Постанова

від 24.01.2012 по справі 14/408

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2012 № 14/408

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Сухово го В.Г.

суддів: Чорногуза М.Г

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Лесков ці В.П.,

розглянувши апеляційну ск аргу Прокурора Солом' янськ ого району міста Києва в інте ресах держави в особі Київсь кої міської ради

на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011р.

у справі № 14/408 (суддя Мельник С.М.)

за позовом Прокурора Солом ' янського району міста Києв а в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1) Державного підпри ємства «Київське міжвузівсь ке ремонтно-будівельне управ ління»

2) Фізичної особи-підпр иємця ОСОБА_2

про визнання договорі в недійсними та зобов' язанн я звільнити земельну ділянку ,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Солом'янського ра йону міста Києва в інтересах держави в особі Київської мі ської ради звернувся до госп одарського суду міста Києва з позовом до Державного підп риємства "Київське міжвузівс ьке ремонтно-будівельне упра вління" (далі - відповідач 1), Ф ізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач 2) про визнання договорів неді йсними та зобов'язання звіль нити земельну ділянку.

Рішенням господарського с уду м. Києва від 14.11.2011р. у справі № 14/408 у позові відмовлено повніс тю. Судове рішення вмотивова но тим, що оскільки спірні дог овори № 5/01-09з від 01.07.09 р., № 5/01-09з від 04. 01.10 р. та № 1\з від 31.12.10 р., які по сут і є договорами оренди земель ної ділянки, не зареєстрован о у встановленому законом по рядку, вони не є укладеними, ат ому не можуть бути визнані су дом недійсними на підставі с т. ст. 203, 215 ЦК України. В решті вим ог відмовлено у зв' язку з ти м, що, як на підставу їх задово лення, прокурор посилається на недійсність оспорюваних д оговорів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор Солом'янс ького району міста Києва под ав апеляційну скаргу, в якій п росить скасувати рішення гос подарського суду м. Києва у сп раві № 14/408 від 14.11.2011р. та прийняти нове рішення, яким позовні ви моги задовольнити повністю. В обґрунтування доводів апел яційної скарги прокурор поси лається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанц ії прийнято з порушенням нор м матеріального та процесуал ьного права.

Відзиву на апеляційну скар гу відповідачами не подано.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 12.12.2011р. апеляційну скаргу при йнято до провадження та приз начено до розгляду в судовом у засіданні на 26.12.2011р.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 26.12.2011р. розгляд справи відкла дено на 24.01.2012р. у зв' язку з неяв кою представників відповіда ча 1 та 2.

У судове засідання 24.01.2012р. пре дставники позивача та відпов ідачів не з' явились. Про час та місце розгляду справи пов ідомлялись своєчасно та нале жним чином. Про поважність пр ичин неявки суд не повідомил и. Заяв та клопотань про відкл адення розгляду справи від п озивача та відповідачів не н адходило.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справ и переглядаються за правилам и розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням осо бливостей, передбачених у ро зділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК Укр аїни у процесі перегляду спр ави апеляційний господарськ ий суд за наявними у справі і д одатково поданими доказами п овторно розглядає справу. Ча стиною 2 статті 101 ГПК України п ередбачено, що апеляційний г осподарський суд не зв'язани й доводами апеляційної скарг и та перевіряє законність і о бґрунтованість рішення місц евого господарського суду у повному обсязі.

З урахуванням викладеного , колегія суддів дійшла висно вку про можливість розгляду даної справи у відсутності п редставників позивача та від повідачів на підставі наявни х у справі доказів.

Розглянувши матеріали апе ляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислу хавши пояснення прокурора, п еревіривши правильність зас тосування судом першої інста нції норм матеріального та п роцесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.07.2009 р. між Державним підприє мством “Київське міжвузівсь ке ремонтно - будівельне упра вління” та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2. укла дено договір № 5/01-09з, згідно з як им сторони об' єднують свої зусилля, майно, знання, вміння для розробки та реалізації с пільних проектів в галузі ви робничо-господарської діяль ності (п.1.1 Договору). Згідно з п .1.2 Договору Сторона 1 (ДП «Київс ьке міжвузівське ремонтно-бу дівельне управління») надає, а Сторона 2 (ФОП ОСОБА_2.) при ймає послуги на умовах корот кострокової експлуатації ді лянки загальною площею 1,0 га з а адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з п. п. 2.1, 2.4 договору вар тість послуг (за місяць) по цьо му договору складає 7 500 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 04.01.2010р. за № 5/01-09з, 31.12.2010 р. за № 1\з укладались а налогічні договори, якими ст орони продовжували строк вик ористання земельної ділянки та дещо збільшували плату (да лі - договори, а.с.20-22).

Фактично земельна ділянка використовується відповіда чем 2, про що свідчить акт Голо вного управління Держкомзем у в м. Києві № А264/6 від 26.04.2011р. та не з аперечується відповідачами . Зазначена земельна ділянка має обмежений доступ та огор оджена парканом.

За користування земельною ділянкою відповідач 2 сплачу є відповідачу 1 згідно з умова ми спірних Договорів, що підт верджується поясненнями від повідача 2 та директора відпо відача 1.

Прокурор у своєму позові пр осить суд визнати недійсними договори № 5/01-09з від 01.07.2009р., № 5/01-09з в ід 04.01.2010р. та №1\з від 31.12.2010р., укладе ні між відповідачами, зобов'я зати відповідача 2 звільнити земельну ділянку загальною площею 1,0 га за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 та привести її у н алежний стан, посилаючись на те, що вказані договори поруш ують публічний порядок відпо відно до ст. 228 ЦК України, оскіл ьки зі змісту п. 34 ст. 26, ст. 33 Закон у України "Про місцеве самовр ядування в Україні", ст. 12 Земел ьного кодексу України вбачає ться, що розпорядження земля ми територіальних громад, на дання земельних ділянок у ко ристування із земель комунал ьної власності віднесено до виняткової компетенції місь кої ради, а також суперечить в имогам чинного законодавств а. Згідно з ст. 4 Закону України “Про оренду землі” орендода вцями земельних ділянок є гр омадяни та юридичні особи, у в ласності яких перебувають зе мельні ділянки, або уповнова жені ними особи; орендодавця ми земельних ділянок, що пере бувають у комунальній власно сті, є сільські, селищні, міськ і ради в межах повноважень, ви значених законом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора, су д першої інстанції зазначив про те, що оскільки спірні дог овори, які за своєю правовою п риродою є договорами оренди, не були зареєстровані, у поря дку встановленому законом, в они не є укладеними, а тому не можуть бути визнані недійсни ми на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК Укр аїни.

Проте, колегія суддів не мож е погодитись з вказаними вис новками місцевого господарс ького суду з огляду на таке.

Предметом спірних договор ів, відповідно до п.1.1, є те, що ст орони об' єднують свої зусил ля, майно, знання, вміння, для р озробки та реалізації спільн их проектів в галузі виробни чо-господарської діяльності . Тобто фактично, названий пун кт договорів вказує на уклад ення між сторонами договору, який має ознаки договору про спільну діяльність, про що за значено у п.5.5 (4.5) Договорів.

Водночас, у п.1.2 спірних догов орів вказано, що Сторона 1 (від повідач 1) надає, а Сторона 2 (від повідач 2) приймає послуги на у мовах короткострокової експ луатації ділянки загальною п лощею 1,0 га за плату (п.2.1, 2.4 Догово рів).

Строкове платне володіння і користування орендарем зе мельною ділянкою, що заснова не на договорі, є правом оренд и земельної ділянки, яке визн ачене у ст. 93 Земельного кодек су України.

Про фактичне строкове плат не користування земельною ді лянкою на підставі спірних д оговорів зазначається також у поясненнях відповідачів 1 і 2 (а.с.27-29).

Істотних умов, які передбач ено главою 77 ЦК України для до говорів про спільну діяльніс ть, спірні договори не містят ь.

Наведене дає підстави дійт и висновку, що за спірними Дог оворами сторони оформили Дог овори, у яких зазначили про сп ільну діяльність, але фактич но встановили правовідносин и щодо платного користування (оренди) земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 235 ЦК Україн и удаваним є правочин, який вч инено сторонами для прихован ня іншого правочину, який вон и насправді вчинили. Якщо буд е встановлено, що правочин бу в вчинений сторонами для при ховання іншого правочину, як ий вони насправді вчинили, ві дносини сторін регулюються п равилами щодо правочину, яки й сторони насправді вчинили.

Якщо правочин, який насправ ді вчинено, суперечить закон у, суд ухвалює рішення про вст ановлення його нікчемності а бо про визнання його недійсн им (п. 25 постанови Пленуму Верх овного Суду України від 06.11.2009р. № 9).

Відносини, пов' язані з оре ндою землі, регулюються зако ном (ст. 93 Земельного кодексу У країни).

Закон України «Про оренду з емлі» є спеціальним законом, який регулює відносини орен ди землі, в тому числі щодо виз нання недійсними договорів о ренди землі.

Згідно з інформацією Голов ного управління земельних ре сурсів від 22.03.2011р.

№ 03-16/7842 (а.с.23) з а дорученням Київради розгля дається клопотання відповід ача 1 щодо надання дозволу на р озроблення документації із з емлеустрою про передачу у по стійне користування відпові дачу 1 земельної ділянки площ ею 15021,80 кв.м. на АДРЕСА_1.

В матеріалах справи відсут ні докази оформлення докумен тів на право власності чи кор истування відповідною земел ьною ділянкою у відповідача 1.

Отже, на час вирішення спору земельна ділянка належить д о комунальної власності м. Ки єва в особі Київської місько ї ради, а тому орендодавцем та кої земельної ділянки може б ути лише міська рада.

Відповідно до ст. 13 Закону Ук раїни “Про оренду землі” дог овір оренди землі - це договір , за яким орендодавець зобов'я заний за плату передати орен дареві земельну ділянку у во лодіння і користування на пе вний строк, а орендар зобов'яз аний використовувати земель ну ділянку відповідно до умо в договору та вимог земельно го законодавства.

Відповідно до ст. 4 Закону Ук раїни “Про оренду землі”, на я ку також, як на підставу позов них вимог, посилається в позо ві прокурор, орендодавцями з емельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власност і яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ни ми особи; орендодавцями земе льних ділянок, що перебувают ь у комунальній власності, є с ільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначе них законом.

Відсутність у договорі оре нди землі однієї з істотних у мов, передбачених статтею 15 За кону України “Про оренду зем лі”, а також порушення вимог с татей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є під ставою для відмови в державн ій реєстрації договору оренд и, а також для визнання догово ру недійсним відповідно до з акону.

Суд першої інстанції, посил аючись на те, що спірні догово ри є договорами оренди земел ьної ділянки і підлягають об ов' язковій державній реєст рації, не врахував того, що по- перше, спірні Договори, як заз начено вище, є удаваними, а том у не можуть бути зареєстрова ні у встановленому законом п орядку, як договори оренди зе млі; по-друге, норми ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є спеціальними по відношенню до норм ЦК України щодо визна ння недійсним правочину, у то му числі який не є укладеним у розумінні ст.ст. 638 і 640 ЦК Україн и; по-третє, не може бути визна ним, таким, що не є укладеним д оговір, який повністю або час тково виконано його сторонам и.

Водночас, судом апеляційно ї інстанції відхиляються дов оди прокурора про нікчемніст ь правочину (спірних договор ів) з посиланням на те, що вони порушують публічний порядок .

Так, відповідно до ст. 228 ЦК Ук раїни правочин вважається та ким, що порушує публічний пор ядок, якщо він був спрямовани й на порушення конституційни х прав і свобод людини і грома дянина, знищення, пошкодженн я майна фізичної або юридичн ої особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіал ьної громади, незаконне заво лодіння ним.

У цьому контексті, колегія с уддів зазначає, що посилання прокурора на ст.228 ЦК України, я к на підставу недійсності сп ірних договорів (правочинів) у зв' язку з їх нікчемністю, н е можуть бути взяті судом апе ляційної інстанції до уваги, оскільки, названою статтею п ередбачено умови, за яких пра вочин може бути визнано таки м, що порушує публічний поряд ок, а не обставини недійсност і правочину.

Крім того, для визнання прав очину таким, що порушує публі чний порядок, зокрема у зв' я зку з незаконним заволодіння м державним або комунальним майном, (у даній справі це земе льна ділянка загальною площе ю 1,0 га за адресою: м. Київ, АДР ЕСА_1), є доведення факту неза конності такого заволодіння у встановленому законом пор ядку, з додаванням відповідн их доказів на підтвердження цього. При кваліфікації прав очину за ст. 228 ЦК України має вр аховуватися вина, яка виража ється в намірі порушити публ ічний порядок сторонами прав очину або однією з сторін. Док азом вини може бути вирок суд у, постановлений у криміналь ній справі, щодо знищення, пош кодження майна чи незаконног о заволодіння ним.

Таку ж позицію викладено у п . 18 постанови Пленуму Верховно го Суду України «Про судову п рактику розгляду цивільних с прав про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9, яка м оже бути застосована господа рським судом у даній справі, з огляду на тлумачення норм Ци вільного кодексу України, по ложення якого, за загальним п равилом застосовуються у гос подарських правовідносинах .

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГП К України кожна сторона пови нна довести ті обставини, на я кі вона посилається як на під ставу своїх вимог і заперече нь. При цьому, господарський с уд приймає тільки ті докази, я кі мають значення для справи , як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, як і відповідно до законодавств а повинні бути підтверджені певними засобами доказуванн я, не можуть підтверджуватис ь іншими засобами доказуванн я.

Однак, достатніх та допусти мих доказів наявності вини в ідповідачів на підтвердженн я вказаних доводів про нікче мність договорів № 5/01-09з від 01.07.20 09 р., № 5/01-09з від 04.01.2010 р. та № 1\з від 31.1 2.2010 р. з підстав, передбачених с т. 228 ЦК України, прокурором суд у не надано.

Проте, колегія суддів, з ура хуванням приписів п.1 ст. 83 ГПК У країни та судової практики В ерховного Суду України, зокр ема постанови Верховного Суд у України від 20.01.2004р. у справі № 8/ 113-2003, де зазначено, що згідно з в имогами п.1 ст.83 ГПК України, якщ о у вирішенні спору буде вста новлено, що зміст договору су перечить чинному законодавс тву, то господарський суд пов инен з власної ініціативи ви знати цей договір недійсним повністю або у певній частин і.

За таких обставин, колегія с уддів вважає за необхідне ви знати недійсними спірні дого вори на підставі ст. 15 Закону У країни «Про оренду землі», ос кільки з урахуванням наведен их обставин та положень ст. 4 З акону України «Про оренду зе млі» відповідач 1 не мав права укладати договір на передач у відповідачу 2 в експлуатаці ю (оренду) земельної ділянки з агальною площею 1,0 га за адрес ою: м. Київ, АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК Укра їни зміст правочину не може с уперечити цьому Кодексу, інш им актам цивільного законода вства, а також інтересам держ ави і суспільства, його морал ьним засадам.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності право чину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встанов лені частинами першою - треть ою, п'ятою та шостою статті 203 ць ого Кодексу.

Згідно з ч.3 ст. 215 ЦК України як що недійсність правочину пря мо не встановлена законом, ал е одна із сторін або інша заін тересована особа заперечує й ого дійсність на підставах, в становлених законом, такий п равочин може бути визнаний с удом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи вище викладене , колегія суддів вважає, що спі рні договори № 5/01-09з від 01.07.2009 р., № 5 /01-09з від 04.01.2010 р. та № 1\з від 31.12.2010 р., у кладені між відповідачами, с уперечать чинному на момент їх укладення законодавству, а саме ст. 4 Закону України «Пр о оренду землі», а тому позовн і вимоги прокурора в цій част ині є обґрунтованими та підл ягають задоволенню за наведе них вище підстав.

Стосовно ж позовних вимог п ро зобов'язання відповідача 2 звільнити земельну ділянку загальною площею 1,0 га за адре сою: м. Київ, АДРЕСА_1 та при вести її у належний стан необ хідно зазначити наступне.

Відмовляючи у позові в цій ч астині, суд першої інстанції послався на те, що вказані вим оги задоволенню не підлягают ь, оскільки, як на підставу їх задоволення, прокурор посила ється на недійсність оспорюв аних договорів.

Проте, колегія суддів не пог оджується з такими висновкам и місцевого господарського с уду та вважає їх помилковими з огляду на те, що у даній спра ві вимога про визнання недій сним договорів № 5/01-09з від 01.07.2009 р. , № 5/01-09з від 04.01.2010 р. та № 1\з від 31.12.2010 р . підлягає задоволенню.

За приписами ст. 152 Земельног о кодексу України власник зе мельної ділянки або землекор истувач може вимагати усунен ня будь-яких порушень його пр ав на землю, навіть якщо ці пор ушення не пов'язані з позбавл енням права володіння земель ною ділянкою, і відшкодуванн я завданих збитків.

Прокурор, який заявив позов в інтересах Київської міськ ої ради, як власника землі, впр аві вимагати звільнення земе льної ділянки та приведення її у належний стан.

Суд першої інстанції навед еного вище не врахував, дійшо вши помилкового висновку про відсутність правових підста в для задоволення позовних в имог у даній справі.

Таким чином, оскаржуване су дове рішення прийнято судом першої інстанції за неповног о з'ясування обставин, що мают ь значення для справи, виснов ки, викладені у рішенні місце вого господарського суду, не відповідають обставинам спр ави, а рішення прийнято за неп равильного застосування нор м матеріального права.

Зазначене, відповідно до ст .104 ГПК України є підставою для скасування рішення господар ського суду міста Києва від 14. 11.2011р. у справі № 14/408 та прийняття нового рішення про задоволе ння позовних вимог. У зв' язк у з цим апеляційна скарга під лягає задоволенню.

Судові витрати розподіляю ться згідно зі ст. 49 ГПК Україн и

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 83, 99, 101, 103-10 5 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1 .Апеляційну скаргу Пр окурора Солом' янського рай ону міста Києва на рішення го сподарського суду м. Києва ві д 14.11.2011 р. у справі № 14/408 задовольн ити.

2. Рішення господарського су ду м. Києва від 14.11.2011 р. у справі № 14/408 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яки м позовні вимоги Прокурора С олом' янського району міста Києва в інтересах держави в о собі Київської міської ради до Державного підприємства « Київське міжвузівське ремон тно-будівельне управління», Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання догово рів недійсними та зобов' яза ння звільнити земельну ділян ку задовольнити повністю.

4. Визнати недійсними догово ри № 5/01-09з від 01.07.2009 р., № 5/01-09з від 04.01.2010 р . та № 1\з від 31.12.2010 р., укладені мі ж Державним підприємством “К иївське міжвузівське ремонт но - будівельне управління” т а фізичною особою ОСОБА_2.

5. Зобов' язати Фізичну особ у - підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) звільнити земельн у ділянку загальною площею 1,0 га за адресою: м. Київ, АДРЕСА _1.

6. Зобов' язати Фізичну особ у - підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) привести зем ельну ділянку загальною площ ею 1,0 га за адресою: м. Київ, АД РЕСА_1 у належний стан.

7. Стягнути з Державного під приємства «Київське міжвузі вське ремонтно-будівельне уп равління» (код 04592026) в дохід Держ авного бюджету України судов і витрати за розгляд справи у суді першої інстанції 42,50 грн. державного мита та 118 грн. витр ат на інформаційно-технічне забезпечення судового проце су.

8. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) в дохід Державного б юджету України судові витрат и за розгляд справи у суді пер шої інстанції 42,50 грн. державно го мита та 118 грн. витрат на інфо рмаційно-технічне забезпече ння судового процесу.

9. Стягнути з Державного під приємства «Київське міжвузі вське ремонтно-будівельне уп равління» (код 04592026) в дохід Держ авного бюджету України держа вне мито у сумі 21,25 грн. за подан ня апеляційної скарги.

10. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) в дохід Державного б юджету України державне мито у сумі 21,25 грн. за подання апеля ційної скарги.

11. Доручити господарському суду міста Києва видати нака зи.

12. Матеріали справи № 14/408 пове рнути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Чорногуз М.Г

Аг рикова О.В.

27.01.12 (відправлено)