Постанова

від 28.02.2012 по справі 25/12-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "28" лютого 2012 р.                                                                                    

Справа № 25/12-10  

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

Демидової А.М.,

суддів

Коваленко С.С. (доповідач), Воліка І.М.

розглянувши касаційну скаргу СПД ФО - ОСОБА_4

на

постанову Дніпропетровської апеляційного господарського суду від 07.02.11р.

у справі

№ 25/12-10 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом

СПД ФО –ОСОБА_4

до

Дніпропетровської міської ради

про

визнання права власності

За участю представників сторін

від позивача      ОСОБА_4 пас-т,

від відповідача  не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

  Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2010 року у справі № 25/12-10 (суддя Чередко А.Є.) позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності–фізичної особи ОСОБА_4(далі по тексту - Позивач) до Дніпропетровської міської ради(далі по тексту –Відповідач) про визнання права власності задоволено. Визнано за суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 право власності на нежитлове приміщення - офіс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 88,6 кв.м. Присуджено до стягнення з Дніпропетровської міської ради на користь суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 судові витрати по сплаті держмита у сумі 1700,00грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн.

          Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.02.2011 року у справі № 25/12-10 (судді Павловський П.П., Швець В.В., Чус О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від  23.11.2010 року  скасовано. В позові відмовлено. Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 на користь Дніпропетровської  міської ради судові витрати по сплаті державного мита  за розгляд апеляційної скарги в розмірі  42,50грн.

          Не погоджуючись із рішенням суду попередньої інстанції, СПД ФО - ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

        Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду  України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних  підстав.    

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між суб'єктом  підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 (орендар) та Управлінням житлового господарства міської ради (орендодавець) було укладено договір оренди комунального майна №634 від 14.08.2004р., що затверджений рішенням міської ради від 09.04.2003р. № 18/8.

 Згідно умов зазначеного Договору, позивачу було надано в строкове платне користування нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 88,6 кв.м., під розташування офісу. Передача майна в оренду не тягне за собою  передачу Орендарю права власності на це майно. Власником є територіальна громада м. Дніпропетровська в особі міської ради, а Орендар володіє і  користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п.п. 5.3, 6.1 Договору, орендар має право за згодою орендодавця вносити зміни у склад орендованого майна, проводити його реконструкцію і переобладнання. Компенсація здійснених за час оренди поліпшень орендованого майна орендарю не проводиться.

Згідно положень ст. 23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна", орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Згідно п.п. 5.13, 5.14. Договору, переобладнання і перепланування приміщення, що орендується, проводиться тільки за письмовими дозволами Орендодавця і висновками відповідних служб та проектних організацій.

         Суди встановили, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 13.10.04р. № 70 КК та від 16.02.2005 року за № 33/25 позивачеві було надано дозвіл на проведення ремонту, виконання невід'ємних поліпшень орендованого нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 і на підставі одержаного від Дніпропетровської міської ради дозволу позивачем були здійснені невід'ємні поліпшення орендованого приміщення.

         Так, 01.08.2008 року між позивачем та ТОВ "Дніпросервіс 2006" був укладений договір підряду № 1/08-1, предметом якого було проведення невід'ємних поліпшень нежитлового приміщення по АДРЕСА_1. Відповідно до довідки про вартість виконаних підрядних робіт, ремонт та невід'ємні поліпшення виконані в нежитловому приміщення по АДРЕСА_1, були оцінені підрядником на загальну суму 178 711,2 грн.

         Після проведення ремонтних робіт, позивачем було замовлено та отримано заключення НПП "Інтек" про вартість нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якого загальна вартість даного нежитлового приміщення, після його капітального ремонту та поліпшення, складає 559 143 грн.

         Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

         Статтею 392  Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред‘явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

       Як видно з матеріалів справи, позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом до відповідача про визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення - офіс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 88,6 кв.м.

        При цьому, Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався на здійснення ним реконструкції та невід'ємних поліпшень орендованого майна за договором оренди комунального майна № 634 від 14.08.2004р., які погоджені з орендодавцем, а отже згідно з умовами договору оренди та ст.ст. 332, 778 ЦК України позивач став власником створеної нової речі.

 Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем внаслідок проведення ремонтно - будівельних робіт та реконструкції орендованого нежитлового приміщення було змінено функціональне призначення вказаного приміщення та здійснені невід'ємні поліпшення спірного об'єкта, тобто фактично створена нова річ, що суд  визнав підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

         Разом з тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив  з того, що внаслідок здійснення робіт Позивачем не створена нова річ, оскільки перелік проведених робіт, вказує лише на проведення ремонтних робіт, у зв'язку з чим відсутні підстави для набуття Позивачем права власності на нову річ, створену в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця. Орендоване приміщення конструктивно не змінено, а тому якісні характеристики не є істотно відмінними від попереднього предмету оренди.

         Крім того, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що підвальне приміщення є невід'ємною частиною житлового будинку і не може розцінюватись окремо (без будинку, як новостворена річ) тому, що виконує всі конструктивні функції стосовно всього будинку по вул. Пастера, 10 у                  м. Дніпропетровську.

         Також, суд попередньо інстанції в оскаржуваній постанові посилався на те, що ані нормами чинного законодавства, ані положеннями Договору  № 634 від 14.08.2004р. не передбачена можливість переходу права власності на нежитлове приміщення до орендаря (позивача).

         Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції, судова колегія Вищого господарського суду України не може погодитись з огляду на таке.

         Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

         Як видно з матеріалів справи, за клопотанням позивача у справі судом першої інстанції було призначено проведення у справі судово-будівельної експертизи, яку було доручено провести експерту Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

          08.07.2010 року експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз було складено експертний висновок судової будівельно-технічної експертизи № 1351/1352-10 по даній справі, яким було встановлено, що:

1. Найбільш вірогідна ринкова вартість нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до проведення суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4, ремонтно-будівельних робіт у вказаному орендованому приміщенні складала -559143,00грн.  Технічний стан вищезазначеного приміщення до проведення суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4, ремонтно - будівельних робіт, відповідав визначенню, як незадовільний.

2. Ринкова вартість нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, площею 88,6м2, після проведення суб'єктом підприємницької діяльності  -  фізичною  особою  ОСОБА_4,  ремонтно  -  будівельних робіт у вказаному орендованому приміщенні склала –1 130 350,00грн.  Технічний стан вищезазначеного приміщення після проведення суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4, ремонтно-будівельних робіт, відповідає визначенню, як добрий.

3. Згідно даним візуального дослідження приміщень, поясненням орендаря та кошторису суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4, виконані наступні поліпшення та реконструкція орендованого приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1: загальний стан оздоблення приміщень: підлоги - лінолеум, стіни і перегородки - пластикові панелі по каркасу з металевих профілів, нові перегородки - металопластові зі скло пакетами, стелі - пластикові панелі, двері - дерев'яні зі шпону (в металопластикових перегородках - металопластикові), вікна - метало пластикові, освітлення–растрові світильники, встановлено лічильник води із заміною металевого водопроводу на пластиковий, вхід в орендоване приміщення - сходи виконано плиткою "гресс", цокольна частина  оштукатурена  і   пофарбована, біля входу замощення вкладено тротуарною плиткою; в приміщеннях 7 та 8 встановлено метало-пластикові зі склопакетами перегородки, для улаштування приміщення коридору, зонування та ізоляції кабінетів; дверний проріз між прим. 6 та 7 закладено і виконано новий дверний проріз; замінено старі віконні блоки в приміщеннях 8, 7, 6 на метало пластикові; виконано  нову стяжку підлог в приміщеннях, з  попереднім армуванням та улаштуванням гідроізоляційного шару; до виконання облицювання стін пластиковими панелями, виконано штукатурення стін та стель, улаштування нової електропроводки, устрій металевих каркасів; виконувались роботи по зовнішньому благоустрою - штукатурення і фарбування фасаду, облицювання сходів кахлем, улаштування тротуарного замощення з плитки ФЕМ.

Відповідно до виконання зазначених робіт, виконувались підготовчі роботи та роботи по демонтажу старих перегородок полегшеної конструкцій, старих віконних та дверних блоків, розбирання старої стяжки підлог, старого штукатурення стін га стель в місцях його відшарування та руйнації. Вартість робіт по реконструкції приміщень станом на серпень 2008р. складає 178711,00грн.

4. Відповідь на поставлене питання, щодо створення нової речі, на думку експерта відноситься до компетенції суду. В разі, якщо мається на увазі, що шляхом виконання ремонтно-будівельних робіт завдяки яким суттєво збільшилась вартість майна та його корисність, здійснено якісні зміни в функціональному використанні приміщень і значне покращення їх комерційної привабливості (різниця між ринковою вартістю до виконання робіт і вартістю приміщення після виконання робіт), слід вважати виконання даних робіт суттєвою і якісною зміною нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

5. Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 внаслідок проведення ремонтно-будівельних робот за адресою: АДРЕСА_1 виконано поліпшення орендованого майна і дані поліпшення - є невід'ємними.

6. Оскільки всі виконані ремонтні роботи відносяться до невідємних поліпшень, то частка невід'ємних поліпшень суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 у відсотковому відношенні згідно його витрат на виконання ремонтно- будівельних робот в орендованому приміщенні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 буде дорівнювати 100%, або складати 1 (одна ціла).

          Крім того, враховуючи, що експертом не було надано повної відповіді на усі поставлені питання, судом було призначено проведення у справі додаткової судово-будівельно-технічної експертизи, яку також було доручено провести експерту Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.   

          На розгляд додаткової експертизи судом були поставлені наступні питання:

1. Чи  змінилось  в  результаті  виконання  ремонтно-будівельних  робот функціональне призначення орендованого майна - нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1?

2.  Якщо було змінене функціонального призначення орендованого майна, та враховуючи   капітальні   вкладення   на   невід'ємні   поліпшення   і ремонтно-будівельні  роботи  чи  була  створена  нова  річ   щодо орендованого  майна  - нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою:  АДРЕСА_1?

          25.10.2010 року експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз було складено експертний висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 2612-10 по даній справі та були надані наступні відповіді на поставлені питання:

1. Враховуючи минуле призначення підвальних приміщень в будинках спорудження XIX - початку XX століття, та невідповідний технічний і санітарний стан приміщень до ремонту, відсутність відповідно вимогам основних систем забезпечення безпечної роботи працівників і можливості їх постійного перебування в приміщеннях, невдале планування приміщень, з точки зору використання їх для офісних (адміністративних) потреб, та згідно усних пояснень орендарів, приміщення досліджуємого підвалу до проведення в них ремонтно-будівельних робіт могли використовуватися тільки як складські для непостійного зберігання непродовольчих товарів, що припускає зміну функціонального призначення нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: по АДРЕСА_1 після виконання ремонтно-будівельних робіт.

2. В разі, якщо для суду при визначенні нової речі основними ознаками (критеріями) є зміна функціонального призначення приміщення, суттєві капітальні вкладення на невід'ємні поліпшення і ремонтно-будівельні роботи, з відповідним значним покращенням комерційної привабливості приміщень, то дані роботи можуть розглядатися як створення нової речі щодо орендованого майна - нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

        За таких обставин, враховуючи висновки Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем внаслідок виконання ремонтно-будівельних робот та реконструкції орендованого нежитлового приміщенні загальною площею 88,6 кв.м. по АДРЕСА_1 було змінено функціональне призначення орендованого приміщення та здійснені невід'ємні поліпшення спірного об'єкта, тобто фактично створена нова річ з новими властивостями, якістю та технічними характеристиками, вартість якої істотно перевищує вартість попередньої речі.

          Відповідно до приписів  ч. 3 ст. 773 ЦК України, наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

         Згідно ч. 4 ст. 778 ЦК України, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Беручи до уваги, що Позивачем фактично зроблено поліпшення переданого  в оренду нежитлового приміщення за договором оренди № 634 від 14.08.2004 року, розташованого за адресою: вул. Пастера 10 у м. Дніпропетровськ, частина якого пропорційно дорівнює витраченим на поліпшення коштам, та складає              1107% та в результаті поліпшення, фактично створена нова річ, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 328, 773, ч. 4 ст. 778 ЦК України, дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, враховуючи викладене, висновки апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог, в порушення вимог ст. 43 ГПК України не грунтуються на встановлених обставинах справи та не відповідають дійсності та вимогам норм  матеріального права, що регулюють  спірні правовідносини.

Разом з тим, касаційний суд не знаходить підстав для скасування правильного по суті рішення місцевого господарського суду, висновки якого про задоволення позовних вимог грунтуються на встановлених обставинах справи і не суперечать нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду  першої інстанції є законним і підлягає залишенню без змін.

    На підставі викладеного та керуючись  ст. ст.1115, 1117 ,  1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -   

                                         П О С Т А Н О В И В:    

1.          Касаційну скаргу СПД ФО - ОСОБА_4 задовольнити.

2.          Постанову Дніпропетровської апеляційного господарського суду від 07.02.11р. по справі № 25/12-10 скасувати.

3.          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.10р. по справі № 25/12-10 залишити без змін.

Головуючий, суддя

                                    А.М. Демидова                               

Суддя

                                   С.С. Коваленко                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

Суддя

                            І.М. Волік