Постанова

від 22.02.2012 по справі 36/123

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2012                                                                                           № 36/123

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Чорної Л.В.

суддів:            Кропивної Л.В.

          Тищенко  О.В.

при секретарі

Дмитрина Д.О.   

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від відповідача 1. – не з‘явився;

від відповідача 2. – не з‘явився

розглянувши апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут»   

на рішення  

господарського суду

міста Києва  

від

14.06.2011 року

у справі

№ 36/123 (суддя – Трофименко Т.Ю.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімасан Україна»

до

1.          Відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут»   

2.          Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ Компані»

про

стягнення 4 613 532,70 грн.   

В С Т А Н О В И В :

          Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Клімасан Україна» задоволено частково. Стягнуто солідарно з відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Клімасан Україна» 4 258 811,47 грн. заборгованості, 564 330,33 грн. пені, 366 402,82 грн. – відсотки за користування комерційним кредитом, а з товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ Компані» - 18 093,00 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

          Дане рішення мотивоване неналежним виконання відповідачем 1 умов договору поставки № 07/34 від 27.12.2007 року, в частині оплати за товар, та встановлена умовами договору поруки № 89 від 25.08.2010 року відповідальність відповідача 2 як поручителя.

          Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду міста Києва,  відкрите акціонерне товариство «Вінніфрут» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року по справі № 36/123 в повному обсязі.    

          Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено вимоги, встановлені роз‘ясненням Вищого господарського суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 року, та порушено фундаментальний принцип рівності всіх учасників судового процесу, закріпленого статтю 42 ГПК України.

          Апелянт зазначає, що судом було порушено положення статті 258 Цивільного кодексу України – спеціальна позовна давність.

          Щодо обмінного курсу Євро, то відкрите акціонерне товариство «Вінніфрут» посилається на те, що уточнення обмінного курсу потребує письмового оформлення та підписання стонами.

          Застосування положення про комерційний кредит у випадках розрахунків між позивачем та відповідачем-1 є безпідставним та необґрунтованим.

          Також відкрите акціонерне товариство «Вінніфрут» стверджує про порушення судом вимог статті 43 ГПК України, в частині повного та всебічного розгляду судом обставин справи, так як, на думку апелянта, суд не вмотивовано відхилив клопотання про призначення судової економічної експертизи.       

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2011 року апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження по справі № 36/123.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клімасан Україна» заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що принцип рівності учасників процесу не було порушено, оскільки як позивачеві, так і відповідачам було надано можливість надати свої рахунки (контррозрахунки) заборгованості.   

Позивач зазначає, що на прострочення з виконання грошових зобов‘язань відповідача 1, які існували в період з березня 2010 року до березня 2011 року, пеня не нараховувалась протягом більше, ніж одного місяця.  

Щодо строку позовної давності, то застосування можливе за заявою сторони – ст. 267 Цивільного кодексу України.

Щодо умов договору, то в порядку статей 628, 629 Цивільного кодексу України усі умови договору є обов‘язковими.

Частина 1 статті 1057 Цивільного кодексу України визначає розстрочення оплати товарів видом комерційного кредиту, не надаючи правового значення обставин, на які посилається відповідач-1.

Позивач також заперечує проти економічної експертизи, посилаючись на те, що правомірність застосування розмірів відсоткових ставок, періодів нарахування і розміру позовних вимог, а також питання про застосування курсу євро є суто правовими питаннями.   

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2011 року, за клопотанням відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут», призначено судову економічну експертизу, апеляційне провадження зупинено.

З Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулись матеріали справи № 36/123 без дослідження, оскільки станом на 10.01.2012 року не було проведено попередньої оплати.         

Розпорядження секретаря судової палати з розгляду справ у спорах, пов‘язаних між господарюючими суб‘єктами від 30.01.2012 року змінено склад колегії.  

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 року апеляційне провадження у справі № 36/123 поновлено.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Клімасан Україна» заявлено клопотання про залучення додаткових матеріалів.

Розпорядження секретаря судової палати з розгляду справ у спорах, пов‘язаних між господарюючими суб‘єктами від 21.02.2012 року змінено склад колегії.  

Відкрите акціонерне товариство «Вінніфрут» та товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ Компані» своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.    

               Товариство з обмеженою відповідальністю «Клімасан Україна» просить не відкладати розгляд справи, посилаючись на те, що такі дії відповідача 2, як не з‘явлення в судове засідання, заявлення клопотань про призначення експертизи, свідчать про затягування судового процесу.    

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

27.12.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Клімасан Україна» - продавець та відкритим акціонерним товариством «ВІННІФРУТ» - покупець було укладено договір поставки № 07/34, за умовами якого позивач зобов‘язався передати, а відповідач-1 прийняти та оплатити торгові морозильні ларі класу «А» модель 4С, комплектований компресором, зі стальним конденсатором, фреон 134 А, на колесах та із замком та чотирьохкольоровим логотипом. Умовами поставки є умови DDP, точка поставки – 22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45, згідно ІНКОТЕРМС 2000. Поставка здійснюється партіями /т. 1, а.с. 18-24/.

Кількість товару, який підлягає поставці в кожній партії, його загальна вартість та конкретні умови оплати та строки поставки були погоджені сторонами у додатках до договору № 07/34 від 27.12.2007 року № 1 від 10.02.2008 року, № 2 від 13.03.2008 року, № 3 від 17.03.2008 року, № 4 від 15.04.2008 року /т. 1, а.с. 25-32/.

По видатковим накладним № РН-0000047 від 14.04.2008 року на суму 1 175 406,12 грн., № РН-0000048 від 14.04.2008 року – 783 604,08 грн., № РН-0000076 від 12.06.2008 року – 1 959 010,20 грн., № РН-0000087 від 26.06.2008 року – 1 959 010,20 грн. та довіреностям НБІ № 125278 від 14.04.2008 року, НБІ № 129363 від 20.06.2008 року позивач передав відповідачу-1 товар  /т.1, а.с. 33-40/.

Пунктом 4.1.1 договору сторони встановили, що передоплата в розмірі 10% від загальної вартості товару, визначеної в кожному окремому додатку до договору, повинна бути здійснена протягом 10 днів з дати підписання відповідного додатку на поставку товару.

Відповідно до п. 4.1.2 договору 90% загальної вартості товару, визначеної в додатках до договору, повинні бути сплачені покупцем сорока двома щомісячними рівними платежами з 7 по 48 календарний місяць з дати поставки товару згідно з відповідним Додатком. При цьому кожний щомісячний платіж повинен бути здійснений відповідачем-1 не пізніше останнього робочого дня у відповідному календарному місяці.

Товари, згідно з п. 4.2 договору, підлягають оплаті в гривні відповідно до офіційного обмінного курсу НБУ Євро до української гривні, встановленого на дату підписання даного договору, а саме 7,27 гривень за 1 Євро.

Сторонами було підписано зміни до договору поставки № 2 к від 27.03.2008 року, № 3 к від 27.06.2008 року, № 4 к від 29.09.2008 року, № 5 к від 29.12.2008 року, якими обмінний курс змінювався, і згідно останніх змін становить 10,78 гривень за один Євро /т.1, а.с. 41-44/.

25.08.2010 року між позивачем та товариством  з обмеженою відповідальністю «АБВ Компані» - поручитель укладено договір поруки № 89, за умовами якого відповідач-2 поручився на солідарних засадах за виконання відповідачем-1 на користь позивача грошового зобов‘язання з договору поставки № 07/34 на суму  741 114 Євро. Зазначеним договором поруки відповідальність відповідача-2 встановлена в сумі 19 943,00 грн. – п. 4.1. /т.1, а.с. 50-51/.  

У зв‘язку із неналежним виконанням відповідач-1 умов договору поставки, в частині оплати за товар, за ним рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 4 258 811,47 грн.

Господарський суд міста Києва, зважаючи на викладені обставини, керуючись положеннями ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 533, 543, 549, 551, 553, 554, 610, 612, 628, 629, 695, 1048, 1054, 1057 Цивільного кодексу України, визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

З такими висновками колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується та зазначає наступне.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов‘язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов‘язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов‘язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов‘язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов‘язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Так, договором поставки сторони передбачили, що ціна за одиницю товару складає гривневий еквівалент 344 Євро за офіційним курсом НБУ.

При укладенні договору сторони дійшли згоди (пункт 4.2 договору), що товари підлягають оплаті в гривні відповідно до офіційного обмінного курсу НБУ Євро до української гривні, встановленого на дату підписання даного договору, а саме 7,27 гривень за 1 Євро. В разі, якщо офіційний обмінний курс НБУ Євро до української гривні зміниться на більш ніж на 2 % від обмінного курсу, встановленого в даному договорі протягом строку дії цього договору покупець буде щоквартально (кожні 3 місяці) уточнювати (змінювати) обмінний курс на підставі офіційного обмінного курсу НБУ і буде сплачувати ціну за товар на підставі уточненого обмінного курсу.    

Разом з цим, за статтею 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо обмінного курсу Євро відповідає вимогам цивільного законодавства, а заперечення апелянта такими, що суперечать ЦК України.   

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1057 Цивільного кодексу України відстрочення або розстрочення оплати товарів вважається кредитним зобов‘язанням (комерційним кредитом). До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов‘язання, і не суперечить суті такого зобов‘язання.

У свою чергу, нормами ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець, згідно з ст. 1048 Цивільного кодексу України, має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В силу положень ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 695 Цивільного кодексу України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу.

Тобто відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору поставки оплата поставленого товару проводиться із розстроченням, то на суму заборгованості відповідача-1 нараховуються проценти в розмірі облікової ставки НБУ, чинної на відповідний період, з дня, коли відповідач-1 був зобов‘язаний оплатити товар, і до дня оплати коштів, а щодо коштів, які не було сплачено - на день подачі позову.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.6 договору встановлено, що у випадку затримання покупцем оплати ціни товару згідно договору і додатків до нього на строк більше семи робочих днів покупець зобов‘язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної у відповідний період, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.  

Відповідно до ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов‘язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов‘язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов‘язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов‘язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Пунктом 4.1 договору поруки № 89 встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником в сумі, що дорівнює 1 850 Євро, а за курсом, встановленим п. 2.3 даного договору поруки і так само обов‘язкового для сторін в цьому випадку, дорівнює 19 943,00 грн.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач-2 сплатив 1 850,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 6 від 02 березня 2011 року, таким чином заборгованість відповідача 2 перед позивачем становить 18 093,00 грн.  /т.1, а.с. 120/.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року у справі № 36/123.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року у справі № 36/123 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Матеріали справи № 36/123 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя                                                                      Чорна Л.В.

Судді                                                                                          Кропивна Л.В.

                                                                                          Тищенко  О.В.

27.02.12 (відправлено)