Постанова

від 11.04.2012 по справі 3/5009/7589/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.04.2012 р. справа №3/5009/7589/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойка О.В. при секретарі Бліновій О.О. від позивача:ОСОБА_4 -за дов. № 142 від 31.01.12 р. від відповідача:ОСОБА_5 -особисто, ОСОБА_1. -за дов. б/н від 26.01.12 р. від третьої особи:не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", м. Київ в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 13.02.2012 року у справі№ 3/5009/7589/11 (суддя Соловйов В.М.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", м. Київ в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", м. Запоріжжя до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Стимул", м. Запоріжжя простягнення штрафних санкцій в сумі 488245 грн. 39 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк", м. Київ в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя про стягнення штрафних санкцій в сумі 488245 грн. 39 коп.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.12.11 р. до участю у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Стимул", м. Запоріжжя.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.02.12 р. у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", м. Київ в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", м. Запоріжжя було відмовлено.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк", м. Київ в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 13.02.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 31.03.12р. уповноваженій особі підприємства поштового відправлення - ухвали суду від 12.03.12р. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтями 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін та третьої особи ухвалою суду від 12.03.12р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін та третьої особи не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам та третій особі по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 3/5009/7589/11 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.02 року між АТ "Український інноваційний банк" в особі Запорізької філії АТ "Український інноваційний банк" (Банк), ПП ОСОБА_5 (Зберігач) та ТОВ ВКФ "Стимул" (Підприємство) було укладено договір зберігання № 071, згідно умов якого предметом даного договору є: зберігання товару та продукції; розгрузка та погрузка товару та продукції. Місцезнаходження товару: м. Запоріжжя, вул. Восточна, 11, вул. Дослідна станція, 47.

Відповідно до п. 2.1 договору, Зберігач зобов'язаний надати послуги по зберіганню товару, який належить Підприємству, перелік яких вказано у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Факт передачі товару на зберігання оформлюється трьохсторонніми актами, підписаними Підприємством, Зберігачем та Банком. Трьохсторонні акти (в трьох екземплярах) є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.2 договору, Зберігач забезпечує повне збереження по кількості та якості цінностей, які знаходяться на зберіганні.

Пунктом 2.3 договорувизначено, що за першою вимогою Банку зберігач зобов'язується надати можливість провести перевірку наявності та стану товару та продукції, прийнятих на зберігання від Підприємства.

У відповідності до п. 2.5 договору, відвантаження товару Підприємству або продаж товару іншим особам, в тому числі і Зберігачу, здійснюється тільки при наявності письмової згоди Банку та при наявності у Підприємства довіреності, з наступною видачею накладної на товар та продукцію.

Згідно п. 2.6 договору, підприємство зобов'язано своєчасно сплачувати послуги зі зберігання.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що вартість товару, що зберігається, визначається за актом передачі товаро-матеріальних цінностей.

У відповідності п. 4.2 договору, у випадку порушення Зберігачем зобов'язань за п. 2.5 Договору, останній сплачує штраф на користь Банку в розмірі повної вартості товару. Що відпускалися без письмової згоди Банку.

Згідно п. 4.3 договору, за втрату та нестачу продукції, переданої на зберігання, з вини Зберігача, останній несе відповідальність в розмірі вартості втраченої продукції. Стягнення проводиться в претензійно-позовному порядку на підставі акту, підписаного обома сторонами або на підставі цього акту проводиться взаєморозрахунок.

Актом прийому-передачі товару за договором зберігання № 071 від 28.11.02р., підписаним всіма сторонами договору, зазначено, що в присутності Банку Власник здав, а Зберігач прийняв на відповідальне зберігання товар (автомобільні двигуни згідно Додатку № 1 до договору зберігання № 071 від 28.11.02р.) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Восточна, 11; вул. Дослідна станція, 47 на умовах договору.

Також між АТ "Український інноваційний банк" в особі Запорізької філії АТ "Український інноваційний банк" (Заставодержатель) та ТОВ "ВКФ "Стимул" (Заставодавець) було укладено договір про заставу № 664/43/1 ZS від 28.11.02 р., згідно умов якого цей договір забезпечує вимоги Заставодержателя, що випливають з кредитного договору № 664/43/1 від 28.11.2002р. (а також будь яких додаткових угод до нього), укладеного між Заставодержателем і Заставодавцем, за умовами якого останній зобов'язаний Заставодержателю по 27.11.2003р. (включно), повернути кредит в розмірі 200 000,00 грн., зі сплатою 26 % річних, відсотки за користування ним, а також неустойку та інші штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором. Для забезпечення своєчасного та в повному обсязі виконання умов кредитного договору Заставодавець надає Майно, а саме товари в обігу, згідно Додатка № 1, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Восточна, 11, м. Запоріжжя вул. Дослідна станція, 47. Оціночна вартість товарів в обігу згідно оцінки ПП "Регіональне судово-експертне бюро" (сертифікат № 680/02 від 11.06.2002р.) складає 488245,39 грн., за згодою сторін заставна вартість складає 416110,00 грн. (п. 1.2 договору). На строк дії цього договору предмет застави залишається у володінні, користуванні та розпорядженні Заставодавця в обсязі, згідно з умовами цього договору (п. 1.3 договору). Заставодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати майно у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за Кредитним договором вони не будуть виконані повністю, або при повному та частковому неповерненні у встановлені відповідно до Кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум відсотків; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойок; якщо у 3-денний строк після загибелі чи пошкодженні переданого під заставу майна, Заставодавець не здійснить його заміну у відповідності до п. 4.1.1 цього Договору (п. 5.1 договору).

10.02.04 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 було вчинено виконавчий напис № 232, яким запропоновано стягнути з ТОВ "ВКФ "Стимул" суму 229251 грн. 51 коп. заборгованості за кредитним договором № 664/43/1 від 28.11.02р. за період з 28.11.02р. по 10.02.04р., та суму витрат, пов'язаних із здійсненням виконавчого напису в розмірі 2293 грн. 00 коп. з вартості заставленого майна. Стягнення звернути на заставлене майно, згідно з договором застави № 664/43/1 ZS від 28.11.02 р.

В результаті звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису № 232 від 10.02.04р., заборгованість за кредитним договором (щодо сплати відсотків) було погашено частково у розмірі 484 грн. 45 коп.

Позивач у вересні 2009р. звернувся до нотаріуса для видачі дублікату виконавчого напису № 232 від 10.02.04р. через втрату.

18.09.2009 році приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу видано дублікат виконавчого напису № 232 та зареєстровано в реєстрі за № 1519.

Державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_6 21.05.10 р. виніс постанову ВП № 16062924 "Про повернення виконавчого документу стягувачеві" через відсутність у боржника ТОВ "ВКФ "Стимул" майна при примусовому виконанні виконавчого напису № 1519 від 10.02.04р., виданого Приватним нотаріусом ОСОБА_7, про звернення стягнення на заставлене майно в рахунок боргу ЗФАТ "Укрінбанк" в обсязі 231544 грн. 51 коп.

Позивач направив на адресу ПП ОСОБА_5 вимогу № 633 від 26.07.11р., якою зазначив, що з огляду на ухилення ТОВ "ВКФ "Стимул" від погашення зобов'язань за кредитом банк має намір реалізувати заставлене майно, у зв'язку з чим просив ПП ОСОБА_5 повідомити АТ "Укрінбанк" про дату, час та місце коли можна буде забрати заставне майно. У випадку відсутності заставленого майна, у відповідності до умов договору зберігання від 28.11.02р. № 071, вимагав у строк до 15.08.11р. перерахувати 488245 грн. 39 коп. на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно п. 1.2 Статуту ПАТ «Український інноваційний банк», банк є правонаступником АТ «Український інноваційний банк».

Відповідач будь-якої інформації щодо заставленого майна позивачу не надав, у зв»язку з чим, позивач, вважаючи, що відповідач порушив зобов»язання за договором зберігання, звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя штрафних санкцій у розмірі 488245 грн. 39 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до приписів ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені); про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації; про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності; у зв'язку з недоліками проданого товару; про розірвання договору дарування; у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти; про оскарження дій виконавця заповіту.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, виходячи з вищенаведених норм матеріального права України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до позовних вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки (штрафу) у розмірі 488245 грн. 39 коп. застосовується позовна давність в один рік.

Приписами ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається, відповідач 13.02.12 р. надав до господарського суду Запорізької області клопотання про застосування строку позовної давності.

Згідно ч. 4 ст. 4. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно відмовлено Публічному акціонерному товариству "Український інноваційний банк", м. Київ в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", м. Запоріжжя у задоволенні його позовних вимог про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя штрафних санкцій у розмірі 488245 грн. 39 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією розглянуті та відхилені посилання скаржника на те, що він нібито довідався про своє порушене право тільки після направлення ним вимоги до відповідача в 2011 році, оскільки це спростовується наявними у справі матеріалами, а втрата позивачем документів виконавчого провадження не є доказом іншого, ніж встановлено судом першої інстанції, строку початку перебігу позовної давності.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 13.02.2012 р. у справі № 3/5009/7589/11 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", м. Київ в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 13.02.2012 р. у справі № 3/5009/7589/11 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 13.02.2012 р. у справі № 3/5009/7589/11 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 7 прим:

1 -у справу;

2,3 -позивачу;

4 -відповідачу;

5 -третій особі;

6 -ДАГС;

7 - ГС Зап. обл.

Ложка Н.Л.