Рішення

від 02.04.2012 по справі 3/184

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/184

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.04.12 р.                                                                                 Справа № 3/184                               

Господарський суд  Донецької області у складі судді  О. В. Гассій

при помічнику (секретарі судового засідання) І.В.Костюк

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації „Маріупольгаз” м. Маріуполь

до  відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський бізнес та юридичні послуги” м. Маріуполь

про стягнення грошових коштів в сумі 221263,00 грн. як безпідставно набуте майно всупереч умовам Договору про надання юридичних послуг від 25.01.2002р.

За участю представників сторін:

від позивача: Фісінчук С.О. – представник

від відповідача: Не з'явився

СУТЬ СПОРУ:                                        

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального

кодексу України за клопотанням відповідача строк

розгляду справи продовжувався на 15 (п'ятнадцять днів), починаючи з 18.03.2012 р. (ухвала від 12.03.2012 р.)

   Позивач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації „Маріупольгаз” м. Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський бізнес та юридичні послуги” м. Маріуполь про стягнення грошових коштів в сумі 221263,00 грн. як безпідставно набуте майно всупереч умовам Договору про надання юридичних послуг від 25.01.2002р.

          Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 28.11.2011 р. у зв'язку з відпусткою судді Гассій О.В. справа № 3/184 була передана судді Сич Ю.В.

У зв'язку із виходом з відпустки судді Гассій О.В. розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 17.01.2012 р. справу № 3/184 передано на розгляд судді Гассій О.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на укладений між сторонами договір №17/2002р. про надання юридичних послуг від 25.01.2002р., та додаткові угоди від 28.01.2005р., від 29.07.2002р., від 30.11.2005р. до договору №17/2002р. від 25.01.2002р., які визнані судом неукладеними, про що зазначено у рішенні господарського суду Донецької області від 22.12.2009р., яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2010р. у справі №35/82пд. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення грошових коштів 221263,00грн., як отриманих без достатніх правових підстав, оскільки вони були перераховані на підставі додаткових угод від 28.01.2005р., від 29.07.2002р., від 30.11.2005р., які визнані судом неукладеними.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.12.2011р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2011р. по справі №43/192  у задоволенні позовних вимог позивачу було відмовлено, із посиланням на те, що підставою для перерахування позивачем відповідачу грошових коштів в сумі 221263,00грн. є саме договір №17/2002р. про надання юридичних послуг від 25.01.2002р., а не додаткові угоди від 28.01.2005р., від 29.07.2002р., від 30.11.2005р.

Враховуючи рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2009 р. по справі № 35/82пд та від 01.02.2011 року по справі № 43/192, в яких встановлений факт неукладеності додаткових угод від 28.01.2005р., від 29.07.2002р., від 30.11.2005р. до договору №17/2002р. від 25.01.2002р., та той факт, що грошові кошти в сумі 221263,00грн. були перераховані позивачем на підставі договору №17/2002р. про надання юридичних послуг від 25.01.2002р. за відсутності доручень, які б визначили обсяг юридичних дій, що мав вчинити повірений, позивач звернувся до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес та юридичні послуги», м. Маріуполь грошових коштів в сумі 221263,00грн. як безпідставно набуте майно всупереч умовам договору про надання юридичних послуг від 25.01.2002 року на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач отримав ці грошові кошти без достатніх правових підстав, а саме: за відсутністю доручень позивача, що визначають об'єм роботи та які мав би виконати відповідач за договором №17/2002р. про надання юридичних послуг від 25.01.2002р.

До матеріалів справи позивачем долучені копії наступних документів: договір 17/2002р. про надання юридичних послуг від 25.01.2002р., додаткові угоди від 28.01.2011 р., від 29.07.2002 року, від 30.11.2005 р., платіжні доручення № 665 від 02.04.2004 року на суму 121263,00 грн., № 1197 від 14.08.2006 р. на суму 100000,00 грн., рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2009 року по справі № 35/82пд, рішення господарського суду Донецької області від 01.02.2011 року по справі № 43/192, претензія № 03-2031 від 30.08.2011 року, повідомлення про вручення поштового відправлення, додаткова угода від 05.09.2006 року.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що заявлений позов є безпідставним, а звернення до суду із зазначеним позовом є повторним, оскільки він був розглянутий господарськими судами та є судове рішення, прийняте господарським судом Донецької області від 01.02.2011р. по справі № 43/192 , яке набрало законної сили, тому вважає, що провадження по справі підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Що стосується заяви відповідача про застосування п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, то слід зазначити, що по справі №43/192 позивач як на підставу своїх вимог для стягнення грошових коштів в сумі 221263,00 грн. посилався на додаткові угоди від 28.01.2005р., 29.07.2002р., 30.11.2005р. до договору №17/2002р. про надання юридичних послуг від 25.01.2002р.  Підставою для стягнення позивачем грошових коштів в сумі 221263,00грн. по справі № 3/184 є договір №17/2002р. про надання юридичних послуг від 25.01.2002р.

Також, відповідач звернув увагу на те, що позивач перерахував 02.04.2004 року грошові кошти в сумі 121263,00 грн. самостійно вирахувавши 5% від суми, отриманої в результаті виконаних юридичних дій, ці дії позивача свідчать про узгоджений розмір винагороди.

12.03.2012 року відповідач надав до суду доповнення до відзиву, в якому зазначив, що позовні вимоги заявлені після спливу строку позовної давності, який становить 3 роки, тому просить суд відмовити у позові за безпідставністю та спливом строку позовної давності.

Клопотання про застосування строку позовної давності судом розглянуто та залишено без задоволення, оскільки підставою для перерахування позивачем відповідачу грошових коштів в сумі 221263,00грн. як зазначено у  рішенні господарського суду Донецької області від 01.12.2011р. по справі №43/192 є саме договір №17/2002р. про надання юридичних послуг від 25.01.2002р., а не додаткові угоди від 28.01.2005р., 29.07.2002р., 30.11.2005р. до договору. Отже, право позивача вимагати стягнення грошових коштів в сумі 221263,00грн. в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України саме за договором № 17/2002р. про надання юридичних послуг від 25.01.2002р. виникло з моменту набрання рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2011р. у справі №43/192 законної сили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

25 січня 2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес та юридичні послуги» (Повірений) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (Довіритель) був укладений договір №17/2002р. про надання юридичних послуг.

Згідно договору Довіритель буде доручати, а Повірений буде приймати доручення про надання Довірителю юридичних послуг, включаючи ведення від його імені та за його рахунок претензійних, судових справ, а також дачу консультацій з різних питань, що виникають в процесі діяльності Довірителя та виконання певних юридичних дій, пов'язаних з цими консультаціями.

Відповідно до статті 2 договору Повірений зобов'язується при виконанні послуг (веденні справ) прагнути до того, щоб забезпечити захист інтересів Довірителя найкращім чином, застосовуючи для цього ту міру дбайливості, передбачливості та зусиль, яку можливо звичайно вимагати від адвокату при веденні справ даного роду, а Довіритель в свою чергу, зобов'язується своєчасно оплачувати поточні витрати Повіреного та винагороду відповідно до ст.ст. 4 та 5 договору.

Статтею 3 договору передбачено, що Повірений веде роботу в об'ємі, що визначається дорученням Довірителя та у відповідності з його вказівками, при цьому порядок взаємовідносин сторін визначається положенням цієї статті. Довіритель передає повіреному всі необхідні матеріали та документи, що відносяться до фактичних обставин справи.

Статтею 5 договору встановлено, що Довіритель сплачує Повіреному винагороду за ведення справ, виходячи із кількості часу, витраченого юристами, помноженого на погоджені погодинні ставки. Погодинні ставки для роботи з Довірителем складають 50 доларів США за годину.

Оплата здійснюється по рахунках Повіреного, що виставляються періодично Довірителю, на проміжні (авансові) суми в рахунок винагороди та/або покриття витрат в національній валюті за курсом НБУ на день виставлення рахунку. Ці суми встановлюються Повіреним на підставі оцінки здійснених витрат та винагород за фактично виконану роботу по етапам ведення справ.

Кінцевий розрахунок здійснюється Повіреним по завершенню справи в продовж одного місяця.

У разі отримання сум на користь Довірителя в процесі ведення справи, винагорода може сплачуватися шляхом відрахування від отриманих платежів.

Повірений має право отримати суму винагороди та / або компенсацію витрат з присуджених (виплачуються за результатами мирового врегулювання) Довірителю грошей чи майна.

Консультації з питань поточного характеру, що не віднімають багато часу і не вимагають попереднього правового опрацювання, оплачуються на базі люмпсум - в цілому за місяць, у розмірі 600,00 грн., включаючи ПДВ.

Оплата цих послуг проводиться авансом поквартально, згідно виставленого рахунку.

Додатковою угодою б/н від 05.09.2006р. сторони дійшли згоди та доповнили п. 2 статті 7 договору наступним змістом: Строк дії договору – 31.12.2006р. За погодженням сторін строк дії договору може бути продовжений шляхом підписання додаткових угод до договору.

28.01.2002р. сторони підписали додаткову угоду до договору №17/2002р. про надання юридичних послуг від 25.01.2002р., згідно якої позивач доручив ведення справ по спору з КБ «Приватбанк», пов'язаним з вексельними операціями, з виплатою преміальної винагороди у розмірі 5% від одержаної суми.

29.07.2002р. сторони підписали додаткову угоду до договору №17/2002р. про надання юридичних послуг від 25.01.2002р., згідно якої позивач доручив відповідачу ведення судових справ про стягнення з ЗАТ КБ «Приватбанк» сум неповернутих вкладів. Відповідно до статті 3 цієї угоди при отриманні відповідачем в результаті дій позивача належних йому грошових коштів за рішенням суду або в результаті мирового врегулювання , відповідач додатково виплачує позивачу преміальну винагороду у розмірі 5% від отриманої суми.

30.11.2005р. сторони підписали додаткову угоду до договору №17/2002р. про надання юридичних послуг від 25.01.2002р., за якою Довіритель доручає Повіреному ведення справ про стягнення з ЗАТ КБ «Приватбанк» процентів за користування депозитними вкладами відповідно до договорів №001В від 25.07.1997р., №014С-00 від 19.07.2000р., №002С-01 від 01.10.2001р. Також цією угодою сторони окрім винагороди та оплати витрат, передбачених статтями 4, 5 договору визначили преміальну винагороду, яка додаткова належить до сплати позивачем відповідачу при отриманні позивачем в результаті дій відповідача належних йому грошових коштів за рішенням суду або в результаті мирового врегулювання додатково преміальну винагороду у розмірі 10% від отриманої суми.

Згідно рішенням господарського суду Донецької області від 22.12.2009р. у справі №35/82пд встановлено факт про неукладеність додаткових угод від 28.01.2005р., 29.07.2002р., 30.11.2005р. до договору №17/2002р. про надання юридичних послуг від 25.01.2002р., а також встановлено, що з огляду на положення статті 1 договору №17/2002р. про надання юридичних послуг від 25.01.2002р. повірений повинен був приймати доручення на надання юридичних послуг, роль доручень у відносинах між сторонами виходячи із матеріалів справи виконували додаткові угоди до договору 17/2002р. про надання юридичних послуг від 25.01.2002р.

За приписами статті 638 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України, неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, просторі та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.02.2011р. у справі №43/192 встановлено відсутність в матеріалах справи доказів перерахування позивачем 221623,00грн. саме в якості оплати рахунків №№6, 38, виставлених 07.04.2004р. та 14.08.2006р., але наявні докази перерахування цих коштів на підставі договору №17/2002р. про надання юридичних послуг від 25.01.2002р.

За приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок придбання або збереження майна суб'єкта господарювання без достатніх на те підстав.

Згідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1213 Цивільного кодексу України передбачає, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Термін “майно” в контексті частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України включає в себе не лише майно в розумінні статті 190 Цивільного кодексу України, але й гроші (грошові кошти).

Як вбачається з матеріалів справи, відносини між сторонами за договором №17/2002р. про надання юридичних послуг від 25.01.2002р. тривали до 01.01.2007р., послуги відповідачем надавались виключно за дорученнями позивача, що виконували додаткові угоди від 28.01.2005р., 29.07.2002р., 30.11.2005р. до договору №17/2002р. про надання юридичних послуг від 25.01.2002р., та які рішенням господарського суду Донецької області від 22.12.2009р. по справі №35/82пд встановлені неукладеними, тобто неіснуючими у часі, просторі та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Згідно статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Приписами статті 1003 Цивільного кодексу України визначено, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії,  які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Виходячи зі змісту положень статті 1 договору №17/2002р. про надання юридичних послуг від 25.01.2002р., останній не містить в собі переліку конкретних дій, які належить вчинити повіреному, а також позначення контрагентів довірителя, договорів за якими виникли спори та інше. Тобто, сторонами не було чітко узгоджено змісту доручення та обсягу юридичних дій що мав вчинити повірений.

Строк дії договору – 31.12.2006р. За погодженням сторін строк дії договору може бути продовжений шляхом підписання додаткових угод до договору (додаткова угода від 05.09.2006 р. до договору № 17/2002р.).

Між сторонами додаткові угоди щодо продовження строку дії договору не підписувались, тобто наданий час договір № 17/2002р. про надання юридичних послуг від 25.01.2002р. закінчив свою дію.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 03-2031 від 30.08.2011 року, в якій вимагав перерахувати грошову суму у розмірі 221263,00 грн., отримання цієї претензії відповідачем 05.09.2011 року підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на те, що відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували надання ним позивачу юридичних послуг під час дії договору №17/2002р. про надання юридичних послуг від 25.01.2002р. на суму 221623,00грн., а тому він безпідставно утримує грошові кошти в сумі 221623,00грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 530, 638, 1000, 1003, 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 180 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» м Маріуполь про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес та юридичні послуги» м. Маріуполь суми грошових коштів у розмірі 221263,00 грн. як безпідставно набуте майно – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес та юридичні послуги» м. Маріуполь (87515, м. Маріуполь, Донецька область, вулиця Енгельса, 26/2, офіс 26, код ЄДРПОУ 24311176) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» м Маріуполь (87515, м. Маріуполь, Донецька область, вулиця Миколаївська, 16, код ЄДРПОУ 03361135) суму грошових коштів у розмірі 221263,00 грн. як безпідставно набуте майно.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес та юридичні послуги» м. Маріуполь (87515, м. Маріуполь, Донецька область, вулиця Енгельса, 26/2, офіс 26, код ЄДРПОУ 24311176) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» м Маріуполь (87515, м. Маріуполь, Донецька область, вулиця Миколаївська, 16, код ЄДРПОУ 03361135) витрати по сплаті державного мита  в сумі 2212,63 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес та юридичні послуги» м. Маріуполь (87515, м. Маріуполь, Донецька область, вулиця Енгельса, 26/2, офіс 26, код ЄДРПОУ 24311176) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» м Маріуполь (87515, м. Маріуполь, Донецька область, вулиця Миколаївська, 16, код ЄДРПОУ 03361135) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

В судовому засіданні 02.04.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 09.04.2012 р.

Суддя                                                               Гассій О.В.