Постанова

від 21.03.2012 по справі 2-10/1629-2010

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2012 р. Справа № 2-10/1629-2010

Вищий господарський суд Ук раїни у складі колегії судді в:

головуючого Козир Т.П.

суддів Гольцової Л.А.

Губенко Н.М.

розглянувши у відкритому с удовому засіданні касаційну скаргу

Санаторію "Прикордо нник" (військова частина 1487) Дер жавної прикордонної служби У країни

постанову Севастопольського апеля ційного господарського суду від 03.11.2011

у справі № 2-10/1629-2010

господарського суду Автономної Республіки Кр им

за позовом Санаторію "Прикордонник" (військова частина 1487) Державн ої прикордонної служби Украї ни

до Лівадійської селищної ра ди

треті особи 1. Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівськ ого, Місхорського парків-пам ' яток садово-паркового мист ецтва загальнодержавного зн ачення;

2. Адміністрація Державної п рикордонної служби України

про визнання недійсним рішен ня та зобов' язання вчинити дії

за участю представників ст орін:

позивача: ОСОБА _1, дов. № 524 від 27.10.2011;

відповідача: повід омлений, але не з' явився;

третьої особи 1: повідо млений, але не з' явився;

третьої особи 2: повідо млений, але не з' явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господ арського суду Автономної Рес публіки Крим від 07.05.2010 у справі № 2-10/1629-2010 (Суддя Тітков С.Я.) позов задоволено частково. Суд виз нав рішення 40 сесії Лівадійсь кої селищної ради V скликання від 05.03.2010 № 60 "Про повторний розг ляд звернення Державної прик ордонної служби України сана торія "Прикордонник" від 10.12.2009 в х. № 02/15-1741 "Про затвердження прое кту землеустрою" та зверненн я від 20.01.2010 № 02-15/58 недійсним; визна в за санаторієм "Прикордонни к" (військова частина 1487) Держав ної прикордонної служби Укра їни право постійного користу вання земельною ділянкою заг альною площею 0,52 га для обслуг овування пляжної зони, що роз ташована за адресою: 98655, АР Кри м, м. Ялта, смт. Лівадія, Севасто польське шосе, 4-а. В іншій част ині позову відмовлено.

Постановою Севастопо льського апеляційного госпо дарського суду від 03.11.2011 (колегі я суддів у складі: головуючий суддя - Градова О.Г., судді - Маслова З.Д., Латинін О.А.) рішен ня Господарського суду Автон омної Республіки Крим від 07.05.20 10 у справі №2-10/1629-2010 скасовано час тково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задовольнит и частково. Визнати рішення 40 сесії Лівадійської селищної ради V скликання від 05.03.2010 № 60 "Про повторний розгляд звернення Державної прикордонної служ би України санаторія "Прикор донник" від 10.12.2009 вх. № 02/15-1741 "Про зат вердження проекту землеустр ою" та звернення від 20.01.2010 № 02-15/58 не дійсним. В решті позову відмо вити".

Не погоджуючись з по становою суду апеляційної ін станції, Санаторій "Прикордо нник" (В/Ч 1487) ДПС України зверну вся до Вищого господарського суду України з касаційною ск аргою, в якій просить її скасу вати, а рішення Господарсько го суду першої інстанції зал ишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави з вернення з касаційною скарго ю, скаржник послався на поруш ення судом норм матеріальног о та процесуального права.

Відзиви на касаційну скар гу не надходили, що не є перешк одою для суду касаційної інс танції переглянути в касацій ному порядку оскаржуване суд ове рішення.

Усіх учасників судо вого процесу відповідно до с татті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і м ісце розгляду касаційної ска рги.

Ознайомившись з мате ріалами та обставинами справ и на предмет надання їм судам и попередніх інстанцій належ ної юридичної оцінки та повн оти встановлення обставин сп рави, дотримання норм матері ального та процесуального пр ава, колегія суддів Вищого го сподарського суду України ді йшла висновку, що касаційна с карга не підлягає задоволенн ю, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним г осподарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини .

Лівадійською селищн ою радою 21.02.2006 прийнято рішення № 41, яким надано дозвіл позива чу на розробку проекту відво ду земельної ділянки площею 0,52 га по Севастопольському шо се, 4-а, смт. Лівадія, для обслуго вування пляжної зони.

У 2009 році на замовлення позивача ПП "Гео-ресурси" розр облено проект землеустрою з відводу в оренду земел ьної ділянки площею 0,52 га, який погоджений територіальним о рганом виконавчої влади з пи тань земельних ресурсів, орг аном містобудування і архіте ктури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, та містить правовс тановлюючі документи на неру хомість позивача, розташован у на цій земельній ділянці.

05.03.2010 рішенням 40 сесії V с кликання Лівадійської селищ ної ради №60 відмовлено позива чу у затвердженні вказаного вище проекту відводу земельн ої ділянки в оренду для обслуговування пляжної зони по Севастопольському шосе, 4-а , смт. Лівадія, до розробки та в иносу в натуру меж Державної адміністрації Лівадійськог о, Масандрівського, Місхорсь кого парків - пам' яток садов о-паркового мистецтва загаль нодержавного значення.

Приймаючи рішення пр о визнання спірного рішення недійсним, суд першої інстан ції, з яким погодився апеляці йний господарський суд виход ив з положень ч. 10 ст. 123 ЗК Україн и в редакції, чинній на момент прийняття цього рішення та з азначив про незаконність від мови позивачу в затвердженні проекту землеустрою по відв еденню земельної ділянки в о ренду.

Частиною 10 ст. 123 ЗК Укра їни в редакції, чинній на дату прийняття відповідачем спір ного рішення, встановлено, що підставою відмови у затверд женні проекту землеустрою що до відведення земельної діля нки може бути лише його невід повідність вимогам законів т а прийнятих відповідно до ни х нормативно-правових актів.

Суди, зважаючи на поло ження законодавства та зміст спірного рішення, обґрунтов ано дійшли висновку, що позов ні вимоги в частині визнання недійсним рішення Лівадійсь кої селищної ради 05.03.2010 № 60 підля гають задоволенню, оскільки в цьому рішенні немає посила нь на невідповідність надано го позивачем проекту землеус трою щодо відведення земельн ої ділянки вимогам законів т а прийнятих відповідно до ни х нормативно-правових актів, а процедура винесення в нату ру меж сусідньої земельної д ілянки відноситься до землеб удівних (геодезичних) робіт.

Що стосується позовн их вимог щодо зобов' язання відповідача не чинити перешк од, шляхом прийняття відпові дних рішень, чи шляхом відмов и у прийнятті таких рішень, пе решкод в оформленні права по стійного користування спірн ою земельною ділянкою, то суд и обох інстанцій мотивовано відмовили в задоволенні цієї вимоги, оскільки вона позива чем заявлена не у спосіб, пере дбачений ст. 16 ЦК України та ст . 20 ГК України.

Однак, апеляційний го сподарський суд не погодився з висновком суду першої інст анції щодо задоволення такої позовної вимоги, як визнання за санаторієм "Прикордонник " (В/Ч 1487) ДПС України право пості йного користування земельно ю ділянкою загальною площею 0,52 га для обслуговування пляж ної зони, що розташована за ад ресою: 98655, АР Крим, м. Ялта, смт. Лі вадія, Севастопольське шосе, 4-а.

При цьому, суд апеляці йної інстанції виходив з нас тупного.

Як встановлено судом , рішенням Ялтинської місько ї ради депутатів трудящих ві д 19.03.1973 № 148-г вирішено надати поз ивачу в користування земельн у ділянку площею 0,516 га для обсл уговування пляжу, встановлен і червоні лінії; в 1995 році викон комом Лівадійської селищної ради надано в оренду зе мельну ділянку площею 0,52 га, а в 2003 році здійснена інвентариз ація цієї земельної ділянки. Вказані рішення про передач у земельної ділянки площею 0,52 га (0,516 га) під пляж не були викон ані, проекти землеустрою не р озроблялися та правовстанов люючі документи на земельну ділянку не надавалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 З К України надання земельних ділянок державної або комуна льної власності у користуван ня здійснюється на підставі рішень органів виконав чої влади або органів місцев ого самоврядування.

Оскільки право пості йного користування земельно ю ділянкою виникає на підста ві рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а, як вірно вс тановлено апеляційним госпо дарським судом, позивачем не доведено прийняття відповід ним органом рішення про відм ову у наданні позивачу спірн ої земельної ділянки в пос тійне користування чи без діяльність такого органу в п рийняті такого рішення, то ко легія суддів Вищого господар ського суду України вважає, щ о апеляційний господарський суд обґрунтовано та з дослід женням всіх обставин справи в їх сукупності дійшов висно вку про відмову позивачу в за доволенні вказаної вище позо вної вимоги.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторон а повинна довести ті обстави ни, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і зап еречень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені п евними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Відповідно до ст. 1115 Г ПК України, у касаційній інст анції скарга розглядається з а правилами розгляду справи у суді першої інстанції за ви нятком процесуальних дій, по в'язаних із встановленням об ставин справи та їх доказува нням. Касаційна інстанція ви користовує процесуальні пра ва суду першої інстанції вик лючно для перевірки юридично ї оцінки обставин справи та п овноти їх встановлення у ріш енні або постанові господарс ького суду.

Переглядаючи у касаційно му порядку судові рішення, ка саційна інстанція на підстав і встановлених фактичних обс тавин справи перевіряє засто сування судом першої чи апел яційної інстанції норм матер іального і процесуального пр ава. Касаційна інстанція не м ає права встановлювати або в важати доведеними обставини , що не були встановлені у ріше нні або постанові господарсь кого суду чи відхилені ним, ви рішувати питання про достові рність того чи іншого доказу , про перевагу одних доказів н ад іншими, збирати нові доказ и або додатково перевіряти д окази (ст. 1117 ГПК України).

З урахуванням навед ених правових положень та вс тановлених судом апеляційно ї інстанції обставин справи, колегія суддів Вищого госпо дарського суду України вважа є, що доводи, викладені заявни ком у касаційній скарзі є нео бґрунтованими, оскільки вони , фактично, стосуються переоц інки доказів у справі, що вихо дить за межі компетенції суд у касаційної інстанції.

Беручи до уваги межі перег ляду справи в суді касаційно ї інстанції та повноваження останнього, колегія суддів п риходить до висновку, що оска ржуване судове рішення апеля ційного господарського суду відповідає вимогам матеріал ьного та процесуального прав а і підстав для його скасуван ня не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119, 11111 Госпо дарського процесуального ко дексу України, Вищий господа рський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сана торію "Прикордонник" (військо ва частина 1487) Державної прико рдонної служби України залиш ити без задоволення, а постан ову Севастопольського апеля ційного господарського суду від 03.11.2011 у справі № 2-10/1629-2010 - без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.М. ГУБЕНКО