Постанова

від 05.04.2012 по справі 35/322

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "05" квітня 2012 р.                                                                                    

Справа № 35/322  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Добролюбової Т.В.,

суддів

Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 –дов. від 10.01.12,

відповідача:  ОСОБА_2 –дов. від 29.12.11,

касаційну скаргу

Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 26.01.12

у справі

№ 35/322

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд"

до

Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

про

стягнення 205738,04 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"  205738,04 грн. боргу за поставлені нафтопродукти за договором поставки №ЦХП-14-00411-01 від 28.12.10. В обґрунтування позову, позивач вказував на несплату відповідачем в повному обсязі вартості отриманих нафтопродуктів за вказаним договором та посилався на приписи статей 526, 530, 610, 611, 625, 656 Цивільного кодексу України, статей 193, 265 Господарського кодексу України.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.11 (суддя Літвінова М.Є.) позов задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача 194363,60 грн. на підставі пункту 11 частини 1 статі 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку зі сплатою відповідачем цієї суми до прийняття рішення у справі. Стягнуто з відповідача 11374,44 грн. боргу. Господарський суд виходив з факту несплати відповідачем в повному обсязі вартості поставлених нафтопродуктів за договором поставки. При цьому, судом було враховано, що сторонами підписані акти приймання-передачі спірної продукції без зауважень. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 525, 526, 610, 626, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.12 (судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г., Мальченко А.О.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.

          До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", яке просить судові рішення у справі скасувати, як ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, відмовивши у позові повністю. Скаржник наголошує на порушенні судами приписів статей 11, 509, 526, 530, 629, 670, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 179 Господарського кодексу Украйни, статті 111 Статуту залізниць, статей 4, 42, 32, 33, 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України. Підприємство вказує на те, що позивачем було недопоставлено відповідачеві дизельне пальне, а відтак відповідач вважає безпідставним стягнення з нього вартості непоставленого пального. При цьому, скаржник зазначає, що спірна продукція прибула на станцію призначення без слідів втрати, і це підтверджується наявними у справі комерційними актами, актами форми 5-ПН, актами про технічний стан цистерн тощо, які судами не оцінювалися.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без судові акти у справі, а касаційну скаргу –без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено, що 28.12.10 між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач” - замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю „Континент Нафто Трейд” - постачальником було укладено договір поставки №ЦХП-14-00411-01, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а замовник прийняти та оплатити дизельне пальне марки Л-0,2-62 (товар), найменування, марка і кількість якого вказується в специфікації, котра є невід'ємною частиною договору, на умовах цього договору. Постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (франко-перевізник) станція відправлення відповідно до специфікації до цього договору, із подальшим направленням за реквізитами одержувача, які вказуються у рознарядці замовника (пункт 3.1 договору). Пунктом 3.6 договору передбачено, що поставка товару підтверджується актом прийому-передачі. Акт прийому-передачі підписується сторонами упродовж 5 (п'яти) робочих днів з дати поставки товару, за умови надання постачальником: рахунку-фактури на поставлений товар; копії залізничної квитанції про прийом вантажу (залізничної накладної); копії документів з якості: паспорт; копію документу, який підтверджує сертифікацію товару Держспоживстандартом України, а саме копію сертифікату відповідності на бланку Держспоживстандарту. Згідно з пунктом 6.2 договору замовник при виконанні постачальником пункту 6.1 цього договору та підписанні акта прийому-передачі здійснює оплату в гривнях за банківськими реквізитами постачальника упродовж 75 (сімдесяти п'яти) банківських днів із дати поставки товару, але не раніше надання постачальником всіх документів за пунктом 6.1 договору. Термін оплати може збільшуватися за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди. На виконання умов цього договору позивач у лютому 2011 року за залізничними накладними №46083226, №32300451, №32300527, №46083366 та актами приймання-передачі нафтопродуктів №10043 від 24.02.11, № 10041 від 24.02.11, від 20.02.11 №10014, № 10013 від 20.02.11, № 10000 від 20.02.11, № 9999 від 20.02.11, від 20.02.11 №9936, № 10020 від 19.02.11, №10019 від 19.02.11, №10017 від 19.02.11, № 10016 від 19.02.11, № 10012 від 19.02.11, №10010 від 19.02.11, №10008 від 19.02.11, №10006 від 19.02.11, №9937 від 18.02.11, №9935 від 18.02.11, №9923 від 18.02.11, №9899 від 18.02.11, № 9895 від 18.02.11, №9894 від 18.02.11, №9893 від 18.02.11, №9892 від 18.02.11, №9891 від 18.02.11, № 9890 від 18.02.11, №9889 від 18.02.11, №9888 від 18.02.11, №9887 від 18.02.11, №8828 від 17.02.11, № 8823 від 17.02.11, № 8822 від 17.02.11, №8821 від 17.02.11, №8820 від 17.02.11, №8819 від 17.02.11, № 8818 від 17.02.11, №8767 від 16.02.11, №8754 від 16.02.11, №8752 від 16.02.11, № 8751 від 16.02.11, №8750 від 16.02.11, №48749 від 16.02.11, №8748 від 16.02.11, №8747 від 16.02.11, № 8746 від 16.02.11, № 8745 від 16.02.11, №8744 від 16.02.11, №8743 від 16.02.11, №8742 від 16.02.11, №8740 від 16.02.11, № 8739 від 16.02.11, №8832 від 16.02.11, №8830 від 16.02.11, №8735 від 15.02.11, №8734 від 15.02.11, №7566 від 05.02.11, №7564 від 05.02.11, №7563 від 05.02.11, №7554 від 05.02.11, №7553 від 05.02.11, №7612 від 04.02.11, №7552 від 03.02.11, № 3221 від 03.02.11, №3217 від 03.02.11, №3219 від 03.02.11 відвантажив відповідачеві дизельне пальне. Суди також установили, що відповідач частково в сумі 184 288 648,96 грн. розрахувався з позивачем за отримане пальне. Установили господарські суди і те, що відповідачем було сплачено позивачеві до прийняття рішення у справі ще 194 363, 60 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд про стягнення з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" 205738,04 грн. боргу за поставлені нафтопродукти за договором поставки №ЦХП-14-00411-01 від 28.12.10. Ухвалюючи судові акти у справі, суди врахували сплату відповідачем 194363, 60 грн. боргу до прийняття рішення у справі у зв'язку з чим в цій частині припинили провадження у справі. В частині припинення провадження у справі судові акти не оскаржені. Скаржник (як вбачається зі змісту касаційної скарги) не погоджується з судовими рішеннями в частині стягнення з нього 11374,44 грн. За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами статті  655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.  Згідно з приписами статі 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Обмежившись посиланням на те, що дизельне пальне було відвантажене відповідачеві в повному обсязі і прийняте останнім за спірними актами приймання-передачі без зауважень і заперечень (щодо кількості), та пославшись на відсутність документів, підтверджуючих іншу кількість поставленого пального, господарські суди обох інстанцій не дослідили доводи відповідача щодо недопоставки йому 1,231 тон дизельного пального. При цьому, відповідач наголошував на тому, що факт нестачі пального відбитий у комерційних актах, актах приймання нафтопродуктів за кількістю за формою 5-НП, наявних у матеріалах справи. Разом з цим, зауважував відповідач і на тому, що спірна нафтопродукція прибула на станцію призначення без слідів втрати та розкрадання у непошкоджених запломбованих цистернах. Вказані доводи заявлялися відповідачем під час розгляду справи і цим доводам оцінка ні судом першої, ні апеляційної інстанцій не була надана. Наведене свідчить про те, що судами не з'ясовані питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті та не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, а тому судові акти в оскарженій частині прийняті за неповно з'ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. У мотивувальній частині рішення вказуються: обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін. Отже, у розумінні приписів наведеної норми рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі в оскарженій частині підлягають скасуванню в частині задоволення позову у сумі 11374,44 грн. з направленням матеріалів справи в цій частині на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

В частині припинення провадження у справі постанова апеляційного господарського суду скаржником не оскаржена, а тому касаційною інстанцією не переглядається.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.12 у справі  №35/322 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.11 скасувати в частині задоволення позову у сумі 11374,44 грн. з направленням справи у цій частині на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Решту рішення та постанови залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" задовольнити частково.

          Головуючий суддя                                                                Т. Добролюбова  

          Судді                                                                                        Т.Гоголь

                                                                                                            В.Швець