Рішення

від 27.03.2012 по справі 5008/154/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5008/154/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

27.03.2012                                                             Справа  № 5008/154/2011

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд-М”, м.Хуст

до відповідача –Державного підприємства “Сокирницький цеолітовий завод”, с.Бороняво, Хустський район

про стягнення суми боргу в розмірі 94951,26грн.,

Суддя  Кадар Й.Й.

Представники:

Від позивача –Кошинський О.І. –директор;

Від відповідача –Черей Р.В. –в.о. директора,

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю “Гранд-М”, м.Хуст заявлено позов до Державного підприємства “Сокирницький цеолітовий завод”, с.Бороняво, Хустський район про стягнення суми боргу в розмірі 94951,26грн.,              

Ухвалою господарського суду Закарпатської області №5008/154/2011 від  24.03.2011р.  провадження у даній справі зупинено у зв”язку з тим, що матеріали справи № 5008/154/2011 Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд-М”, м.Хуст до відповідача –Державного підприємства “Сокирницький цеолітовий завод”, с.Бороняво, Хустський район про стягнення суми боргу в розмірі 94951,26 грн. направлено для проведення досудового слідства до Хустської міжрайонної прокуратури для встановлення правомірності укладення сторонами по справі спірних договорів, оскільки законність їх укладення є предметом досудового слідства.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області № 5008/154/2011 від 27.02.2012р. поновлено провадження у справі у зв'язку з поверненням Хустською міжрайонною прокуратурою матеріалів господарської справи                      № 5008/154/2011 до господарського суду Закарпатської області та призначено справу до слухання.

  Представник позивача позов підтримав, посилаючись на підтвердження підстав позовних вимог доданими до матеріалів справи документальними доказами. Поданою довідкою № 3/1-12 від 12.03.2012р. про стан розрахунків зазначає, що заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 94951,26грн. в т.ч. 34 366,25 грн. –попередньої оплати, 10 725 грн. –вартість контейнерів МКР-1.0 в кількості 165 шт., 49 734 грн. –не отриманий прибуток, 126,01 грн. –3% річних, відповідачем не погашена.

        Представник відповідача присутній в судовому засіданні, однак письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування не подав. Натомість усно заперечив проти позову.

За таких обставин, явка уповноважених представників сторін обов'язковою не визнавалась, а тому суд вирішує спір в даному судовому засіданні в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством “Сокирницький цеолітовий завод”, с.Бороняво, Хустський район (Продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гранд-М”, м.Хуст (Покупцем) укладено Договір поставки товарів №3 від 02.09.2010р. та  Договір поставки товарів № 4 від 22.09.2010р.(далі Договір). Відповідно до умов Договору №3 від 22.09.2010р. Продавець продає, а Покупець купує товар-цеоліт природній дріблений /щебінь фр. 20-70 мм/ просушений  в кількості  700 тонн на умовах франко-вагон (товар упаковується в Біг-Беги Покупця, в ціну включену послуги по упаковці) на суму 143 500 грн. та зобов'язується прийняти та оплатити товар за кожну партію: 50% попередньої оплати, 50% - на протязі 2 днів після відправки партії товару. Відповідно до умов Договору № 4 від 22.09.2010р.  Продавець продає, а Покупець купує товар-цеоліт природній дріблений /щебінь фр. 0.14 –1.0 мм/  в кількості  100 тонн  за фасований по 50кг. в поліпропіленові мішки Покупця на суму 30 000 грн. та зобов'язується прийняти та оплатити товар за кожну партію: 50% попередньої оплати, 50% - на протязі 2 днів після відправки партії товару. Відповідно до додатку  до договору №3 від 02.09.2010р., передбачено, що строки поставки встановлюються сторонами у графіку поставки з урахуванням необхідності  ритмічного та безперебійного постачання товару Покупцю. Відповідно до п. 5 Договору № 3 від 02.09.2010р. приймання товару здійснюється по кількості –відповідно до товаротранспортних накладних.

  Покупцем умови Договору виконано. На підставі Договорів та згідно з  актом звірки від 17.01.2011р. (а.с. 24), накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями ( а.с. 27-53) перерахував Продавцю авансовими платежами суму 35 366,25 грн. за  майбутні поставки товару.  

Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасної поставки товару.

Так, відповідно до п. 1.1. Договору № 3 від 02.09.2010р. по Акту приймання передачі, відповідач отримав від ТОВ „Гранд –М” контейнери МКР –1.0. в кількості 300 шт. на загальну суму 19 500 грн.

Станом на 01.12.2010р. Відповідачем було частково поставлено продукцію  138 т. та з метою поставки було використано 135 контейнерів МКР -1.0., внаслідок чого, розмір заборгованості склав 34 366,25 грн. –попередньої оплати, 10 725 грн. –вартість контейнерів МКР-1.0 в кількості 165 шт. Отже, у відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Також, дане правило закріплено в Господарському кодексі України статтею 193. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст.ст. 615; 625 ЦК України). Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено –якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, Покупець направляв  на адресу Постачальника претензії (а.с. 21-23)з проханням оплатити заборгованість, які з боку відповідача залишились без належного реагування.

Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, відповідно до розрахунку суми 3% річних станом на день заявлення позову позивачем нараховано  відповідачу за період  з 12.01.2010р. по 14.01.2011р. 3% річних в сумі  126,01 грн.

Відповідно до розрахунку позивачем нараховано відповідачу  за період  з 12.01.2010р. по 14.01.2011р. 3% річних в сумі  126,01 грн., які відповідачем не заперечено.

Отже, у зв'язку з наведеним, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача суми 34 366,25 грн. –попередньої оплати, 10 725 грн. –вартість контейнерів МКР-1.0 в кількості 165 шт. та 3% річних в сумі  126,01 грн. підлягає задоволенню.

          Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача  суми  49 734 грн. –не отриманого прибутку, то суд відмовляє в задоволенні такої вимоги з огляду на наступне.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків.

Статтею 22 цього ж кодексу визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, позивачем не наведено обставин та не доведено належними та допустимими доказами, що мала місце протиправна поведінка відповідача, яка спричинила шкідливий результат для позивача, а відтак не може вважатися доведеним стягнення з відповідача 49 734,00 грн. не отриманого прибутку.

           Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку  встановлює  наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково. В частині стягнення на суми 34 366,25 грн. –попередньої оплати, 10 725 грн. –вартість контейнерів МКР-1.0 в кількості 165 шт. та 3% річних в сумі  126,01 грн.  позов задоволити. В частині вимог позивача про стягнення з відповідача  суми  49 734 грн. –не отриманого прибутку –відмовити.

 Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до                     ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеній сумі в розмірі 566 грн., в т.ч.             453 грн. по оплаті держмита та 113 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд констатує наступне.

 За правилами ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України вжиття заходів до забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі за наявності достатньо обгрунтованих та підтверджених доказами підстав, за яких може бути зроблено обгрунтоване припущення про те, що без вжиття заходів забезпечення позову виконання судового рішення у випадку задоволення позову може бути неможливим або суттєво утрудненим. На підставі поданих сторонами доказів суд має прийти до обґрунтованого висновку  про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення  у випадку, якщо позов буде задоволено. При цьому  має бути враховано відповідність обраного заявником  виду забезпечення позову позовним вимогам.

  В даному випадку клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача обґрунтовано з посиланням на значний розмір позовних вимог та на недобросовісну поведінку відповідача, який відмовляється виконати свої договірні зобов'язання через відсутність коштів. Разом з тим, наявність  поведінки відповідача, спрямованої на зменшення або зникнення наявних у нього грошових коштів, що в послідуючому, у випадку задоволення позову, може призвести до утруднення виконання судового рішення, позивачем документально не доведено та не  обґрунтовано.

 Виходячи з наведених вище  мотивів, суд не знаходить правових підстав для задоволення  заяви позивача  про вжиття заходів до забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 66, 75, п. 11 ст. 80, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Сокирницький цеолітовий завод” (Хустський район, с.Бороняво, вул. Гагаріна, 45, код 20432977) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд-М”(Закарпатська область,         м. Хуст, вул. Жайворонкова, 44 „Б”/12, код 30839246,  р/р 26006212648 в Закарпатській обласній філії ВАТ „РАЙФФАЙЗЕН БАНК” м. Ужгород, МФО 312345) суму 34 366,25 грн.(тридцять чотири тисячі триста шістдесят шість гривень двадцять п"ять копійок)  –попередньої оплати, 10 725 грн. (десять тисяч сімсот двадцять п"ять гривень) –вартість контейнерів МКР-1.0 в кількості 165 шт. та 3% річних в сумі  126,01 грн. (сто двадцять шість гривень) та суму 566 грн. (п"ятсот шістдесят шість гривень), в т.ч. 453 грн. відшкодування  по оплаті держмита та 113 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ.

2. В частині вимог позивача про стягнення з відповідача  суми  49 734 грн. –не отриманого прибутку –відмовити.

Повний текст рішення складено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 02.04.2012 року.

Суддя                                                                                                         Кадар Й.Й.