Постанова

від 30.01.2012 по справі 5020-12/093-1747/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

< Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦ ІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2012 року Справа № 5020-12/093-1747/2011

Севастопольсь кий апеляційний господарськ ий суд у складі колегії судді в:

головуючого судді Борис ової Ю.В.,

суддів Сотул а В.В.,

Чер ткової І.В.,

за участю:

прокурор: Бучко Роман Ва сильович, посвідчення №393326 від 05.10.11, старший прокурор відділу військової прокуратури Війс ьково-Морських Сил України;

представник позивача: н е з'явився, Міністерство обор они України;

представник позивача: н е з'явився, Севастопольська к вартирна експлуатаційна час тина морська;

представник відповідача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 01.10.11, товариство з обмежен ою відповідальністю "Балакла вамегабуд";

розглянувши апеляційну ск аргу старшого прокурору в ідділу військової прокурату ри ВМС України на рішення гос подарського суду міста Севас тополя (суддя Ребриста С.В.) ві д 20 грудня 2011 року у справі №5020-12/093 -1747/2011

за позовом Військового прокурора Севастопольськог о гарнізону (вул. Суворова, 27, мі сто Севастополь, 99011) в інтереса х держави в особі Міністерст ва оборони України (Повітрян офлотський пр-т, 6, місто Київ 1, 01001)

Севастопольської квартирн ої експлуатаційної частини м орська (вул. Хрустальова, 60, міс то Севастополь, 99040)

до товариства з обмежен ою відповідальністю "Балакла вамегабуд" (бул. Бархатової, бу д. 92, місто Сімферополь, 95029)

про визнання права власнос ті,

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2009 року військовий прокурор Севастопольського гарнізону, діючи в інтересах держави в особі Міністерств а оборони України, Севастопо льської квартирної експлуат аційної частини морської, зв ернувся до господарського су ду міста Севастополя із позо вом до товариства з обмежено ю відповідальністю "Балаклав амегабуд", де просив визнати п раво власності держави в осо бі Міністерства оборони Укра їни на нерухоме майно - причал №248, розташований за адресою: м істо Севастополь, Балаклавсь ка бухта, вул. Таврійська набе режна, б/н, вартістю 592194,00 грн. Так ож, з метою забезпечення позо ву вимагав заборонити відпов ідачу та будь-яким іншим особ ам вчиняти дії, спрямовані на зміну власника причалу №248 за вказаною вище адресою.

Позовні вимоги ґрунтуютьс я на приписах статей 216, 317, 319, 321, 328, 391 , 392 Цивільного кодексу Україн и, статті 3 Закону України „Про Збройні сили України”, полож еннях Господарського процес уального кодексу України та мотивовані тим, що відповіда ч не визнає права власності Д ержави в особі Міністерства оборони України на причал №248, чим наносить шкоду державни м інтересам, оскільки держав а позбавлена можливості нале жним чином та в повному обсяз і здійснювати свої майнові п рава щодо спірного об' єкту. Враховуючи викладені обстав ини, у прокурора, відповідно д о положень чинного законодав ства, виникла необхідність з вернення до суду з відповідн ими позовними вимогами для з ахисту інтересів держави та відновлення законності.

Рішенням господарського с уду міста Севастополя від 14 ли пня 2009 позов, залишеним без змі н постановою Севастопольськ ого апеляційного господарсь кого суду від 19 серпня 2009 року п озовні вимоги було задоволен о у повному обсязі та визнано за державою Україна в особі М іністерства оборони України право власності на нерухоме майно: причал №248, розташовани й по вулиці Таврійська набер ежна Балаклавської бухти міс та Севастополя, вартістю 592194,00 г рн.

Втім, вказані рішення судів першої та апеляційної інста нції були скасовані постанов ою Вищого господарського суд у України від 27 вересня 2011 року , а справу передано на новий ро згляд до господарського суду міста Севастополя.

З результатом нового розгл яду 20 грудня 2011 року господарсь ким судом міста Севастополя було прийнято рішення, яким у задоволенні позову відмовле но повністю.

Приймаючи вказане рішення , місцевий господарський суд виходив з того, що прокурором обрано неналежний спосіб за хисту порушеного права, що зу мовлює відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з вказаним р ішенням суду, 05 січня 2012 року ст арший прокурор відділу війсь кової прокуратури ВМС Україн и звернувся до Севастопольсь кого апеляційного господарс ького суду з апеляційною ска ргою, в якій просить скасуват и рішення місцевого господар ського суду у даній справі як таке, що прийнято з порушення м норм матеріального та проц есуального права, прийняти н ове рішення, яким задовольни ти позовні вимоги в повному о бсязі.

Заявник апеляційної скарг и стверджує, що суд першої інс танції при прийняті оскаржув аного рішення невірно застос ував норми статей 15, 16 Цивільно го кодексу України та залиши в поза увагою положення стат ті 392 Цивільного кодексу Украї ни, отже, прокурор переконани й, що судовому захисту підляг ає лише наявне, існуюче (невтр ачене) право, а тому відмова в задоволенні позову про захис т права не може ґрунтуватися на факті наявності цього пра ва.

Як стверджує заявник, посил ання суду першої інстанції н а факт реєстрації права влас ності за державою на спірне м айно, як на підставу для відмо ви у захисті цього права є нік чемним, оскільки вказана реє страція права була похідною від попереднього рішення суд у у даній справі і за умови від мови у задоволенні даного по зову ця реєстрація буде скас ована.

Чинною редакцією статті 37 З акону України "Про прокурату ру" встановлено, що помічники прокурора, прокурори управл інь і відділів можуть вносит и апеляційні, касаційні і окр емі подання тільки у справах , в розгляді яких вони брали уч асть.

Оскільки матеріали справи свідчать про те, що заявник ап еляційної скарги - старший пр окурор відділу військової пр окуратури ВМС України майор юстиції Бучко Р.В., брав участь у розгляді даної справи, а так ож надавав усні та письмові п ояснення, судова колегія, при ймаючи ухвалу від 16 січня 2012 ро ку, дійшла висновку про можли вість відновлення прокурору пропущеного строку подання апеляційної скарги та прийня ття апеляційної скарги до пр овадження.

У судове засідання суду апе ляційної інстанції, що відбу лось 30 січня 2012 року, з' явився прокурор, який наполягав на в имогах заявленого позову та доводах апеляційної скарги, вказував на помилковість при йнятого судом першої інстанц ії рішення, яке просив скасув ати. Представник відповідача , у свою чергу, заперечував про ти позову і вимог апеляційно ї скарги, які просив залишити без задоволення, а рішення мі сцевого господарського суду - без змін як таке, що прийнят о з дотриманням вимог матері ального та процесуального за конодавства.

Представники Міністерства оборони України та Севастоп ольської квартирної експлуа таційної частини морської у судове засідання не з' явили сь, своїм процесуальним прав ом на участь у судовому засід анні не скористались, відпов ідно до статті 98 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце р озгляду справи.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі хара ктеризують взаємовідносини сторін, інтереси Міністерст ва оборони України, в тому чис лі, представляє прокурор, кол егія визнала можливим розгля нути справу за відсутності п редставників МО України та С евастопольської КЕЧ морсько ї за наявними у справі докуме нтами.

При повторному розгляді сп рави в порядку статті 101 Госпо дарського процесуального ко дексу України судова колегія Севастопольського апеляцій ного господарського суду вст ановила, що прокурор, звертаю чись до суду із вимогою про ви знання права власності за Де ржавою в особі Міністерства оборони України на нерухоме майно - причал №248, розташовани й за адресою: місто Севастопо ль, Балаклавська бухта, Таврі йська набережна, б/н, вартістю 592194,00 грн., виходив з того, що спір не майно станом на 20 грудня 2011 р оку знаходиться на балансі С евастопольської квартирної експлуатаційної частини мор ської, що підтверджується бу хгалтерською довідкою КЕЧ, н аявною в матеріалах справи; в ідповідно до довідки №33/06 з ЄДР ПОУ Севастопольська КЕЧ морс ька є юридичною особою та зна ходиться у підпорядкуванні М іністерства оборони України і має державну форму власнос ті (том 1, а.с. 29); відповідач не ви знає права власності держави в особі Міністерства оборон и України на причал №248, через щ о держава позбавлена можливо сті належним чином та в повно му обсязі здійснювати свої м айнові права щодо спірного о б' єкту.

Скасовуючи попередні ріше ння у справі, Вищий господарс ький суд України в постанові від 27.09.2011 року зазначив про те, що судами не з' ясовано пита ння щодо перебування майна, я ке є предметом спору, у володі нні Міністерства оборони Укр аїни, зокрема, не встановлено відповідного правовстановл ювального документу, а також обставин вибуття спірного м айна з володіння позивача. До того ж, не досліджено питання добросовісності набуття спі рного майна у власність відп овідачем, а також наявності ч и відсутності можливості вит ребовування від відповідача вказаного майна. Також судам и не з' ясовано відношення К ЕЧ до спірного об' єкту, та не встановлено з метою захисту яких саме порушених прав КЕЧ військовим прокурором подан о позов у цій справі.

Виконуючи вказівки суду ка саційної інстанції на підста ві статті 111-12 ГПК України, судо м апеляційної інстанції вста новлено під час перегляду сп рави в апеляційному порядку наступні обставини.

Згідно наказу Фонду комуна льного майна Севастопольськ ої міської Ради від 12 травня 2006 року за №256 „Про оформлення пр ава власності на об'єкти неру хомого майна” наказано оформ ити свідоцтво про право держ авної власності за Державою в особі органу, уповноважено го керувати державним майном - Міністерством оборони Укр аїни, на об' єкти нерухомого майна згідно додатку.

До майна, що належить на пра ві державної власності Мініс терству оборони України (дод аток №256 від 12 травня 2006 року до в казаного вище наказу) увійшл о й спірне майно (том 1, а.с.5, 6).

Встановлено, що рішенням Се вастопольського господарсь кого суду від 21 грудня 2006 року у справі №20-4/419 було задоволено п озовні вимоги підприємства „ Вымпел” до Міністерства обор они України, Центрального сп еціалізованого будівельног о управління Міністерства об орони України „Укроборонбуд ” про визнання договору №14/03-06/01/ 1 від 24 березня 2006 року дійсним і визнання права власності на причал №248 площею 146,4 м, розташов аний на території військовог о містечка №Б-1 у місті Севасто поль, Балаклавська бухта та п ро спонукання комунального п ідприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об' єктів нерухо мого майна” Севастопольсько ї міської державної адмініст рації зареєструвати право вл асності на вищевказаний об' єкт.

16 липня 2007 року між підприємс твом „Вымпел” (за договором п родавець) та товариством з об меженою відповідальністю „П івденний будівельний інвест иційний холдинг” (за договор ом покупець) було укладено до говір купівлі-продажу, відпо відно до умов якого продавец ь продав, а покупець купив при чал №248, швартові тумби №1, будів лі, розташовані за адресою: м. Севастополь, Балаклавська бу хта, Таврійська набережна, б/н .

28 липня 2007 року покупцем до ус тавного капіталу товариства з обмеженою відповідальніст ю „Балаклавамегабуд”, у відп овідності до умов договору п ро передачу нерухомого майна , було передано причал №248, розт ашований за адресою: м. Севаст ополь, Балаклавська бухта, Та врійська набережна, б/н.

Матеріали справи містять т акож копію свідоцтва від 01 сер пня 2007 року про право власност і на причал №248, яке видане Фонд ом комунального майна Севаст опольської міської Ради, зі з місту якого вбачається, що пр ичал №248 розташований в місті Севастополі, Таврійська набе режна, Балаклавська бухта, на лежить товариству з обмежено ю відповідальністю „Балакла вамегабуд” на праві приватно ї власності.

Досліджуючи виниклі між ст оронами правовідносини стос овно спірного майна, судовою колегією було встановлено, щ о в подальшому, рішення Севас топольського господарськог о суду від 21 грудня 2006 року у спр аві №20-4/419 було скасовано поста новою Вищого господарського суду України від 26 лютого 2008 ро ку, а справу передано на новий розгляд до господарського с уду міста Києва.

Так, рішенням господарсько го суду міста Києва від 25 квіт ня 2008 року у задоволенні позов у підприємства „Вымпел” до М іністерства оборони України , Центрального спеціалізован ого будівельного управління Міністерства оборони Україн и „Укроборонбуд” про визнанн я договору №14/03-06/01/1 від 24 березня 2006 року дійсним та визнання пр ава власності на причал №248 до вжиною 146, 4 м, розташований на т ериторії військового містеч ка №Б-1 м. Севастополь, Балакла вська бухта було відмовлено повністю.

Також, вказаним рішенням ви знано недійсним договір №14/03-06/ 01 про спільну діяльність шлях ом будівництва (реконструкц ії) об'єктів господарсько-цив ільного призначення, розташо ваних на території військово го містечка №Б-1 (АРК, м. Севасто поль, Балаклавська бухта, при чал № 248), створення інженерної інфраструктури для їх будів ництва (реконструкції) відпо відно до розробленого і затв ердженого у встановленому по рядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладений між Державою Україна в особі орг ану, уповноваженого управлят и майном Міністерства оборон и України, від імені якого дія ла філія Центрального спеціа лізованого будівельного упр авління (госпрозрахункового ) Міністерства оборони „Укро боронбуд” в особі директора ОСОБА_2 та підприємством „ Вымпел” та визнано недійсним договір від 24 березня 2006 року з а №14/03/-06/01 про спільну діяльніст ь шляхом будівництва (реконс трукції) об'єктів господарсь ко-цивільного призначення, р озташованих на території вій ськового містечка №Б-1 (АРК., м. С евастополь, Балаклавська бух та, причал № 248), створення інжен ерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановлено му порядку проекту шляхом па йової участі сторін, укладен ий між Державою України в осо бі органу, уповноваженого уп равляти майном міністерства оборони України, від імені як ого діє директор філії Центр ального спеціалізованого бу дівельного управління Мініс терства оборони України „Укр оборонбуд” ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності від 09 березня 2006 року та підприємс твом „Вымпел”.

Встановлено, що 25 грудня 2008 ро ку постановою Вищого господа рського суду України позов в ійськового прокурора Севаст опольського гарнізону в інте ресах Міністерства оборони У країни та Севастопольської К ЕЧ морської до підприємства "Вымпел", товариства з обмежен ою відповідальністю "Південн ий будівельний інвестиційни й холдинг" у справі №2-13/5918-2008 задо волено частково та визнано н едійсним договір купівлі-про дажу причалу №248 площею 146,4 м2, ро зташованого в м. Севастополь , Балаклавська бухта, вул. Тавр ійська набережна, б/н, від 16 ли пня 2007 року, укладений між підп риємством "Вымпел" та товарис твом з обмеженою відповідаль ністю „Південний будівельни й інвестиційний холдинг”. В р ешті позову відмовив.

Згідно витягу від 09 червня 201 1 року про державну реєстраці ю прав комунального підприєм ства „Бюро технічної інвента ризації та державної реєстра ції об'єктів нерухомого майн а” Севастопольської міської Ради право власності на прич ал №248 розташований в місті Се вастополі, Таврійська набере жна, б/н зареєстровано за держ авою Україна в особі Міністе рства оборони України на під ставі рішення господарськог о суду міста Севастополя у сп раві №5020-12/093 від 14 липня 2009 року. Вк азане рішення разом із поста новою Севастопольського апе ляційного господарського су ду від 19 серпня 2009 року, як вже за значалось вище, скасовано по становою Вищого господарськ ого суду України від 27 вересня 2011 року, втім державна реєстра ція на час розгляду спору не с касована та є чинною.

Звертаючись до суду з позов ними вимогами, які є предмето м розгляду у даній справі, про курор стверджує, що причал №248 вибув з володіння держави в о собі Міністерства оборони Ук раїни поза його волею, що відп овідно до вимог статей 388 та 330 Ц ивільного кодексу України св ідчить про неприпинення дійс ного права власності на це ма йно за державою.

Спірне майно, за переконанн ям позивача, не пропонувалос я до відчуження та не включал ось до відповідних переліків майна. Більш того, положенням и частини 2 статті 5 Закону Укр аїни „Про приватизацію держа вного майна” заборону на від чуження причалів було наклад ено Верховною Радою України.

Таким чином, невизнання від повідачем права власності на причал №248 розташований в міс ті Севастополі, Таврійська н абережна, б/н за Державою Укра їна послугувало підставою дл я звернення прокурора з відп овідними позовними вимогами до суду.

Дослідивши матеріали спра ви, обговоривши доводи апеля ційної скарги, перевіривши п равильність застосування су дом першої інстанції норм ма теріального та процесуально го права, відповідність висн овків суду обставинам справи , судова колегія суду апеляці йної інстанції вважає, що апе ляційна скарга старшого прок урору відділу військової про куратури ВМС України є необґ рунтованою і не підлягає зад оволенню, у зв'язку з наступни м.

Відповідно до статті 15 Циві льного кодексу України кожна особа має право на захист сво го цивільного права у разі йо го порушення, невизнання або оспорювання.

Право на захист особа здійс нює на свій розсуд.

Відповідно до статті 121 Конс титуції України на прокурату ру покладається представниц тво інтересів громадян і дер жави в судах у випадках, перед бачених законом.

Як сказано у статті 20 цього Закону, прокурор або його за ступник у разі виявлення пор ушень закону має право зверт атися до суду з заявами про за хист прав і законних інтерес ів громадян, держави, а також п ідприємств та інших юридични х осіб.

Статтею 36-1 Закону України „П ро прокуратуру" визначено, що представництво прокуратуро ю інтересів громадянина або держави в суді полягає у здій сненні прокурорами від імені держави процесуальних та ін ших дій, спрямованих на захис т у суді інтересів громадяни на або держави у випадках, пер едбачених законом.

Однією з форм представницт ва є звернення до суду з позов ами або заявами про захист пр ав і свобод іншої особи, невиз наченого кола осіб, прав юрид ичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про виз нання незаконними правових а ктів, дій чи рішень органів і п осадових осіб. Підставою пре дставництва у суді інтересів держави с наявність порушен ь або загрози порушень еконо мічних, політичних та інших д ержавних інтересів внаслідо к протиправних дій (бездіяль ності) фізичних або юридични х осіб, що вчиняються у віднос инах між ними або з державою.

Згідно зі статтею 2 Господар ського процесуального кодек су України прокурор мар прав о звертатися до господарсько го суду в інтересах держави.

Рішенням Конституційного Суду України №З-рн/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуальн ого кодексу України зазначен о, що прокурор чи його заступн ик у кожному конкретному вип адку самостійно формулює, у ч ому саме полягає порушення м атеріальних або інших інтере сів держави, обґрунтовує в по зовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уп овноважений державою здійсн ювати відповідні функції у с пірних відносинах.

Нездійснення особою права на захист не є підставою для п рипинення цивільного права, що порушене, крім випадків, вс тановлених законом (стаття 20 Ц ивільного кодексу України).

Розпорядження своїм право м на захист є диспозитивною н ормою цивільного законодавс тва, яке полягає у наданні осо бі, яка вважає свої права пору шеними, невизнаними або оспо рюваними, можливості застосу вати способи захисту, визнач ені законом або договором.

Слід зазначити, що позивач с амостійно визначає і обґрунт овує в позовній заяві в чому п олягає порушення його прав т а інтересів, а суд повинен пер евірити доводи, на яких ґрунт уються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-прав ового інтересу у спірних від носинах, і в залежності від вс тановлених обставин вирішит и питання про наявність чи ві дсутність підстав для правов ого захисту.

При цьому, спір про право ха рактеризується наявністю ро збіжностей (суперечностей) м іж суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язкі в та неможливістю їх здійсне ння без усунення перешкод в с удовому порядку. Спір про пра во може мати місце також у вип адку, коли на шляху здійсненн я особою права виникають пер ешкоди, які можуть бути усуну ті за допомогою суду.

Звертаючись до суду позовн ими вимогами про визнання пр ава власності держави в особ і Міністерства оборони Украї ни на нерухоме майно - причал № 248, прокурор стверджує про нем ожливість держави належним ч ином та в повному обсязі здій снювати свої майнові права щ одо спірного об' єкту.

Слід зауважити, що у відпові дності до статті 326 ЦК України від імені та в інтересах держ ави Україна право власності здійснюють відповідно орган и державної влади. Управлінн я майном, що є у державній влас ності, здійснюється державни ми органами, а у випадках, пере дбачених законом, може здійс нюватися іншими суб' єктами .

Втім, під час судового розгл яду заявленого позову прокур ором так і не наведено в чому п олягає неможливість Міністе рства оборони України реаліз овувати майнові права стосов но вказаного вище майна. Вказ уючи на ті обставини, що спірн е майно знаходиться на балан сі Севастопольської квартир ної експлуатаційної частини морської згідно бухгалтерсь кої довідки КЕЧ, яка відповід но до довідки №33/06 з ЄДРПОУ є юр идичною особою та знаходитьс я у підпорядкуванні Міністер ства оборони України і має де ржавну форму власності, прок урор так і не визначився, з мет ою яких саме порушених прав К ЕЧ ним подано позов у даній сп раві.

Захист права власності рег улюється главою 29 Цивільного кодексу України.

Поняття права власності ви значено статтею 316 Цивільного кодексу України. Зміст права власності визначений статте ю 317 Цивільного кодексу Україн и, відповідно до якого власни ку належать права володіння, користування і розпорядженн я своїм майном.

Згідно статті 328 Цивіл ьного кодексу України право власності набувається на під ставах, що не заборонені зако ном, зокрема із правочинів. Пр аво власності вважається наб утим правомірно, якщо інше пр ямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена суд ом.

Статтею 1 Закону України „Пр о правовий режим майна у Збро йних Силах України” визначен о, що військове майно - це держ авне майно, закріплене за вій ськовими частинами, закладам и, установами та організація ми Збройних Сил України.

Відчуження військового ма йна здійснюється Міністерст вом оборони України через уп овноважені Кабінетом Мініст рів України підприємства та організації, визначені ним з а результатами тендеру, післ я його списання, за винятком м айна, визначеного частиною д ругою цієї статті. Порядок ві дчуження військового майна в изначається Кабінетом Мініс трів України (стаття 6 Закону У країни „Про правовий режим м айна у Збройних силах Україн и”).

Повноваження щодо визначе ння порядку прийняття рішенн я про відчуження військового майна визначається згідно з окремим нормативно-правовим актом, прийняття якого делег овано Кабінету Міністрів Укр аїни.

Доказів відчуження Мініст ерством оборони України майн а через уповноважені Кабінет ом Міністрів України підприє мства та організації матеріа ли справи на містять.

За переконанням судової ко легії, судом першої інстанці ї правомірно було звернуто у вагу на положення частини 2 ст атті 328 Цивільного кодексу Укр аїни, якою закріплюється пре зумпція правомірності набут тя права власності на певне м айно. Так, право власності вва жається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлен о в судовому порядку або неза конність права власності не випливатиме із закону.

Отже, власник не зобов'язани й у кожному конкретному випа дку доводити іншим особам пр авомірність набуття права вл асності на належне йому майн о.

Статтями 16 Цивільного кодек су України, 20 Господарського к одексу України визначені спо соби захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до приписів ста тті 386 Цивільного кодексу Укра їни держава забезпечує рівни й захист прав усіх суб'єктів п рава власності. Власник, який має підстави передбачати мо жливість порушення свого пра ва власності іншою особою, мо же звернутися до суду з вимог ою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчине ння певних дій для запобіган ні такому порушенню.

Під захистом права власнос ті, за приписами наведеної но рми, розуміється, зокрема, ная вність у власника права вима гати усунення будь-яких пору шень його права, вимагати усу нення будь-яких перешкод з бо ку інших осіб, пов'язаних із зд ійсненням ним володіння, кор истування або розпорядження належним йому майном; наявні сть у власника права на судов ий захист свого права власно сті; поширення положень щодо захисту права власності на о собу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на іншому речовому праві, або на іншій п ідставі, передбаченій законо м чи договором.

Законодавство надає власн икові можливість на власний розсуд вчиняти щодо свого ма йна будь-які дії, що не супереч ать закону й іншим правовим а ктам не зачіпаючи охоронюван і законом інтереси інших осі б. Всі дії, що перешкоджають вл асникові на власний розсуд к ористуватись своїм володінн ям повинні бути припинені сп особами, установленими закон ом. Характер засобів, вибрани х для захисту свого права, пов инен відповідати характеру п орушених правовідносин.

Так, одним із способів захис ту права власності є витребу вання майна із чужого незако нного володіння.

Згідно з приписами статті 38 7 Цивільного кодексу України власник має право витребува ти своє майно від особи, яка не законно, без відповідної пра вової підстави заволоділа ни м. Витребування власником св ого майна із чужого незаконн ого володіння здійснюється ш ляхом подання до суду віндик аційного позову. За допомого ю цього позову власник захищ ає не тільки свої права на вол одіння та користування майно м, а також і право на розпорядж ення ним, оскільки перебуван ня майна у чужому незаконном у володінні певним чином обм ежує і право власника на розп орядження майном.

Віндикаційний позов є речо во-правовим позовом, що може бути пред' явлений лише у ра зі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язаль них правовідносин. Матеріали справи свідчать, що між сторо нами зобов'язальні правовідн осини відсутні.

Об' єктом віндикаційного позову може бути індивідуаль но визначене майно, яке існує в натурі на момент подання по зову. Позивачем у віндикацій ному позові може бути власни к майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володі є ним на підставах, встановле них законом чи договором. Від повідачем за віндикаційним п озовом є особа, яка незаконно володіє майном, незалежно ві д того, чи заволоділа вона май ном незаконно сама, чи придба ла його у особи, яка не мала пр ава його відчужувати, тобто з аволоділа ним без відповідно ї правової підстави. Незакон ність володіння майном відпо відачем повинна бути доведен а позивачем у суді при зверне нні з відповідною позовною з аявою, оскільки законодавств о презюмує добросовісне (пра вомірне) володіння чужим май ном, якщо інше не випливає із з акону або не встановлене ріш енням суду.

При цьому, судова колегія вв ажає за необхідне звернути у вагу на висловлену Верховним Судом України позицію стосо вно того, що якщо набувач набу в майно за недійсним правочи ном, надалі відчужив таке май но іншій особі, потрібно звер татися з віндикаційним позов ом.

Враховуючи, що відповідаче м набуто майно після здійсне ння декількох правочинів, як і визнані недійсними, то необ хідно витребувати майно в ос таннього набувача.

До того ж, згідно пояснень п рокурора, позовні вимоги до в ідповідача про витребування спірного майна ним заявлені в іншому позовному провадже нні.

Оскільки у дійсному спорі п рокурором вимоги до відповід ача про витребування майна з чужого незаконного володінн я не заявлялись, питання щодо добросовісності набуття май на відповідачем, а також наяв ність чи відсутність можливо сті витребування у відповіда ча вказаного майна судовою к олегією не перевірялись з ог ляду на наведені позивачем п редмет та підстави позову.

До стверджень заявника апе ляційної скарги про неправом ірність посилання суду першо ї інстанції на факт реєстрац ії права власності за держав ою на спірне майно, через те, щ о вказана реєстрація була по хідною від попереднього ріше ння суду по даній справі і за у мови відмови у задоволенні д аного позову ця реєстрація б уде скасована, судова колегі я відноситься критично та за значає, що на момент розгляду справи у суді власником спір ного майна є саме Держава Укр аїна в особі Міністерства об орони України, свідоцтво, вид ане останньому є чинним та за реєстровано за №3899 в книзі 25нж. , отже, є належним доказом того , що майно належить саме Держа ві в розумінні статей 32, 33, 34 Госп одарського процесуального к одексу України. Будь-які поси лання на можливість зміни об ставин у справі мають характ ер припущень і не можуть слуг увати підставою для визнання права власності у даній спра ві.

Враховуючи викладене, судо ва колегія дійшла висновку п ро відсутність підстав для з адоволення судом позову про захист прав позивачів в обра ний прокурором спосіб.

Зважаючи на те, що доводи за явника скарги про порушення і неправильне застосування с удом першої інстанції норм м атеріального і процесуально го права при прийнятті оскар жуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, ко легія суддів Севастопольськ ого апеляційного господарсь кого суду не вбачає підстав д ля скасування судового акту, тому рішення місцевого госп одарського суду підлягає зал ишенню без змін.

Керуючись статтями 101, 102, пунк том 1 статті 103, статтею 105 Господ арського процесуального код ексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну ска ргу старшого прокурору відді лу військової прокуратури ВМ С України залишити без задов олення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя (судд я Ребриста С.В.) від 20 грудня 2011 р оку у справі №5020-12/093-1747/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.В. Борис ова

Судді В.В.С отула

І.В. Чертко ва