Рішення
від 09.02.2012 по справі 5657-2010
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5657-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311     

РІШЕННЯ

Іменем України

09.02.2012Справа №5002-18/5657-2010

За позовом – Малого приватного підприємства «Кітей», м. Керч (98309, м. Керч, вул. П. Осипенко, 31)

До відповідача – Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів» , м. Керч (98310, м. Керч, вул. Танкистів, 4)

Про спонукання до передачі майна та стягнення 107 288,83 грн.

Суддя І.К. Осоченко

Представники:

Від позивача – Матвеєв Ю.В. – директор

Від відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Мале приватне підприємство “Кітей”, м. Керч –позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Суднобудівний завод “Залів”, м. Керч –відповідача, в якій просить зобов'язати відповідача передати у власність позивача від'ємні поліпшення орендованого майна відповідно до умов договору оренди від 27 квітня 1998 року, а саме:

- металеву підлогу з підтримуючими конструкціями у виробничому корпусі загальною площею 165 м кв. і вагою 10,6 т.;

- 44 металеві грати на вікнах першого поверху;

- 34 гумові кранці для захисту пірсу розміром 400*2000 мм;

- 5 металевих баків для запасу пресної води у приміщеннях першого поверху

- 8 металевих дверей у приміщеннях першого поверху;

- 6 дерев'яних дверей у приміщеннях першого поверху;

- металеві двері, підпорні, споруди та обладнання з металу у гаражах;       

-  2 приміщення з металу для аварійного дизель-генератора та складу палива;

- 3 металеві верстати у цеху розміром 2x6 метрів;

- рампи  для зберігання балонів з киснем, пропаном та вуглекислотою;  

- автономну систему опалювання першого поверху разом з котлом, арматурою і двома насосами;

- дві металеві бадді.

Стягнути з ВАТ “Суднобудівний завод “Залів” на користь МПП “Кітей” вартість ї поліпшень орендованого  майна  по ціні, яка склалася на момент з урахуванням суми інфляції  і 3 % річних, що складає 77 607,10 грн.

Стягнути з ВАТ “Суднобудівний завод “Залів” на користь МПП “Кітей” неустойку за неповернення від'ємних поліпшень орендованого майна відповідно до п. 8.1 оренди від 27 квітня 1998 р. на загальну суму 22 001,73 грн.

Стягнути  з ВАТ “Суднобудівний завод “Залів” на користь МПП “Кітей” вартість металобрухту на загальну суму 7 680,00 грн.

Позовні мотивовані тим, що Рішенням господарського суду  АР Крим від 31.10.2008 р. по справі 2-8/1769-2007 договір оренди від 27.04.1998 р., укладений між позивачем та відповідачем визнано поновленим на той самий строк, а саме з 01.05.2008 р. по 01.05.2018 р. Постановою ВГС України від 24 лютого 2009 р. дане рішення скасовано, а при  новому розгляді справи № 2-19/1390.1-2009 рішенням ГС АР Крим від 09 лютого  2010  р.  у задоволенні  позовної вимоги МПП “Кітей” про поновлення договору оренди від 27 квітня 1998 р. на той самий строк -відмовлено.

Постановою Севастопольського Апеляційного Господарського  суду від 26 квітня 2010 р. рішення ГС АР Крим від 09.02.2010 р. залишено без змін і судова колегія встановила, що підписання наявного у справі акту приймання-передачі майна   (повернення)   від 19 листопада 2007 р., переданого за договором оренди від 03 травня 2006 р. та до складу якого входить також майно, яке було предметом первісного договору оренди від 27 квітня 1998 р., переконливо свідчить про фактичне припинення дії, як договору оренди від 27 квітня 1998 р., так і договору оренди від 03 травня 2006 р.

Таким чином, на думку позивача,  саме 26 квітня 2010 р. ВАТ “Суднобудівний завод “Залів” і МПП “Кітей” дізналися  про припинення дії договору оренди від 27 квітня  1998 р. і виникнення у ВАТ  “Суднобудівний завод “Залів”  перед МПП  “Кітей”  майново-господарського і грошового зобов'язання відповідно до умов договору оренди від 27 квітня 1998 р: при припиненні договору відокремлювальні поліпшення  орендованого майна передаються у власність МПП “Кітей”, а вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна - компенсується ВАТ “Суднобудівний завод “Залів”по ціні, яка склалась на момент компенсації з урахуванням амортизації. Позивач з метою врегулювання спору звернувся до відповідача з претензією №19 від 17 лютого 2010 р., але відповідач протягом 8 місяців не виконує зобов'язань, що і стало підставою звернення до суду.

06.12.2010 р. у судовому засіданні позивач надав суду письмове підтвердження і пояснення відповідно до доручень суду. Суд залучив надане письмове підтвердження і пояснення до матеріалів справи.

13.12.2010 р. на адресу господарського суду від позивача надійшло письмове пояснення. Суд залучив надіслане пояснення до матеріалів справи.

20.12.2010 р. у судовому засіданні представник відповідача надав письмове заперечення, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Суд залучив надане заперечення до матеріалів справи.

20.12.2010 р. у судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Суд задовольнив таке клопотання.

04.01.2011 р. на адресу господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення та клопотання про збільшення розміру позовних вимог. Суд залучив надіслані документи до матеріалів справи.

31.01.2011 р. на адресу господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою. Суд залучив надіслане клопотання до матеріалів справи.

01.02.2011 р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій  позивач просив суд зобов'язати відповідача зобов'язати відповідача передати у власність позивача від'ємні поліпшення орендованого майна відповідно до умов договору оренди від 27 квітня 1998 року, а саме:

- металеву підлогу з підтримуючими конструкціями у виробничому корпусі загальною площею 165 м кв. і вагою 10,6 т.;

- 44 металеві грати на вікнах першого поверху;

- 34 гумові кранці для захисту пірсу розміром 400*2000 мм;

- 5 металевих баків для запасу пресної води у приміщеннях першого поверху

- 8 металевих дверей у приміщеннях першого поверху;

- 6 дерев'яних дверей у приміщеннях першого поверху;

- металеві двері, підпорні, споруди та обладнання з металу у гаражах;       

-  2 приміщення з металу для аварійного дизель-генератора та складу палива;

- 3 металеві верстати у цеху розміром 2x6 метрів;

- рампи  для зберігання балонів з киснем, пропаном та вуглекислотою;  

- автономну систему опалювання першого поверху разом з котлом, арматурою і двома насосами;

- дві металеві бадді та  стягнути з відповідача на   користь позивача 183030,95 грн. Суд прийняв таку заяву до свого розгляду.

Ухвалою господарського суду від 01.02.2011 року по справі була призначена комплексна судова експертиза, проведення якої було доручено Кримському науково–дослідному інституту судових експертиз (вул. Чехова, 55а, м. Сімферополь, 95000), у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено.

27.09.2011 року на адресу господарського суду надійшли копії матеріалів дійсної  справи з висновком комплексної судової експертизи № 446 від 19.09.2011 року.

Приймаючи до уваги, що обставини, що зумовили зупинення провадження у справі усунено,  суд вважав  необхідним поновити провадження по справі.

Ухвалою господарського суду від 06.10.2011 року у порядку статті 31 Господарського процесуального кодексу України був викликаний у судове засідання судовий експерт Барабанова В.І. для дачі мотивованих  пояснень.

11.10.2011 року на адресу господарського суду від позивача  надійшло клопотання про зміну розміру позовних вимог згідно висновку будівельно-технічної експертизи, в  яких позивач просить суд:

зобов'язати відповідача передати у власність позивача від'ємні поліпшення орендованого майна відповідно до умов договору оренди від 27 квітня 1998 року, а саме:

- металеву підлогу з підтримуючими конструкціями у виробничому корпусі загальною площею 165 м кв. і вагою 10,6 т.;

- 44 металеві грати на вікнах першого поверху;

- 34 гумові кранці для захисту пірсу розміром 400*2000 мм;

- 3 металевих баків для запасу прісної води у приміщеннях першого поверху

- 9 металевих дверей у приміщеннях першого поверху;

- 6 дерев'яних дверей у приміщеннях першого поверху;

- металеві двері, підпорні, споруди та обладнання з металу у гаражах;       

-  2 приміщення з металу для аварійного дизель-генератора та складу палива;

- 3 металеві верстати у цеху розміром 2x6 метрів;

- рампи  для зберігання балонів з киснем, пропаном та вуглекислотою;  

- автономну систему опалювання першого поверху разом з котлом, арматурою і двома насосами;

- дві металеві бадді;

- 3 електричні щити на пірсі.

Стягнути з ВАТ “Суднобудівний завод “Залів” на користь МПП “Кітей” вартість  невід'ємних поліпшень орендованого майна по ціні, яка склалася на момент з урахуванням суми інфляції і 3 % річних, що складає 249894,62 грн.

Стягнути  з ВАТ “Суднобудівний завод “Залів” на користь МПП “Кітей” неустойку за неповернення від'ємних поліпшень орендованого майна відповідно до п. 8.1 оренди від 27 квітня 1998 р. на загальну суму 542207,66 грн. Всього стягнути неустойку на суму 1651128,73 грн.

Стягнути  з ВАТ “Суднобудівний завод “Залів” на користь МПП “Кітей” вартість металобрухту на загальну суму 7 680,00 грн.

Всього стягнути з відповідача на користь позивача 1908023,35 грн.

Суд відклав розгляд такої зави до наступних судових засідань.

17.10.2011 року на адресу господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк, у зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів. Суд задовольнив таке клопотання.

У судовому засіданні 17.10.2011 року представник відповідача заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, з урахуванням положень ст. 69 ГПК України, суд вважав можливим продовжити строк розгляду справи та задовольнив клопотання представника відповідача.

У судовому засіданні,  яке відбулося 03.11.2011 року, судом було розглянуто Клопотання  позивача  про зміну розміру позовних вимог згідно висновку будівельно-технічної експертизи від 11.10.2011 року, при цьому суд зауважив, що позивачем  заявлені фактично  додаткові  нові позовні вимоги, які раніше не були предметом даного позову. Проте статтею 22 ГПК України не передбачено такого права позивача, як заявляти  додаткові позовні вимоги.

Суд в  задоволенні Клопотань МПП “Кітей” про надання відстрочки на сплату  та доплату державного мита відмовив та  Клопотання про зміну розміру позовних вимог від 11.10.2011 р. МПП “Кітей” суд залишив без розгляду, про що судом винесена відповідна ухвала  від 03.11.2011 року.

Що стосується  Висновку  комплексної судової експертизи № 446 від 19.09.2011 року, судом було  встановлено, що експертом  надані відповіді   лише   на перше та друге питання, які були поставлені судом на вирішення судової експертизи згідно ухвали   суду про  призначення у справі судової експертизи та  зупинення провадження у справі  від 01.02.2011 року, при цьому  відповіді  на трете питання,  яке було поставлено судом на вирішення судової експертизи, експертом   не надано.

Ухвалою господарського суду від 03.11.2011 року за ініціативою суду була призначена додаткова  судова експертиза, проведення якої було доручено тому ж експерту  Барабанової В.І.,  в зв'язку з чим  провадження у даній справі  було зупинено.

16.01.2012 року на адресу господарського суду надійшли копії матеріалів дійсної  справи з висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 3333 від 30.12.2011 року.

Приймаючи до уваги, що обставини, що зумовили зупинення провадження у справі усунено,  суд вважав необхідним поновити провадження  у справі.  

Через канцелярію суду до початку судового засідання, яке було призначене на 09.02.2012 року, від позивача надійшли письмові пояснення щодо застосування судом  вимог ст. 786 ЦК України (вх.  № 1182 від 16.01.2012), які суд залучив до матеріалів справи.

Також через канцелярію суду до початку судового засідання, яке було призначене  на 09.02.2012 року, від позивача надійшли письмові  пояснення відповідно до ст. 22 ГПК України (вх. № 1123 від 16.01.2012 року); у прохальній  частині своїх письмових пояснень МПП «Кітей» просить суд  «у описову частину рішення по справі вмістити вимоги МПП «Кітей» по визнанню судом вартості металевої підлоги у виробничому  корпусі площею 165 м. кв. у розмірі  665560,00 грн. і вартості капітального ремонту крану  КРП-10 у розмірі  118000,00 грн».

Суд залучив такі Письмові  Пояснення до матеріалів справи.

Також через канцелярію суду до початку судового засідання, яке було призначене  на 09.02.2012 року, від позивача надійшли письмове Клопотання МПП «Кітей» (вх. № 1115 від 16.01.2012) про застосування судом п. 2 ч.1 ст. 83 ГПК України та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», у якому  позивач  заявив клопотання   про вихід судом за межи позовних вимог для повного захисту майнових прав  і законних  інтересів, а також  просить суд  звільнити  МПП «Кітей» від сплати  судового збору  за збільшення  розміру  позовних  вимог  відповідно до  ч. 2 статті 8 Закону  України «Про судовий збір».

Відповідач у судове засідання 09.02.2012 року не з'явився,  скерувавши на адресу суду телеграму з проханням  відкласти розгляд  справи.

Але враховуючи строки розгляду справ господарськими судами України, які передбачені  статтею 69 ГПК України, а також те, що матеріали справи в достатньому обсязі  характеризують правовідносини сторін, суд  вважає можливим розглянути дану справу  за відсутністю  відповідача, а тому в задоволенні  клопотання  відповідача про відкладення  розгляду справи суд відмовляє.

Розглянувши  матеріали справи,  заслухавши пояснення  представника  позивача,   суд

                                      В С Т А Н О В И В:

Мале приватне підприємство “Кітей”, м. Керч – позивач - звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Суднобудівний завод “Залів”, м. Керч – відповідача, в якій просить зобов'язати відповідача передати у власність позивача від'ємні поліпшення орендованого майна відповідно до умов договору оренди від 27 квітня 1998 року та стягнути  з відповідача на користь позивача вартість ї поліпшень орендованого  майна  по ціні, яка склалася на момент з урахуванням суми інфляції  і 3 % річних, що складає 77 607,10 грн.;

стягнути з ВАТ “Суднобудівний завод “Залів” на користь МПП “Кітей” неустойку за неповернення від'ємних поліпшень орендованого майна відповідно до п. 8.1 оренди від 27 квітня 1998 р. на загальну суму 22 001,73 грн.;

стягнути  з ВАТ “Суднобудівний завод “Залів” на користь МПП “Кітей” вартість металобрухту на загальну суму 7 680,00 грн.

У процесі розгляду  даної справи  МПП «Кітей» неодноразово  подавав суду  заяви  про зміну, уточнення, збільшення своїх позовних вимог.

Суд надав правову оцінку  таким заявам МПП «Кітей», про що судом було зазначено  у ухвалах суду про відкладення  розгляду даної  справи, та остаточно зазначено у описовій частині  даного  судового рішення.

Суд вважає необхідним це раз чітко зазначити, що остаточно судом розглядаються по суті  ті  позовні вимоги МПП «Кітей», які  викладені позивачем  у своєї Заяві  про збільшення розміру позовних вимог  (вх. № 3715 від 01.02.2011 року), яка була прийнята  судом до свого розгляду та про що  було  зазначено  в   ухвалі  суду  від 01.02.2011 року.

Розглянувши   такі  позовні вимоги МПП «Кітей»,  судом встановлено  наступне:

27.04.1998 року між Відкритим Акціонерним Товариством "Суднобудівний завод "Залів" (орендодавець) та МПП "Кітей" (орендар) був укладений договір оренди.

Згідно  ст. 759 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до  ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому  використанні (неспоживна річ).

Відповідно до пункту 1.1  такого договору оренди  від 27.04.1998р. орендодавець передає орендареві у користування частину нежитлових приміщень загальною площею 816,8 кв.м., балансовою вартістю 388209 грн., розташовану в будівлі колишнього ПФПКБ,  а саме:

(1)  виробничі в осях А-Ж з правого боку загальною площею 36 x 9 =324кв.м.;

(2)   механічна ділянка 112,8 кв.м.;

(3)    слюсарна ділянка 56,4 кв.м.;

(5) приміщення енергетиків 54,2 кв.м. (с телефоном);

(17) приміщення інструментальної 56,4 кв.м.;

(19)  побутові приміщення 72 кв.м.;

(20)  санвузол 36 кв.м.;

(21)  коридор 105 кв.м.

Згідно пункту 1.2. договору орендодавець також здає в оренду мостовий кран усередині виробничого прольоту, портальний кран на достроєчній набережній і причальній стінці завдовжки 75 метрів, територію прилеглу до орендованої будівлі площею 450 кв. м., достроєчну набережну площею 400 кв.м.

Відповідно до пункту 1.4   такого  договору оренди строк оренди встановлюється з 1 травня 1998 року до 1 травня 2008 року.

5 серпня 1998 року між сторонами підписаний акт прийому-передачі основних засобів відповідно до договору оренди від 27.04.1998 року.

1 вересня 1999 року між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору оренди від 27.04.1998 року, відповідно до якої орендодавець в доповнення до договору від 27.04.1998 року передає орендарю в користування частину нежитлових приміщень з комунікаціями загальною площею 649 кв.м. та основні засоби, в тому числі: інженерно-виробничий корпус, сарай, каналізація побутова, каналізація зливова, водопровід, цільова силова електромережа, трубоповітрепровод усередині 1 поверху будівлі, пункт розподільний ПР 9332-340, пункт розподільний ПР 9332-340, пункт розподільний ПР 9332-340.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є  правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново - господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог  цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до звичаїв ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського Кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Матеріалами даної справи також підтверджено, що між ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" та МПП "Кітей" 3 травня 2006 року був укладений договір оренди нежитлового приміщення №2/24.

Відповідно до пункту 3.1 договору оренди від 03.05.2006 року №2/24 майно передається в оренду строком на 11 місяців.

При цьому предметом цього договору оренди було і майно, передане за договором оренди від 27.04.1998 року.

5 жовтня 2006 року орендодавець направив на адресу позивача лист №16/09, яким відмовляється від договору оренди №2/24 та розриває його з 5 листопада 2006 року.

Як  зазначив  у своєї Постанові Вищий господарський суд України від  19.07.2011  у справі №  2-19/1232.2-2010,  факт підписання керівниками МПП "Кітей" (орендар) та ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" (орендодавець) наявного у справі акту приймання-передачі (повернення) майна від 19.11.2007,  переданого  за договором оренди від 03.05.2006 №2/24, та до складу якого входить також майно, яке було предметом первісного договору оренди від 27.04.98, переконливо свідчить про фактичне припинення дії як договору оренди від 27.04.98 так і договору оренди від 03.05.2006 №2/24 в розумінні ч.2 ст. 795 ЦК України.

Відповідно до п. 1.3 договору оренди  від  27.04.1998 року орендар  восстанавлює промислові  та допоміжні ділянки та приміщення, виконує  ремонт необхідного для виробничої діяльності обладнання та організує виробництво по судноремонту, мелкотонажному   суднобудівництву та виробництва  товарів народного  споживання.

Згідно п. 2.4 такого договору оренди передбачено, що амортизаційні   відрахування за орендоване майно залишаються у розпорядженні орендаря та використовуються  на повне  відновлення  орендуємого майна.

 Пунктом 4.8 договору оренди від 27.04.1998 року встановлено, що всі конструктивні зміни та невід'ємні поліпшення орендуємих об'єктів, які проведені  Орендатором  за  згодою  з орендодавцем, є  власністю  Орендаря.

При  припиненні (розірвані) договору, відокремлені поліпшення  передаються у власність Орендаря, а вартість невід'ємних -  компенсується  Орендодавцем по ціні, яка склалася  на момент компенсації, з врахуванням  їх амортизації. Вартість поліпшень, які проведені Орендарем без згоди Орендодавця  та не від'ємних без шкоди для майна,  відшкодуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.

Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за  користування річчю.

Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Як  свідчать матеріали справи, позивач  як  орендар  дійсно звертався  письмово  до відповідача як орендодавця  з листами про поліпшення речей, які є предметом  договору оренди від 27.04.1998 року, на що отримав письмові згоди орендодавця на проведення  поліпшення орендованого майна, про що свідчить письмова  переписка між позивачем та відповідачем  (а/с  38-40 т. 1, в т.ч. див. на звороті).

Приймаючи  до уваги матеріали справи, суд зауважує, що законом чітко не  зазначена та не встановлена сама форма письмової  згоди орендодавця на проведення  поліпшення  орендованого  майна  з боку орендаря.   

Статтею 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань,  господарський суд  призначає судову експертизу.

Ухвалою господарського суду від 01.02.2011 року з метою повного та всебічного розгляду даної справи, враховуючи, що для роз'яснення  питань, що виникають  при вирішенні даного господарського спору необхідні  спеціальні знання, у справі була призначена комплексна судова експертиза, проведення якої було доручено Кримському науково–дослідному інституту судових експертиз (вул. Чехова, 55а, м. Сімферополь, 95000), у зв'язку з  чим провадження у справі було зупинено.

На вирішення  експерта були поставлені  наступні  питання:

1)          Чи являються від'ємними поліпшеннями, які були виконані МПП «Кітей» в період дії Договору оренди від 27.04.1988 р., укладеного між МПП «Кітей» та ВАТ «Суднобудівний завод «Залів», наступні поліпшення:

- металева підлога з підтримуючими конструкціями у виробничому корпусі загальною площею 165 м кв. і вагою 10,6 т.;

- 44 металеві грати на вікнах першого поверху  адміністративної будівлі  по вул.. Танкістів, 4 в  м. Керч;

- 34 гумові кранці для захисту пірсу розміром 400*2000 мм;

- 5 металевих баків для запасу пресної води у приміщеннях першого поверху

- 8 металевих дверей у приміщеннях першого поверху;

- 6 дерев'яних дверей у приміщеннях першого поверху;

- металеві двері, підпорні, споруди та обладнання з металу у гаражах;       

-  2 приміщення з металу для аварійного дизель-генератора та складу палива;

- 3 металеві верстати  розміром 2x6 метрів у виробничому  корпусі  за адресою: вул.. Танкістів, 4 в м. Керч;

- рампи  для зберігання балонів з киснем, пропаном та вуглекислотою;  

- автономна система опалювання першого поверху разом з котлом, арматурою і двома насосами;

- дві металеві бадді.

2)          При позитивної відповіді  на перше питання  відповісти на друге питання: Яка дійсна (ринкова) вартість всіх від'ємних поліпшень, вказаних в питанні № 1, станом на момент проведення експертизи?

3)          Чи вірно (математично) МПП «Кітей» розрахувала вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна за Договором оренди від 27.04.1998 р., укладеного між МПП «Кітей» та ВАТ «Суднобудівний завод «Залів», по ціні, яка склалась на момент проведення експертизи з урахуванням суми амортизації та витрат від інфляції і 3% річних на суму 82677,07 грн.?

27.09.2011 року на адресу господарського суду надійшли копії матеріалів дійсної  справи з  висновком  судової  будівельно-технічної експертизи № 446 від 19.09.2011 року.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи  №  446  від 19.09.2011 року  судовим  експертом на перше питання була надана відповідь, що  частина  робіт, які були виконані  МПП «Кітей»   у період дії Договору  оренди від 27.04.1998 року, який укладений  між МПП «Кітей» та ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»,  є  від'ємними.

Від'ємні поліпшення:   

металеві верстати – 3 шт.;

44 металеві грати на вікнах першого поверху.

Частина робіт, які були виконані  МПП «Кітей»  у  період дії Договору  оренди від 27.04.1998 року, який укладений  між МПП «Кітей» та ВАТ «Суднобудівний завод «Залів», є  невід'ємними.

Невід'ємні поліпшення:

- металева підлога з підтримуючими  конструкціями у виробничому корпусі загальною площею 165 кв. м  та вагою 10,6 т;

- 34 гумових кранців для  захисту пирсу  розміром  400 Х 2000 мм;

- 5 металевих баків  для запасу прісної води у приміщеннях першого  поверху;

- 6 дерев'яних  дверей  у приміщенні  першого поверху;

- металеві двері, опорні споруди та обладнання з металу  у гаражах;

- 2 приміщення  з металу для аварійного  дизель-генератора та  складу палива;

- рампи для зберігання  балонів з киснем, пропаном  та вуглекислотою;

- автономна система  опалення  першого поверху  разом з котлом, арматурою та двома насосами;

- дві металеві бадді.

На друге  питання експертом надана наступна відповідь:

Фактична вартість від'ємних поліпшень металевих грат у кількості 44 шт. складає 15 330,00 грн.

Вартість трьох металевих верстатів  експертом не встановлена, тому що це питання  не входить до компетенції експерта по виконанню будівельно-технічних експертиз.

Ретельно  вивчивши  такий Висновок судового експерта  від 19.09.2011 року,   враховуючи  положення  Роз'ясненнь  Вищого Господарського суду України № 02-5/424 від 11.11.1998 року «Про деякі питання практики призначення судової  експертизи» суд  визнав такий висновок на той  час неповним та недостатньо ясним, в якому  досліджено не всі  надані йому  об'єкти та не надано вичерпних відомостей на всі поставлені перед експертом питання, а тому суд вважав необхідним за своєю  ініціативою  призначити у справі додаткову  судову експертизу, проведення якої доручив  Кримському науково – дослідному інституту судових експертиз –  тому ж експерту  БАРАБАНОВІЙ   В.І.-, в зв'язку з чим  провадження у даній справі   зупинив.

На розгляд експерта  було  поставлене  питання:

Встановити  вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна за Договором оренди від 27.04.1998 р., укладеного між МПП «Кітей» та ВАТ «Суднобудівний завод «Залів», по ціні, яка склалась на момент проведення експертизи з урахуванням суми амортизації   та   витрат від інфляції і 3% річних ?

16.01.2012 року на адресу господарського суду надійшли копії матеріалів дійсної  справи з висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 3333 від 30.12.2011 року.

Приймаючи до уваги, що обставини, що зумовили зупинення провадження у справі усунено,  суд вважав необхідним поновити провадження у  даній справі.

Згідно висновку  додаткової  судової  будівельно-технічної експертизи № 3333 від 30.12.2011 року у даній справі, експерт  встановив, що вартість невід'ємних  поліпшень орендованого майна за Договором оренди від 27.04.1998 р., укладеного між МПП «Кітей» та ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»,за  ціною, що склалася на момент проведення  експертизи, складає 666,551 тис. грн. з урахуванням  фактично виконаного  обсягу по влаштуванню  металевої підлоги.

Вартість  невід'ємних  поліпшень орендованого майна за Договором оренди від 27.04.1998 р., укладеного між МПП «Кітей» та ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»,за  ціною, що склалася на момент проведення експертизи (з урахуванням виконання вищевказаних робіт  на грудень 2011 року) складає 536,49 грн.( з урахуванням  обсягу по влаштуванню металевої підлоги  за позовною заявою).

Вартість  невід'ємних  поліпшень орендованого майна за Договором оренди від 27.04.1998 р., укладеного між МПП «Кітей» та ВАТ «Суднобудівний завод «Залів», за  ціною, що склалася  на момент  проведення експертизи (з урахуванням вищевказаних   робіт на грудень 2011 року) становить – 156, 704 тис. грн.  

У своїх ухвалах про призначення судової експертизи та додаткової судової експертизи суд попередив експерта про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України за дачу свідомо помилкового висновку або відмову без поважних причин від виконання покладених на нього зобов'язань.

Статтею 43 ГПК України  передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази  не мають  для господарського суду  заздалегідь  встановленої сили.  

Суд ретельно ознайомився  з Висновком судової експертизи  даній справі  № 446 від 19.09.2011 року з  врахуванням Висновку додаткової судової експертизи № 3333 від 30.12.2011 року,  та  вважає  такі висновки  повними, обґрунтованими, а  тому  з ними суд  погоджується в повному обсязі.

Враховуючи всі матеріали   та обставини  справи,  суд   приходить до висновку,  що  позовні  вимоги   позивача у частині:

зобов'язати відповідача передати у власність позивача від'ємні поліпшення орендованого майна відповідно до умов договору оренди від 27 квітня 1998 року,   підлягають частковому задоволенню, у частині зобов'язати відповідача передати у власність позивача від'ємні поліпшення орендованого майна відповідно до умов договору оренди від 27 квітня 1998 року, а саме:

44 металеві грати на вікнах першого поверху адміністративної будівлі  по вул.. Танкістів, 4 в  м. Керч;

3 металеві верстати  розміром 2x6 метрів у виробничому  корпусі  за адресою: вул. Танкістів, 4 в м. Керч;

в іншій частині позовної вимоги про зобов'язання відповідача передати у власність позивача від'ємні поліпшення орендованого майна відповідно до умов договору оренди від 27 квітня 1998 року  суд відмовляє, виходячи з того, що  перелічені позивачем інші поліпшення орендованого майна є невід'ємними поліпшеннями, про що встановлено з виходом на місце розташування спірного майна та зазначено  експертом у своїх  Висновках № 446  від  19.09.2011 року та  № 3333 від 30.12.2011 року   будівельно-технічної експертизи  у  даній справі.

Крім вимоги про зобов'язання відповідача передати у власність позивача від'ємні поліпшення орендованого майна відповідно до умов договору оренди від 27 квітня 1998 року, позивач просить суд стягнути з ВАТ “Суднобудівний завод “Залів” на користь МПП “Кітей” вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна по ціні, яка склалася на момент компенсації  з урахуванням суми  амортизації,  інфляції  і  3 % річних у розмірі   82 677, 07 грн.

Розглянувши таку позовну вимогу  МПП «Кітей», судом встановлено   наступне:

На підставі рішення господарського суду  АР Крим у справі  № 2-19/1232.2-2010   з  ВАТ “Суднобудівний завод  «Залів»  на користь  МПП «Кітей»  було стягнуто  82 812, 00 грн. вартості  невід'ємних  поліпшень орендованого  майна.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 року у  даній справі таке рішення  було залишено  без змін.

19.07.2011 року Постановою Вищого господарського суду України   постанову Севастопольського апеляційного господарського суду   та рішення господарського суду  АР Крим  від 22.06.2010  у справі № 2-19/1232.2-2010  було залишено без змін.

У теперішній час, МПП «Кітей» заявив  позовну  вимогу про стягнення  82 677,07 грн., яка складається з суми амортизації, суми інфляції та 3 відсотків річних, які   нараховані  позивачем на ту суму вартості  невід'ємних поліпшень орендованого майна, яка стягнута на підставі рішення господарського суду АР Крим № 2- 19/1232.2-2010, а саме – на 82 812, 00 грн.

Суми інфляції та 3 відсотків  річних були розраховані позивачем станом на   01.01.2011 року  - момент  подачі  МПП «Кітей» Заяви про збільшення позовних вимог  у справі №  5002-18/5657-2010.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, «при застосуванні індексу інфляції  слід мати на увазі,  що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а  у середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число  відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число,  то розрахунок починається з наступного місяця – червня».

Дійсно, договором оренди від 27.04.1998 року, а саме його пунктом 4. 8 -   встановлено, що всі конструктивні зміни  та невід'ємні поліпшення  орендуємих об'єктів,  які проведені  Орендатором   за  згодою  з орендодавцем, є  власністю  Орендаря.

При припиненні (розірвані) договору, відокремлені поліпшення  передаються у власність Орендаря, а вартість невід'ємних - компенсується Орендодавцем по ціні, яка склалася на момент компенсації, з врахуванням їх амортизації. Вартість   поліпшень, які проведені Орендарем  без згоди Орендодавця  та не від'ємних  без шкоди  для майна,  відшкодуванню не   підлягає, але  такий пункт  н е   з а з н а ч а є    ч і т к о   с т р о к      проведення такої  компенсації з боку орендодавця, а тому суд, вважає, що моментом, коли у відповідача виникло зобов'язання  компенсувати позивачу як орендарю  вартість відокремлених поліпшень, є вступ рішення у справі №  2-19/1232.2-2010   у     з а к о н н у     с и л у,  а   саме  -  21.12.2010.

Тому, враховуючи вищевикладене судом  та той  період, протягом якого  позивач нарахував  та просить суд стягнути з відповідача на його користь   суму інфляції  та  3% річних (які нараховані на суму 82 812,00 грн., суд вважає таку позовну вимогу  необґрунтованою, а тому такою,  що  не підлягає  задоволенню.

Також, при розгляді даної справи, судом встановлено, що  амортизація, суму якої також просить стягнути позивач з  ВАТ “Суднобудівний завод  «Залів» (ця сума входить  в  загальну суму  позовної  вимоги про  стягнення  82677,07 грн.)  дорівнює   «0»,  а тому така  сума амортизації також не підлягає стягненню з ВАТ “Суднобудівний завод  «Залів»  на користь МПП «Кітей».

Крім того,    позивач   просить суд стягнути з ВАТ “Суднобудівний завод  «Залів»  на користь МПП «Кітей»  неустойку за неповернення від'ємних поліпшень орендованого майна відповідно до п. 8.1 договору оренди від 27 квітня 1998 р. на загальну суму  92 673,88 грн.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України  передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно  до ст.  610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як свідчать  умови   договору  оренди від 27 квітня 1998 р., а саме його пункт 8.1, на який посилається позивач,  за ненадання  «орендарю» об'єктів  договору у строк, який обумовлений п. 3.1, «Орендодавець» сплачує «Орендарю» 0,2% від вартості орендованих об'єктів за кожен день просрочки.

А пункт  3.1 цього ж договору оренди від 27 квітня 1998 р.,  на який є посилання   у пункті 8.1. договору, передбачає, що зобов'язанням Орендодавця» є надати «Орендарю» вищеперелічені виробничі площі, побутові та допоміжні приміщення, причальну  стінку  та кран  згідно приймально – передаточного акту.

Тобто зазначені пункти договору оренди від 27 квітня 1998 року,  на які і посилається позивач, чітко передбачають відповідальність  ВАТ “Суднобудівний завод  «Залів» як орендодавця за порушення  строків передачі об'єкту оренди саме у   о р е н д у    МПП «Кітей», а не за  неповернення  невід'ємних поліпшень орендованого майна, як про це зазначає  позивач у своїх позовних вимогах.

Суд не погоджується з таким правовим обґрунтуванням своєї позовної вимоги, яку надає МПП «Кітей», та вважає, що до даних правовідносин  позивач необґрунтовано застосовує вищеперелічені  пункти договору оренди від 27 квітня 1998 року, виходячи з того, що такі умови договору передбачають відповідальність за зовсім інші можливі  порушення зобов'язання  з боку ВАТ “Суднобудівний завод  «Залів», а тому в задоволені позовної вимоги  про стягнення  з ВАТ “Суднобудівний завод  «Залів»  на користь МПП «Кітей»  неустойки за неповернення від'ємних поліпшень орендованого майна відповідно до п. 8.1 договору оренди від 27 квітня 1998 р. на загальну суму 92 673,88 грн.  суд   відмовляє.

Також у своїх позовних вимогах позивач просить суд стягнути з відповідача на користь МПП «Кітей»  вартість металобрухту на суму 7680,00  грн.

Розглянувши таку позовну вимогу по суті, господарський суд зазначає   наступне:

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Причому обов'язковою умовою доказів є їх допустимість, під якою, згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, розуміється, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до  ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими участинками судового процесу.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Але в порушення вищеперелічених норм права, позивач ніяким чином не  обгрунтував суду а ні вартість такого металобрухту, а ні те, що саме такий металобрухт  позивача  дійсно  знаходиться  у відповідача - ВАТ “Суднобудівний завод  «Залів».   

На підставі вищевикладеного, суд приходить  до висновку, що позовна вимога    про стягнення  з  відповідача на користь МПП «Кітей»  вартості металобрухту на суму 7680,00  грн. не обґрунтована, не підтверджуються матеріалами справами та нормами чинного  законодавства, а  тому  задоволенню   не підлягає.

Що стосується Клопотання МПП «Кітей» (вх. № 1115 від 16.01.2012) про застосування судом п. 2 ч.1 ст. 83 ГПК України та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», у якому позивач  заявив клопотання про вихід судом за межи позовних вимог для повного захисту майнових прав і законних інтересів, а також просить суд звільнити  МПП «Кітей» від сплати судового збору за збільшення розміру позовних вимог  відповідно до  ч. 2 статті 8 Закону  України «Про судовий збір», судом таке клопотання було розглянуто та в його задоволенні суд відмовляє, при цьому суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 1 статті 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій  формі і підписується повноважною посадовою  особою  позивача або його представником.

Частиною 4 статті  22 ГПК України позивач вправі до прийняття  рішення по справі   збільшити розмір позовних вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет позову і підстава позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Підстава позову – це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу, до яких входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов‘язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов‘язків суб‘єктів спірного матеріального правовідношення.

У судовому засіданні позивач не збільшував свої позовні вимоги, тому що ті письмові  пояснення  (вх. № 1123 від 16.01.2012 року),  у прохальній частині  яких   МПП «Кітей» просить суд «у описову частину рішення по справі вмістити вимоги МПП «Кітей» по визнанню судом вартості  металевої підлоги у виробничому корпусі площею 165 м. кв. у розмірі  665560,00 грн. і вартості капітального ремонту крану  КРП-10 у розмірі 118000,00 грн.», не можуть розцінюватися судом як дійсне збільшення позивачем своїх позовних вимог, у даному випадку суд вважає, що позивач недобросовісно користується своїми  процесуальними правами, які  передбачені ст. 22 ГПК України.

А тому відсутні підстави з боку суду звільнити МПП «Кітей» від сплати  судового збору  за збільшення  розміру  позовних  вимог відповідно до ч. 2 статті 8 Закону  України «Про судовий збір».

Також  суд вважає, що позивач вільно трактує   на свою користь   положення  п. 2 ч. 1 статті 83 ГПК України, якою  дійсно передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення,  має право  виходити за межи позовних вимог, якщо  це необхідно  для захисту  прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними  вимогами  на предмет спору,   і про це  є клопотання заінтересованої  сторони.

На думку суду, МПП «Кітей» не позбавлений права звернутися  з самостійним позовом до суду з позовними вимогами, які були викладені позивачем у його письмових поясненнях (вх. № 1123 від 16.01.212 року).

Судові витрати суд відносить на сторони пропорційно розміру задоволених  вимог, в тому числі і витрат за  проведення  судової будівельно-технічної експертизи.

Що стосується оплати за проведення додаткової   судової  будівельно-технічної експертизи  (висновок № 3333 від 30.12.2011 року) та рахунку № 7/1 від 03.01.2012 року, який був виставлений  КНДІСЕ на суму 4500,00 грн., то господарський суд зауважує, що у справі  судом була призначена саме   д о д а т к о в а   судова експертиза, яка  може бути призначена судом у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта,  що  і  передбачено частиною  3 статті 42  ГПК України.

Суд звертає увагу, що вартість основної експертизи, була визначена  експертною установою   до   п о ч а т к у   проведення  основної експертизи та склала  4124, 16 грн., у подальшому експертиза (№ 446 від 19.09.2011 року) була частково сплачена з боку МПП «Кітей», а  залишок  суми  вартості  основної експертизи суд розподіляє у даному  судовому рішенні.

Однак, враховуючи, що в зв'язку з недостатньою ясністю та неповнотою  Висновку  судового експерта № 446 від 19.09.2011 року  судом  і була призначена  д о д а т к о в а  судова експертиза, яка і була поручена тому ж  судовому експерту – Барабанової В.І., а тому  суд не знаходить  підстав для врахування та розподілу витрат за проведення   д о д а т к о в о ї   судової експертизи, в зв'язку з чим суд не  відносить до судових  витрат   вартість  проведення  додаткової судової експертизи  № 3333 від 30.12.2011 року  у розмірі   4500,00 грн., а тому не  покладає такі витрати на сторони  по  даній  справі.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошенні суддею у судовому засіданні  09.02.2012 року.

Повний текст  рішення складений  та підписаний   суддею 14.02.2012 року.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85  ГПК України,   суд

                                                      В И Р І Ш И В :

1.          В задоволенні Клопотання МПП «Кітей» (вх. № 1115 від 16.01.2012) про застосування судом п. 2 ч.1 ст. 83 ГПК України та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» -  відмовити.

2.          Позовні вимоги МПП «Кітей»  задовольнити частково.

3.          Зобов'язати ВАТ  «Суднобудівний завод «Залів», м. Керч (98310, м. Керч, вул. Танкистів, 4; ОКПО 14307251) передати   МПП «Кітей», м. Керч (98309, м. Керч, вул. П. Осипенко, 31; ОКПО 25139638)  від'ємні поліпшення  орендованого майна: 44 металеві грати, які розташовані  на вікнах першого поверху  адміністративної будівлі  по вул. Танкістів, 4 в  м. Керч; 3 металеві верстати  розміром 2x6 метрів, які  знаходяться   у виробничому  корпусі по  вул. Танкістів, 4 в м. Керч; - за Актом  прийому – передачі  такого  майна протягом  20  днів з моменту  вступу у законну силу рішення суду  у даній справі.

Видати наказ після вступу рішення  у законну силу.

4.          В іншій частині  позовних вимог – відмовити.

5.          Стягнути  з  ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» , м. Керч (98310, м. Керч, вул. Танкистів, 4; ОКПО 14307251)  на користь МПП «Кітей», м. Керч (98309, м. Керч, вул. П. Осипенко, 31; ОКПО 25139638) державне мито у розмірі  42,50 грн. та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.

Видати наказ після вступу рішення  у законну силу.

6.          Стягнути з ВАТ «Суднобудівний завод «Залів», м. Керч (98310, м. Керч, вул. Танкистів, 4; ОКПО 14307251) на користь Кримського науково-дослідного  інституту  судових експертиз (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Чехова, 55-а; р/р 31252272210502, МФО 824026 в  ГУГКУ в АР Крим  м. Сімферополь, ОКПО 26225794) 1031,04 грн. витрат за проведення  судової експертизи № 446  від 19.09.2011 року.

Видати наказ після вступу рішення  у законну силу.

7.          Стягнути  з   МПП «Кітей», м. Керч (98309, м. Керч, вул. П. Осипенко, 31; ОКПО 25139638) на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Чехова, 55-а; р/р 31252272210502, МФО 824026 в ГУГКУ в АР Крим м. Сімферополь, ОКПО 26225794) 1159,92 грн. витрат за проведення  судової експертизи № 446  від 19.09.2011 року.

Видати наказ після вступу рішення  у законну силу.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.

СудГосподарський суд Автономної Республіки Крим
Дата ухвалення рішення09.02.2012
Оприлюднено17.02.2012
Номер документу21426201
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5657-2010

Ухвала від 14.08.2012

Господарське

Господарський суд Автономної Республіки Крим

І.К. Осоченко

Ухвала від 23.08.2012

Господарське

Господарський суд Автономної Республіки Крим

С.І. Чонгова

Рішення від 09.02.2012

Господарське

Господарський суд Автономної Республіки Крим

Осоченко І.К.

Ухвала від 31.01.2012

Господарське

Господарський суд Автономної Республіки Крим

Осоченко І.К.

Ухвала від 03.11.2011

Господарське

Господарський суд Автономної Республіки Крим

Осоченко І.К.

Ухвала від 17.10.2011

Господарське

Господарський суд Автономної Республіки Крим

Осоченко І.К.

Ухвала від 06.10.2011

Господарське

Господарський суд Автономної Республіки Крим

Осоченко І.К.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні