Рішення

від 12.06.2008 по справі 31/191

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/191

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  31/191

12.06.08

За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно –інвестиційна  компанія «Інтербудінвест», м. Київ

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю  «Компанія «Трансенерго»,                        м. Київ

Про                    стягнення 500000 грн.

Суддя  Н.І.Качан

Представники:

Від позивача          Іванишин О.О. пред. по  довір.

Від відповідача          Кіктєв В.В.  пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста  Києва з позовною заявою про стягнення  з відповідача безпідставно перерахованих останньому  коштів у  сумі  500000 грн. ( за платіжними  дорученнями  № 954 від 19.08.2005р.,№ 28 від 07.09.2005р. та № 82 від 28.09.2005р.).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2008р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 12.06.2008р.

          Представники відповідача не з'явилися в судове засідання, вимоги Ухвали суду про порушення  провадження по справі не  виконали. Проте, до суду надійшло  клопотання відповідача про залучення до участі у  справі третьої особи без самостійних вимог на  стороні  відповідача – ДП «УКБ –Інвест».

          Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання. Суд  визнав  клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. За  таких обставин виникла потреба відкладення розгляду справи.          

          В судовому засіданні 04.06.2008р.  оголошено перерву до 12.06.2008р., відповідно до ст. 77, 86  ГПК України та  зобов'язано  сторони виконати дії покладені на них попередньою ухвалою.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та надав суду письмові пояснення.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судового засідання, які  долучено до матеріалів справи.

          Заявлені  позовні  вимоги Позивач  мотивував тим, що обов'язком позивача по договору  є фінансування будівництва  шляхом перерахування  коштів відповідачу  згідно з додатком № 2 до Договору. Вказаний додаток повинен  визначити порядок і  розмір фінансування  будівництва з  боку позивача.

          Проте   сторони так  і не визначились з сумами і  строками здійснення фінансування  будівництва житлового комплексу і  не підписали вищезгаданий додаток № 2 до Договору.

          19.08.2005 р., після  підписання Договору, Позивачем перераховано кошти в  сумі 200000 (двісті тисяч) грн.., 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням   № 954 від 19.08.2005 року.

          Також на  підставі підписаного Договору Позивачем було перераховано 300 000 (триста  тисяч) грн., 00 коп., а  саме: 07.09.2005р. –150 000 ( сто п'ятдесят тисяч) грн., 00 коп. –платіжне  доручення № 28 від 07.09.2005 року та 28.09.2005 р. –150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн.,  00 коп. –платіжне доручення № 82 від 28.09.2005 року. Подальше фінансування будівництва  об'єкту без  узгодження графіку та  порядку сплати коштів виявилось неможливим.

          В серпні 2007 року товариство «БІК «Інтербудінвест»звернулося до Господарського суду з  позовом до товариства «Компанія «Трансенерго»про розірвання вищенаведеного Договору.  Позовні  вимоги були обґрунтовані тим, що ТОВ «Компанія «Трансенерго»ухиляється від затвердження розмірів та  строків здійснення фінансування  будівництва та підписання відповідного додатку № 2 до Договору, чим останній істотно порушує умови виконання  підрядного Договору.

          06 листопада 2007 року Господарським судом  м. Києва винесено рішення по  справі № 27/390 за  позовом товариства  з обмеженої відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест»до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Трансенерго»пор розірвання  Договору № 21 від 19.08.2005 року.

При розгляді вищенаведеної справи господарським судом  було встановлено, що  Договір  № 21 від 19.08.2005 року  є неукладеним.

          В  мотивувальній  частині вказаного рішення Господарський  суд  вказує, що: в  силу ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в  належній  формі  досягли згоди з  усіх істотних умов  договору. Істотними умовами договору  є  умови про предмет договору, умови, що визначені  законом  як  істотні або є необхідними  для договорів даного виду.

          Істотними умовами будь-якого договору, який  передбачає  обов'язок сторони здійснювати  фінансування  -  розмір і  порядок такого фінансування, без погодження якого, фінансування залишається лише наміром на  виконання  відповідних дій.

          Порядок здійснення фінансування  вартості будівництва  є істотною  умовою Договору  № 21 від 19.08.2005 року, яка є обов'язковою  для даного виду договору  та  яка визначає  частку  ТОВ «БІК «Інтербудінвест»у  будівництві житлового комплексу.

            Оскільки товариством «Компанія «Трансенерго» та товариством «БІК «Інтербудінвест»не досягнуто згоди  щодо  істотних у мов  договору, тобто  не  погоджено розміри та  строки здійснення  фінансування будівництва, Господарський  суд у відповідності з прийнятим рішенням по справі №27/390,  дійшов  висновку про те, що вищезгаданий Договір є неукладеним.

          Не погоджуючись з рішенням суду  товариство  «Компанія «Трансенерго» звернулося з апеляційною скаргою,   в  якій просить рішення  Господарського суду  м. Києва від 06.11. 2007 р. по справі № 27/390 змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення висновки щодо не укладання договору  №21 від 19.08.2005 р., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування  обставин, що мають значення для  справи.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду  від 13.02.2008 року по  справі № 27/390 апеляційну скаргу товариства «Компанія «Трансенерго». Залишено без задоволення. В  мотивувальній  частині постанови колегія суддів  апеляційного  суду  повністю погоджується з  висновками суду  першої інстанції щодо не укладення   Договору № 21 від 19.08.2005 року. Підставою вважати відповідний Договір неукладеним є неузгодження сторонами істотних умов, а  саме розміру розрахунків, порядку та строків їх  здійснення. Таким чином, колегія  суддів дійшла  висновку, що  договір  № 21  від 19.08.2005 року вважається таким, що не  відбувся  і  не  може   існувати.

          Отже, при розгляді  справи № 27/390 судом встановлено факт не укладення  договору сторін  від 19.08.2005 року.

          Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України,  факти, встановлені рішенням господарського суду  під  час розгляду  однієї справи не доводяться знову при  вирішенні  інших спорів, в  яких  беруть участь ті  самі сторони.  

Розглянувши подані по справі документи і матеріали,  всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19 серпня  2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельно - інвестиційна компанія “Інтербудінвест”(позивач), визначеним як “Сторона-1”, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Трансенерго”(відповідач), визначеним як “Сторона-2”було підписано Договір № 21 (надалі за текстом –“Договір”), предметом якого є спільна участь Сторони-1 та Сторони-2 у будівництві житлового  комплексу з соціальною інфраструктурою за адресою: проспект Відрадний, 42 у Солом`янському районі м. Києва, та отримання у власність 75 % закінченого будівництвом комплексу для його подальшого розподілу між сторонами в порядку, передбаченому цим договором.

Пунктом 3.1 Договору сторони визначили порядок реалізації Договору в два етапи: етапом № 1 передбачено здійснення фінансування вартості будівництва за Угодою (відповідно до п. 1.1 Договору термін “Угода” має наступне значення –укладена між ТОВ “Трансенерго”та ДП “УКБ-Інвест”угода про пайову (дольову) участь у будівництві № 22 від 28.12.2003 р.); етапом № 2 –підписання спільної Угоди.

Аналіз п.п. 4.1-4.4 Договору свідчить, що обов'язком позивача за останнім було фінансування будівництва житлового комплексу за адресою: проспект Відрадний, 42 у Солом`янському районі м. Києва шляхом перерахування коштів відповідачу відповідно до умов узгоджених сторонами в додатку № 2 до договору, який визначає порядок та розмір фінансування зі сторони  ТОВ “Будівельно –інвестиційна компанія “Інтербудінвест”.

На твердження позивача, 19.08.2005 р. ним було перераховано відповідачу кошти у сумі 200000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 954 від 19.08.2005 р., 07.09.2005 р. –150000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 28 від 07.09.2005 р. та 28.09.2005 р. - 150000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 82 від 28.09.2005 р., копії зазначених платіжних доручень  додані до позовної заяви.

Проте в подальшому сторони не підписали Додаток № 2 до Договору, а рівно не визначились щодо графіку та розміру грошових коштів, які фінансує позивач як свою частку у будівництві житлового комплексу.

З огляду на вищевикладене, у серпні 2007 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою  про розірвання Договору № 21 від 19.08.2005 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельно інвестиційна компанія “Інтербудінвест”та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Трансенерго”. В подальшому вищезазначена позовна заява була прийнята судом до розгляду та порушено провадження у справі № 27/393.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2008 р. по справі № 27/393 в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю. При цьому судом було встановлено наступне: не підписання сторонами Додатку № 2 до Договору № 18 від 19.08.2005 р. є підставою вважати цей договір неукладеним, оскільки спірний договір не міг бути вчинений сторонами без укладання останніми Додатку № 2 до нього, як невід'ємної частини та істотної умови договору; оскільки спірний договір є неукладеним в розумінні ст. 638 ЦК України, то він не породжує ніяких прав та обов'язків для сторін.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2008 р. по справі № 27/393 рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2008 р. по справі № 27/393 скасовано, а провадження у справі № 27/393 припинено. При цьому колегія суддів зазначила про правомірність висновку суду першої інстанції про те, що не підписання сторонами Додатку № 2 до Договору № 21 від 19.08.2005 р. і таким чином не узгодження ними істотних умов Договору (а саме, розміру розрахунків, порядку та строків їх здійснення) є підставою вважати цей договір неукладеним. Припиняючи провадження у справі № 27/393 колегія суддів виходила з того, що при встановленні в судовому засіданні обставин, які свідчать про не укладення договору, господарському суду на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80ГПК України слід припинити провадження у справі (п. 17 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 12.03.1999 року за № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” з подальшими змінами).   

З огляду на положення  ч. 2 ст. 35 ГПК України та безпосереднє встановлення вищенаведеними господарськими судами України факту не укладення  Договору № 21 від 19.08.2005 р., позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 500000,00 грн. (основний борг). Керуючись при цьому ст. ст. 11, 1212 ЦК України, останній вважає зазначені кошти такими, які без достатньої правової підстави перерахованими позивачем відповідачу за Договором  № 21 від 19.08.2005 р.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2008 р. та Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2008 р. по справі № 27/393 встановлено, що Договір № 21 від 19.08.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельно - інвестиційна компанія “Інтербудінвест”та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Трансенерго” є неукладеним.

Фактично позивачем 19.08.2005 р., 07.09.2005 р. та 28.09.2005 р. були перераховані відповідачу кошти на загальну суму 500000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 956 від 19.08.2005 р., № 29 від 07.09.2005 р. та № 81 від 28.09.2005 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Позивач у судовому засіданні зазначив, що сплачені кошти були частиною розміру розрахунків, спрямованих на часткове виконання спірного Договору, а саме, для отримання погоджень, технічних умов на перед проектній стадії будівництва, тощо.

Враховуючи встановлення вищезазначеними господарськими судами України факту не укладення спірного договору, суд прийшов до висновку про правомірність звернення позивача за захистом його порушених прав до господарського суду з матеріально –правовою вимогою (про стягнення 500000 грн.) до відповідача в межах тих зобов'язань, які виникли між сторонами з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. При цьому суд виходив з наступного:

Приписами ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.  

Підставами, що дають право законно отримати та зберігати майно, можуть бути різного роду факти (дії та події), конкретний перелік яких міститься у ст. 11 ЦК України, зокрема договори та інші правочини.

З огляду на факт не укладення  Договору № 21 від 19.08.2005 р., перераховані позивачем відповідачу кошти у сумі 500000,00 грн. є такими, які перераховані позивачем без достатньої правової підстави, а рівно відповідач без достатньої правової підстави набув останні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України (глава 85), особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; Положення глави 85 (“Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави”) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відносини з приводу набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення) є одним з видів позадоговірних зобов”язань.

У правовідношенні із безпідставного збагачення кредитор (потерпілий, у даному випадку –позивач) має право вимагати повернення безпідставно набутого майна, а боржник (набувач, у даному випадку  - відповідач) зобов'язаний його повернути.

Фактично між сторонами по даному спору  склалися правовідносини не внаслідок укладання Договору № 21 від 19.08.2005 р., а у зв”язку з недосягненням ними згоди щодо істотних умов даного виду договору та здійсненням перерахування позивачем 500000,00 грн. відповідачу, тобто правовідносини, які носять позадоговірний характер.

А відтак, вищевикладене свідчить, що відповідач згідно платіжних доручень          № 954 від 19.08.2005 р., № 28 від 07.09.2005 р. та № 82 від 28.09.2005 р. на загальну суму 500000,00 грн. безпідставно набув вказані кошти, т.т. без достатньої на те правової підстави, а тому зобов'язаний повернути їх позивачу.

          Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що доводи позивача знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи і визнаються судом обґрунтованими, встановленні в судовому засіданні факти повністю відповідають фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст. ст. 11, 638, 1212 ЦК України, ст. 181 ГК України, ст. ст. 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва , -

                  В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Трансенерго”(01054, м. Київ, вул. Павлівська, 18, секція 4; ідентифікаційний код 30971370; п/р 26009380307131 в Київській обласній філії УСБ м. Києва,МФО 321013),  а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення господарського суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно - інвестиційна компанія “Інтербудінвест”(03150, м. Київ, вул.. Предславинська, 31/11, приміщення 84; ідентифікаційний код 32799609; п/р 2600318408 в ВАТ АБ “Укргазбанк”у м. Києві, МФО 320478) 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                         Н.І.Качан

Дата підписання рішення 01липня 2008 року.