Рішення

від 09.02.2012 по справі 30/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/23

09.02.12

За позовом  Державного підприємства Дослідне господарство “Новосілки” Інституту

                     садівництва НААН України

До                 Товариства з обмеженою відповідальністю “Норіс”

Про               стягнення 276 545, 02 грн.

                                                                                                  Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –представник за довіреністю № б/н від 31.10.11.

Від відповідача       не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства Дослідне господарство “Новосілки” Інституту садівництва НААН України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Норіс” про стягнення з відповідача на користь позивача за Договором оренди (нерухомого майна, що належить до державної власності) № 14 від 01.03.02. неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна в розмірі 276 545,02 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем по своєчасному поверненню з орендного користування нежитлового приміщення, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача суму неустойки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.11. порушено провадження у справі № 30/23, розгляд справи було призначено на 26.01.12. о 10-10.

Представник відповідача в судове засідання 26.01.12. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 26.12.11. про порушення провадження у справі № 30/23 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення  судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.12. розгляд справи № 30/23 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 09.02.12. о 14-40.

В судовому засіданні 09.02.12. позивач підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 09.02.12. повторно не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.12. у справі № 30/23 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ № 741544 від 24.01.12.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/23.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.03.02. між Інститутом садівництва Української Академії Аграрних Наук (Орендодавець) (правонаступником якого є позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Норіс” (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 14 (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар –прийняти у строкове платне володіння і користування нерухоме майно –приміщення цеху переробки загальною площею 1 255 кв. м з частиною необхідного для його експлуатації майданчика площею 1 000 кв. м, які розміщені за адресою Київська обл. Києво-Святошинський район, с. Новосілки, вул. Озерна, 20.

Згідно п. 10.1 Договору, даний Договір укладено строком на чотири роки з 01.04.02. до 01.03.06. включно. Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Умовами Договору передбачено, що у разі припинення цього Договору, майно повертається Орендарем Орендодавцю на підставі акту приймання-передачі, обов'язок по складанню якого покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору (п. 2.4, п. 2.5).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем в порушення умов Договору, після закінчення його терміну, не було повернуто спірне майно позивачу та не підписано акту приймання-передачі, в зв'язку з чим позивач на підставі вимог ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 276 545,02 грн. неустойки за період з 02.03.10. по 31.12.10.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.10. у справі № 51/149, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.10., встановлено, що листами № 67, 68 від 04.03.10. позивач повідомив відповідача про своє небажання продовжувати Договір оренди № 14 від 01.03.02., та встановлено, що термін дії вказаного Договору закінчився 02.03.10., в зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю “Норіс” було виселено з приміщень цеху переробки площею 1 255 кв. м та частини майданчика площею 1 000 кв. м, прилеглого до цеху переробки, які розміщені за адресою: Київська обл. Києво-Святошинський район, с. Новосілки, вул. Озерна, 20, передавши приміщення Державному підприємству Дослідне господарство “Новосілки” Інституту садівництва Української академії аграрних наук.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки, на момент розгляду даної справи вступило в законну силу та діє рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.10. у справі № 51/149, то встановлені у ньому факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Також слід зазначити, що рішенням Господарського суду Київської області від 24.12.10. у справі № 20/157-10 відмовлено в задоволенні позову позов ТОВ «Норіс»до Державного підприємства Дослідне господарство “Новосілки” Інституту садівництва НААН України про визнання Договору оренди № 14 від 01.03.02., укладеного між позивачем та відповідачем, пролонгованим.

Таким чином, термін дії Договору оренди № 14 від 01.03.02. закінчився 02.03.10., та відповідач на виконання умов Договору повинен був повернути орендоване майно позивачу на підставі акту приймання-передачі.

З пояснень позивача, які не спростовані відповідачем, вбачається, що після закінчення строку дії Договору оренди (02.03.10.) відповідач не повернув майно Орендодавцю та продовжував ним користуватись до 31.12.10., не сплачуючи при цьому плати за його користування. Після 31.12.10. відповідач звільнив спірне майно, але не здав його по акту приймання-передачі позивачу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Судом встановлено, що відповідач орендоване майно після закінчення строку дії Договору оренди (02.03.10.) позивачу не повернув, в зв'язку з чим на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України відповідачу нарахована неустойка за період прострочення повернення майна з 02.03.10. по 31.12.10. в сумі 276 545,02 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми неустойки в розмірі 276 545,02 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –                              

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Державного підприємства Дослідне господарство “Новосілки” Інституту садівництва НААН України задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Норіс” (03115, м. Київ, вул. І. Крамського, 21-А, код ЄДРПОУ 30721881) на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Новосілки»Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України»(03027, Київська область, Києво-Святошинський район, село Новосілки, вул. Озерна, 20, код ЄДРПОУ 32342995) 276 545 (двісті сімдесят шість тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн. 02 коп. - неустойки, 5 530 (п'ять тисяч п'ятсот тридцять) грн. 90 коп. –судового збору.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                         Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 16.02.12.