Постанова

від 12.04.2012 по справі 14/549

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2012 № 14/549

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від Прокуратури: Чащевий Дмитро Ігорович - помічник прокурора

Від позивача: Козак Андрій Леонідович - юрист

Від відповідача: Коваленко Ірина Іванівна - юрист

Від третьої особи: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2012

у справі № 14/549 (суддя Мельник С.М.)

за позовом Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в

екологічній сфері в особі Київської міської ради

до Приватного акціонерного товариства «Київрічсервіс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Комунальне підприємство «Плесо»

про звільнення самовільно зайнятої ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 відмовлено в задоволенні позовних вимог Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в особі Київської міської ради про звільнення самовільно зайнятої ділянки.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Київська прокуратура захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2012.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що при винесенні даного рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції Прокуратури та спростовують правильність винесеного рішення.

Відповідно до розпорядження від 19.03.2012 № 02-15/191 у справі призначено повторний автоматичний розподіл у зв'язку з перебуванням головуючого судді Лобаня О.І. на лікарняному. За результатами повторного автоматичного розподілу справи передано на розгляд колегії у складі головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

В судове засідання, призначене на 12.04.2012, повноважні представники третьої особи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи належне повідомлення третьої особи про час та місце розгляду справи, строк розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу за відсутності третьої особи за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників процесу, колегією встановлено наступне:

17.10.1997 між Закритим акціонерним товариством «Київрічсервіс», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Київрічсервіс» та Відкритим акціонерним товариством «ВЗП Вторма» укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу бази відпочинку «Волна», за яким відповідачу перейшло право власності на будівлі та споруди бази відпочинку «Волна».

Як вбачається з матеріалів справи, на земельній ділянці площею 0,5 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, урочище Чорторий, парк Дружби народів, к.н. 62:206:001,62:206:044 у Деснянському районі м. Києва знаходяться об'єкти, які входять до складу бази відпочинку «Волна», зокрема, гідротехнічна споруда - причал.

На підставі договору купівлі-продажу від 17.10.1997 та акта огляду гідротехнічної споруди № 22-4-25-05, причал для стоянки малотоннажних суден ЗАТ «Київрічсервіс» було зареєстровано Регістром судноплавства України, про що видано Свідоцтво про реєстрацію гідротехнічної споруди № СР-22-4-21-05 від 30.05.05.

Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації на запит Київської прокуратури захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері було проведено перевірку щодо правомірності використання земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Київ, урочище Чорторий, парк Дружби народів, к.н. 62:206:001,62:206:044 у Деснянському районі м. Києва та використовується ЗАТ «Київрічсервіс», про що складено відповідний акт № 568/03 від 29.08.11.

Перевіркою встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Київрічсервіс» використовує земельну ділянку орієнтовною площею 0,5 га за вищевказаною адресою під розміщення причалу та кількох дерев'яних споруд. За відсутності документів, передбачених ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, які б посвідчували його право власності чи право користування вказаною земельною ділянкою.

З урахуванням викладеного, Київський прокурор захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київрічсервіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Плесо»про звільнення самовільно зайнятої ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно користується земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів.

Місцевим судом встановлено, що 19.09.2011 Деснянським районним судом м. Києва було прийнято рішення у справі № 2-5435/2011, за яким визнано право власності Приватного акціонерного товариства «Київрічсервіс» на об'єкти нерухомого майна, що входять до складу майнового комплексу бази відпочинку «Волна», частина з яких розташована на спірній земельній ділянці.

16.11.2011 на підставі вказаного рішення Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєстровано право власності відповідача на майновий комплекс бази відпочинку «Волна» (нежилі будівлі: Літ. А, В, Г, Д, Е, Э, Ж, И, І, К, Л, М, Н, С, Т, У, Х, Ш) та споруди: Літ. О, П, Р, З, Ф).

21.12.2010 Приватне акціонерне товариство «Київрічсервіс» звернулось до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для надання в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 0,5 га для експлуатації та обслуговування гідротехнічної споруди та майнового комплексу бази відпочинку «Волна».

Листом від 26.12.2011 Головне управління земельних ресурсів повідомило, що ним підготовлений проект рішення Київради, який знаходиться на погодженні у відповідних службах.

Відповідно до приписів ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до статті 30 Земельного кодексу України 1990 року, чинного на момент укладення договору купівлі-продажу майнового комплексу бази відпочинку «Волна», при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель і споруд іншим підприємствам установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі і споруди. Право користування земельною ділянкою у цьому випадку посвідчується Радами народних депутатів шляхом видачі державних актів на право постійного користування землею.

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, зокрема, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда.

Відповідно до ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 123 ЗК України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації (ч. 2 ст. 123 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч. 3 ст. 123 ЗК України).

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні (ч. 4 ст. 123 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч. 6 ст. 123 ЗК України).

Таким чином, юридичній особі надано право одержання земельної ділянки у користування, а розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

З листа Головного управління земельних ресурсів від 26.12.2011 № 03-86/36248 вбачається, що в автоматизованій системі ПК «Кадастр» земельна ділянка з обліковим кодом 62:206:044 обліковується за відповідачем на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду України від 28 березня 2006 року у справі N 40/140, постанові Верховного Суду України від 1 вересня 2009 року у справі N 17/513-07 та у постанові Верховного суду України від 06 грудня 2010року у справі № 40/3 викладені позиції, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку у користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Представником відповідача надано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері, зазначаючи про факт наявності у ПрАТ «Київрічсервіс» права власності на об'єкти, що розміщені на земельній ділянці, в тому числі на гідротехнічну споруду - причал, який ще в 1997 році ПрАТ «Київрічсервіс» придбав на підставі договору купівлі-продажу майнового комплексу у ВАТ «ВЗП Вторма». Вказаний причал є капітальною спорудою, зареєстрований в Регістрі судноплавства України, про що видано свідоцтво про реєстрацію гідротехнічної споруди від 30.05.2005 №СР-22-4-21-05. Технічний стан причалу відповідає правилам його експлуатації, що підтверджено паспортом технічного стану причалу для стоянки малотоннажних суден, виготовленим ЗАТ «Інститут «Укррічтранспроект», та свідоцтвом про придатність гідротехнічної споруди до експлуатації від 14.12.2010 № СП-101-4-23-10, виданим Регістром судноплавства України.

В апеляційній скарзі Прокурор вказує на те, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Проте згідно ст. 30 Земельного кодексу України 1990 року, тобто з моменту набуття права власності на майновий комплекс бази відпочинку «Волна» на підставі договору купівлі-продажу від 17 жовтня 1997 року, відповідач, згідно вищезазначеної статті Земельного кодексу України 1990 року, отримав право користування земельною ділянкою під всіма об'єктами бази відпочинку «Волна».

Відповідно до п. 4.1.1 Рекомендацій Вищого господарського суду від 02 лютого 2010 № 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» у питанні застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на неї не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку, тощо.

В частині 3 пункту 4.1.4. вказаних Рекомендацій Вищого господарського суду вказано, що у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно необхідно враховувати, що така особа має право на земельну ділянку, на якій розміщено придбане нею нерухоме майно, і відсутність у цієї особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки. У таких випадках положення статті 212 Земельного кодексу України (повернення самовільно зайнятих ділянок) застосуванню не підлягають. Примусове звільнення земельної ділянки шляхом знесення об'єкта нерухомості, право власності на який оформлено у встановленому законом порядку, порушує права особи, гарантовані статтею 41 Конституції України.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження правової позиції позивача, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 у справі № 14/549 залишити без змін.

Матеріали справи № 14/549 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Головуючий суддя Отрюх Б.В.

Судді Михальська Ю.Б.

Тищенко А.І.