Постанова
від 17.04.2012 по справі 2/52-09
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2012 р. Справа № 2/52-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -Захарченко О.І., відповідача -Синиченко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Полтавське РУ" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 11.08.2010 у справі№2/52-09 за позовомПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Полтавське РУ" доприватної фірми "Валентина" про розірвання договору оренди та стягнення 45038,07 грн. В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.02.2010 (суддя Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено частково - на підставі ст.652 ЦК України розірвано укладений між сторонами договір оренди нежитлових приміщень від 10.10.2007. Позов в частині стягнення 45038,07 грн. вартості поліпшень орендованого майна залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2010 (судді: Білоконь Н.Д., Терещенко О.І., Камишева Л.М.) рішення скасовано в частині розірвання договору оренди та прийнято нове рішення про відмову в цій частині позову. В решті рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2010 скасовано постанову апеляційного господарського суду та залишено без змін рішення суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду України від 27.02.2012 постанову Вищого господарського суду України від 10.11.2010 скасовано, а справу направлено на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Полтавське РУ" в поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме ст.651,652 ЦК України. Зокрема, скаржник вказує на порушення судом принципу збалансованості інтересів сторін, так як у зв'язку з відмовою у розірванні договору оренди у відповідача виникає право на отримання з позивача платежів (орендної плати) за майно, яке позивачем фактично не використовується.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення в частині розірвання договору оренди та приймаючи в цій частині нове рішення про відмову у позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

10.10.2007р. між приватною фірмою "Валентина" (орендодавець) та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передав орендареві у строкове платне користування частину нежитлового приміщення на першому поверсі, що розташоване за адресою: пров. 9-го Травня, 10-А, м.Суми, площею 154 кв.м. від загальної площі 465 кв.м. з метою використання орендарем для відкриття та функціонування Сумської обласної дирекції Філії "Слобожанське РУ" ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" (п.п.1.1,1.5 договору оренди).

На виконання вказаного договору сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі майна нежитлового приміщення площею 154 кв.м.

Згідно з п.1.6 договору строк оренди становить 5 років, починаючи з дати фактичного прийняття майна орендарем, тобто до 01.11.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2009р. позивачем на адресу відповідача був надісланий лист №12/055 з пропозицією про розірвання договору за згодою сторін, який отриманий відповідачем 02.10.2009р.

Відповідач надіслав у відповідь лист №26 від 05.10.2009, в якому зазначив, що діючим між орендарем та орендодавцем договором оренди не передбачена можливість дострокового розірвання договору в односторонньому порядку на вимогу орендаря без наявності порушень з боку орендодавця, а тому орендар безпідставно вимагає дострокового розірвання договору оренди, припинення зобов'язань за ним та підписання акту приймання-передачі нежитлового приміщення.

Крім того, відповідачем була надіслана претензія №27 від 05.10.2009, у якій він вимагав припинити дії з порушення визначених договором оренди договірних зобов'язань з незаконного перепланування орендованого приміщення та безпідставного його повернення орендодавцю; привести орендоване приміщення у відповідність до розділу 4 договору та технічних характеристик, визначеним у акті приймання-передачі приміщення в оренду; сплатити орендну плату у повному обсязі.

Позивач в обґрунтування позовної вимоги про розірвання договору оренди в порядку ст.652 ЦК України посилався на те, що у зв'язку з скрутною економічною ситуацією, яка склалася в Україні, позивачем було проведено скорочення штату з 15 до 2 одиниць, площа приміщення, що орендувалася за договором оренди від 10.10.2007, практично не використовувалася, а тому було прийнято рішення про вивільнення приміщення та розірвання договору оренди.

Місцевий господарський суд визнав доводи позивача обґрунтованими та задовольнив позов у вказаній частині.

Однак, апеляційна інстанція правомірно не погодилася з висновками місцевого господарського суду щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову в частині розірвання договору оренди, оскільки в силу ч.2 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин договір може бути розірваний за наявності одночасно чотирьох умов :

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, сама по собі істотна зміна обставин не може бути підставою для розірвання договору.

Апеляційний суд дійшов висновку, що досліджуючи обставини справи, місцевий господарський суд прийняв до уваги лише позицію позивача, яка зводиться до настання світової фінансової кризи, що негативно вплинула на діяльність банківської системи країни та змусила його прийняти рішення про звільнення приміщення.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, позивач не довів наявності всіх умов, які у сукупності відповідно до ч.2 ст.652 ЦК України є підставою для розірвання договору.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ч.1 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. При чому, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В нормі ч.2 ст.652 ЦК України встановлено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов :

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Скаржник зазначає, що у зв'язку зі скрутною економічною ситуацією, що склалася в Україні через настання світової фінансової кризи, що негативно вплинула на діяльність банківської системи країни, ним було прийнято рішення про звільнення орендованого приміщення та розірвання договору оренди.

Однак, колегія вважає за необхідне зазначити, що економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін , та не може бути підставою для його розірвання на користь однієї з них.

При цьому, як правильно було зазначено апеляційним судом, нерентабельність та неприбутковість філії банку стосується діяльності позивача, ризик зміни обставин щодо доцільності його знаходження в орендованому приміщенні цілком покладається на нього та не може бути ризиком іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

З огляду на це, касаційна інстанція відхиляє твердження заявника про порушення апеляційним судом принципу збалансованості інтересів сторін, так як у зв'язку з відмовою у розірванні договору оренди у відповідача виникає право на отримання з позивача платежів (орендної плати) за майно, яке позивачем фактично не використовується.

Більше того, відповідно до ст.ст.42,44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику .

Наведеним спростовуються посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на збитковість його господарської діяльності у період фінансової світової кризи в разі подальшого користування нежилим приміщенням та внесенням орендної плати.

Таким чином, місцевий господарський суд не встановив обставин, які б підтверджували сукупність і наявність вказаних чотирьох умов, передбачених ч.2 ст.652 ЦК України, та не навів доказів, у розумінні ст.33 ГПК України, стосовно того, що у зв'язку з фінансовою кризою, виконання спірного договору оренди сторонами призвело до порушення їхніх майнових інтересів та позбавило позивача, який був заінтересований в укладенні цього договору, того, на що він розраховував.

За таких обставин, суд першої інстанції не мав підстав для застосування ч.2 ст.652 ЦК України при розірванні спірного договору оренди.

Інші наявні заперечення заявника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судом апеляційної інстанції доказів (комісійний акт від 07.04.2009), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом з тим, колегія враховує, що згідно з ч.1 ст.111 28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

За таких обставин, існуюча судова практика по вирішенню спорів, пов'язаних з розірванням договору на підставі ст.652 ЦК України, підлягає приведенню у відповідність з постановою Верховного Суду України від 27.02.2012 у даній справі.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2010 у справі №2/52-09 залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Полтавське РУ" - без задоволення.

Головуючий, суддяВ.Овечкін Судді:Є.Чернов В.Цвігун

СудВищий господарський суд України
Дата ухвалення рішення17.04.2012
Оприлюднено21.04.2012
Номер документу23539222
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —2/52-09

Ухвала від 29.03.2010

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Терещенко О.І.

Ухвала від 16.06.2010

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Терещенко О.І.

Ухвала від 19.05.2010

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Терещенко О.І.

Постанова від 17.04.2012

Господарське

Вищий господарський суд України

Овечкін В.Е.

Ухвала від 11.11.2009

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Мельник П.А.

Постанова від 22.09.2009

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Лашин В.В.

Рішення від 19.03.2009

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Скобєлкін С.В.

Ухвала від 09.06.2009

Господарське

Господарський суд Одеської області

Бахарев Б.О.

Ухвала від 12.05.2009

Господарське

Господарський суд Одеської області

Бахарев Б.О.

Ухвала від 30.06.2009

Господарське

Господарський суд Одеської області

Бахарев Б.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні