Рішення

від 12.04.2012 по справі 6/5007/31/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" квітня 2012 р. Справа № 6/5007/31/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 03.01.2012р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність №1 від 08.06.2011р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Транспортна Технологічна компанія - Граніт" (м.Вишгород Київська область)

до Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі Представництва "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті"(м.Житомир)

про стягнення 1099363,30 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1099363,30грн. за неналежне виконання генерального договору купівлі продажу гранітного щебеню №021/03/09-ВМ від 27.11.2008р., з яких: 817236,01грн. - основний борг, 162221,35грн. - інфляційні, 119905,94грн. - пеня. Також просить стягнути з відповідача судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в засіданні суду позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав повністю, про що зазначив у відзиві на позовну заяву від 12.04.2012р. Повноваження представника в частині визнання позову підтверджені довіреністю №1 від 28.06.2011р.

Відповідно до ч.5 ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Враховуючи, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає часткове визнання позову відповідачем.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Транспортна Технологічна компанія - Граніт" (продавець/позивач) та Представництвом "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" (покупець/відповідач) було укладено генеральний договір купівлі-продажу гранітного щебеню №021/03/09-ВМ-2008 з додатками (а.с.12-18), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець своєчасно прийняти та оплатити гранітний щебінь об'єм не менше 60000 тон, із розрахунку не менше 30000 тон на один місяць, що іменується надалі - Товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість якого визначена сторонами у положеннях цього договору та рахунках-фактурах.

Згідно п.1.2 договору рахунки-фактури оформляються продавцем на підставі п.1.1 цього договору з урахуванням вартості товару, визначеної сторонами у протоколі погодження договірної ціни та є обов'язковими для сплати покупцем.

Покупець щодо заявленого ним у п.1.1 цього договору об'єму товару гарантує своєчасну оплату та отримання його відповідно до положень цього договору (п.1.5 договору від 27.11.2008р.)

Відповідно до п.3.1 договору ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються за домовленістю між сторонами та зазначається продавцем у рахунках-фактурах.

Ціна та асортимент першої партії товару в розмірі 30000 тон узгоджується сторонами на дату підписання цього договору шляхом одночасного підписання протоколу узгодження договірної ціни та асортименту поставляємого товару.

Згідно п.3.2 договору сторони зобов'язуються не пізніше 27 числа кожного календарного місяця підписувати протокол погодження договірної ціни товару об'ємом не менше 30000 тон, що підлягає поставці протягом наступного календарного місяця.

Загальна вартість договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма рахунками-фактурами до даного договору (п.3.4 договору).

Розрахунки за кожну замовлену партію товару здійснюються шляхом сто відсоткової попередньої оплати замовленої партії товару (п.4.1 договору).

Згідно п.4.2 договору оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця, що зазначений у рахунку фактурі на оплату товару.

Продавець на протязі одного робочого дня з моменту підписання цього договору та протоколу погодження договірної ціни та асортименту товару направляє на адресу покупця рахунок-фактуру (п.4.3 договору).

Рахунок на оплату, направлений продавцем покупцю, є дійсним протягом трьох банківських днів з моменту його віддрукування. У разі здійснення оплати виставленого рахунку після спливу строку його дії, продавець має право в односторонньому порядку змінити ціну товару на ціну, дійсну на дату його фактичної оплати (п.4.4 договору).

Додатком №1 та №2 від 27.11.2008 року до Договору сторонами були погоджені ціни на товар та загальна кількість товару окремо по фракціям (а.с.17-18).

03.07.2009р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості в сумі 968894,28грн., яку відповідач задовольнив частково на суму 51658,27грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань в останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 817236,01грн., що підтверджується розрахунком позивача та актом звірки розрахунків станом на 09.04.2012р., підписаним уповноваженими представниками обох сторін та скріпленим їх печатками. В судовому засіданні представником відповідача сума основного боргу не заперечувалась.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 162221,35грн. - інфляційних та 119905,94грн. - пені.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 817236,01грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних та пені, господарський суд враховує наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобов'язання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно п.6.2 договору у випадку прострочення оплати за замовлену партію товару, в не залежності від її поставки, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочки.

З наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені вбачається, що пеня розрахована за період з 05 квітня 2011 року по 28 березня 2012 року (за останні 358 днів) в сумі 119905,94грн.

Як зазначалось вище, умовами договору передбачено сто відсоткова попередня оплата. Не отримавши попередньої оплати, позивач поставив товар, що підтверджується видатковими накладними та не заперечується відповідачем. Видаткові накладні не містять строку їх оплати.

Відповідно до ч. 2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки позивачем вимога про оплату пред'явлена 03.07.2009р. (а.с.1.т.2), то обґрунтованим періодом для нарахування пені суд вважає з 11.07.2009р. (сім днів після пред'явлення вимоги) по 10.01.2010р. (останній день шестимісячного строку, коли зобов'язання мало бути виконане). Отже, пеня буде становити 85037,33грн. із суми боргу 817236,01грн.

Разом з тим, так як період нарахування пені позивачем визначено невірно, суд не вправі самостійно його встановлювати, тому відмовляє в позові в частині стягнення пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних з урахуванням обставин даної справи, умов договору стосовно строків проведення розрахунків господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 150924,81грн., нарахованих за період з липня 2009 року - лютий 2012 року на суму заборгованості 817236,01грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних за несвоєчасну оплату товару, поставленого за генеральним договором купівлі-продажу гранітного щебеню №021/03/09-ВМ-2008 від 27.11.2008р., підлягають частковому задоволенню в сумі 150924,81грн. У задоволенні позову в частині стягнення 11296,54грн. інфляційних суд відмовляє.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо), суму основного боргу визнав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 817236,01грн. - основного боргу та 150924,81грн. - інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі Представництва "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" (10001, м.Житомир, майдан Злагоди, буд.6, оф.5, код 26607343)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Транспортна Технологічна компанія - Граніт" (07300, Київська область, м.Вишгорд, вул.Набережна, 17, код 35894783) - 968160,82грн., з яких 817236,01грн. - основний борг, 150924,81грн. - інфляційні, а також 19363,22грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13 квітня 2012 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу