Постанова

від 20.02.2012 по справі 37/31

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

37/31

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.02.2012 р.           справа №37/31

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:суддівТатенко В.М. Бойко І.А., Марченко О.А.

за участю  представників сторін:                                                                             

від позивача:не з'явився

від відповідача:не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товаритсва «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ

на рішення господарського судуДонецької області

від23.01.2012 року

по справі№ 37/31 (суддя: Курило Г.Є.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АКВІЛОН», м. Донецьк

до Публічного акціонерного товаритсва «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ

простягнення 56'650,22 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВІЛОН», м. Донецьк (далі –«Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ (далі –«Відповідач») суми 56'650,22 грн., у тому числі : основного боргу –51'403,00 грн., 3% річних –1'134,98 грн., інфляційних витрат –4'112,24 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.01.2012 року у справі № 37/31 позовні вимоги були задоволені частково: стягнуто 51'337,00 основного боргу, 1'134,98 грн. – 3% річних,  3'568,89 грн. –інфляційні витрати, державного мита 560,41 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 233,46 грн., 2'000,00 грн. – витрати по сплаті послуг адвоката.

Відмовляючи у решті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що частина вимог позивача безпідставна та необґрунтована належним чином.

Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясуванні обстави справи, що мають значення для справи. Наполягає на тому, що граничний строк виконання ним зобов'язання щодо оплати товару ще не настав, тому на даний час позов задоволенню не підлягає, і як наслідок не можуть застосовуватися правові наслідки порушення зобов`язань.

Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, у судове засідання не з'явилися, про поважність причин неявки суд не повідомили.

Позивач відзив не надіслав.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу –такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 17.08.2009р. між позивачем (Експедитор) та відповідачем (Замовник) був укладений договір на надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні за № 42/1038 (далі –Договір).

Відповідно до пп.1 п.1 та пп.8.1 п.8 договору, Замовник доручає, а Експедитор приймає на себе зобов'язання по наданню послуг по організації транспортно-експедиторського обслуговування вантажів по Україні, за кордоном та на території СНГ, зі строком дії до 31.12.2009р.

Об'єм та вартість робот (послуг) по ТЕО, строки та умови їх виконання обумовлюються у заявці, яка має юридичну силу та є невід'ємною частиною Договору (п.п.1.2 п.1 договору).

Згідно з п.п.2.1.1, Замовник зобов'язаний подавати заявку на перевезення вантажів, на умовах пункту 2 договору.

Пункт 3 договору встановлений порядок розрахунків, де зазначено, що розрахунки по даному договору здійснюються по ставкам, узгодженим сторонами у додатках, які є невід'ємною частиною даного договору, або у заявках (п.п.3.1 п.3 договору). Оплата вартості здійснюється Замовником протягом 30 банківських днів (якщо інше не передбачено у заявці) з моменту отримання оригіналу рахунку, акта наданих послуг, податкової накладної, ТТН (СМК) за перевезення ТЕО Експедитору згідно з п. 3.1. договору. В графі „Вантаж отримав” ТТН (СМИ) повинен бути штамп, підпис та дата Отримувача, підтверджуюча розвантаження товару в пункті призначення.

У вересні 2009р. та грудні 2009р. позивачем було здійснено, відповідно до умов договору, перевезення вантажу та супроводження вантажу за маршрутом Краматорськ (Україна) –Німеччина.

Дане перевезення підтверджується наявними у справі, підписаними та затвердженими  з боку обох сторін без зауважень та заперечень актами надання транспортних послуг № 408 від 07.09.2009р. на суму 12540,00грн., № 407 від 07.09.2009р. на суму 12540,00грн.,  № 546 від 04.12.2009р. на суму 13299,00грн., № 572 від 15.12.2009р. на суму 13024,00грн. за договором № 42/1038 від 17.08.2009р., Міжнародними товарно-транспортними накладними, відповідними податковими накладними та рахунками №408 від 07.09.2009р. на суму 12540,00грн., № 407 від 07.09.2009р. на суму 12540,00грн., № 546 від 04.12.2009р. на суму 13299,00грн., № 572 від 15.12.2009р. на суму 13024,00грн..

Повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.21-22, том 1) наведені вище докаументи були надіслані на адресу відповідача та отримані останнім 14.12.2009р. та 22.12.2009р., відповідно.

Повідомленням про вручення поштового відправлення від 09.11.2010р., отриманого 12.11.2010, на адресу відповідача була направлена претензія щодо оплати утвореної заборгованості у розмірі 51'403,00 грн. та додаткових нараховувань у вигляді 3% та інфляційних витрат на загальну суму 5'247,22 грн., яка була залишена відповідачем без відповіді.

Листом від 10.01.2012р. вих.. № 509 Позивачем, на адресу господарського суду, була надіслана бухгалтерська довідка, з якої вбачається, що заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 51'337,00 грн., на які нараховані додатково 3% річних у розмірі 1'134,98 грн. та інфляційні витрати у розмірі 4'112,24 грн.

В обґрунтування вимог позову Позивач послався на той факт, що строк виконання Відповідачем обов'язку встановлений договором, Позивачем були дотримані умови договору,  у зв'язку з чим Позивач має право вимагати його виконання, зокрема, з урахуванням приписів статей 530, 625 Цивільного кодексу України. Також, Позивачем була надана бухгалтерська довідка (а.с.4 том 2), з якої вбачається, що на 10.01.2011р. заборгованість за заявленими позовними вимогами складає 51'337,00 грн., на яку нараховані 3% річних у сумі 1'134,98 грн. та індекс інфляції у сумі 4'112,24 грн..

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, так і заперечень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), зобов'язанням –є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч.1, ч.4 ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.. 316 ГК України, яка кореспондується зі ст.. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зважаючи на недоведеність відповідачем оплати позивачу вартості послуг за згаданим договором –господарським судом Донецької області обґрунтовано задоволені вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 51'337,00 грн..

Приписи статті 934 ЦК України передбачають, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов'язання: боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується наявність основного боргу Відповідача за договором у розмірі 51'337,00 грн. та Відповідачем його наявність не спростовується (а.с.143-144), то позовна вимоги щодо стягнення 3% річних, за період з 31.01.2010р. по 03.11.2010р. у розмірі 1'134,98 грн. також обґрунтовано задоволена господарським судом.

Стосовно суми інфляційних, за визначений позивачем період, з урахуванням рекомендацій відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ та перевірки періоду нарахування –ця вимога є обґрунтованою. Однак, зважаючи на те, що під час розрахунку цього індексу місцевий господарський суд не врахував усі індекси, визначені у періоді, за який здійснювалося нарахування інфляційних –висновок суду про стягнення з відповідача інфляційних у сумі 3'568,89 грн. є помилковим. Сума інфляційних, яка має бути стягнута за вказаний період становить за розрахунком апеляційного суду –2'823,53 грн., якай підлягає стягненню з відповідача.

          Окрім того, апеляційний суд вважає висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог щодо стягнення з Відповідача витрат на оплату послуг адвоката безпідставним, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені саме адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались саме адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Втім, матеріалами справи не підтверджено понесення позивачем витрат на оплату послуг саме адвоката. Навпаки, договір про надання правової допомоги за № б/н від 02.10.2010р., на який посилається позивач, укладений ним із громадянином Марченко Софією Дмитрівною не як з адвокатом, а як з приватним підприємцем.

Платіжне доручення № 3588 від 21.10.2010р. та рахунок на оплату (а.с.58-59) також не містять посилань на те, що оплата була здійснена саме адвокату та –за надані адвокатські послуги. Наразі, грошова сума у розмірі 4000,00 грн. перерахована позивачем на розрахунковий рахунок фізичної особи –підприємця Марченко Софії Дмитрівни.

Інших заперечення скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 23.01.2012 року у справі № 37/31 –

у частині задоволення вимог про стягнення суми 3'568,89 грн. інфляційних, 560,41 грн. –на відшкодування витрат по сплаченому державному миту, 233,46 грн. –на відшкодування  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  та 2'000,00 грн. –на витрат на оплату послуг адвоката скасувати.

Прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” (ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АКВІЛОН” (ЄДРПОУ 31638260) 2'823,53 грн. - інфляційних, 552,46 грн. –на відшкодування витрат по сплаченому державному миту, 230,36 грн. –на відшкодування  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

В іншій частині Рішення господарського суду Донецької області від 23.01.2012 року у справі № 37/31 –залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АКВІЛОН” (ЄДРПОУ 31638260) на користь Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” (ЄДРПОУ 00210602) 19,24 грн. –на відшкодування витрат по сплаченому судовому збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази про примусове виконання Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2012р. та Рішення господарського суду Донецької області від 23.01.2012 року у справі № 37/31 (з урахуванням Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2012р.), оформивши їх у відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

Головуючий суддя:

В.М. Татенко

Судді:

І.А. Бойко

О.А. Марченко

Надруковано примірників:

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - у справу;

1 - ГСДО;

1 - ДАГС