Рішення

від 22.02.2012 по справі 55/299

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

55/299

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  55/299

22.02.12

Господарський суд м.Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Іванова О.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юміс», м.Київ

до Приватного підприємства «Монмарт», м.Київ

про: стягнення  94 826,99 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –не з'явились

від Відповідача  –не з'явились

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юміс», м.Київ (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Монмарт», м.Київ (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі –94 826,99 грн.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 55/299 від 07.09.2011 р. розгляд призначено на 21.09.2011 р.

В судовому засіданні 21.09.2011р. представник Позивача надав для залучення до матеріалів справи додаткові документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2011р. розгляд справи було відкладено на 12.10.2012р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника Відповідача.

11.10.2011р. від Відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку із розглядом Господарським судом міста Києва пов'язаної із справою № 55/299 справи № 62/111 за позовом Приватного підприємства «Монмарт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юміс»про визнання недійсним договору № 01/0111 від 01.01.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2011р. зупинено провадження по справі № 55/299 до прийняття рішення у справі № 62/111 за позовом Приватного підприємства «Монмарт»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юміс»про визнання недійсним договору № 01/0111 від 01.01.2011р.

26.01.2012р. через канцелярію суду від Позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2012р. поновлено провадження по справі № 55/299, розгляд справи призначено на 15.02.2012р.

15.02.2012р. від Відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, Відповідач надав для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: копію ухвали господарського суду міста Києва від 02.11.2011р. у справі № 46/171-б, копію ухвали підготовчого засідання від 18.11.2011р. у справі № 46/171-б, копію газети «Голос України»№ 223 від 26.11.2011р., копію ухвали попереднього засідання від 06.02.2012р. у справі № 46/171-б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2012р. розгляд справи було відкладено на 22.02.2012р.

В судове засідання призначене на 22.02.2012р. представники сторін не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується відмітками про вручення на поштових повідомленнях, які містяться в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Представниками сторін у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази,  суд

                                                         ВСТАНОВИВ:

01.01 2011р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) було укладено Договір №01/0111 (надалі-Договір).

Договором визначено Товар, що поставляється, умови поставки, порядок розрахунків та інші умови.

Позивачем було поставлено Товар на загальну суму 364 073,80 грн., що підтверджується видатковими накладними № И00000147 від 01.05.2011р., № И00000180 від 01.06.2011р. та № И00000179 від 08.06.2011р., які скріплені печатками з боку обох сторін.

Відповідачем на підставі накладних на повернення № И00000036 від 31.05.2011р., № И00000038 від 08.06.2011р. та № 77 від 02.08.2011р. було повернуто Позивачу товар на загальну суму 269 246,81 грн.

Відповідач в супереч положенням договору решту заборгованості за товар у розмірі 94 826,99 грн. не сплатив, в зв'язку з чим Позивач звернувся з зазначеним позовом до суду.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому стягненні з Відповідача грошових коштів за отриманий за договором товар у розмірі 94 826,99грн.

При цьому зобов'язання щодо оплати товару Відповідачем виникло, враховуючи п.3.1 Договору, а саме розрахунок здійснюється згідно в розмірі 100% вартості товару, вказаної в Специфікації № 1 на протязі п'яти банківських днів з дати реалізації Покупцем товару третій особі (кінцевому споживачеві). Оплата здійснюється за кожну одиницю товару окремо за фактом реалізації кожної одиниці товару.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2011р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Комп»було порушено провадження у справі № 46/171-б про банкрутство Приватного підприємства «Монмарт».

Цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, відповідно до ст.11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до закінчення провадження у справі –зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію), та зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення проведення мораторію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2011р. за результатами проведення підготовчого засідання було введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Овдусенка Володимира Вікторовича, зобов'язано ініціюючого кредитора –Товариство з обмеженою відповідальністю «Лео Комп»виконати вимоги ч.5 ст.11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме за власний рахунок у десятиденний строк подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство Приватного підприємства «Монмарт»з метою виявлення всіх кредиторів та надати суду докази подання такого оголошення.

Із газети «Голос України»від 26.11.2011р. № 223 (5223) вбачається, що відповідне оголошення було опубліковано та містить інформацію щодо господарського суду, яким порушено провадження по справі про банкрутство, інформацію про боржника –Приватне підприємство «Монмарт»(код ЄДРПОУ 36017532), інформацію про ініціюючого кредитора –Товариство з обмеженою відповідальністю «Лео Комп»(код ЄДРПОУ 31840053), відомості про розпорядника майна.

Відповідно до Постанови Верховного суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику у справах про банкрутство»закон і Господарський процесуальний кодекс не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 Господарського процесуального кодексу України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому Господарського процесуальним кодексом порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки ч.2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі ч.2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Вказана позиція крім того, викладена також у п.8.13. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою попереднього засідання від 06.02.2012р. по справі № 46/171-б було затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного підприємства «Монмарт».

Із змісту ухвали вбачається, що кредиторами Приватного підприємства «Монмарт»визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Лео Комп», Публічне акціонерне товариство «ТАСкомбанк», Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арістон Термо Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «МТІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Соні Україна», Публічне акціонерне товариство «БМ Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «УФО»та Компанію «Горєніє д.д.».

Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі –не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юміс», із грошовими вимогами до боржника –Приватне підприємство «Монмарт»не зверталося.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юміс»на підставі ч.2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, п. 5 ст. 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юміс», м.Київ (код ЄДРПОУ 31840053) відмовити.

У судовому засіданні 22.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 27.02.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                               Н.І. Ягічева