Постанова

від 27.02.2012 по справі 46/89

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2012                                                                                           № 46/89

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ткаченка Б.О.

суддів:            Лобаня О.І.

          Федорчука  Р.В.

при секретарі                        Криворотько В.В.  

за участю представників:

від позивача  -             ОСОБА_1. – дов. №93/2012/02/13-18 від 13.02.2012р.;

від відповідача -          ОСОБА_2 – дов. б/н від 08.09.2010р.

дослідивши матеріали апеляційної скарги            Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім 1»

на рішення Господарського суду м. Києва

від   25.11.2011 р.

у справі № 46/89 (суддя – Омельченко Л.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут  Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім 1»

про стягнення 101 809,40 грн.

                                                ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2011 року по справі № 46/89 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім 1» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» 55 908,45 грн. боргу, 6 971,47 грн. інфляційної складової боргу, 1 739,76 грн. 3% річних, 1 010,12 грн. державного мита та 234,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Господарського суду міста Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім 1» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2011 року по справі № 46/89 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

          Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник відповідача в поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.11.2011 року по справі № 46/89 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник позивача в поясненнях, наданих в судовому засіданні, заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.09.2006 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Київенерго») в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (далі – позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім 1» (далі – відповідача, споживач) було укладено договір № 8373183 (далі – договір), за умовами якого та відповідно до чинного законодавства, постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно з п.п. 2.2.1 договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення – в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання – протягом року, згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Відповідно до п. 2.3.1 договору споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2006 року (п. 4.1. договору).

За п. 4.3 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Пунктом 3 звертання-доручення та п. 1, 12 додатку № 2 до договору передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями за тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, що можуть змінюватись в період дії договору.

Відповідно п. 9 додатку № 2 до договору відповідач зобов'язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділенні теплозбуту оформлену енергопостачальною організацією платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику теплової енергії протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 додатку № 2 до договору встановлено, що обов'язок відповідача щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим забезпечувати оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця сплачувати вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач зазначив, що у період з 01.02.2008 року по 01.12.2009 року відповідачу було поставлено теплової енергії загальною вартістю 138 568,00 грн.

Станом на час звернення до суду в 2009 році відповідач сплатив, згідно з розрахунком (а.с. – 140-142) та актом звірки, який додано до апеляційної скарги, 45 162,55 грн., в грудні 2009 та березні 2010 року, під час розгляду справи, – 35 935,93 грн.

За розрахунком позивача (а.с. - 193) основний борг відповідача складає 57 013,54 грн.

Слід зазначити, що актом звіряння розрахунків за теплову енергію між позивачем та відповідачем, який додано до апеляційної скарги, дана заборгованість підтверджується.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідачем здійснювався розрахунок вартості спожитої позивачем теплової енергії у період з 01.12.2008 р. по 09.02.2009 р. на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями КМДА № 1662 від 27.11.2008 р., № 1780/1 від 25.12.2008 р. та № 127,128 від 05.02.2009 р.

Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008 року, № 65/2009 від 03.02.2009 року, 76/2009 від 09.02.2009 року зазначені розпорядження КМДА були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Розпорядженням КМДА № 230 від 02.03.2009 р. з 10.02.2009 р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31.01.2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 р.

Отже, місцевий суд дійшов вірного висновку, що у такому випадку необхідно було застосовувати тарифи, затверджені розпорядженнями КМДА № 86 від 31.01.2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 року.

Враховуючи зазначене, судова колегія погоджується з висновком першої інстанції, що вартість теплової енергії має становити в грудні 2008 року не 17 828,04 грн., як зазначено в розрахунку позивача, а 17 287,80 грн.; у січні 2009 року не 19 438,88 грн., а 18 939,16 грн.; у лютому 2009 року не 16 200,13 грн., а 16 135,00 грн.

Місцевим судом встановлено, враховуючи вірне застосування тарифів, що відповідач, на момент подачі позову, повинен був сплатити 137 462,91 грн., але сплатив лише 45 162,55 грн.

Також суд враховує, що відповідно до розрахунку позивача (а.с. 139) в грудні 2009 року та березні 2010 року відповідачем сплачено 17 000,00 грн. та 18 935,93 грн. відповідно, разом 35 935,93 грн.

Суд першої інстанції зазначив, що за розрахунком позивача сума, яку сплатив відповідач під час розгляду справи складає 35 935,93 грн., а не 36 391,91 грн. як стверджує позивач. Таким чином, станом на час розгляду справи підтвердженим є сплата відповідачем заборгованості позивачеві, відповідно до розрахунку, в розмірі 81 098,48 грн., а не 81 554,46 грн., тобто, різниця між сумою оплати, що її вирахував позивач та встановив суд з поданих позивачем доказів становить 455,98 грн. Місцевий суд дійшов висновку, що зважаючи на відсутність у суду повноважень виходити поза межі позовних вимог, при вирішенні даного спору враховуватиметься позиція позивача, згідно з оплаченою відповідачем після звернення до суду є сума в розмірі 36 391,91 грн.

Враховуючи, що акт звіряння розрахунків за теплову енергію містить аналогічну суму (81 554,46 грн.), яку позивач сплатив відповідачеві, колегія вважає висновок суду першої інстанції вірним.

Доказів своєчасної сплати відповідачем позивачеві вартості отриманої від нього теплової енергії за період 01.08.2008 року по 01.12.2009 року в сумі 137 462,91 грн. суду не надано.

Враховуючи вищезазначене, колегія погоджується з висновком Господарського суду міста Києва, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за спожиту теплову енергію підлягають частковому задоволенню відповідно до розрахунку суду, проведеного із застосуванням чинних тарифів в розмірі 55 908,45 грн.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 7 091,44 грн. інфляційної складової боргу та 1 768,49 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наявними в матеріалах справи доказами, враховуючи прострочення в перерахуванні коштів за споживання теплової енергії та часткове задоволення основної суми боргу, судом першої інстанції зроблено перерахунок, за яким інфляційна складова боргу складає 6 971,47 грн., 3% річних складають 1 739,76 грн.

Судова колегія, провівши повторний математичний розрахунок, погоджується з висновком місцевого суду про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу в сумі 6 971,47 грн. та 3% річних в сумі 1 739,76 грн.

Колегія погоджується з висновком першої інстанції про те, що підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 55 908,45 грн., а також інфляційна складова боргу в розмірі 6 971,47 грн. та 3% річних в розмірі 1 739,76 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона  посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що його вини у виникненні заборгованості за спожиту теплову енергію немає, оскільки, як зазначає скаржник, виконання зобов'язання в цілому залежить від виконання своїх зобов'язань мешканцями в частині своєчасної оплати за спожиті комунальні послуги та своєчасною компенсацією Оболонською районною держадміністрацією м. Києва різниці в тарифах на послуги центрального опалення та гарячого водопостачання, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Договір згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. При укладенні договору відповідач зобов'язувався, в тому числі оплачувати вартість використаної теплової енергії.

Відповідно до п. 2.3.5 договору відповідач взяв на себе зобов'язання забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до вищезазначеного, відповідач взяв на себе зобов'язання забезпечувати своєчасне надходження коштів позивачу.

Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2011 року по справі № 46/89 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

                                                        ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім 1» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2011 року по справі № 46/89  – залишити без змін.

2.          Матеріали справи № 46/89 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Ткаченко Б.О.

Судді                                                                                          Лобань О.І.

                                                                                          Федорчук  Р.В.