Постанова

від 21.02.2012 по справі 24/325

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2012 № 24/325

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Сухово го В.Г.

суддів: Агрикової О.В .

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання: Марван о А.Т.,

розглянувши апеляційну ск аргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг »

на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2011р.

у справі №24/325 (суддя Кирилюк Т .Ю.)

за позовом Товариства з обм еженою відповідальністю «Ло гітракон Україна»

до Товариства з обмеженою в ідповідальністю «Грюнберг»

треті особи 1) Товарист во з обмеженою відповідальні стю «Фанн-транс»

2) Товариство з об меженою відповідальністю ТЕ К «ЗахідТрансСервіс»

3) Товариство з об меженою відповідальністю ПК Ф «МОМ»

про стягнення 25 195,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою від повідальністю “Логітракон У країна” (змінене найменуванн я - Товариство з обмеженою від повідальністю “Ві.Ей.Ті. Лодж истікс Україна”, далі - позива ч) звернулось до господарськ ого суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відпо відальністю “Грюнберг” (далі - відповідач) про стягнення штрафу за простій автомобіл ів у розмірі 25 195,25 грн.

Рішенням господарського с уду міста Києва від 13.12.2011 р. у спр аві № 24/325 позовні вимоги задово лено повністю. Стягнуто з від повідача на користь позивача штраф за простій автомобілі в у розмірі 25 195,25 грн. Рішення су ду прийнято з посиланням на с т. 525, 526, 614 та 929 ЦК України, ст.ст. 218, 306 ГК України, а також положення ми Конвенції про договір між народного автомобільного пе ревезення вантажів від 19 трав ня 1956 року. Оскаржуване рішенн я вмотивоване тим, що відпові дач був зобов' язаний провес ти митне оформлення вантажу та забезпечити його розванта ження протягом 48 годин. Проте, відповідач не довів суду, що п орушення господарського зо бов' язання сталось не з йог о вини, при цьому суд першої ін станції зазначив, що підписа ння сторонами акту приймання передачі послуг №LU-01-1 від 08.01.2008 ро ку не є належною підставою дл я звільнення відповідача від відповідальності за вчинене ним правопорушення. З урахув анням норм законодавства та умов заявок-підтверджень від 14.12.2007р. та від 17.12.2007р. LGU12-0003 та LGU12-0004 місц евий господарський суд дійшо в висновку про наявність під став для задоволення позовни х вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відпо відач подав апеляційну скарг у, в якій просить скасувати рі шення господарського суду мі ста Києва від 13.12.2011 р. у справі № 2 4/325 повністю. В обґрунтування д оводів апеляційної скарги ск аржник посилається на те, що в ін вважає рішення незаконним внаслідок неправильного зас тосування норм матеріальног о та процесуального права. Зо крема, скаржник посилається на те, що строк позовної давно сті для пред' явлення позовн их вимог сплинув, проте позив ач не просив його продовжити , а суд за своєю ініціативою йо го не поновлював в порушення ст.ст. 53, 97 ГПК України. Відповід ач зазначає, що судом неправо мірно прийнято до уваги заяв ки-підтвердження, оскільки в они, на його думку, не є підста вою виникнення господарськи х або цивільних зобов' язань відповідача перед позивачем , у зв' язку з цим відповідач в важає позовні вимоги необґру нтованими. Скаржник також вк азує на порушення судом ст. 51 Г ПК України, невиконання судо м першої інстанції під час но вого розгляду справи вказіво к Вищого господарського суду України в частині залучення перевізника до участі у спра ві, порушення норм матеріаль ного права у зв' язку з покла денням відповідальності за п ростій на відповідача, невик онання судом ст. 4-3 ГПК України .

Позивач у відзиві на апеляц ійну скаргу просить апеляцій ної скаргу залишити без задо волення, а рішення суду першо ї інстанції без змін.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 03.01.2012р. апеляційну скаргу при йнято до провадження та приз начено до розгляду в судовом у засіданні на 31.01.2012р.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 31.01.2012р. розгляд справи відкла дено на 21.02.2012р. у зв' язку з неяв кою у судове засідання предс тавників третіх осіб.

У судове засідання 21.02.2012р. пре дставники третіх осіб не з' явились. Про час та місце розг ляду справи повідомлялись на лежним чином та своєчасно.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справ и переглядаються за правилам и розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням осо бливостей, передбачених у ро зділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК Укр аїни у процесі перегляду спр ави апеляційний господарськ ий суд за наявними у справі і д одатково поданими доказами п овторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК Украї ни передбачено, що апеляційн ий господарський суд не зв'яз аний доводами апеляційної ск арги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення м ісцевого господарського суд у у повному обсязі.

Колегія суддів, з урахуванн ям приписів ст.ст. 77, 101 ГПК Украї ни вважає за можливе розглян ути справу у відсутності пре дставників третіх осіб.

Розглянувши матеріали апе ляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислу хавши пояснення представник ів сторін, перевіривши прави льність застосування судом п ершої інстанції норм матеріа льного та процесуального пра ва, колегія суддів вважає, що а пеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних під став.

Як вбачається з матер іалів справи, 14.12.2007р. та 17.12.2007р. між ТОВ «Логітракон» (змінене на йменування - ТОВ «ВІ.ЕЙ.ТІ. Лод жистікс Україна») та ТОВ «Грю нберг» було узгоджено та під писано транспортні заявки-пі дтвердження LGU12-0003 та LGU12-0004 (далі - заявки, а.с.47-48), згідно з якими с торонами погоджено надання п озивачем відповідачу експед иторських послуг при здійсне нні міжнародного перевезенн я вантажів автомобільним тра нспортом за маршрутом Турін (Італія) - Київ (Україна). Факт ично, за вказанми заявками ві дповідачем доручено позивач у організацію міжнародного п еревезення автомобільним тр анспортом обладнання для смі ттєвозів згідно з погодженим маршрутом.

Таким чином, між сторонами в иникли договірні правовідно сини пов' язані з транспортн им експедируванням.

Відповідно до ст. 929 ЦК Україн и за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується з а плату і за рахунок другої ст орони (клієнта) виконати або о рганізувати виконання визна чених договором послуг, пов'я заних з перевезенням вантажу . Договором транспортного ек спедирування може бути встан овлено обов'язок експедитора організувати перевезення ва нтажу транспортом і за маршр утом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання ек спедитора укласти від свого імені або від імені клієнта д оговір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одер жання вантажу, а також інші зо бов'язання, пов'язані з переве зенням.

Аналіз вказаної статті дає підстави дійти висновку, що п рава та обов' язки експедито ра і клієнта визначаються ук ладеним ними договором.

Судом встановлено, що позив ачем було доручено ТОВ “Фанн -транс”, яким, в свою чергу, для виконання покладених на ньо го функцій з організації пер евезення, залучено в якості п еревізників ТОВ ТЕК “ЗахідТр ансСервіс” (автомобіль - д.н .з. НОМЕР_1 причеп - НОМЕ Р_2) та ТОВ ПКФ “МОМ” (автомоб іль - НОМЕР_3, причеп - Н ОМЕР_4).

19.12.2007 р. автомобілі було заван тажено відправником та склад ено міжнародні товарно-транс портні накладні (CMR) №088/07, №089/07, №090/07 т а №091/07 (а.с.49-52), які є підтвердженн ям належного виконання позив ачем своїх зобов' язань в ча стині організації перевезен ня вантажу.

Статтями 4 та 9 Конвенції про договір міжнародного автомо більного перевезення вантаж ів від 19 травня 1956 р. (далі - Кон венція) визначено, що договір перевезення підтверджуєть ся складанням вантажної накл адної. Вантажна накладна є пе рвинним доказом укладання до говору перевезення, умов цьо го договору і прийняття вант ажу перевізником.

Колегія суддів вважає прав омірним відхилення доводів в ідповідача про відсутність у нього з позивачем правовідн осин з огляду на положення Ко нвенції, оскільки, по-перше, на явність на товарно-транспорт них накладних (CMR) №088/07, №089/07, №090/07 та №091/07 у графі 2 зазначення одерж увача вантажу як відповідача , а у графі 24 відомостей про осо бу - відповідача, який отримав вантаж, про що свідчать його п ечатка та підпис уповноважен ої ним особи. По-друге, частино ю четвертою статті 306 ГК Украї ни транспортна експедиція ви значена допоміжним видом дія льності, пов' язаної з перев езеннями вантажів.

При цьому, слід зазначити, щ о відповідно до ст. 316 ГК Україн и за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується з а плату і за рахунок другої ст орони (клієнта) виконати або о рганізувати виконання визна чених договором послуг, пов'я заних з перевезенням вантажу . Договором транспортного ек спедирування може бути встан овлений обов'язок експедитор а організувати перевезення в антажу транспортом і за марш рутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від св ого імені або від імені клієн та договір перевезення ванта жу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також в иконання інших зобов'язань, п ов'язаних із перевезенням. До говором транспортного експе дирування може бути передбач ено надання додаткових послу г, необхідних для доставки ва нтажу (перевірка кількості т а стану вантажу, його заванта ження та вивантаження, сплат а мита, зборів і витрат, поклад ених на клієнта, зберігання в антажу до його одержання у пу нкті призначення, одержання необхідних для експорту та і мпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Аналогічні положення щодо договору транспортного експ едирування закріплені у

с т. 929 ЦК України, відповідно до я кої, зокрема встановлено, що у мови договору транспортного експедирування визначаютьс я за домовленістю сторін, якщ о інше на встановлено законо м, іншими нормативно-правови ми актами.

Отже, хоча у Конвенції й від сутні норми, які регулюють ек спедиторські відносини, зазн ачене не дає підстави про від сутність між сторонами даног о спору цих відносин, що підтв ерджується матеріалами спра ви. Крім того, відносини пов' язані з транспортним експеди руванням врегульовано главо ю 65 Цивільного кодексу Україн и та главою 32 Господарського к одексу України.

Колегія суддів також зазна чає, що відносини між позивач ем та відповідачем в частині взаємних прав і обов' язків випливають з названих Заяво к-підтверджень LGU12-0003 та LGU12-0004 від 14 .12.2007р. та 17.12.2007р., які містять відпо відні умови про які сторони д омовились, що підтверджуєтьс я печатками сторін на вказан их заявках.

Відповідно до ст. 207 ЦК Україн и правочин вважається таким, що вчинений у письмовій форм і, якщо його зміст зафіксован ий в одному або кількох докум ентах, у листах, телеграмах, як ими обмінялися сторони. Прав очин вважається таким, що вчи нений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допо могою телетайпного, електрон ного або іншого технічного з асобу зв'язку. Правочин вважа ється таким, що вчинений у пис ьмовій формі, якщо він підпис аний його стороною (сторонам и). Правочин, який вчиняє юриди чна особа, підписується особ ами, уповноваженими на це її у становчими документами, дові реністю, законом або іншими а ктами цивільного законодавс тва, та скріплюється печатко ю.

Колегія суддів вважає, що су д першої інстанції дійшов ві рного висновку про відповідн ість узгоджених та завірених сторонами спору заявок-підт верджень вимогам ст. 207 ГК Укра їни та укладення між сторона ми правочину.

Слід також зазначити, що вка заними заявками визначені ум ови оплати та штрафних санкц ій, згідно з якими вартість фр ахту 4300 Євро по курсу НБУ у грив ні, оплата здійснюється післ я перетину транспортним засо бом кордону України, простій : 24 години в Європі та 48 годин в У країні вільні від простою, по над вказані вимоги 200 Євро за к ожну добу простою.

Отже, твердження відповіда ча про відсутність правовідн осин та невстановленість роз міру штрафних санкцій є необ ґрунтованим та правомірно ві дхилено судом першої інстанц ії.

Колегія суддів зазначає та кож про таке.

Відповідно до ст. 93 Митного к одексу України у разі ввезен ня товарів на митну територі ю України у випадках, передба чених цим Кодексом, декларан т заздалегідь повідомляє від повідний митний орган про на мір ввезти ці товари.

Митне оформлення товарів і транспортних засобів, що пер еміщуються через митний корд он України резидентами (крім громадян), крім випадків пере міщення товарів і транспортн их засобів через територію У країни у режимі транзиту, зді йснюється митними органами, у зонах діяльності яких розт ашовані ці резиденти (стаття 71 Митного кодексу України).

Згідно зі ст. 189 Митного кодек су України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:

1) подання митному органу до кументів, що засвідчують під стави та умови ввезення това рів на митну територію Украї ни;

2) сплату податків і зборів, я кими обкладаються товари під час ввезення на митну терито рію України відповідно до за конів України;

3) дотримання вимог, передба чених законом, щодо заходів н етарифного регулювання та ін ших обмежень.

Згідно з умовами заявок-під тверджень LGU12-0003 та LGU12-0004 на позива ча покладено обов' язок орга нізації перевезення. Водноча с, обов' язок митного оформл ення вантажу при перетині ко рдону України, який доставля ється Відповідачу, вказаними заявками для позивача не пер едбачено. Будь-яких інших док азів покладення обов' язку м итного оформлення вантажу на позивача матеріали справи н е містять і відповідачем суд у не надано.

Той факт, що саме відповідач був зобов' язаний провести митне оформлення вантажу, в т ому числі його оплату, та забе зпечити його розвантаження п ротягом 48 годин підтверджуєт ься наступним.

Транспортними накладними CMR №088/07, №089/07, №090/07 та №091/07 підтверджує ться, що транспортні засоби і з вантажем відповідача прибу ли до Київської регіональної митниці 26.12.2007 р. та 27.12.2007 р., що підтв ерджується відбитками штамп у Київської регіональної мит ниці про взяття під митний ко нтроль вантажу.

Як вбачається з акту про при йняття наданих транспортно-е кспедиторських послуг на пер евезення вантажу в міжнародн ому автомобільному сполучен ні від 08.01.2008р. (а.с.128), позивачем зд ійснено транспортні послуги за територією України до м. Чо п та на території України з м. Чоп до м. Києва. Послуги з митн ого оформлення вантажу за да ним актом позивачем відповід ачу не передавалося.

Крім того, зі змісту листів Київської регіональної митн иці №35/1.4-22/11642 від 19.11.2008 року та №35/1.4-22/123 02 від 05.12.2008 року митне оформленн я вантажів проводилось з 27.12.2007 р оку по 05.01.2008 року у всі дні, крім 3 0 грудня та 1 січня. При цьому, з листа №35/1.4-22/11642 від 19.11.2008 року вбача ється, що відповідачем було с плачено митні платежі лише 04.0 1.2008 року. Митне оформлення вант ажу здійснено 05.01.2008 року, а вива нтаження - 06.01.2008 року, що підтве рджується відповідними відм ітками митниці та відповідач а на товарно-транспортних на кладних.

Враховуючи, що сторони пого дили у заявках, що 2 доби прост ою на території України віль ні від санкцій за простій, пон аднормовий простій транспор тних засобів за заявкою LGU12-0004 ст ановить 8 діб та 9 діб за заявко ю LGU12-0003.

Отже, викладене дає підстав и дійти висновку, що простій а втомобілів став прямим наслі дком неналежного виконання в ідповідачем свого обов' язк у вчасно провести митне офор млення, в тому числі його опла ту, доставленого йому вантаж у.

Позивач просить стягнути ш траф, передбачений заявками- підтвердженнями за простій а втомобілів у розмірі 25 195,25 грн.

Колегія суддів погоджуєть ся з висновками суду першої і нстанції про задоволення вка заних вимог у зв' язку з наст упним.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК Укр аїни передбачено, що зобов'яз ання має виконуватися належн им чином відповідно до умов д оговору та інших актів цивіл ьного законодавства, а за від сутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділов ого обороту або інших вимог, щ о звичайно ставляться. Однос тороння відмова від зобов'яз ання або одностороння зміна його умов не допускається, як що інше не встановлено догов ором або законом. Зазначені п оложення кореспондуються з н ормами ст. 193 ГК України.

Частиною 1 статті 218 ГК Україн и встановлено, що вчинене суб ' єктом правопорушення у сфе рі господарювання є підставо ю для застосування господарс ько-правової відповідальнос ті.

Згідно статті 614 ЦК України о соба, яка порушила зобов' яз ання несе відповідальність з а наявності її вини (умислу аб о необережності), якщо інше не встановлене договором або з аконом. Особа є невинуватою, я кщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щод о належного виконання зобов' язання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтвер джується зібраними у справі доказами, вчасно провести ми тне оформлення доставленого вантажу, з урахуванням заяво к-підтверджень та транспортн их накладних CMR, є обов' язком відповідача.

Водночас, відповідачем не д оведено суду належними доказ ами, що вказане порушення гос подарського зобов' язання с талось не з його вини, про що в ірно вказав суд першої інста нції.

Таким чином позовні вимоги позивача про стягнення з від повідача штрафу за простій а втомобілів у розмірі 25 195,25 грн. є обґрунтованими, а тому підл ягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає та кож наступне.

Відповідач посилається на те, що між ним та позивачем пі дписано акт приймання переда чі послуг №LU-01-1 від 08.01.2008 року, згі дно з яким сторони погодили, щ о не мають одна до одної прете нзій. У зв' язку з цим, вимоги позивача про стягнення штраф у відповідач вважає неправом ірними.

Колегією суддів не приймаю ться до уваги вказані посила ння відповідача, оскільки пі дписання актів саме по собі н е звільняє винну сторону від відповідальності за порушен ня господарського зобов' яз ання. Крім того, в акті йдеться про прийняття транспортних послуг відповідачем від пози вача та про належне (в повному обсязі, якості та строки) вико нання ним своїх зобов' язань за заявками. Стосовно ж належ ного або неналежного виконан ня відповідачем свого обов' язку, як то митне оформлення, в казаний акт посилань не міст ить. Це ж саме стосується і тве рдження, викладеного в акті щ одо відсутності у сторін одн а до одної претензій щодо над ання послуг позивачем та вик онання ним своїх обов' язків .

Слід звернути увагу на те, щ о вказаний акт від 08.01.2008р. також містить посилання на підста ву для проведення послуг - Д оговір № LU-13 від 17.12.2007р. Проте, мате ріали справи вказаного догов ору не містять.

На запитання головуючого у судовому засіданні 21.02.2012р. в су ді апеляційної інстанції, пр едставник позивача повідоми ла, що такого договору позива ч на даний час не має, а тому не може надати його для огляду т а дослідження суду. Представ ник відповідача повідомив су д про наявність у нього таког о договору, проте, продемонст рувавши примірник договору с уду, на пропозицію колегії су ддів залучити договір до мат еріалів справи, представник відповідача заперечив.

Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на те , що наявність відповідного д оговору для врегулювання від носин між сторонами, і зокрем а визначення у ньому умов від повідальності є обов' язков ими, відхиляються судом апел яційної інстанції, оскільки, по-перше, заявки-підтверджен ня (а.с.47-48), які підписані сторон ами та скріплені їх печаткам и, не містять жодних посилань на інший договір, в тому числі Договір № LU-13 від 17.12.2007р., по-друге , згідно з ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи ап еляційний господарський суд за наявними у справі і додатк ово поданими доказами повтор но розглядає справу. Додатко ві докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував не можливість їх подання суду п ершої інстанції з причин, що н е залежали від нього.

Проте, відповідач не обґрун тував неможливості подання в ідповідних доказів в суді пе ршої інстанції, тим більше у с удовому засіданні 21.02.2012р. відпо відач взагалі заперечував пр оти залучення договору до ма теріалів справи, зокрема у зв ' язку з тим, що такий договір у суді першої інстанції не ро зглядався.

За таких обставин у суду від сутні підстави для витребува ння у сторін спору Договору № LU-13 від 17.12.2007.

Колегія суддів також врахо вує те, що предметом спору у да ній справі є відшкодування п ростою автомобілів під час п еревезення. Умови договору м іж сторонами в цій частині, за значені в документах “Order Confirmation” (а.с. 47-48), а також у заявках підтв ердженнях, наданих відповіда чем в суді апеляційної інста нції, повністю співпадають.

Колегія суддів відхиляє до води відповідача про сплив п озовної давності за вимогами позивача, оскільки жодною зі сторін спору заяв про застос ування позовної давності під час розгляду справи у суді пе ршої інстанції не подавалося .

Також необґрунтованими є п осилання скаржника на те, що с удом при новому розгляді спр ави не враховано вказівки Ви щого господарського суду Укр аїни в частині залучення пер евізника до участі у справі, о скільки, як вбачається з мате ріалів справи, на виконання в казівки касаційної інстанці ї, судом першої інстанції вст ановлено та залучено до учас ті у справі у якості третіх ос іб відповідних перевізників ТОВ «Фанн-транс», ТОВ ТЕК «Зах ідТрансСервіс» та ТОВ ПКФ «М ОМ».

Посилання відповідача на т е, що документи, які містять у матеріалах справи під назвою “Order Confirmation”, не є заявками-підтве рдженнями і не повинні брати сь судом до уваги, з огляду на те, що вони не надсилалися раз ом з копією позовної заяви ві дповідачу, в претензіях не зн ачаться, в оскаржуваному ріш енні також не згадувалися, ві дповідачем не підписувались і не є належним доказом для ви никнення зобов' язань у відп овідача перед позивачем, від хиляються судом апеляційної інстанції, оскільки зі зміст у заявок-підтверджень, надан их самим відповідачем, як дод аток до письмових пояснень д о апеляційної скарги від 03.02.2012р . (залучені до матеріалів спра ви), вбачається, що заявки-підт вердження, надані відповідач ем, та документи під назвою “Or der Confirmation” (дослів. переклад з англ . «замовлення підтвердження» ), які зазначені судом першої і нстанції, як заявки-підтверд ження, не відрізняються свої ми умовами в частині часу, віл ьного від простою в Європі 24 г од. та 48 год. в Україні, а також в ідповідальності - штрафних с анкцій за простій у розмірі 200 Євро за кожну добу простою по над вказані терміни.

Щодо твердження відповіда ча про своєчасну оплату ним м итних платежів згідно з банк івською випискою 29.12.2007р. на суму 219 000 грн., слід зазначити, що вон о не є обгрунтованим, оскільк и оплату здійснено відповіда чем 29.12.2007 в останній день перед вихідним днем (30.12.2007р.), а доказів того, що кошти були зарахован і в той же день 29.12.2007 на рахунок м итниці відповідачем не надан о.

Водночас, у листі Київської регіональної митниці зазнач ено, що 219 000 грн. від ТОВ «Грюнбе рг» перераховано 04.01.2008р.

До того ж, вантаж прибув на К иївську регіональну митницю 26.12.2007 та 27.12.2007 рр., що підтверджуєт ься накладними CMR.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГП К України кожна сторона пови нна довести ті обставини, на я кі вона посилається як на під ставу своїх вимог і заперече нь. При цьому, господарський с уд приймає тільки ті докази, я кі мають значення для справи , як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відпо відно до законодавства повин ні бути підтверджені певними засобами доказування, не мож уть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, за вказаних обставин д оводи апеляційної скарги кол егією суддів відхилено як не обґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним в ище.

Виходячи з наведеного, коле гія суддів дійшла висновку, щ о рішення господарського суд у м. Києва від 13.12.2011 р. у справі № 24 /325 відповідає обставинам спра ви та є законним. Підстави для його зміни або скасування, пе редбачені ст.104 ГПК України у с уду апеляційної інстанції ві дсутні. У зв' язку з цим оскар жуване рішення у даній справ і слід залишити без змін, а апе ляційну скаргу без задоволен ня.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляцій ний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товарис тва з обмеженою відповідальн істю «Грюнберг» залишити без задоволення, а рішення госпо дарського суду м. Києва від 13.12. 2011 р. у справі № 24/325 без змін.

2. Матеріали справи № 24/325 пове рнути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорн огуз М.Г

24.02.12 (відправлено)