Рішення

від 16.11.2006 по справі 41/216

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/216

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.11.06р.

Справа № 41/216

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Зерно України",

м. Кіровоград 

до  Приватного підприємства "Віза-плюс", м. Жовті Води, Дніпропетровська область 

про стягнення 23518,38 грн.

Суддя Орєшкіна Е.В.

Представники сторін:

Від позивача: Феоктістов О.В., довіреність № 43/09-06 від 01.09.06 року

Від відповідача: Запорожець В.Н., довіреність № 5 від 05.01.06 року

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, яким просить зобов'язати відповідача виконати свої обов'язки за договором в повному обсязі, тобто стягнути з нього суму боргу - 19266 грн. недоперерахованої передоплати, а також штрафних санкцій –4252,38 грн., всього –23518,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати нафтопродуктів за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу № 01/08-VIZ від 01.08.06 року.

Представник позивача позов підтримав, просить його задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує, просить суд в позові відмовити, посилаючись на те, що відмова від виконання зобов'язань по договору здійснена за взаємною домовленістю сторін згідно його п. 3.3., тому у позивача відсутні підстави вимагати від відповідача перерахування 19266 грн. передоплати, а також нарахованих штрафних санкцій. Крім того, вважає, що позивач, не здійснивши поставки товару в термін, передбачений п. 3.2. договору, необґрунтовано вимагає стягнення з відповідача пені.

Оригінали документів, оглянуті в судових засіданнях, відповідають копіям, долученим до позовної заяви.

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю „СП Зерно України” та приватним підприємством „Віза-плюс” укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 01/08-VIZ від 01.08.06 року, пунктом 1.1. якого передбачено зобов'язання продавця (позивача у справі) передати у власність покупця (відповідача у справі) нафтопродукти, та зобов'язання покупця, відповідно, прийняти та їх оплатити.

Пунктом 3.1. договору сторонами узгоджено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату товару на розрахунковий рахунок продавця на протязі 2 банківських днів з моменту отримання рахунку на його сплату.

Поставка нафтопродуктів, за умовами п. 3.2. договору, здійснюється на протязі 5 робочих днів з моменту надходження суми передоплати на банківський рахунок продавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

01.08.06 року, згідно виставленого позивачем рахунку-фактури № ЗУ-0000016 на суму 134266 грн., копія якого додана до позовної заяви, на виконання умов договору, відповідач здійснив часткову передоплату  позивачу за нафтопродукти в сумі 115000 грн., що підтверджується  платіжними дорученнями № 591 від 01.08.06 року на суму  100000 грн. та № 592 від 01.08.06 року на суму 15000 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

На момент розгляду справи сторонами не подано доказів оплати відповідачем товару позивачу в повному обсязі, тобто доказів здійснення 100 % передоплати, як це передбачено умовами договору.

Таким чином, заборгованість відповідача складає 19266 грн.

Фактичні дії сторін підпадають під норми ст.ст. 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу,  в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання по 100 % попередній  оплаті товару, який за умовами договору позивач мав поставити після її отримання.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, дія яких поширюється на спірні взаємовідносини, зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 693, п. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару в повному обсязі, продавець має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

02.08.06 року відповідач звернувся до позивача з листом за вих. № 02/08-3, яким просив повернути отриману 01.08.06 року передоплату в розмірі 115000 грн., перераховану за рахунком № ЗУ-0000016 від 01.08.06 року.

В своїй відповіді за вих. № 25/07-06 від 03.08.06 року на вказаний лист позивач повідомив відповідача про те, що отримані кошти в якості попередньої оплати за товар були перераховані в свою чергу третій особі, однак товар на день надання цієї відповіді нею не поставлений, оскільки відповідачем не була перерахована загальна кількість коштів, передбачена договором № 01/08-VIZ від 01.08.06 року, тому позивач звернувся до третьої особи з проханням повернути перераховані кошти за нафтопродукти, та у випадку їх надходження від третьої особи запевнив відповідача перерахувати ці кошти протягом одного банківського дня.

Заперечення відповідача з приводу того, що зобов'язання за договором між сторонами припинені за взаємною згодою сторін суд не може прийняти до уваги з огляду на наступне.

Згідно п. 3.3. договору, на який посилається відповідач, у разі неможливості поставки замовленого та сплаченого товару або неповної поставки сплаченого товару, зміни відпускних цін, продавець зобов'язаний здійснити повернення отриманих грошових коштів на підставі листа покупця у 3-денний строк з моменту його отримання.  Повернення грошових коштів здійснюється продавцем за реквізитами, вказаними в листі покупця. Одже, повернення грошових коштів за умовами договору має здійснюватися позивачем у випадку неможливості поставки замовленого та оплаченого товару (в даному випадку нафтопродукти сплачені відповідачем частково) або неповної поставки (поставка взагалі повинна здійснюватися позивачем після отримання 100 % попередньої оплати).

Посилання відповідача на вищевказані листи як на взаємну згоду сторін на припинення зобов'язань за договором суд вважає помилковим з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Припинення зобов'язання –це погашення прав та обов'язків сторін, що складають його зміст. Згідно зі ст.. 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін незалежно від того, коли сторони досягли про це згоди –до початку виконання зобов'язання чи в процесі його виконання, при цьому, така домовленість має бути повною та безумовною.

Проте, зміст листа позивача № 25/07-06 від 03.08.06 року не свідчить про його згоду припинити зобов'язання сторін за договором, а є повідомленням відповідача про повернення грошових коштів за умовою отримання цих коштів від третьої особи.

З огляду на викладене, суд вбачає підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі  19266 грн.

Пунктом 7.2. договору сторонами узгоджено, що у разі затримки платежу від дати поставки товару понад строків, обумовлених в договорі (накладній, рахунку), продавець вправі виставити покупцю штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожен день прострочення.

Нарахована позивачем сума штрафних санкцій складає 4252,38 грн.

Вимогу позивача щодо стягнення штрафних санкцій суд вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки нарахування та стягнення пені за умовами договору поставленого в залежність від настання факту поставки товару, тоді як позивачем поставка нафтопродуктів не здійснена.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82 –85, 116, 117  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Віза-плюс” –52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Петровського,49а, код ЄДРПОУ 30619205, р/р 26001155365001 в КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СП Зерно України” –25030, м. Кіровоград, пр. Правди,8, корп. 1, код ЄДРПОУ 32616028, р/р 2600417000823 в КФ АКБ „Правекс-банк”, МФО 323594 суму боргу 19266 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті шістдесят шість грн.), витрати по сплаті держмита –192,66 грн. (сто дев'яносто дві грн. 66 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –96,76  грн. (дев'яносто шість грн.. 76 коп.).

В решті позову відмовити.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          СУДДЯ                                                                 Е.В. ОРЄШКІНА

Рішення підписано   21.11.06 року