Рішення

від 27.10.2006 по справі 15/396

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/396

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.06                                                                                 Справа № 15/396.

Суддя  Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали  справи за позовомПриватного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб», с. Фрунзе Луганської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Луч», с. Красний Луч Слов'яносербського району Луганської області

про стягнення 182 164 грн. 00 коп.

За участю представників сторін:від позивача –Єжова Н.М., представник по довіреності №15 від 26.10.2006р.;від відповідача –Кулик А.В., представник по довіреності б/н від 06.07.2006р.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

У судовому засіданні 13.10.2006р. оголошувалася перерва до 27.10.2006р. о 14 год. 10 хв., про що повноважні представники обох сторін були повідомлені належним чином.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 34582 грн. та штрафу в сумі 147 582 грн. по договору №30/06-05 про надання послуг зернозбиральною технікою від 30.06.2005р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в частині стягнення боргу у сумі 34582 грн.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, який здано до суду 13.10.2006р., зокрема заявивши про застосування спеціальної позовної давності в 1 рік за вимогою про стягнення штрафу.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між приватним підприємством «Хлібороб»та товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Луч»30.06.2005р. укладено договір №30/06-05. Згідно п. 1.1. даного договору підприємство позивача зобов'язалося надати послуги з збирання зернових культур та/або соняшнику своєю технікою, а підприємство відповідача зобов'язалося прийняти та сплатити вказані виконані послуги.

За актом приймання-передавання, що є додатком №1 до вказаного договору виконавець –позивач у справі прийняв а замовник –відповідач у справі передав перелік та вартість послуг по договору від 30.06.2005р. №30/06-05, а саме: збирання зернових культур вартістю за 1 га –150 грн., з загальної площі угідь в 360 га та загальною вартістю 54000 грн. без ПДВ, а також збирання соняшнику вартістю за 1 га 150 грн. з загальної площі угідь в 300 га та загальною вартістю 45000 грн. без ПДВ.

Згідно акту приймання виконаних робіт на 15.08.2005р., що є додатком №2 до вказаного договору, позивач здав, а відповідач прийняв виконані роботи зі збирання зернових культур з площі оброблених угідь в 819,9га, вартістю 150 грн. за 1 га, та загальною вартістю 147582 грн. з ПДВ.

Також, в останньому акті сторони констатували, що роботи виконані якісно, заперечень та недоліків немає, та домовилися про строк оплати –протягом трьох днів з моменту підписання цього акту.

Відповідачем грошове зобов'язання виконано частково –сплачено 113 000 грн.

Борг як на день звернення позивача з позовом до суду, так і на час прийняття даного судового рішення складає 34 582 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань по договору позивач звернувся за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів до суду з позовом.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, враховуючи фактичне визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Суд відхиляє доводи відповідача, наведені як заперечення проти позовних вимог, про те, що сторони не домовлялися про обробку 459,9 га та приймає контр доводи позивача з цього питання.

Акт приймання виконаних робіт на 15.08.2005р., що є додатком №2 до вказаного договору є по-суті правочином, що вчинений за обопільною згодою сторін та яким частково змінено умови договору, а саме щодо збільшення площі оброблених угідь та відповідно загальної вартості при незмінній ціні.

Крім зміни умов договору вказаним актом водночас сторони також зафіксували виконання змінених умов договору.

При цьому, за даним актом відповідач засвідчив, що роботи виконано якісно, заперечень та недоліків в нього немає, а також зобов'язався сплатити визначену за цим актом вартість протягом трьох днів з моменту його підписання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Так, відповідач повинен був виконати у повному обсязі та у встановлений строк грошове зобов'язання, визначене актом від 15.08.2005р., що є додатком №2 до вказаного договору.

Слід також зазначити, що відповідачем частково виконано зобов'язання передбачене вказаним актом у розмірі більше ніж визначено первісно договором, що також свідчить про прийняття до виконання відповідачем зобов'язання за актом від 15.08.2005р., що є додатком №2 до договору.

Тому, наведені заперечення відповідача щодо вимоги про стягнення суми основного боргу, враховуючи вказані відповідачем обставини щодо зміни керівництва підприємства на час вирішення спору, розцінюються судом необґрунтована спроба ухилення від виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не  надав доказів, що могли б спростувати доводи та докази позивача в частині виконання позивачем зобов'язань.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Позовна вимога про стягнення штрафу у сумі 147 582 грн., нарахованого позивачем на підставі п. 8.2 договору не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідач на підставі п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України заявив про застосування строку позовної давності в 1 рік до даної вимоги про стягнення штрафу.

Згідно ч. 1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи з положень п. 8.2 та 7.3 договору та складання акту приймання виконаних робіт 15.08.2005р. та з урахуванням вимог ст. 260 та ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності за вимогою про стягнення штрафу розпочався з 19.08.2005р.

Відповідно до п.  1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна заява подана позивачем до суду 11.09.2006р., тобто після спливу строку позовної давності відносно вимог по стягненню штрафу.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено наступне:

- заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

- сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, у зв'язку зі спливом позовної давності за вимогою про стягнення штрафу та заявлення відповідачем про застосування при вирішенні даного спору позовної давності, у задоволенні вимоги про стягнення штрафу у сумі 147582 грн. слід відмовити.

Таким чином, оцінивши доводи сторін та наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню борг у сумі 34 582 грн. 00 коп. У задоволенні решти вимог про стягнення штрафу у сумі 147582 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у складі: 345 грн. 82 коп. державного мита, а також 22 грн. 40 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Луч», с. Красний Луч Слов'яносербського району Луганської області, кв. Новобудівний, б. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31996443 на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб», с. Фрунзе Луганської області, вул. Інтернаціональна, б. 157, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32672281:  борг у сумі 34582 грн. 00 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі  345 грн. 82 коп.  та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 22 грн. 40 коп.  Наказ видати.

3.          У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 01.11.2006р.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко