КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД
01025, м.Київ, пров.
Рильський, 8
т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ
УКРАЇНИ
30.09.2008
№ 36/123
Київський апеляційний господарський суд у
складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Верховця А.А.
Тищенко
А.І.
при секретарі:
За участю представників:
від прокуратури - П”ятецька І.В. - юр.
від
позивача - представник не з'явився
від відповідача - представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа
ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від
09.04.2008
у справі № 36/123 (Трофименко Т.Ю.)
за позовом Прокурор
Святошинського району м.Києва
до Суб"єкт
підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
про
звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Святошинського району міста Києва
звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в
особі Київської міської ради про зобов'язання Суб'єкта підприємницької
діяльності фізичної особи - ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку
площею 0,019 га за АДРЕСА_1 шляхом звільнення, розміщеної малої архітектурної
форми.
В
процесі розгляду справи в суді першої інстанції представником прокуратури була
подана заява про уточнення позовних вимог від 09.04.2008р., відповідно до якої
прокурор просить зобов'язати відповідача звільнити незаконно зайняту земельну
ділянку, площею 19 кв.м. за АДРЕСА_1, шляхом знесення, розмішеної на земельній
ділянці малої архітектурної форми.
Рішенням
Господарського суду м. Києва від 09.04.2008р. у справі №36/123 позовні вимоги
прокуратури Святошинського району міста Києва було задоволено повністю.
Не
погоджуючись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою та
просить його скасувати, оскільки вважає, що воно було прийнято з порушенням
вимог чинного законодавства та не відповідає дійсним обставинам справи.
Заперечуючи
проти рішення суду відповідач в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що
судом першої інстанції не було враховано
ту обставину, що земельна ділянка площею 19 кв.м. за АДРЕСА_1 тривалий час
перебувала у користуванні суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи
ОСОБА_1 на підставі укладеного договору оренди, а на момент складання акта
перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А 3954/82 від 12 грудня
2007 року підготований і поданий ОСОБА_1 необхідний пакет документів щодо
продовження терміну оренди зазначеної земельної ділянки знаходився на розгляді
орендної комісії Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації. При
цьому, СПД-ФО ОСОБА_1 весь цей час продовжував користуватись зазначеною
земельною ділянкою.
Розглянувши
у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та
заслухавши пояснення представника прокуратури, колегією встановлено наступне:
Відповідно
до статті 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням
та охороною земель в місті Києві здійснюється Київською міською радою.
Згідно
ст. 11 Земельного кодексу України, повноваження районних у містах рад у галузі
земельних відносин визначаються міськими радами.
При
здійсненні Київською міською радою вищезазначених повноважень було встановлено,
що Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа - ОСОБА_1 без
правовстановлюючих документів, відповідно до яких право власності та право
постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її
власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право
постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, а
право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і
його державної реєстрації, використовує земельну ділянку площею 0,019 га, яка
розташована по вулиці АДРЕСА_1у Святошинському районі м. Києва під розміщення
малої архітектурної форми, що є порушенням вимог ст.ст 125, 126 Земельного
кодексу України. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення
її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на
неї, та державної реєстрації забороняється (про що свідчить зокрема акт
перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12 грудня 2007 року
№А3954/82).
Відповідно
до ч. 2 ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та
юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність
або надання їх у користування.
Відповідно
до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що
перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі
рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого
самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно
ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає
після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до
використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості),
одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації
забороняється.
Відповідно
до ст. 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється
договором, який реєструється відповідно до закону.
Проте,
як вбачається з матеріалів справи, у відповідача документи, що надають йому
право на користування спірною земельною ділянкою відсутні.
Доказів
того, що на момент складання акту перевірки дотримання вимог земельного
законодавства № А 3954/82 від 12 грудня 2007 року вирішувалось питання щодо
продовження терміну оренди спірної земельної ділянки, а також нового чинного
договору оренди земельної ділянки за АДРЕСА_1
відповідачем суду надано не було.
Таким
чином, матеріалами справи встановлено, що відповідач безпідставно займає
земельну ділянку, чим порушує інтереси держави щодо регулювання державою
земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й
охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і
господарювання.
Відповідно
до ч.3 ст.211 Земельного кодексу України у разі самовільного зайняття земельних
ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або
кримінальну відповідальність.
Пунктом
1 ст.212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні
ділянки піддягають поверненню власникам землі або землекористувачам без
відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними.
Відповідно
до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач
належних доказів правомірності користування спірною земельною ділянкою суду не
надав.
За
таких обставин колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо
обґрунтованості позовних вимог.
Враховуючи
викладене, колегія приходить до висновку про те, що рішення господарського суду
м. Києва від 09.04.2008р. є обґрунтованим та відповідає дійсним обставинам
справи, а отже підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м. Києва від
09.04.2008р. у справі №36/123 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб'єкта
підприємницької діяльності - фізичної особиОСОБА_1 - без задоволення.
2. Матеріали справи №36/123 повернути
Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя
Отрюх Б.В.
Судді
Верховець А.А.
Тищенко А.І.
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 30.09.2008 |
Оприлюднено | 17.12.2008 |
Номер документу | 2513316 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Отрюх Б.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні