Постанова

від 17.04.2012 по справі 5020-12/093-1747/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2012 р. Справа № 5020-12/093-1747/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М., суддів:Воліка І.М., Коваленко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника військового прокурора Військово-Морських Сил України на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 р. (залишено без змін рішення господарського суду міста Севастополя від 20.12.2011 р.) у справі№ 5020-12/093-1747/2011 господарського суду міста Севастополя за позовомВійськового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України; 2. Севастопольської квартирної експлуатаційної частини морської доТовариства з обмеженою відповідальністю "Балаклавамегабуд" провизнання права власності,

за участю представників: від Військової прокуратури Севастопольського гарнізону не з'явилися від Генеральної прокуратури України Кривоклуб Т.В. від позивача-1 не з'явилися від позивача-2не з'явилися від відповідачаПарицька Н.О.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського міста Севастополя передані позовні вимоги Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклавамегабуд" (далі -ТОВ "Балаклавамегабуд") про визнання права власності держави в особі Міністерства оборони України на нерухоме майно -причал № 248, розташований за адресою: м. Севастополь, Балаклавська бухта, вул. Таврійська набережна, б/н, вартістю 592 194,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14.07.2009 р. у справі № 5020-12/093, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2009 р., позов задоволено в повному обсязі, визнано за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно -причал № 248, розташований по вул. Таврійська набережна Балаклавської бухти міста Севастополя, вартістю 592 194,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2011 р. рішення господарського суду міста Севастополя від 14.07.2009 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2009 р. у справі № 5020-12/093 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду міста Севастополя від 20.12.2011 р. у справі № 5020-12/093-1747/2011 (суддя Ребриста С.В.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Борисова Ю.В., судді Сотула В.В., Черткова І.В.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Севастополя від 20.12.2011 р. та з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 р. у справі № 5020-12/093-1747/2011, Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказані судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.04.2012 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. -головуючого, Воліка І.М., Коваленко С.С. прийнято касаційну скаргу Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 17.04.2012 р. о 10 год. 10 хв.

До Вищого господарського суду України 12.04.20102 р. від відповідача надійшов письмовий відзив на касаційну скаргу, в якому він проти задоволення касаційної скарги заперечує.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак Військовий прокурор Севастопольського гарнізону та позивачі не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.

Заслухавши представників Генеральної прокуратури України та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, наказом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 12.05.2006 р. № 256 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" наказано оформити свідоцтво про право державної власності за державою в особі органу, уповноваженого керувати державним майном - Міністерством оборони України, на об'єкти нерухомого майна згідно додатку. До майна, що належить на праві державної власності Міністерству оборони України, згідно з додатком до зазначеного наказу, входить і спірне майно.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 21.12.2006 р. у справі № 20-4/419 визнано дійсним договір № 14/03-06/01/1 від 24.03.2006 р., визнано право власності Підприємства "Вимпел" на причал № 248 площею 146,4 кв.м., розташований на території військового містечка № Б-1 в м. Севастополь, Балаклавська бухта.

В подальшому, 16.07.2007 р. між Підприємством "Вимпел" як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південний будівельний інвестиційний холдинг" (далі -ТОВ "Південний будівельний інвестиційний холдинг") як покупцем укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким продавець продав, а покупець купив причал № 248, швартові тумби № 1, будівлі, розташовані за адресою: м. Севастополь, Балаклавська бухта, вул. Таврійська набережна, б/н.

Судами встановлено, що ТОВ "Південний будівельний інвестиційний холдинг" 28.07.2007 р., за договором про передачу нерухомого майна, передало причал № 248, розташований за адресою: м. Севастополь, Балаклавська бухта, вул. Таврійська набережна, б/н, до уставного капіталу ТОВ "Балаклавамегабуд".

Постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2008 р. рішення господарського суду міста Севастополя від 21.12.2006 р. у справі № 20-4/419 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду міста Києва від 25.04.2008 р. у справі № 37/92 договори, на підставі яких за підприємством "Вимпел" було визнано право власності на причал № 248, визнано недійсними.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2008 р. у справі № 2-13/5918-2008 договір купівлі-продажу причалу № 248, розташованого за адресою: м. Севастополь, Балаклавська бухта, вул. Таврійська набережна, б/н, укладений 16.07.2007 р. між Підприємством "Вимпел" та ТОВ "Південний будівельний інвестиційний холдинг", визнано недійсним.

Підставою для звернення прокуратури з позовом до суду стало невизнання відповідачем права власності держави Україна на причал № 248, розташований за адресою: м. Севастополь, Балаклавська бухта, вул. Таврійська набережна, б/н.

Захист відносин власності в Україні здійснюється на загальних засадах, визначених Конституцією України , ЦК України .

Військове майно, згідно з ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", -це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Повноваження щодо визначення порядку прийняття рішення про відчуження військового майна визначається згідно з окремим нормативно-правовим актом, прийняття якого делеговано Кабінету Міністрів України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, з яким погодився апеляційний господарський суд, що в матеріалах справи відсутні докази прийняття Кабінетом Міністрів України в порядку, передбаченому чинним законодавством, рішення про відчуження спірного майна -причалу № 248 розташованого в місті Севастополі, Таврійська набережна, Балаклавська бухта.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з наявним в матеріалах справи Свідоцтвом про право власності на причал № 248 від 01.08.2007 р., виданого Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради, причал № 248, розташований в місті Севастополі, Таврійська набережна, Балаклавська бухта, належить на праві приватної власності ТОВ "Балаклавамегабуд". Доказів скасування вказаного свідоцтва на час розгляду даної справи в суді прокурором та сторонами суду надано не було.

В той же час, як встановлено судами з посиланням на матеріали справи, зокрема, на витяг від 09.06.2011 р. про державну реєстрацію прав Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради, право власності на причал № 248, розташований в місті Севастополі, Таврійська набережна, б/н, на час розгляду справи зареєстровано за державою Україна в особі Міністерства оборони України на підставі рішення господарського суду міста Севастополя у справі № 5020-12/093 від 14.07.2009 р. Доказів скасування державної реєстрації права власності держави Україна в особі Міністерства оборони України на спірне майно на час розгляду даної справи в суді прокурором та сторонами суду надано не було.

Згідно бухгалтерської довідки Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської, яка є юридичною особою та знаходиться у підпорядкуванні Міністерства оборони України і має державну форму власності, станом на 20.12.2011 р. причал № 248, розташований у в/м № Б-1 м. Балаклава, знаходиться на балансі Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що нормами чинного законодавства України закріплено принцип презумпції правомірності набуття права власності на певне майно. Так, відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, власник не зобов'язаний у кожному конкретному випадку доводити іншим особам правомірність набуття ним права власності на належне йому майно.

Держава, згідно з ч. 1 ст. 386 ЦК України , забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Нормами ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Законодавство надає власникові можливість на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону та іншим правовим актам, не зачіпаючи охоронювані законом інтереси інших осіб. Всі дії, що перешкоджають власникові на власний розсуд користуватись своїм володінням повинні бути припинені способами, установленими законом. Характер засобів, вибраних для захисту свого права, повинен відповідати характеру порушених правовідносин.

Так, одним із способів захисту права власності є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Згідно з приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому незаконному володінні певним чином обмежує і право власника на розпорядження майном.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин; а також, що між сторонами, як свідчать матеріали справи, зобов'язальні правовідносини відсутні.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції, що якщо набувач набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом.

В листі від 24.11.2008 р. Верховним Судом України висловлено позицію, згідно з якою якщо після укладення недійсного правочину буде укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про захист прав позивачів в обраний прокуратурою спосіб захисту та правомірно відмовив в задоволенні позову.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111 5 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, та правомірно відмовлено в задоволенні позову.

У свою чергу, висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.

Твердження оскаржувача про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 р. та рішення господарського суду міста Севастополя від 20.12.2011 р. у справі № 5020-12/093-1747/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М.Волік

С.С.Коваленко