Рішення

від 23.05.2013 по справі 14/549

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 14/549 23.05.13

За заявою Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері

Про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2012 р. по справі № 14/549 за нововиявленими обставинами

У справі

за позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в особі Київської міської ради

До приватного акціонерного товариства «Київрічсервіс»

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, комунальне підприємство «Плесо»

про звільнення самовільно зайнятої ділянки

Суддя Ковтун С.А. (головуючий)

Суддя Ломака В.С.

Суддя Ярмак О.М.

Представники учасників процесу:

від прокуратури Коряжміна Г.М. (за дов.)

від відповідача Каваленко І. І.(за дов.)

від інших учасників процесу не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський прокурор з захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Київрічсервіс» про звільнення самовільно зайнятої ділянки.

Ухвалою суду від 05.12.2011 р. порушено провадження у справі №14/549, залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, комунальне підприємство «Плесо».

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2012 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що відповідач є власником бази відпочинку «Волна», об'єкти якої знаходяться на спірній земельній ділянці, у тому числі і гідротехнічна споруда - причал, а тому у діях відповідач відсутнє самовільне зайняття спірної земельної ділянки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 14/549 від 12.04.2012 р. апеляційну скаргу Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва у справі №14/549 від 15.02.2012 р. залишено без змін.

Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2012 р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також заявник просив відновити строк для подання цієї заяви. Заявник вважає, що постановляючи вищевказане рішення, суд виходив з того, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 19.09.2011 р. у справі № 2-5435/2011 визнано право власності приватного акціонерного товариства «Київрічсервіс» на об'єкти нерухомого майна, що входять до складу майнового комплексу бази відпочинку «Волна», частина з яких розташована на спірній земельній ділянці. На час звернення з заявою до суду рішення Деснянського районного суду від 19.09.2011 р. у справі № 2-5435/2011 скасовано апеляційним судом міста Києва і ухвалено нове рішення про відмову в позові, що, на думку заявника, є підставою для перегляду рішення господарського суду міста Києва № 14/549 від 15.02.2012 р. за нововиявленими обставинами.

Ухвалою суду від 14.09.2012 р. поновлено строк подання заяви та призначено її до розгляду.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 16.05.2013 р. передано заяву на розгляд колегії суддів у складі: Ковтун С.А. (головуючий), Ломака В.С., Ярмак О.М..

Під час розгляду заяви прокуратурою заявлено клопотання про доручення Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації провести перевірку на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, урочище Чорторий, парк «Дружби народів» у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 62:206:044) для з'ясування наявності капітальних або тимчасових споруд на вказаній земельній ділянці, що, на його думку, може вплинути на зміну позовних вимог.

У зв'язку з цим суд вважає за необхідне зазначити, що чинним процесуальним законодавством не передбачено можливості зміни підстави або предмету позову на стадії перегляду рішення за нововиявленими обставинами. У даному випадку задоволення даного клопотання пов'язано з виявленням і пошуком нового доказу, а не з спростуванням фактів, що були покладені в основу судового рішення. Тому дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки не пов'язано з розглядом заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Дослідивши наявні матеріли справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до приписів статті 112 Господарського процесуального кодексу України суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Статтею 112 ГПК визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2012 р. про відмову у позові ґрунтується на тому, що відповідач є власником бази відпочинку «Волна», об'єкти якої знаходяться на спірній земельній ділянці, у тому числі і гідротехнічна споруда - причал, а тому у діях відповідача відсутнє самовільне зайняття спірної земельної ділянки.

Заявник вважає нововиявленою обставиною скасування рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19.09.2011 р. у справі № 2-5435/2011, за яким визнано право власності ПрАТ «Київрічсервіс» на об'єкти нерухомого майна, що входять до складу майнового комплексу бузи відпочинку «Волна», частина з яких розташована на спірній земельній ділянці.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Отже, повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій.

Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільним правами законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Таким чином, позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний - усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

Одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.

Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказаний спосіб захисту права власності пов'язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме суд в разі виникнення спору здійснює це доведення.

Отже, рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 ЦК України, є правозахисним актом, і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

У зв'язку з цим, момент виникнення права не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно зі ст. 392 ЦК України є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків передбачені статтею 11 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 5 якої цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Винесення судом рішення про визнання права власності пов'язано з захистом наявного права власності, а не його набуттям, а тому таке рішення не є підставою для виникнення права власності.

Отже, скасування рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19.09.2011 р. у справі № 2-5435/2011 не є нововиявленою обставиною у розумінні ст. 112 ГПК України, оскільки саме по собі рішення суду не є підставою для виникнення права власності на майно.

Фактично, обґрунтовуючи самовільне зайняття спірної земельної ділянки прокурор посилається на здійснення відповідачем на даній земельній ділянці самочинного будівництва ряду об'єктів. У той же час, крім самочинно збудованих об'єктів на земельній ділянці розташовані також об'єкти, які правомірно набуті відповідачем за договором від 17.10.1997 р., який був предметом судового дослідження, та гідротехнічна споруда № 22-4-25-05, що є власністю відповідача. Реалізація права власності відповідача стосовно цих об'єктів пов'язана з використанням землі, на яких вони розташовані та землі, що необхідна для забезпечення обслуговування цих об'єктів та доступу до них. У зв'язку з цим, відсутність у відповідача документів на вказані земельні ділянки не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки.

За таких обставин правові підстави для задоволення заяви Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 112-114 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва № 14/549 від 15.02.2012 р. .

Суддя С. А. Ковтун (головуючий)

Суддя В. С. Ломака

Суддя О. М. Ярмак