Рішення

від 05.04.2012 по справі 2-133

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Справа №2-133 Головуючий у суді у 1 інстанції - Шершак

Номер провадження 22-ц/1890/696/12 Суддя-доповідач - Смирнова

Категорія -

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Смирнової Т. В.,

суддів - Гагіна М. В., Попруги С. В.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 лютого 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1,

про стягнення суми боргу, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, та просив стягнути з відповідача на його користь 430057,03 грн. в повернення боргу, судовий збір - 1700,00, витрати на ІТЗ - 120,00. Свої вимоги мотивував тим, що 10.06.2008 року та 17.09.2008 року передав у борг ОСОБА_1 гроші у сумі 10000 доларів США та 42500 доларів США, які відповідач зобов'язувався повернути відповідно 10.06.2009 року та 17.09.2009 року, але зобов'язання виконав частково.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 03 лютого 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу 377410 грн., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат з ІТЗ розгляду справи.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутого боргу, стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 920 доларів США, оскільки решту боргу він повернув. Вказує, що судом не взято до уваги вимоги законодавства, рішення не відповідає ст.213 ЦПК України. Зазначає, що до суду першої інстанції був доданий доказ, яким є СД-диск із записом розмови сторін з приводу заборгованості, але він взагалі не досліджувався та залишився поза увагою.

Вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення апелянта, його представника, підтримавшого скаргу, заперечення позивача, його представника, допитавши свідків, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з наданих розписок про одержання коштів 10 червня 2008 року ОСОБА_2 передав у борг ОСОБА_1 гроші у сумі 10000 доларів США з виплатою 70% річних (а.с.6).

17 вересня 2008 року ОСОБА_1 знову запозичив гроші у позивача вже в сумі 42500 доларів США, які зобов'язувався повернути 17 вересня 2009 року, що підтверджується розпискою позичальника (а.с.7).

В липні 2011 року ОСОБА_2 звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1 зазначив в позовній заяві, що за першим договором позики не повернуто борг в сумі 12450 доларів США, та не повернуто в загальній сумі 53950 доларів США або 430057 грн. за двома договорами позики.

Заперечуючи позов відповідач стверджував, що в другій розписці на 42500 доларів США включено суму боргу по першій розписці, та ним повернуто майже всі кошти, а залишок боргу складає 920 доларів США.

Згідно зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ці обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Між сторонами виник спір щодо укладання, виконання договору позики, та оспорюється розмір коштів одержаних позивачем, тому до цих відносин слід застосувати ст.1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України.

Позивач на підтвердження заявлених вимог надав дві розписки, в яких зазначено умови договору позики, а саме: сума боргу, проценти за користування (в першій розписці) та строк повернення боргу. Відповідач визнає, що розписки написав саме він.

Оспорюючи розмір боргу по другій розписці на 42500 доларів США відповідач не надав допустимих засобів доказування, якими відповідно до ст.1051 ЦК України не можуть бути покази свідків. Тому його посилання на свої лише розрахунки, за якими в другу розписку було включено борг за першою позикою, не є допустимим доказом, а інших доказів з цього приводу він не надав.

Доводячи факт повернення одержаних від позивача коштів, ОСОБА_1 посилався на покази свідків, та на речовий доказ - запис розмови між сторонами на СД-диску.

Проте з пояснень двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, допитаних в засіданні апеляційного суду вбачається, що про наявність боргових зобов'язань у відповідача, та про повернення ним боргу свідкам відомо лише в загальних рисах, які суми поверталися та коли свідки конкретно назвати не змогли.

Не може бути достовірним доказом в даному судовому процесі аудіозапис розмови, оскільки як пояснив відповідач, він скрито проводив запис розмови на сотовий телефон, з якого цей запис відтворений на СД-диск, будь-які висновки спеціалістів, що запис являє собою розмову саме сторін, а не інших людей, відсутній.

Заперечуючи цей доказ, позивач зазначив, що відповідач неодноразово позичав у нього гроші, надав розписки.

Таким чином, допустимих доказів в повернення боргу відповідач не надав. Присуджуючи до повернення суму боргу по 2-х договорах позики, суд першої інстанції врахував, що позивач визнав в суді факт повернення 5500 доларів США. Тому виходячи з загального боргу в доларовому еквіваленті: з переведенням в гривню, з врахуванням курсу валют на день постановлення рішення суд стягнув 377410 грн. з відповідача, що менше від суми, яку слід було стягнути за офіційним курсом валют, проте позивач погодився на присуджену суму, та не оскаржує рішення суду в апеляційному порядку.

Так, позивач просив стягнути 430057 грн. - еквівалент 53950 доларів США станом на час звернення. Суд зменшив суму боргу на 5500 доларів США та стягнув 377410 грн., тоді як слід було стягнути 386631 грн., але позивач з цим погодився, рішення не оскаржує.

Резолютивна частина рішення про стягнення 377410 грн. постановлена судом 03.02.2012 р. Ця сума також зазначена в резолютивній частині повного рішення, а тому посилання апелянта на те, що суд вийшов за межі позовних вимог є невірним, фактично має місце описка в мотивувальній частині судового рішення, щодо розміру боргу, яка не тягне скасування рішення суду, так як може бути усунута в установленому порядку.

Разом з тим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо невірного застосування до спірних відносин ст.1167 ЦК України, оскільки між сторонами виник спір з приводу виконання договору займу, а не з приводу відшкодування шкоди, а тому слід виключити з рішення суду посилання на ст.1167 ЦК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 309, ст.ст. 313, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 лютого 2012 року в даній справі змінити в частині мотивів задоволення позову, виключивши з рішення посилання суду на ст.1167 ЦК України.

В іншому рішення залишити без зміни.

Рішення набрало законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -