Постанова

від 10.04.2012 по справі 33/239

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2012 № 33/239

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Кулачок О. А.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 31.01.2012

від відповідача ОСОБА_3 - представник за довіреністю № 3 від 04.01.2012

ОСОБА_4 - представник за довіреністю № 4 від 04.01.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандфліт»

на рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2012

у справі № 33/239 (суддя Мудрий С. М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандфліт»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика»

про припинення господарських правовідносин за іпотечним договором

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про припинення господарських правовідносин за договором іпотеки від 21.09.2007.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2012, повний текст якого підписаний 08.02.2012, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що згідно приписів чинного законодавства та умов спірного договору, збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами за кредитним договором № 56-07-К від 21.09.2007, зобов'язання за яким забезпечуються спірним іпотечним договором, не потребувало здійснення державної реєстрації змін до договору іпотеки, оскільки договором іпотеки було прямо передбачене, що в разі зміни розміру боргових зобов'язань після укладення цього договору такі боргові зобов'язання забезпечуються в повному обсязі.

Посилання позивача на припинення зобов'язань за спірним договором з огляду на те, що ДП «Авіоніка-Харків», яке є стороною за кредитним договором № 56-07-К від 21.09.2007, є ліквідованим, а отже, зобов'язання за кредитним договором припинились, що тягне припинення зобов'язань і за спірним іпотечним договором, суд першої інстанції до уваги не прийняв з тих підстав, що ДП «Авіоніка-Харків» ліквідовано 30.11.2011 року, тобто на момент звернення позивача з даним позовом до суду, 30.09.2011, основного боржника ліквідовано ще не було.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандфліт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2012 у справі № 33/239 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт виходить з тих саме обставин, що й під час вирішення спору судом першої інстанції, додатково пославшись на постанову Вищого господарського суду України від 31.12.2012 у справі № 51/116-5023/7147/11 за позовом ТОВ «Гранфліт» до ПАТ «Банк «Таврика», ТОВ «Сінклер» про визнання недійсним договору іпотеки від 21.09.2007, якою встановлено факт припинення правовідносин за договором іпотеки від 21.09.2007 з моменту укладення додаткової угоди № 4 до кредитного договору, тобто з 23.10.2009, що, на думку апелянта, в силу приписів ст. 35 ГПК України не підлягає доведенню знов при вирішенні спору у цій справі.

Ухвалою від 27.02.2012 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А., апеляційну скаргу ТОВ «Грандфліт» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а спірне рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

21.09.2007 Акціонерний банк «Таврика», правонаступником якого є відповідач, як Банк та ДП «Авіоніка-Харків» як Позичальник уклали кредитний договір № 56-07-К (далі Кредитний договір), предметом якого є надання відповідачем ДП «Авіоніка-Харків» кредиту в сумі 5 170 000 (а.с.112-115 т.1).

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1.1 Кредитного договору встановлено, що термін користування кредитом - з 21.09.2007 по 17.09.2010 включно, пунктом 1.2 - що за користування кредитом встановлюється плата в розмірі 19% річних.

Як слідує з матеріалів справи, до Кредитного договору його сторонами були підписані додаткові угоди, а саме:

- № 1 від 01.05.2008, якою розмір плати за користування кредитом (відсотки) встановлена на рівні 21% річних;

- № 2 від 30.10.2008, якою розмір плати за користування кредитом (відсотки) встановлена на рівні 23% річних;

- № 4 від 23.10.2009, якою, серед іншого, строк Кредитного договору продовжено до 17.02.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Пунктом 5.1 Кредитного договору сторони обумовили, що забезпеченням своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливої неустойки, що витікає з цього Договору, є іпотека нерухомості майнового поручителя ТОВ «Сінклер», загальною площею 877,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 51 літ. «А-2» та в літ. «А-3».

21.09.2007 на забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором відповідач та ТОВ «Сінклер» як майновий поручитель ДП «Авіоніка-Харків» уклали договір іпотеки (далі Договір іпотеки), посвідчений 21.09.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 2386 (а.с.116-119 т.1).

При цьому, з матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що жодних змін до Іпотечного договору в зв'язку із підписанням вищезгаданих додаткових угод, якими продовжено строк дії Кредитного договору та збільшено розмір відсотків за користування кредитом, сторонами не вносилось.

Згідно п. 3.1 Договору іпотеки, предметом іпотеки за цим Договором є нежитлові приміщення: підвалу № 1, І, II загальною площею 49,4 кв. м., № 2а, 3 загальною площею 35,7 кв. м., № 2, 4-7 загальною площею 68,7 кв. м., 1-го поверху № 1, II, 1-8 загальною площею 111,4 кв. м. в нежитловій будівлі літ. «А-2» та нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-14 загальною площею 284,4 кв. м. та 3-го поверху № 1-16 загальною площею 327,9 кв. м. в літ. «А-3», що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 51.

Частиною 1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду м. Києва від 11.11.2010, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 та Вищого господарського суду України від 22.09.2011, у справі № 6/460 за позовом ТОВ «Грандфліт» до ТОВ «Сінклер», третя особа ПАТ «Банк «Таврика», про визнання дійсним та укладеним договору купівлі-продажу нерухомого майна задоволено позовні вимоги позивача та визнано укладеним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.09.2010 між ТОВ «Сінклер» та ТОВ «Грандфліт».

Як слідує зі змісту судових рішень у справі № 6/460, предметом продажу за договором, спір щодо укладення якого вирішувався у цій справі, є майно, яке передане в іпотеку за Договором іпотеки, продаж якого вчинено за 5 000 000 грн.

Частиною 2 ст. 23 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, до позивача перейшли всі права та обов'язки іпотекодавця за Договором іпотеки.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому,що, як вбачається з листа відповідача від 08.04.2010 № 05/124/842 на ім'я директора ДП «Авіоніка-Харків», копія - директору ТОВ «Сінклер» (а.с.23 т.1), банк надав згоду на продаж Предмету іпотеки за умови якщо (в тому числі) кошти від його продажу будуть спрямовані на повне погашення кредитної заборгованості за Кредитним договором.

Позивач обумовлені договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.09.2010 кошти в сумі 5 000 000 грн. за придбані нежитлові приміщення сплатив, проте на погашення кредитної заборгованості за Кредитним договором зазначені кошти направлені не були.

Викладені вище обставини підтверджуються матеріалами справи і сторонами не заперечуються.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить припинити господарські правовідносини за Договором іпотеки.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог, з чим колегія суддів погодитися не може з огляду на наступні обставини.

Як на підставу задоволення позовних вимог позивач посилається на те, що строк дії Договору іпотеки закінчився 17.09.2010 - узгодженою сторонами датою закінчення дії Кредитного договору, і жодних доповнень та змін до Договору іпотеки щодо продовження його дії сторонами не вносилось, а отже, відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припинилась.

В той же час, позивач посилається на вищезгадану постанову Вищого господарського суду України від 31.12.2012 у справі № 51/116-5023/7147/11, якою встановлено факт припинення правовідносин за Договором іпотеки з моменту укладення додаткової угоди № 4 до Кредитного договору, тобто з 23.10.2009. При цьому, позивач виходить з тої правової позиції, що зміни до Кредитного договору щодо продовження строку його дії та збільшення розміру відсотків за користування кредитом здійснені з порушенням вимог ст. 19 Закону України «Про іпотеку», оскільки із внесенням цих змін відбулося фактичне збільшення обсягу відповідальності позивача як поручителя без отримання його згоди на це, а отже, згідно приписів ч. 1 ст. 559 ЦК України, правовідносини сторін за Договором іпотеки припинились.

Крім того, позивач посилається на те, що згідно ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняються ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), а, враховуючи той факт, що ДП «Авіоніка-Харків», яке є стороною за Кредитним договором, є ліквідованим, зобов'язання за кредитним договором припинились, наслідком чого, в свою чергу, є припинення зобов'язань і за Іпотечним договором, оскільки вказаний договір за своєю правовою природою є похідним від Кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на факт ліквідації боржника за Кредитним договором як на підставу для задоволення заявлених у позові вимог позивач послався у Клопотанні від 20.12.2011 (а.с.2-3 т.2), з яким звернувся до суду першої інстанції в судовому засіданні 20.12.2011.

Пунктом 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу;

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача;

При цьому не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права, посилання суду в рішенні на інші, ніж зазначено позивачем, норми права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

З огляду на зміст Клопотання, з яким позивач звернувся до суду першої інстанції у судовому засідання 20.12.2011, колегія суддів дійшла висновку, що за своєю правовою суттю зазначене звернення є заявою про доповнення підстав позову, тому суд першої інстанції правомірно прийняв Клопотання позивача від 20.12.2011 до розгляду і надав їм оцінку як підставі позову.

Проте, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, виходячи з того, що ДП «Авіоніка-Харків» ліквідовано 30.11.2011, тобто після дати звернення позивача з даним позовом до суду (30.09.2011), помилково не прийняв зазначені в Клопотанні обставини як законну підставу для задоволення заявлених позовних вимог, з огляду на таке.

За правилами ч. 4 ст. 22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено у п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК;

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Клопотання, яким позивач доповнив підстави позову з посиланням на факт ліквідації ДП «Авіоніка-Харків», подано ним в судовому засідання 20.12.2011, про що суд першої інстанції зазначив у оспореному рішенні (а.с.66 т.2).

В той же час, як слідує зі змісту протоколів судових засідань з розгляду цієї справи від 17.10.2011, 07.11.2011, 20.12.2011, 31.01.2011, а також з тексту оспореного рішення, розгляд справи по суті судом першої інстанції розпочато лише в судовому засіданні 31.01.2012, а отже, позивач цілком правомірно доповнив підстави позову у судовому засіданні 20.12.2011, тому суд першої інстанції, на думку колегії суддів, не повинен був відхиляти факт ліквідації ДП «Авіоніка-Харків», який позивач визначив як підставу позову, з тих підстав, що на момент звернення позивача до суду цих обставин не існувало, а, з урахуванням того, що зазначені обставини заявлені позивачем як підстава для задоволення позову у порядку, встановленому процесуальним законодавством, до початку розгляду справи по суті, мав дослідити їх по суті і надати правову оцінку з точки зору впливу їх на вирішення спору сторін по суті.

За таких обставин, користуючись правами, наданими суду апеляційної інстанції Господарським процесуальним кодексом України, колегія суддів, щодо посилань позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог на те, що з ліквідацією боржника ДП «Авіоніка-Харків» зобов'язання за Кредитним договором припинились, наслідком чого, в свою чергу, є припинення зобов'язань і за спірним договором іпотеки як похідним від основного зобов'язання, вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 5 ст.3 ЗУ «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Пунктом 1 ч.1 ст.17 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що, серед іншого, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

Статтею 609 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Пунктом 5 статті 111 ЦК України передбачено, що юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно наявної в матеріалах справи Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 671381 (а.с.54-59 т.2) слідує, що ДП «Авіоніка-Харків» ліквідовано 30.11.2011.

Зі змісту викладених вище норм слідує, що іпотека є припиненою з дати виключення ДП «Авіоніка-Харків» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, тобто з 30.11.2011.

З огляду на вказані обставини, позовні вимоги позивача про припинення господарських правовідносин за договором іпотеки від 21.09.2007 підлягають задоволенню.

Враховуючи підстави задоволення позову, решта обставин, на які послався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не мають значення для справи, оскільки дата припинення Договору іпотеки в даному випадку не впливає на вирішення спору по суті.

При цьому, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що як вбачається з пояснень представників сторін у цій справі (Формуляр (протоколу) судового засідання від 31.01.2012 - диск № 9199 1В А 23685), станом на час прийняття судом першої інстанції оспореного рішення постанову у справі № 51/116-5023/7147/11 Вищим господарським судом України проголошено не було, а тому факти, встановлені цією постановою, не можуть розглядатися судом як такі, що не потребують доведення в розмінні ст. 35 ГПК України.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведені обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, та неправильно застосував норми процесуального права, тому рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2012 у справі № 33/239 підлягає скасуванню, позовні вимоги позивача про припинення господарських правовідносин за договором іпотеки від 21.09.2007 - задоволенню.

Апеляційна скарга ТОВ «Грандфліт» колегією суддів задовольняється.

З огляду на досліджені судом обставини справи, судові витрати по справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 81, 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандфліт» на рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2012 у справі № 33/239 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2012 у справі № 33/239 скасувати.

3. Позов задовольнити.

4. Припинити господарські правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандфліт» (01034, м. Київ, вул. Ярославів вал, 13/2 Б, офіс 3, ідентифікаційний код 37147250) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 92-94, ідентифікаційний код 19454139) за договором іпотеки від 21.09.2007, посвідченим 21.09.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованим в реєстрі за № 2386

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 92-94, ідентифікаційний код 19454139) на користь Грандфліт» (01034, м. Київ, вул. Ярославів вал, 13/2 Б, офіс 3, ідентифікаційний код 37147250) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 92-94, ідентифікаційний код 19454139) на користь Грандфліт» (01034, м. Київ, вул. Ярославів вал, 13/2 Б, офіс 3, ідентифікаційний код 37147250) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп.

7. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 33/239.

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.