачеві додаткову угоду без підписання.

Але з такими доводами погодитись не можна з підстав, викладених вище.

Абзацом 7 частини 4 статті 9 Закону України “Про оренду державного та  комунального майна” встановлено, що у передачі в оренду об'єктів може бути відмовлено, якщо:

-          було прийнято рішення про приватизацію або передприватизаційну підготовку цих об'єктів;

-          об'єкт включено до переліку підприємств, що потребують залучення іноземних інвестицій згідно з рішенням Кабінету Міністрів України чи місцевих органів влади;

-          орган Антимонопольного комітету України не дає згоди з підстав, перелічених у абзацах другому-четвертому частини другої цієї статті;

-          орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на виділення структурного підрозділу підприємства;

-          з інших підстав, передбачених законами; 

-          орендодавець, зазначений в абзаці другому та третьому статті 5 цього Закону, прийняв рішення про укладення договору оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією.

Пунктом 8 цієї статті передбачено, що у разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду, арбітражного суду.

Обставини, які могли б бути підставою для відмови позивачу в продовженні (укладенні) з ним договору оренди спірного нежитлового приміщення, відсутні.

З матеріалів справи вбачається наявність в осіб, уповноважених розпоряджатись комунальним майном, наміру передати в оренду нерухоме майно, що є предметом договору №399, а не використовувати його для власних потреб.

Належних доказів того, що на момент виникнення спірних відносин орендодавцем та особою, уповноваженою розпоряджатись комунальним майном вживались заходи з оголошення та проведення конкурсу на оренду спірного майна у встановлені порядку та строки, не надано.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому права захищаються у числі інших шляхом визнання права.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Аналогічна норма міститься у частині першій статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що ТОВ “Спецтерміналстрой” звертався до Комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррікон" із заявою про продовження строку дії договору оренди, але листом від 23.08.2007 за вих. № 637 йому була направлена нова пропозиція продовжити дію договору строком на 3 місяці.

В ході розгляду справи було встановлено, що орендна комісія прийняла рішення про оголошення конкурсу на приміщення, які є об'єктом оренди за спірним договором. Однак при цьому позивачу не було доведено про припинення договору оренди, а, навпаки, запропоновано укласти угоду про продовження оренди вказаного приміщення на строк 3 місяці.

Після закінчення строку дії договору позивач продовжував користування об'єктом оренди, за що йому виставлялися відповідні рахунки по сплаті орендної плати та плати за комунальні послуги, які він своєчасно сплачував, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найма (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Аналогічні положення містяться в статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до статті 785 Цивільного Кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Аналіз норм цієї статті свідчить про те, що діючим законодавством за відсутності заперечень сторони (сторін) передбачається можливість продовження договору оренди на новий термін і не вимагається укладення нового договору оренди цього ж майна між цими ж сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не заперечував проти оренди позивачем майна після закінчення строку дії договору.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи дають суду підстави вважати, що договір № 399 від 20.06.2006 є пролонгованим. Однак пропозиція позивача про зміну його умов в частині строку його дії до 23.05.2012, на умовах договору № 399 від 20.06.2006 не розглянута відповідачем у встановлені законом строки, мала місце нова пропозиція відповідача та третьої особи про зміну умов в частині строку дії договору на 3 місяці.

Тому між сторонами фактично має місце договірний спір про право, про внесення змін в договір оренди в частині строку його дії. Предметом спору є продовження договору на тих самих умовах на строк 5 років.

Враховуючі зазначене вище, суд вважає, що договір № 399 від 20.06.2006 оренди нерухомого майна від 20.06.2006 підлягає зміні, оскільки позивач має право на його продовження строком на 5 років на умовах цього договору. Докази оголошення конкурсу та його проведення в місячний строк на момент звернення позивача за захистом свого порушеного права відсутні.

Право позивача гарантується частиною третьою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з якою після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Відповідач не надав доказів неналежного виконання позивачем умов договору.

Правове навантаження частин другої та третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" різне за своєю суттю, а отже доказова база ґрунтується в залежності від предмету та підстав заявленого позову.

Позивач надав достатньо доказів, що підтверджують його право на продовження договору оренди № 399 від 20.06.2006 на строк до 23.05.2012.

У зв'язку з цим, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного,  керуючись статтями 188, 284, 285 Господарського Кодексу України, статтями 9, 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, статтями 762, 764 Цивільного Кодексу України, статтями 22, 33, 34, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецтерміналстрой” право на оренду комплексу окремо розташованих нежитлових одноповерхових будівель, споруд, загальною площею 2155 кв.м, розташованого по вул. 6-а Бастіонна,8 в місті Севастополі, що знаходиться на балансі Комунального підприємства Севастопольської міської Ради “Аррікон”, відповідно до умов договору оренди № 399 від 20.06.2006 (із змінами відповідно до протоколу узгоджень від 10.05.2007).

3. Внести зміни до договору оренди № 399 від 20.06.2006 (із змінами відповідно до протоколу узгоджень від 10.05.2007), виклавши пункт 7.1 Договору в наступній редакції: “7.1. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 23.05.2012 включно”.

Суддя                                                                                                           К.А. Остапова

Рішення оформлено згідно з вимогами

ст. 84 Господарського процесуального

кодексу України  та підписано 29.09.2008