Ухвала

від 27.01.2012 по справі 2-4168/11

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №  2-4168/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          27 січня 2012 року року     Подільський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Войтенко Т.В., при секретарі Волошину В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полібудсервіс Плюс» про стягнення не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Полібудсервіс плюс» про стягнення заробітної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він працює з 1 січня 2007 року у відповідача на посаді виконроба.

За період з 1 січня 2011 року по червень 2011 року відповідач не виплатив позивачу заробітну плату в сумі 10 842,60 грн. виходячи з останнього розміру заробітної плати 1807,10 грн., чим заподіяв позивача моральну шкоду.

Посилаючись на те, що заробітна плата працівнику повинна виплачуватися регулярно та не рідше двох разів на місяць, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 10 842,60 грн. та моральну шкоду, заподіяну позивачу у зв'язку  з невиплатою позивачу зароблених коштів, що потягло додаткові його зусилля на організацію свого життя, у розмірі 10 000 грн.

Позовні вимоги неодноразово уточнювались.

Згідно останньої уточненої позовної заяви (а.с.30) позивач, посилаючись на те, що його звільнено з ТОВ «Полібудсервіс плюс» з 1 грудня 2011 року, просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2010 року по листопад 2011 року, зокрема за листопад 2010 року стягнути 1803,70 грн., за грудень 2010 року – 1807,10 грн., січень 2011 року – 2108,03 грн., лютий 2011 р. – 252,92 грн., починаючи з березня 2011 року – у розмірі мінімальної заробітної плати з огляду на те, що відповідач не нараховував заробітну плату позивачу, що відображено у даних УПФ та ДПІ, взагалі, а тому позивач претендує хоча б на мінімальну оплату його праці.

За таких обставин, просив всього стягнути 14 642,75 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 1 листопада 2010 року по 30 листопада 2011 року, а також  1565,76 грн. компенсації за 24 дні невикористаної за період з березня 2010 року по березень 2011 року відпустки виходячи з сумарної заробітної плати за рік 23 814,40 грн., тобто 65,24 грн. за день (65,24 грн. х 24 дні), а також 10 000 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з викладених у позові підстав. Пояснив суду, що до квітня 2011 року включно щодня виконував свої функціональні обов'язки на підприємстві, ще у березня 2011 року працював на об'єкті повні робочі дні, з квітня 2011 року на підприємстві почалися негаразди, позивач щодня відвідував підприємство та директора, вимагав оплати праці, аж поки керівництво не почало уникати зустрічей з працівниками, що змусило позивача звернутися до суду.

Представник відповідача у судовому засіданні визнала позовні вимоги позивача в частині стягнення на його корись заборгованість по заробітній платі за березень 2011 року у розмірі мінімальної заробітної плати 941,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог просила відмовити з тих підстав, що за листопад, грудень 2010 року та січень і лютий 2011 року позивач отримував заробітну плату, а з квітня 2011 року жодного дня не працював. Лише до 1 грудня 2011 року позивач рахувався на підприємстві, що виключає обов'язок роботодавця оплачувати його працю, яка не виконувалась.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову у зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що 1 січня 2007 року позивача було прийнято до ТОВ «Полібудсервіс плюс» на роботу на посаду виконроба (а.с.5).

Відповідно до відомостей УПФ у Подільському районі м.Києва ОСОБА_1 за листопад 2010 року була нарахована (розмір вказується з урахуванням не стягнутих обов'язкових платежів) заробітна плата у розмірі 2201,24 грн., за грудень 2010 р. – у розмірі 2204,39 грн., за січень 2011 року – 2108,03 грн., за лютий 2011 р. – у розмірі 252,92 грн. (а.с. 22). Починаючи з березня 2011 року заробітна плата позивачу не нараховувалась.

Такі дані підтверджуються і даними ДПІ у Подільському районі м.Києва (а.с. 34-36).  

1 грудня 2011 року позивач подав заяву про його звільнення та наказом від 1 грудня 2011 року позивача ОСОБА_1 звільнено з цієї дати з посади виконроба за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України  (а.с. 57, 58).

Посилаючись на те, що позивачу не було виплачено нараховану заробітну плату за листопад 2010 р. – лютий 2011 року, а також не оплачено працю з березня 2011 року по день звільнення, не проведено виплату компенсації за невикористану відпустку, позивач і з вернувся до суду з даним позовом.

Разом з тим, як вбачається з копій відомостей на виплату грошей, позивач отримував у відповідача заробітну плату за листопад 2010 р. у розмірі 1803,70 грн., грудень 2010 р. – 1807,10 грн., січень 2011 р. – 1727,32 грн. та лютий 2011 р. – 207,24 грн. (а.с.95-98). Розбіжність даних з даними УПФ представник відповідача пояснила тим, що в відомостях на виплату грошей вказуються суми, які отримує особа на руки, в той час, коли в органи пенсійного фонду подаються дані про нараховану заробітну плату, з якої ще не утримано обов'язкові платежі.

За таких обставин, позовні вимоги  позивача про виплату йому заробітної плати за вказані 4 місяці роботи задоволенню не підлягають, оскільки така заробітна плата була виплачена позивачу, що доведено відповідачем.

Щодо заробітної плати за березень 2011 року, то вона підлягає стягненню на користь позивача у заявленому позивачем розмірі мінімальної заробітної плати 941,00 грн., оскільки представник відповідача визнав вимоги позивача в цій частині з огляду на те, що позивач дійсно виконував на підприємстві трудові обов'язки у березні 2011 року, однак йому не було виплачено заробітну плату за цей місяць, так як 5 квітня 2011 року всі бухгалтерські та кадрові документи підприємства були викрадені (а.с. 60-68).

Водночас, позовні вимоги позивача про виплату йому заробітної плати за період квітень 2011 року – листопад 2011 року виходячи з мінімального розміру заробітної плати за цей           період, задоволенню не підлягають, оскільки, як вбачається з копій актів про вихід на роботу (а.с. 69-94), позивач ОСОБА_1 на роботу починаючи з 4 квітня 2011 року по 13 травня 2011 року не виходив.

Крім того, позивач у судовому засіданні не заперечував, що востаннє на підприємстві виконував трудові обов'язки у березні 2011 року.

З огляду на те, що заробітна плата є винагородою за виконану працівником роботу, а ОСОБА_1 не виконував таку роботу з 1 квітня 2011 року до дня звільнення, то підстав для стягнення заробітної плати на його користь за цей період не має.

Статтею 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Посилаючи на дану норму, позивач просив стягнути з відповідача 1565,76 грн. компенсації за невикористану відпустку.

Разом  з тим, виплата такої компенсації пов'язана з моментом звільнення. У відповідності до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Разом  з тим, як пояснив представник відповідача та не спростував позивач, вимогу про проведення з ним розрахунку при звільненні ОСОБА_1 ще не пред'явив, подаючи заяву про звільнення, в ній не вказав, що просить здійснити розрахунок при звільненні, сам позивач на момент звільнення не працював, а відтак у відповідача були відсутні підстави та реальна можливість здійснити виплату позивачу компенсації за невикористану відпустку.

З огляду на відсутність доказів про пред'явлення ОСОБА_1 відповідачу вимоги про проведення з ним розрахунку за невикористану відпустку, суд приходить до висновку про необґрунтованість та передчасність вимоги позивача про стягнення такої компенсації у судовому порядку, а відтак і про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Згідно ст. 237-1 з КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачем обґрунтовується вимога про відшкодування моральної шкоди тим, що невиплата заробітної плати призвела до вимушених змін укладу життя та втрат нормальних життєвих зв'язків і вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає доведеними вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди та вважає справедливим та розумним розмір відшкодування у сумі 300 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а з відповідача потрібно стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 941 грн. за березень 2011 року та 300 грн. моральної шкоди. В решті позовних вимог потрібно відмовити.

Відповідно до ст.. 367 ЦПК України потрібно допустити негайне виконання рішення суду про стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 941,00 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 179,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 23, 1167, ст. ст. 21 – 23, 47, 83, 116 – 117, 233, 237 – 1 КЗпП України, Порядком обчислення заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100, ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60 - 61, 81, 88, 209, 212 - 215, 224, 294, 367 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полібудсервіс Плюс» (код ЄДРПОУ 34817741) на користь ОСОБА_1 941,00 грн. заборгованості по заробітній платі та 300 грн. моральної шкоди, а також в дохід держави 179,50 грн. судових витрат.

В решті позовних вимог – відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 941,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

          СУДДЯ                                                                                     Войтенко  Т.  В.