Постанова

від 03.11.2011 по справі 2-10/1629-2010

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

< Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 листопада 2011 року Справа № 2-10/1629-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Градової О.Г.,

суддів Маслової З.Д.,

Латиніна О.А.,

за участю представників сторін:

позивача, Шовкун Сергій Іванович, довіреність №504 від 27.10.11, санаторій "Прикордонник" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України;

відповідача, не з'явився, Лівадійська селищна рада;

третьої особи, Саликіна Яна Сергіївна, довіреність № б/н від 01.04.11, Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення;

третьої особи, Лопатюк Сергій Миколайович, довіреність №41/41 від 20.12.10, Адміністрація Державної прикордонної служби України;

розглянувши апеляційну скаргу Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Тітков С.Я.) від 07 травня 2010 року у справі № 2-10/1629-2010

за позовом санаторію "Прикордонник" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України (Севастопольське шосе, 4, Лівадія, м. Ялта, 98655)

до Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, 8, Лівадія, м. Ялта, 98655)

треті особи: Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (Масандрівський парк, 40, Ялта, 98600)

Адміністрація Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, Київ, 01034)

про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням місцевого господарського суду позов з урахуванням уточнень (а.с. 34-40 т. 1) задоволено частково: визнано недійсним рішення відповідача, яким було відмовлено позивачу у затвердженні проекту відводу земельної ділянки; за позивачем визнано право постійного користування земельною ділянкою. В решті позову відмовлено. З відповідача на користь позивача стягнуті судові витрати: 170 грн. державного мита, 157,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 126-128 т. 1).

Рішення мотивоване тим, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою може бути лише не відповідність вимогам законодавства, Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення не має правовстановлюючого акту на землю, позивач відкрито та добросовісно користується спірною земельною ділянкою, яку отримав в користування за рішенням органу державної влади в 1973 році, на цій земельній ділянці розташована нерухомість позивача; інші позовні вимоги не відповідають передбаченим способам захисту права та охоронюваного інтересу.

Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та у позові відмовити повністю через те, що судове рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи (а.с. 143-150 т. 1).

З відзиву на апеляційну скаргу слідує, що позивач з апеляційною скаргою не згоден тому, що правомірно користується спірною земельною ділянкою, спеціальна комісія встановила відсутність порушень позивача в користуванні цією земельною ділянкою (а.с. 3-4 т. 3).

Від інших осіб відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представник Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення підтримав доводи апеляційної скарги, представники позивача та третьої особи - Адміністрації Державної прикордонної служби України, з апеляційною скаргою не погодилися тому, що позивач користується цією земельною ділянкою за рішенням органу державної влади з 1973 року, на ній розташована нерухомість позивача, навпаки заявник апеляційної скарги не має прав на земельну ділянку тому, що не здійснена державна реєстрація такого права в Державному земельному кадастрі. Відповідач не скористався правом на участь в судовому засіданні його представника, про час та місце засідання сповіщений ухвалою суду, копія якої 25 жовтня 2011 року направлена на його адресу рекомендованою кореспонденцією (а.с. 70-71 т. 6). Заяви про відкладення розгляду справи не надано. У справі достатньо доказів для розгляду спору. Явка сторін не визнана судом обов'язковою. Тому судова колегія розглядає справу за відсутністю особи, що не з'явилася.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд залучив до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, Адміністрацію Державної прикордонної служби України, витребував додаткові докази (а.с. 155-163 т. 1, а.с. 8-9, 13-46, 49-108 т. 2, а.с. 1-161 т. 3, а.с. 1-2, 4-23, 25-38, 52-71 т. 4, а.с. 2-124 т. 5, а.с. 1-68 т. 6) та встановив наступне.

08 лютого 1995 року здійснена державна реєстрація позивача - санаторію "Прикордонник" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України (ідентифікаційний код 14321630) як юридичної особи (а.с. 53 т. 1), 24 березня 2005 року позивачу видано свідоцтво про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарської діяльності у Державній прикордонній службі України (а.с. 65 т. 1), 10 лютого 2005 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнятий наказ №101 про перенайменування Центру оздоровлення та відпочинку "Прикордонник" в санаторій "Прикордонник", затверджено Положення про санаторій "Прикордонник". Закріплено за санаторієм "Прикордонник" державне майно, яке передано йому на праві оперативного управління (а.с. 56-59, 114-115 т. 1).

12 травня 2004 року Міністерством охорони навколишнього природного середовища України вирішено:

наказом №195 ліквідувати Адміністрацію парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський", "Масандровський", "Лівадійський" (а.с. 73-75 т. 5),

наказом №195 створити Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, державна реєстрація якої як юридичної особи здійснена 19 листопада 2004 року з привласненням ідентифікаційного коду 33223992 (а.с. 78-92 т. 5).

Вказані юридичні особи не є правонаступниками, що слідує з вказаних наказів, Статуту Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (ОКПО 33223992).

Зі справи вбачається, що позивач та Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення за дозволами місцевої ради розробили документи землеустрою для надання земельних ділянок в оренду та постійне користування, але ці земельні ділянки частково накладаються одна на одну. Кожна з цих осіб наполягає на тому, що саме їй необхідно надати спірну частину земельної ділянки в користування.

Дійсно, Лівадійською селищною радою приймалися рішення про дозволи на розробку землевпорядної документації:

1) 15 грудня 2005 року рішенням №63 дозволено Державній адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення розробку проекту відводу земельної ділянки площею 40,1 га для обслуговування Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток (а.с. 101 т. 5),

в подальшому це рішення змінювалось:

- 01 березня 2006 року рішенням №77 в частині площі земельної ділянки на 35,9307 га, що було обумовлено тим, що в площу 40,1 га була включена земельна ділянка під Лівадійським палацом (а.с. 102 т. 5),

- 23 травня 2006 року рішенням №23, яким було Адміністрації парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський", "Масандровський", "Лівадійський" припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 35,9307 га, Державній адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення наданий дозвіл на переоформлення правовстановлюючих документів та складення технічного звіту, цей звіт затверджений та земельна ділянка площею 35,9307 га передана в постійне користування Державній адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення для обслуговування Лівадійського парку (а.с. 157-158 т. 1);

2) 21 лютого 2006 року рішенням №41 наданий дозвіл санаторію "Прикордонник" (військова частина 1487) на розробку проекту відводу земельної ділянки площею 0,52 га по Севастопольському шосе, 4-а, смт. Лівадія, для обслуговування пляжної зони (а.с. 25 т. 1).

З письмових доказів вбачається, що протягом 2005 року (тобто при наявності лише дозволу на розробку проекту землеустрою) за замовленням Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення товариством з обмеженою відповідальністю "Укрленд" був складений технічний звіт першого етапу робіт по розробці проекту землеустрою. Саме цей технічний звіт був затверджений рішенням місцевої ради та на його підставі вирішено надати право постійного користування земельною ділянкою площею 35,9307 га для обслуговування Лівадійського парку (а.с. 57-124 т. 5).

Право постійного користування земельною ділянкою площею 35,9307 га для обслуговування Лівадійського парку за Державною адміністрацією Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення в Державному земельному кадастрі не зареєстровано до наступного часу. Це стало причиною звернення вказаної Державної адміністрації до суду з відповідним позовом. 11 червня 2009 року по справі №2-8/1803-2009 рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим Кримська регіональна філія державного підприємства "Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсах" зобов'язана зареєструвати державний акт серії ЯЯ №000660 про право постійного користування на земельну ділянку площею 35,9307 га за вказаною Державною адміністрацією (а.с. 64-68 т. 6). Однак вказане судове рішення не виконано. Таких обставин сторони та треті особи не оспорюють, це підтверджується копією судового рішення та іншими письмовими доказами.

Протягом 2009 року на замовлення позивача приватне підприємство "Гео-ресурси" розробило проект землеустрою з відводу в оренду земельної ділянки площею 0,52 га. Вказаний проект погоджений з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, та містить правовстановлюючі документи на нерухомість позивача, розташовану на цій земельній ділянці (а.с. 74-122 т. 1).

Однак 05 березня 2010 року рішенням 40 сесії 5 скликання Лівадійської селищної ради №60 відмовлено позивачу про затвердження вказаного проекту відводу земельної ділянки в оренду для обслуговування пляжної зони по Севастопольському шосе, 4-а, смт. Лівадія, до розробки та виносу в натуру меж Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (а.с. 12 чи 51-52 т. 1). Це рішення є предметом спору.

За висновком судової експертизи є накладення земельних ділянок площею 0,52 га (кадастровий №0111947900:01:002:0139) та площею 35,9307 га (кадастровий №0111947900:01:002:0066), таке накладення складає 0,3195 га за конфігурацією за додатком №1 до висновку судової експертизи (а.с. 2-12 т. 5).

З звідного кадастрового плану меж вказаних земельних ділянок (а.с. 9 т. 5), плану меж зон обмежень та сервітутів, креслення контурів угідь земельної ділянки площею 0,52 га, кадастровий №0111947900:01:002:0139 (а.с. 93, 96, 99 т. 1), свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с. 109-110 т. 1) слідує, що на земельній ділянці площею 0,3195 га (спірна частина вказаних земельних ділянок) знаходяться будівлі та споруди, державна реєстрація права власності на які за Державною прикордонною службою України здійснена 01 лютого 2008 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 10 статті 123 Земельного кодексу України (Закон України №2768-III від 25 жовтня 2001 року з змінами на 05 березня 2010 року - дату прийняття відповідачем спірного рішення, далі Земельний кодекс України) передбачала, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Частина 11 статті 123 цього Кодексу надавала та надає право на оскарження до суду відмови органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування.

Стаття 50 Закону України "Про землеустрій" №858-IV від 22 травня 2003 року (станом на 05 березня 2010 року) передбачала, що у разі надання земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; порядок складання таких проектів землеустрою встановлюється Кабінетом Міністрів України.

26 травня 2004 року постановою Кабінету Міністрів України №677 був затверджений Порядок розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, яким встановлено, що проект включає у себе текстові та графічні матеріали, обов'язкові положення, встановлені завданням на розроблення проекту, інші дані, необхідні для вирішення питання щодо відведення земельної ділянки (пункт 7 Порядку), цей проект виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини (пункт 9).

Як вказано вище, проект землеустрою щодо відведення позивачеві земельної ділянки площею 0,52 га містить текстові та графічні матеріали, обов'язкові положення, встановлені завданням на розроблення проекту, інші дані, необхідні для вирішення питання щодо відведення земельної ділянки; цей проект погоджений з органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

А тому передбачених законом підстав для відмови позивачу у погодженні проекту землеустрою відповідач не мав, прийняте відповідачем рішення про відмову у погодженні такого проекту не засноване на законі, а тому правильно, без порушень норм матеріального та процесуального права визнано судом першої інстанції недійсним.

Апеляційний господарський суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що судове рішення про визнання недійсним рішення відповідача недійсним порушує права Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення на отримання в користування земельної ділянки площею 35,9307 га з наступного.

Стаття 125 Земельного кодексу України (як станом на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, так і на час прийняття відповідачем спірного рішення) встановлювала, що право постійного користування на землю виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення не довела, що в Державному земельному кадастрі за нею зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку площею 35,9307 га. При цьому, не має значення з якої причини не здійснена така державна реєстрація права.

Помилковим є позиція Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення про те, що передача Лівадійського парку під охорону заявника апеляційної скарги та раніше надання під Лівадійський парк земельної ділянки іншій особі є безумовною підставою виникнення у заявника апеляційної скарги права на земельну ділянку тому, що правовідносини у сфері землекористування є окремими від взаємовідносин у сфері охорони об'єктів природного фонду.

Крім того, апеляційний господарський суд приймає до уваги той факт, що спочатку Державній адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення був наданий дозвіл на складення проекту землеустрою. Фактично технічний звіт розроблений без дозволу на його розроблення. Надання дозволу на розробку технічного звіту та його затвердження здійснено одним рішенням відповідача. А головне, технічна документація не містить усіх передбачених законом документів.

Так, відповідно до статті 56 Закону України "Про землеустрій" №858-IV від 22 травня 2003 року (з змінами на 23 травня 2006 року - дата рішення відповідача про затвердження технічної документації землеустрою), пункту 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою і договорів оренди землі, затвердженої наказом №43 від 04 травня 1999 року Держкомзему України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 червня 1999 року за N354/3647 (з змінами на 23 травня 2006 року) технічна документація зі складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою включає:

- висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України про наявні обмеження на використання земельної ділянки,

- висновок органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки,

- журнал польових вимірювань;

- кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки;

- збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів;

- відомість обчислення площі земельної ділянки;

- відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки;

- експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.

Усіх цих документів технічний звіт 2005 року (а.с. 57-124 т. 5) не містить, а саме, не має висновків державного органу земельних ресурсів Держкомзему України та органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки, журналу польових вимірювань, кадастрового плану земельної ділянки, складений за результатами зйомки; збірного кадастрового плану суміжних землевласників і землекористувачів; відомостей обчислення площі земельної ділянки; експлікації земельних угідь згідно з формою 6-зем.

Разом з тим, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання в судовому порядку за позивачем права на постійне користування земельною ділянкою 0,52 га задоволенню не підлягають, рішення місцевого господарського суду у цій частині прийнято з порушенням норм матеріального права з наступного.

Дійсно, як стверджує позивач, з 1962 року органом державної влади було вирішено надати земельну ділянку для будинку відпочинку, на базі якого зараз є санаторій "Прикордонник"; в 1973 році вирішено надати в користування земельну ділянку площею 0,516 га для обслуговування пляжу, встановлені червоні лінії; в 1995 році виконкомом Лівадійської селищної ради вирішено надати в оренду земельну ділянку площею 0,52 га, в 2003 році здійсненна інвентаризація цієї земельної ділянки. Такі обставини сторони та треті особи не оспорюють та це підтверджено рішеннями виконкому Ялтинської міської ради трудящих, рішеннями виконкому Лівадійської селищної ради, актами (а.с. 13-20 т. 1), реєстраційними документами позивача.

Але вказані рішення про передачу земельної ділянки площею 0,52 га (0,516 га) під пляж не були виконані, проекти землеустрою не розроблялися та правовстановлюючі документи на земельну ділянку не надавалися.

Разом з тим, як вказано вище, на цій земельній ділянці є нерухомість, право власності на яку зареєстровано у встановленому законом порядку. Така нерухомість була на цій земельній ділянці вже станом на 11 квітня 2003 року, що підтверджує перша (основна) інвентаризація об'єктів нерухомості, яка здійснена Ялтинським бюро технічної інвентаризації, якою встановлено, що на пляжній зоні знаходяться: "А" кліматопавільйону, "Б" - навіс, "В" - грот, "Г" - комора, "Д" - склад (а.с. 111-113 т. 1). 10 червня 2005 року рішенням №148 Виконкому відповідача було вирішено видати свідоцтво про право власності на будівлі та спороди з привласненням нової адреси цим будівлям та спорудам - Севастопольське шосе, 4-а (а.с. 22 т. 1).

Як слідує з реєстраційних документів позивача та його Положення, позивач є установою, майно якої є державною власністю, військовим майном, закріплюється за позивачем на праві оперативного управління.

Пункт "а" частини 2 статті 92 Земельного кодексу України встановлює, що установи, що належать до державної власності, мають право набути право постійного користування земельною ділянкою.

Але відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (частина 1), способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права (пункт 1 частини 2), визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування (пункт 10 частини 2).

Однак, як вказано вище, право постійного користування земельною ділянкою виникає на підставі рішення органу місцевого самоврядування. Таким чином, у позивача ще не виникло майнового права (право постійного користування земельною ділянкою), а тому він не може його захистити в судовому порядку. Разом з тим, зацікавлена особа може захистити в судовому порядку своє право на своєчасний та законний розгляд органом місцевого самоврядування заяви про надання земельної ділянки в постійне користування шляхом визнання недійсним рішення про відмову у наданні земельної ділянки в постійне користування чи бездіяльність такого органу. По цій справі позивач скористався таким правом.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, місцевим господарським судом рішення в частині визнання права постійного користування прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому в цій частині воно підлягає скасуванню, в іншій частині судове рішення прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, інших підстав для його скасування не має.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 травня 2010 року у справі № 2-10/1629-2010 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Визнати рішення 40 сесії Лівадійської селищної ради 5 скликання №60 від 05 березня 2010 року "Про повторний розгляд звернення Державної прикордонної служби України санаторію "Прикордонник" вх. №02/15-1741 від 10 грудня 2009 року "Про затвердження проекту землеустрою" та звернення вх. №02-15/58 від 20 січня 2010 року недійсним.

В решті позову відмовити".

Стягнути з Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, 8, Лівадія, м. Ялта, 98655; код ЭДРПОУ 04367529) на користь санаторію "Прикордонник" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України (Севастопольське шосе, 4, Лівадія, м. Ялта, 98655; Банк: УДК а АР Крим м. Сімферополь, ОКПО 14321630, МФО 824026, Спеціальний фонд: р/р 35227001000152, 35225003000152, 35212005000152, ІНН № 143216301124) судові витрати: державне мито у сумі 42,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.".

Господарському суду Автономної Республіки Крим надати наказ.

Головуючий суддя О.Г. Градова

Судді З.Д. Маслова

О.А.Латинін

Розсилка:

1. санаторій "Прикордонник" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України (Севастопольське шосе, 4, Лівадія, м. Ялта, 98655)

2. Лівадійська селищна рада (вул. Батуріна, 8, Лівадія, м. Ялта, 98655)

3. Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (Масандрівський парк, 40, Ялта, 98600)

4. Адміністрація Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, Київ, 01034)